Ухвала суду № 82121502, 31.05.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/9885/19

н/п 2/640/2126/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2019 року м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Якуша Н.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2019 року до Київського районного суду м. Харкова звернувся позивач ОСОБА_1 із позовом про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини.

17.05.2019 року справа надійшла в провадження судді, про що свідчить запис у контрольному журналі судових справ та інших матеріалів, переданих до розгляду судді.

Ухвалою суду від 17 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитинизалишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Зазначену ухвалу суду отримано позивачем 20 травня 2019 року, про що свідчить власноручна розписка про отримання копії ухвали суду, долучена до матеріалів справи.

Так, Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та у рішенні від 30 травня 2013 року» Наталія Михайленко проти України» зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тому, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції, а також дотримання позивачем вимог, передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством відповідно до ст.1 Закону України «Про судовий збір» справляється судовий збір в розмірі встановленому цим законом.

Позивачем до позовної заяви не було додано платіжного документа про сплату судового збору. Суддя встановив, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу заяви до суду. Доказів зворотного позивач не надав.

Отже позивачу було необхідно сплатити судовий збір у зазначеному в ухвалі розмірі та на відповідний банківський рахунок.

Також позивачу було роз`яснено, що при розгляді вказаної категорії справ, суд повинен з`ясувати та переконатися в тому, що виїзд дитини за кордон відповідає її інтересам, то позивачка має надати докази, які б підтвердили, що дійсно такий виїзд є необхідним та відповідає інтересам дитини, а також те, що дитина за кордоном матиме належні умови для її фізичного, духовного та морального розвитку.

Тому, враховуючи посилання позивача на те, що вона має намір з дитиною тимчасово виїхати за кордон на дитячий фестиваль у табір «Вместе» м. Китен, Болгарія, позивачу було запропоновано надати суду відповідні докази, які б підтверджували б дійсний намір поїздки саме у цей табір в період з 10.07.2019 по 30.07.2019 року (заявку на поїздку та бронювання, брошуру табору тощо).

Також позивач відповідно до вимог ст. 175 ЦПК повинна була надати суду відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; письмово підтвердити про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, суддя у своїй ухвалі зазначив, що позовна заява містить відомості щодо стягнення аліменти з відповідача на утримання дитини, та ухилення останнім від примусового стягнення аліментів на утримання дитини; та існування заборгованості по сплаті аліментів, проте належних доказів цього наведено не було.

Позовна заява також не містила посилань на докази відмови позивачу у виїзді неповнолітньої ОСОБА_3 разом з нею за межі України, не було додано відповідних доказів направлення позивачем звернення до відповідача із вказаною вимогою, щоб підтверджувало б наявності спору.

Однак, у встановлений судом строк позивач не виконала вимоги ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, не усунула зазначені в ухвалі суду недоліки.

При цьому суд зазначає, що позивачу надавався достатній час для направлення квитанції про сплату судового збору навіть поштовим відправленням.

Відповідно до п. 21.3 «Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ», яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 року № 173, у разі не усунення недоліків у встановлений строк, якщо на ухвалу не надійшла апеляційна скарга, позовна заява/заява з ухвалою про залишення без руху не пізніше трьох днів після закінчення строку для усунення недоліків передається для розгляду судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач у встановлений судом строк не виконає всі перелічені в статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України вимоги, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини - вважати неподаною та повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали суду.

Суддя: