Рішення № 82119528, 28.05.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/261/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., при секретарі судового засідання Заболотній Я. О., розглянувши матеріали справи № 916/261/19:

Позивач: Департамент комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, 65039, код - 26302595)

Відповідач: Мале приватне підприємство „Меркурій” (вул. Ворошилова, 5, кімната 206, м. Лисичанськ, Луганськ обл., 93100, код - 30092436)

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення

з підстав порушення умов договору

Представники сторін:

від позивача: Кшнясєва Л. В.– довіреність;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ: 06.02.2019 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Малого приватного підприємства „Меркурій” (далі – Відповідач) яким просить суд:

- розірвати договір оренди нежитлового приміщення № ТМО-254/17 від 27.03.2017 р., який укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Малим приватним підприємством „Меркурій”;

- виселити Мале приватне підприємство „Меркурій” з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 50,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м АДРЕСА_1 , на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- стягнути з Малого приватного підприємства „Меркурій” на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 27037,34 грн. та пеню в сумі 2776,88 грн.

08.02.2019 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та надав Відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, а саме – протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач своєчасно отримував копії ухвал суду, про що свідчать відповідні поштові повідомлення.

Відзиву на позов Відповідач суду не надав, проте 08.04.2019 року звертався до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи саме для здійснення заходів щодо „пошуку та формування доказів”. Клопотання було задоволено судом, розгляд справи відкладався неодноразово.

На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В :

27.03.2017 року між комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси” та Відповідачем - Малим приватним підприємством „Меркурій” було укладено договір оренди №ТМО-254/17 на об`єкт комунальної власності територіальної громади м. Одеси у вигляді нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 50,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Літакова, 41, строком до 20.03.2020 р.

Судом встановлено, що спірне майно є об`єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Так, у відповідності до ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць - (комунальною власністю)” був затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Зокрема, до такого майна був віднесений житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів.

На виконання зазначеної постанови, рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування був включений житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів, до складу якого увійшло нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 50,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Літакова, 41.

Таким чином, з 1991 р. у територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради виникло право власності на спірне приміщення.

В подальшому, відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», з метою приведення відносин щодо управління об`єктами комунальної власності територіальної громади м. Одеси у відповідність до вимог чинного законодавства України, Одеською міською радою було прийнято рішення № 2284-VII від 26.07.2017 р. „Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси”.

Так, відповідно до даного рішення Одеської міської ради було визначено, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради (Позивач по справі) є органом, уповноваженим управляти майном комунальної власності територіальної громади міста Одеси, та виступає орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням нерухомого майна, повноваження з управління яким передано іншим виконавчим органам Одеської міської ради.

На виконання вказаного рішення Одеської міської ради № 2284-VІІ від 26.07.2017 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та представником малого приватного підприємства „Меркурій” (за довіреністю, копія якої додається) було укладено додатковий договір № 1 від 27.04.2018 р., відповідно до якого назву орендодавця було змінено з „Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” на „Департамент комунальної власності Одеської міської ради»”та змінено порядок розрахунку орендної плати Орендарем. З урахуванням укладення додаткового договору № 1 від 27.04.2018 р. між сторонами договору оренди було складено та підписано акт приймання-передачі.

Позов ґрунтується на тому, що Відповідачем - Малим приватним підприємством „Меркурій” систематично не сплачується орендна плата, що є порушенням умов договору оренди № ТМО-254/17, визначених в п.п. 2.2,2.4 договору оренди (щодо сплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі).

Так, відповідно до розрахунку заборгованості від 28.11.2018 року сума заборгованості з орендної плати у період з 01.04.2018 р. до 30.11.2018 р. становить 27037,34 грн. Тому, Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму боргу.

Крім того, посилаючись на ст.ст. 15, 16, 525, 526, 549, 611, 625, 651, 762, 773, 783 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 4, 27, 30, 161, 162 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 10, 18, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” позивач просить суд: стягнути з Відповідача пеню в сумі 2776,88 грн.; розірвати договір оренди нежитлового приміщення № ТМО-254/17 від 27.03.2017 р. та виселити Відповідача зі спірного нежитлового приміщення.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного і комунального майна”, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до ст. 19 Закону України „По оренду державного та комунального майна” орендна плата орендарем вноситься незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу з орендної плати в розмірі 27037,34 грн.

Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.2. договору оренди, відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, Відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 2776,88 грн., яка підлягає до стягнення.

Відповідно ч. 1, 2, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендна плата з урахуванням її індексації, є істотною умовою договору оренди. Відповідно до ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, за користування об`єктом оренди, орендар вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна” зазначено, що при вирішенні спорів щодо розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем платежів, господарським судам слід встановити, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди, а саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Отже, при укладенні договору з Відповідачем Позивач розраховував на внесення орендної плати вчасно та у повному обсязі. Проте через порушення відповідачем умов договору, як зазначалось вище, розмір його заборгованості складає 27037,34 грн. за вісім місяців підряд, і тому, суд вважає, що позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору оренди.

Вказані обставини є підставою для розірвання спірного договору відповідно до вимог ч.2 ст.651 ЦК України.

Відповідно до ст. 321 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 4 статті 78 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням.

Таким чином, Позивач правомірно просить суд виселити Відповідача з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 50,2 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню, в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № ТМО-254/17 від 27.03.2017 р., який укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, рахунок № 37326027001909 МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595) та Малим приватним підприємством «Меркурій» (вул. Ворошилова, 5, кімната 206, м. Лисичанськ, Луганська області, 93100, код ЄДРПОУ 30092436);

3. Виселити Мале приватне підприємство «Меркурій» (вул. Ворошилова, 5, кімната 206, м. Лисичанськ, Луганська області, 93100, код ЄДРПОУ 30092436) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 50,2 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, рахунок № 37326027001909 МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595).

4. Стягнути з Малого приватного підприємства «Меркурій» (вул. Ворошилова, 5, кімната 206, м. Лисичанськ, Луганська області, 93100, код ЄДРПОУ 30092436) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, рахунок № 37326027001909 МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595) 27037 гривень 34коп. боргу з орендної плати, 2776 гривень 88коп. пені та 5760 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України

Повне рішення складено 31 травня 2019 р.

Суддя О.А. Демешин