Ухвала суду № 82119838, 28.05.2019, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м. Чернівці

28 травня 2019 року Справа № 926/979/19

За позовом заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону м. Чернівці в інтересах держави

в особі Міністерства оборони України, м. Київ

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

до Чернівецької міської ради

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування

Суддя Желік Б.Є.

Секретар судового засідання Чепишко Д.В.

представники:

від позивача-1 – не з`явився;

від позивача-2 – Шеремета І.М., довіреність від 03.01.2019р. № 18;

від відповідача – Баланецький О.Д., довіреність від 06.05.2016р. № 01/02-05/1174;

від третьої особи - Балицька С.С., довіреність від 09.01.2019р. № 0-24-0.71-5/62-19;

за участю прокурора Лупійчук Б.В.

СУТЬ СПОРУ: Заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону м. Чернівці звернувся до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ (позивач 1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (позивач 2) з позовною заявою про визнання незаконним рішення 69 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року № 1652 “Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб щодо надання дозволів на виготовлення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, що знаходяться в постійному користуванні, визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань” в частині прийняття п.п. 9, 9.1, 9.2 про відмову Квартирно-експлуатаційному відділу м. Чернівці у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,5000 га для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України у зв`язку з невідповідністю містобудівній документації (територія садових товариств, що підлягають переведенню під житлову садибну забудову), про її резерв для учасників бойових дій та про визначення Управлінню містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради надати пропозиції щодо її подальшого використання.

Ухвалою від 04.04.2019р. позовна заява заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону прийнята Господарським судом Чернівецької області до розгляду; відкрито загальне позовне провадження у справі № 926/979/19; призначено підготовче засідання з розгляду справи на 24.04.2019р.; участь у судовому засіданні визнана обов`язковою для всіх учасників справи, за виключенням першого позивача.

Ухвалою від 24.04.2019р. суд відклав розгляд справи на 16.05.2019р. з підстав, наведених в ухвалі.

16.05.2019р. судом оголошено перерву у судовому засіданні до 17.05.2019р.

17.05.2019р. суд постановив ухвалу про залучення до участі у справі, за заявою представника Військової прокуратури, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів та відклав підготовче засідання на 28.05.2019р. (а.с. 127).

У судовому засіданні 28.05.2019р. господарський суд, заслухавши заяви та клопотання учасників справи, виходячи з матеріалів справи, оголосив резолютивну частину ухвали, відповідно до якої суд залишив позов Військової прокуратури Чернівецького гарнізону у даній справі без розгляду та повернув позивачу-2 з державного бюджету судовий збір.

Приймаючи таке рішення, суд виходив з наступного.

Чернівецька міська рада, відповідач, у відзиві на позов позовні вимоги Військової прокуратури не визнала з підстав, наведених у відзиві (а.с. 41-47).

Одночасно, відповідач просить суд залишити позовну заяву Військової прокуратури без розгляду та оспорює право прокуратури на представництво інтересів держави у даній справі. У обґрунтування посилається на те, що Військовою прокуратурою не надано доказів щодо неналежного захисту Міністерством оборони України як органом, уповноваженим державою захищати її інтереси з питань, що є предметом спору в даній справі. Тому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду з позовом та замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає це здійснювати (а.с. 47).

Військова прокуратура проти залишення без розгляду позовної заяви у даній справі заперечує. У якості підстав для звернення до суду посилається у тому числі на заходи, що приймались одним із позивачів у даній справі, а саме КЕВ у м. Чернівці.

Так, заступник Військового прокурора повідомляє господарський суд про те, що КЕВ м. Чернівців листом № 811 від 25.03.2019р. повідомило Військову прокуратуру Чернівецького гарнізону про прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення стосовно земельної ділянки, яка з 1987р. перебуває у державній власності в особі Міністерства оборони України до моменту звернення прокурора з позовом до суду, та просило Військову прокуратуру сприяти в усуненні перешкод щодо: виконання Плану заходів з оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки по Західному територіальному КЕУ; виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016р. № 803-р та прийняття заходів щодо запобігання неправомірних вилучень земель оборони органами місцевого самоврядування. Аналогічного змісту листа за № 865 від 27.03.2019р. КЕВ м. Чернівців направило вищому командуванню – Західному територіальному КЕУ ЗС України.

При цьому, прокурор зазначає, що хоча КЕВ і наділено повноваженнями на здійснення позовної роботи, разом з тим відділ обмежений в своїх діях на пред`явлення позову і може лише доповісти вищому керівництву про обставини та звернутись з відповідним повідомленням до правоохоронних органів.

У свою чергу, продовжує заступник військового прокурора, Західне територіальне Квартирно-експлуатаційне управління ЗС України як вища ланка здійснює необхідну доповідь Головному КЕУ при Міністерстві оборони України щодо виконання розпорядження КМ України від 05.10.2016р. № 803-р., підтверджуючи тим самим свою обізнаність у питаннях порушення майнових інтересів держави у земельній сфері та його бездіяльність (а.с. 100-101).

Судом встановлено.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках, що визначені законом.

Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Тому, необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

У даній справі судом не встановлено обставин, які б надавали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання КЕВ м. Чернівців, яке є самостійною юридичною особою з наявним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту своїх майнових інтересів.

Навпаки, безпосередньо заступником військового прокурора наводяться дані про заходи, якій приймаються КЕВ в межах його компетенції для захисту інтересів держави в зв`язку з прийняттям Чернівецькою міською радою оскаржуваного у даній справі рішення щодо спірної у справі земельної ділянки. При цьому, посилаючись на те, що КЕВ м. Чернівці обмежений у праві самостійно звернутися до суду з питань, що є предметом спору в даній справі, будь-яких належних та допустимих доказів не наводить.

Отже, прокурором не доведено законних підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах, що склалися у даній справі.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Ґрунтуючись на викладеному, матеріалах справи, керуючись ст. ст. 226 (п.1 ч.1), 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позовну заяву заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до Чернівецької міської ради про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування – залишити без розгляду.

2. Повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Чернівці (58000, м.Чернівці, вул. Українська, 43, код 08179180) з Державного бюджету України 1921 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 199 від 26.03.2019р.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду в порядку та строк, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 31 травня 2019 року.

Суддя Б.Є. Желік