Ухвала суду № 82119455, 28.05.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/19722/14-ц

Провадження № 6/686/273/19

УХВАЛА

28 травня 2019 року

Хмельницький міськрайонний суд

в складі: головуючого судді - Салоїд Н.М.,

при секретареві - Лоб І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький в залі суду подання головного державного виконавця Першого міського відділу ДВС Хмельницького МРУЮ про надання дозволу на примусове входження до житла,-

встановив:

У квітні 2019 року головний державний виконавець Першого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 , яка АДРЕСА_2 по АДРЕСА_3 у м АДРЕСА_4 у в якому зазначав, що на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження № 58454329 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в розмірі 3 001 699,02 грн., на користь ОСОБА_2 в сумі 1 323 109,58 грн., на користь ПУАТ «Фідобанк» в розмірі 6 781 065,96 грн., на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в розмірі 2 701 699,98 грн., на користь Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому боргу в сумі 8 684,77 грн., 8 684,77 грн., 2049,6 грн. та 1323, 47 грн.

Боржником вказані рішення не виконуються.

В ході примусового виконання рішення встановлено, що за боржником зареєстроване іпотечне майно ПАТ КБ «Приватбанк», зокрема вказані квартири.

Державним виконавцем неодноразово направлялись вимоги з метою опису та арешту майна щодо надання доступу до майна та неодноразово здійснювались виходи державного виконавця за місцем проживання боржника, однак квартири ніхто не відчиняв. Просить надати дозвіл на примусове входження до квартир

В судове засідання представник заявника не з`явився, подав заяву про розгляд подання у його відсутності.

Судом достовірно установлено, що на виконанні в Першому відділі ДВС м. Хмельницький перебуває зведене виконавче провадження № 58454329 з примусового виконання про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в розмірі 3 001 699,02 грн., на користь ОСОБА_2 в сумі 1 323 109,58 грн., на користь ПУАТ «Фідобанк» в розмірі 6 781 065,96 грн., на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в розмірі 2 701 699,98 грн., на користь Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому боргу в сумі 8 684,77 грн., 8 684,77 грн., 2049,6 грн. та 1323, 47 грн.

Боржник вказані рішення не виконує.

Державний виконавець подане клопотання обґрунтовує тим, що ним неодноразово направлялись вимоги боржнику щодо надання доступу до майна та здійснювались виходи за місце його проживання , що підтверджується відповідними актами.

Із акту державного виконавця від 28.11.2018 року убачається, що під час виходу на дільницю за адресою знаходження іпотечного майна, встановлено, що двері в квартиру зачинені, зі слів консьєржки власниця знаходиться за кордоном. При цьому у цьому акті не зазначено у яку саме квартиру приходив державний виконавець, актом від 05.02.2019 року за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме АДРЕСА_5 двері квартири ніхто не відчинив. З акту від 07.12.2017 року актом державного виконавця встановлено, що у вказаних квартирах ніхто не проживає. Актом державного виконавця від 16.10.2018 року встановлено із слів консьєржки, що у вказаних квартирах ОСОБА_1 не проживає. З наведених підстав перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим у зв`язку з відсутністю доступу до квартири.

Матеріали виконавчого провадження не містять достовірних даних про вручення постанов про відкриття провадження боржнику.

При цьому, державним виконавцем не вжито достатніх заходів для безперешкодного входження до житла божника, для належного виклику боржника до відділу державного виконавчої служби, які не потребують примусового проникнення до житла, немає доказів про отримання боржником викликів до відділу державної виконавчої служби, не надано доказів, що у вказаній квартирі є майно боржника.

Згідно частини 1 статті 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент постановлення оскаржуваної ухвали) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 2 вищевказаного Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Стаття 18 Закону містить перелік обов`язків і прав виконавців, обов`язковість вимог виконавців, зокрема пунктом 4 частиною 3 ст.18 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Крім того, Законом передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що дії (бездіяльність) боржника призводять до тривалого невиконання виконавчого документа (рішення суду), що тягне за собою порушення строків виконання, а також порушує вимоги чинного законодавства щодо обов`язковості судових рішень.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Стаття 18 Закону містить перелік обов`язків і прав виконавців, обов`язковість вимог виконавців, зокрема пунктом 4 частиною 3 статті 18 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Крім того, Законом передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Враховуючи встановлені обставини та ту обставину, що державним виконавцем не надано суду належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним державному виконавцю у здійсненні виконавчих дій, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника є передчасними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

На підставі наведеного та керуючись ст. 439 ЦПК України, Конституції України, ст. 311 ЦК України, суд –

у х в а л и в :

У задоволенні подання Головного державного виконавця Першого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області про примусове проникнення до житла боржника - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: