Рішення № 82119393, 20.05.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. м. Рівне Справа № 903/509/17

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті"

про стягнення 4 809 947 грн. 75 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: ОСОБА_1 . (дов. № б/н від 15.05.2018 р.).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою № 1309 від 22 червня 2017 pоку, в якій просить про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1 175,3 кв.м (два "А"), розташовану на земельній ділянці (кадастровий номер № 21227884801:00:008:0056), що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Масурова, 2а та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті", шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором № CM-SME А00/009/2007 від 01 березня 2007 року у розмірі 4 809 947 грн. 75 коп., з яких 2 329 481 грн. 75 коп. - заборгованість за кредитом; 185 524 грн. 00 коп. - прострочена заборгованості з відсотків; 2 294 942 грн. 39 коп. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 березня 2011 між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля та договір відступлення права вимоги, за якими банк відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги за кредитним договором № CM-SME А00/009/2007 від 01 березня 2007 року та договором іпотеки. Оскільки кредитний договір № CM-SME А00/009/2007 від 01 березня 2007 року не було належним чином виконано, позивач звернувся з цим позовом до суду.

В підтвердження позовних вимог позивач подав до суду договір іпотеки № РМ-8МЕА00/009/2007 від 03 березня 2007 року; договір купівлі-продажу кредитного портфеля № б/н від 18 березня 2011 року; договір відступлення права вимоги № б/н від 18 березня 2011 року; договір комісії від 18 березня 2011 року; акт приймання-передачі кредитного портфелю від 18 березня 2011 року; рішення Луцького міськрайонного суду від 11 квітня 2012 року; ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 червня 2012 року; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України суду від 17 жовтня 2012 року; ухвалу Луцького міськрайонного суду від 12 лютого 2013 року; заочне рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 січня 2014 року; договір купівлі-продажу від 18 червня 2012 року; витяг про державну реєстрацію прав від 02 липня 2012 року; ухвалу Луцького міськрайонного суд від 04 лютого 2016 року; ухвалу Луцького міськрайонного суд від 15 березня 2016 року; ухвалу Луцького міськрайонного суду від 18 серпня 2015 року; ухвалу Апеляційного суду Волинської обл. від 12 січня 2016 року; постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві 27 липня 2015 року; відповідь началька відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Волинській області від 04 липня 2016 року; витяг з Державного реєстру іпотек № 36445018 від 12 червня 2016 року; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 36444198 від 12 червня 2016 року; витяг з Державного реєстру іпотек № 11498499 від 03 березня 2007 року; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 11498351 від 03 березня 2007 року; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 89629451 від 15 червня 2017 року; Постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-53 цс15; Постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України та від 02 вересня 2015 року у справі № 6-639цс15; свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"; витяг з ЄДРПОУ від 13 травня 2016 року.

Додатково долучив до матеріалів справи рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03 серпня 2017 року № 36461326; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 94778609 від 17 серпня 2017 року, № 99732992 від 09 жовтня 2017 року, № 91545969 від 10 липня 2017 року, № 100487789 від 17 жовтня 2017 року, виконавчий лист Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 січня 2014 року, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 44384134 від 03 квітня 2015 року, постанову про перевірку виконавчого провадження від 27 лютого 2015 року, постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27 липня 2015 року.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності поданої відповідачем позивач зазначає наступне.

16 березня 2009 року на адресу позичальника Долгополової Юлії Іванівни, поручителів Долгополова О.М. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" направлені повідомлення вимогу про наявну заборгованість, якою Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" фактично змінив строк виконання зобов`язання (що передбачено п. 1.8.Кредитного договору).

Позивач зазначає, що повідомлення було отримано Боржником та поручителями 21 березня 2009 року, отже на думку позивача строк виконання зобов`язання настав 22 квітня 2009 року (так як Товариство з обмежно відповідальністю "Паладій" та ОСОБА_3 отримали дану вимогу 22 березня 2009 року), тому строк позовної давності мав би сплинути 22 квітня 2012 року.

Зазначає, що 30 вересня 2011 року в межах строку позовної давності Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" подало позов до Долгополової ОСОБА_4 та поручителів ОСОБА_5 О ОСОБА_6 . та Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач пояснює, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Паладій" подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору іпотеки, яку суд прийняв та розглянув. 11 квітня 2012 року рішенням суду 1-і інстанції (залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 05 червня 2012 року) первісний позов задоволено частково, зустрічний позов задоволено повністю, а саме: визнано припиненим Договір іпотеки.

Позивач вважає, що в даному випадку в межах спору про стягнення заборгованості за кредитним договором вирішено питання про припинення договору іпотеки, а відтак і відсутності потенційної можливості звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем. Тобто, було перервано строк позовної давності по додатковій вимозі посилаючись на ч. 2 ст. 264 ЦК України.

Зазначає, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України, з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року касаційну скаргу Нового кредитора задоволено частково, а саме: - скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання Договору іпотеки припиненим. Після винесення ухвали ВССУ від 17 жовтня 2012 року, якою фактично відкрилась потенційна можливість здійснювати звернення стягнення в судовому порядку, почався перебіг строку позовної давності, який закінчився 17 жовтня 2015 року.

Пояснює, що позиція відповідача стосовно пропущення строків позовної давності, які закінчились 22 квітня 2012 року, є невірними, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" фактично позбавлене можливості подання окремого позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку із визнанням недійсним договору іпотеки. Після закінчення виключних обставин позивач скористався таким правом та подав позов про звернення стягнення, за результатами розгляду якого ухвалено рішення Луцького міськрайонного суду від 29 січня 2014 року, тобто на думку позивача в межах строку позовної давності. 10 лютого 2014 року, з набранням законної сили рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 квітня 2012 року у справі № 161/20677/13-ц за цим позовом, порушені права позивача частково були відновлені шляхом задоволення його вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

08 серпня 2014 року позивач зазначає, що отримав виконавчий листа № 161/20677/13-ц та звернув його до примусового виконання. Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби ГУЮ у Волинській області Самчука О.П. відкрито виконавче провадження № 44384134. 03 квітня 2014 року накладено арешт на предмет іпотеки. 27 липня 2015 року винесено постанову про перевірку виконавчого провадження № 44384134 та постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з відсутністю у боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" майна на яке звернено стягнення, того ж дня, позивач дізнався, що предмет іпотеки згідно договору купівлі-продажу від 18 лютого 2012 року (реєстраційний № 491) був відчужений Товариству з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб «Волинь".

Позивач пояснює, що відповідно до Інформаційної довідки з Єдиного державного ЄДРРПНМ від 25 січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" стало відомо, що майно, яке є предметом позову було повторно відчужене 28 липня 2015 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті". Таким чином останній, саме 25 січня 2016 року довідався про особу, що порушує його права.

На думку позивача останній не зміг використати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки з поважних причин, а саме подвійної зміни іпотекодавця. У зв`язку з зазначеним, вважає причини пропуску строку позовної давності поважними і просить його поновити з 25 січня 2016 року.

Представник позивача в судове засідання 20 травня 2019 року не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 3301310117405 (яке наявне в матеріалах справи).

Окрім того, суд зазначає, що позивач не скористався наданим статтею 166 ГПК України правом на подачу відповіді на відзив, також, слід зазначити, що на протязі нового розгляду справи від позивача до суду не надходило жодних письмових тверджень та аргументів щодо позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач у свою чергу не погоджуючись з твердженнями позивача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з наступних обставин.

Відповідач зазначає, що позовна давність сплинула як щодо основної, так і щодо додаткової вимоги, вказує, що строк позовної давності сплинув 22 квітня 2012 року, тобто у день коли кредит повинен був бути повернутий повністю (зазначено "мав би сплинути", проте відсутні будь-які відомості, які б спростували висновок про те, що строк вже сплинув). Посилається на пункт 5.2 Постанови від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" де Пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги (до таких належать, зокрема вимоги про стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо), тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги. Строк позовної давності для додаткових вимог, у тому числі для вимог про звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно, безумовно спливає одночасно із спливом строку давності для основної вимоги.

Зазначає, що строк позовної давності не зупинявся, оскільки підстави та випадки зупинення перебігу позовної давності встановлені в частині 1 ст. 263 Цивільного кодексу України, яка не передбачає такої підстави для зупинення перебігу строку позовної давності, як подання позову до суду. Подання позову до суду відповідно до ст. 264 ЦК України тягне за собою зовсім інші наслідки - переривання строку позовної давності.

На думку відповідача, подання позивачем наступних позовів не вплинуло на перебіг позовної давності: подання позивачем позовів у справі № 161/707/13-ц (заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 29 січня 2014 року) та у справі № 161/19003/15-ц не вплинули на перебіг строку позовної давності з наступних підстав, а саме, відповідно до п. 4.4.1 Постанови Пленуму № 10 у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. Відповідач вказує на те, що у 2014 та 2016 роках позовна давність не переривалася, оскільки вже сплинула на час подання цих нових позовів. Позивач лише скористався процесуальними перевагами заочного розгляду справи та відсутністю заяв відповідачів у цих справах про застосування позовної давності.

Відповідач в частині подання позивачем позову у справі №161/19003/15-ц також відзначив, що це позов був поданий без дотримання вимог процесуального закону, а тому не може братися до уваги при обчисленні строку позовної давності. Посилається на пункт 4.4.2 Постанови Пленуму № 10 за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред`явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Зазначає, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку. У справі №161/19003/15-ц Луцький міськрайонний суд ухвалою від 25 лютого 2016 року закрив провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грій Ріелті", оскільки цей позов підлягав розгляду за правилами господарського судочинства, а не цивільного судочинства, тобто позов був поданий з порушення правил про підвідомчість спору. В решті позовних вимог позов у справі № 161/19003/15-ц був залишений без розгляду, що також свідчить про те, що строк позовної давності поданням позову не перервався. Така позиція, міститься у численних рішеннях судів касаційної інстанції.

Відповідач зазначає, що зміна власника спірного нерухомого майна жодним чином не впливає на сплив строку позовної давності, оскільки, позивачем не наведено, у чому в такому випадку полягає порушення права (чим відповідач порушив права позивача). Разом з тим, позивач суперечить власній позиції щодо підстав для позову (ст. 23 Закон України "Про іпотеку"), оскільки, відповідно до частини 2 цієї статті особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Зазначає, що позивач вкотре без поважних причин пропустив строк на звернення до суду за захистом права, не заявив про поновлення пропущеного строку та підстави для його поновлення відсутні.

Окрім того, відповідач як на підставу для відмови у позові посилається також на те, що позивач обрав невірний спосіб захисту в розумінні ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГПК України, а саме, що обрані позивачем способи захисту не передбачені законом або договором, відтак не можуть застосовані судом.

Представник відповідача в судовому засіданні 20 травня 2019 року проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву, просив суд у позові відмовити.

Заяви та клопотання у справі

04 грудня 2018 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечив у повному обсязі та просив суд в задоволенні позову відмовити.

10 грудня 2018 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

08 січня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

08 січня 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшли письмові доповнення до відзиву на позовну заяву.

30 січня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

31 січня 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява про продовження строку розгляду підготовчого засідання.

18 лютого 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

10 квітня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

20 травня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Процесуальні дії у справі

Рішенням господарського суду Волинської області від 06 листопада 2017 року у справі № 903/509/17 (головуючий суддя Дем`як В.М., судді Костюк С.В., Кравчук А.М.) у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті" про стягнення 4 809 947 грн. 75 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 06 листопада 2017 року у справі № 903/509/17 - без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2018 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" було задоволено частково, рішення господарського суду Волинської області від 06 листопада 2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2017 року у справі за № 903/509/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20 вересня 2018 року (суддя Войціховський В.А.) прийнято справу до провадження, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено її розгляд в підготовчому судовому засіданні на 18 жовтня 2018 року, запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні матеріали.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18 жовтня 2018 року розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 01 листопада 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2018 року, справу № 903/509/17 передано на розгляд судді Войтюку В.Р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 листопада 2018 року, справу № 903/509/17 прийнято до свого провадження, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12 грудня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2019 року розгляд справи відкладено в підготовчому засіданні на 31 січня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 січня 2019 року повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті" зустрічну позовну заяву та додані до неї документи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31 січня 2019 року розгляд справи відкладено в підготовчому засіданні на 18 лютого 2019 року та продовжено строк розгляду підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області 20 лютого 2019 року провадження у справі № 903/509/17 зупинено до повернення матеріалів справи з Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2019 року поновлено провадження у справі № 903/509/17 та розгляд справи призначено в підготовчому засіданні на 11 квітня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2019 року закрито підготовче провадження у справі № 903/509/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті" про стягнення 4 809 947 грн. 75 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та призначено справу № 903/509/17 до судового розгляду по суті на 22 квітня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 травня 2019 року визначено нову дату та час слухання справи № 903/509/17 по суті та призначити справу № 903/509/17 до судового розгляду по суті на 20 травня 2019 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 01 березня 2007 року між ОСОБА_2 (позичальник) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - банк) укладено кредитний договір № СМ-SМЕ А00/009/2007, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 440 000 доларів США зі строком погашення до 28 лютого 2014 року, зі сплатою 5,00 % відсотків річних та FIDR (де FIDR це відсоткова ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщенні у банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

03 березня 2007 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паладій" (Майновий поручитель, Особа - 1) укладений договір іпотеки № РМ-SМЕ- А00/009/2007 (майнова порука), що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Грушицькою В.В. за реєстраційним № 956.

В іпотеку Банку передане нерухоме майно комерційного призначення: - будівля спортивно-оздоровчого комплексу заг.пл. 1175,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Масурова, 2а, яке, на момент укладення Договору іпотеки, належало Майновому поручителю на праві приватної власності на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 14 червня 2004 року у справі № 6/44-75.

За умовами договору земельна ділянка на якій розташовано Предмет іпотеки площею 11 756,0 кв.м. належить на праві власності громаді м. Луцька в особі Луцької міської ради та перебуває у користуванні Майнового поручителя на підставі договору оренди землі укладеного 31 березня 2006 року (реєстр. № 04060770009).

Відповідно до п. 2.1. Договору іпотеки, іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником кожного і всіх його боргових зобов`язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договору, з усіма змінами і доповненнями до нього.

Відповідно до п. 9.1. Договору іпотеки, договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання Боргових зобов`язань за Кредитним договором в повному обсязі та зобов`язань за цим договором.

18 березня 2011 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (Новий кредитор, Позивач) укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю та Договір відступлення права вимоги за якими Банк відступив, а Новий кредитор прийняв право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки (Договір відступлення прав вимоги).

Невиконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків стало підставою для звернення нового кредитора до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання припиненими договору поруки та договору іпотеки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 05 червня 2012 року, первісний позов задоволено частково - стягнуто солідарно з Позичальника та Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" (фінансового поручителя) в користь Нового кредитора заборгованість в сумі 3 410 589 грн. 00 коп., з яких : 2 323 856 грн. 56 коп. - прострочена заборгованості за кредитом; 345 267 грн. 42 коп. - заборгованості по відсотках; 741 465 грн. 91 коп. - пеня, зустрічний позов задоволено повністю, а саме: - визнано припиненим Договір іпотеки; - зобов`язано приватного нотаріуса Грушицьку В.В. вилучити реєстрацію про накладення заборони та реєстрацію іпотеки на Предмет іпотеки.

На виконання вказаного рішення суду, постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управляння Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Самчуком О.П. відкрито виконавчі провадження ВП №40430055 та ВП №40429910.

В межах зазначених виконавчих проваджень за рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 квітня 2012 року повне або часткове стягнення не проводилось. Доказом цього є лист начальника відділу примусового виконання рішень Управляння Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області №04-34/3660 від 04 липня 2016 року.

На підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 11 квітня 2012 року, що набрало законної сили, приватним нотаріусом Грушицькою В.В. 12 червня 2012 року вилучені записи про обтяження Предмету іпотеки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ( витяг № 36444198 від 12 червня 2012 року) з Державного реєстру іпотек (витяг № 36445018 від 12 червня 2012 року).

В подальшому 18 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паладій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Волинь" укладено договір купівлі-продажу Предмета іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С. (реєстраційний № 491).

02 липня 2012 року право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Волинь" на Предмет іпотеки зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (запис № 6376937).

Між тим, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України, з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання Договору іпотеки припиненим скасовано та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині рішення залишене без змін.

При новому розгляді справи ухвалою Луцького міськрайонного суду від 12 лютого 2013 року у справі № 161/707/13-ц провадження в частині визнання Договору іпотеки припиненим, закрите на підставі ст.ст. 15, 16, 205, 210 ЦК України, як таке що не підлягає розгляду у суді загальної юрисдикції.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 січня 2014 року по справі № 161/20677/13-ц, яке набрало законної сили 10 лютого 2014 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" про стягнення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки, позов задоволено у повному обсязі.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SME А00/009/2007 від 01 березня 2007 року в сумі 4 809 947 грн. 75 коп., з яких сума простроченої заборгованості за кредитом - 2 329 481 грн. 36 коп., сума прострочених відсотків за користування кредитом - 185 524 грн. 00 коп., сума пені за прострочення зобов`язань - 2 294 942 грн. 39 коп. звернуто стягнення на предмет застави нежитлове приміщення будівлі-спортивно-оздоровчого комплексу, загальною площею 1175,3 кв.м, що знаходиться Волинська обл., м. Луцьк, вул. Мамсурова, 2 яке належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальність "Паладій" шляхом продажу на прилюдних торгах з визначенням ціни для продажу предмету іпотеки в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 4 809 947 грн. 75 коп.

На період до продажу іпотечного майна зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Паладій" передати в управління Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" зазначене нерухоме майно.

Судом загальної юрисдикції вирішено спір про стягнення заборгованості в сумі 4 809 947 грн. 75 коп. простроченої заборгованості, в тому числі за кредитом - 2 329 481 грн. 36 коп., сума прострочених відсотків за користування кредитом - 185 524 грн. 00 коп., сума пені за прострочення зобов`язань - 2 294 942 грн. 39 коп. із боржника та іпотекодавця за договором іпотеки від 03 березня 2007 року, що і є предметом спору в даній господарській справі. Рішення суду набрало законної сили 10 лютого 2014року.

Як слідує із матеріалів справи, кредитор (позивач у справі) приступив до примусового виконання вказаного рішення Луцького міськрайонного суду.

Так, постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Самчуком О.П. відкрито виконавче провадження ВП № 44384134.

В межах зазначеного виконавчого провадження стягнення були винесені постанови від 03 квітня 2015 року про накладення арешту на Предмет іпотеки та оголошення заборони на його відчуження; від 27 травня 2015 року начальником відділу примусового виконання рішень Управляння Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Куляшою О.О. про перевірку виконавчого провадження та зняття арешту та заборони з Предмета іпотеки; від 27 липня 2015 року про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника - Майнового поручителя майна на яке звернено стягнення.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 серпня 2015 року у справі № 161/8942/15-ц на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року та ухвали Луцького міськрайонного суду від 12 лютого 2013 року у справі № 161/707/13-ц, частково скасованою ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 12 січня 2016 року, задоволено заяву Нового кредитора про поворот виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 11 квітня 2012 року у справі № 0308/5986/12 в частині задоволення зустрічного позову (визнання припиненим Договору іпотеки та зобов`язання вилучити запис про обтяження Предмета іпотеки).

Зокрема, допущено поворот виконання рішення суду від 11 квітня 2012 року, а саме: 1) визнано чинною державну реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення, будівлі спортивно-оздоровчого комплексу пл. 1175,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Масурова, 2а, на підставі договору іпотеки № РМ-8МЕ-А00/009/2007 від 03 березня 2007 року датою та часом внесення заборони у Державний реєстр іпотек 03 березня 2007 року, 13.28 год; 2) відновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою і про заборону відчуження нерухомого майна на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паладій" договору іпотеки № РМ-8МЕ- А00/009/2007 від 03 березня 2007 року - домоволодіння та земельної ділянки (кадастровий номер 2122784801:00:008:0056), що знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Масурова, 2 АДРЕСА_1 ), а саме: запис за реєстраційним № 4586439 з датою та часом реєстрації у Державному реєстрі іпотек 03 березня 2007 року о 13.28 год., запису за реєстраційним № 4586398 з датою та часом первинної реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 03 березня 2007 року о 13.22 год., шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису; 3) зобов`язано приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицьку В.В. відновити відповідний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек.

28 липня 2015 року за договором купівлі - продажу предмет іпотеки перейшов у власність до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті".

На підставі вищевказаного договору внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за Відповідачем (№ запису 10583439 від 28 лютого 2015 року).

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Волинь" (в подальшому розгляді справи відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Волинь" замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті") про звернення стягнення на Предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором справа № 161/19003/15-ц.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулось до господарського суду Волинської області (вказаний позов перебуває на новому розгляді в господарському суді Рівненської області) з позовною заявою № 1309 від 22 червня 2017 pоку, в якій просить про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1 175,3 кв.м (два "А"), розташовану на земельній ділянці (кадастровий номер № 21227884801:00:008:0056), що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Масурова, 2а та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті", шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором № CM-SME А00/009/2007 від 01 березня 2007 року у розмірі 4 809 947 грн. 75 коп., з яких 2 329 481 грн. 75 коп. - заборгованість за кредитом; 185 524 грн. 00 коп. - прострочена заборгованості з відсотків; 2 294 942 грн. 39 коп. - пеня.

За даними позовними вимогами, відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності, в якому просить суд застосувати до вимог позивача позовну давність та відмовити з цієї підстави у позові.

Джерела права й акти їх застосування

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання.

Водночас, таке суб`єктивне право може бути реалізоване особою в межах строку позовної давності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За змістом ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки. Під строком позовної давності закон (ст. 256 Цивільного кодексу України) розуміє строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 01 березня 2007 року між ОСОБА_2 (позичальник) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (банк) укладено кредитний договір № СМ-SМЕ А00/009/2007, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 440 000 доларів США зі строком погашення до 28 лютого 2014 року, зі сплатою 5,00 % відсотків річних та FIDR (де FIDR це відсоткова ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщенні у банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті" - нового власника майна, переданого в іпотеку за договором від 03 березня 2007 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1175,3 кв.м., розташовану на земельній ділянці (кадастровий номер № 2122784801:00:008:0056), що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 2а та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Грін ріелті" шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором № CM-SME А00/009/2007 від 01 березня 2007 року у розмірі 4 809 947 грн. 75 коп., з яких: 2 329 481 грн. 75 коп. - прострочена заборгованості за кредитом; 185 524 грн. 00 коп. - прострочена заборгованості по відсотках; 2 294 942 грн. 39 коп. - пеня.

За даною вимогою, відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності, в якому просить суд застосувати до вимог позивача позовну давність та відмовити з цієї підстави у позові.

Колегія суддів, розглянула вказане клопотання дійшла висновку про його задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, а вище зазначено про те, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 січня 2014 року у справі № 161/20677/13-ц, яке набрало законної сили 10 лютого 2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки - будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1175,3 кв.м. (два "А") розташовану на земельній ділянці (кадастровий номер № 2122784801:00:008:0056), що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 2а. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 Юлії ОСОБА_8 перед позивачем за кредитним договором № CM-SME А00/009/2007 від 01 березня 2007 року у розмірі 4 809 947 грн. 75 коп., з яких: 2 329 481 грн. 75 коп. - прострочена заборгованості за кредитом; 185 524 грн. 00 коп. - прострочена заборгованості по відсотках; 2 294 942 грн. 39 коп. - пеня. Вказане рішення суду набрало законної сили та станом на час звернення з позовом не виконано у повному обсязі.

В силу ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Згідно ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 цього ж кодексу встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Закінчення строку позовної давності щодо основної вимоги означає, що цей строк закінчився і щодо додаткової вимоги (неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо).

В силу ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як зазначено вище, у ст. 1 договору іпотеки сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником його боргових зобов`язань зазначених у ст. 2 цього договору.

Умовами вищевказаного кредитного договору від 01 березня 2007 року № СМ-SМЕ А00/009/2007, передбачено дату остаточного повернення кредиту - 28 лютого 2014 року.

Разом з тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині.

Сторони договору також встановили, що зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути виконане позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання відповідної вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що вимога банку про дострокове повернення кредиту направлена боржнику за договором та іпотекодавцю 21 травня 2010 року. У вказаній вимозі Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" вимагало достроково, через 30 днів з моменту одержання повідомлення, виконати всі боргові зобов`язання в повному обсязі.

Пред`явивши вказану вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. Разом з тим, таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання.

Позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).

Відтак, строк позовної давності до основного зобов`язання відносно направленої вимоги про дострокове виконання зобов`язання по поверненню кредиту встановлений до 21 червня 2013 року.

Разом з цим, строк позовної давності міг перерватися пред`явленням позовів до суду на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України, згідно якої позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Зважаючи на викладене, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства.

Відтак, строк позовної давності міг перериватися у зв`язку із розглядом Луцьким міськрайонним судом справи № 161/20677/13-ц, справи № 161/707/13-ц та справи № 161/19003/15-ц.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2018 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" було задоволено частково, рішення господарського суду Волинської області від 06 листопада 2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2017 року у справі за № 903/509/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. Суд касаційної інстанції зазначив, що висновки судів про те, що позивачем пропущено позовну давність є передчасними, зроблені без з`ясування всіх обставин справи, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що за змістом спірних правовідносин перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем позовної давності (у справі є клопотання відповідача про її застосування), господарські суди вказували на те, що позовна давність переривалася у зв`язку із розглядом Луцьким міськрайонним судом Волинської області справи № 161/707/13 -ц, провадження № 2/161/948/13 та справи № 161/20677/13-ц, провадження № 2/161/345/14, однак, належним чином не дослідили та не встановили дати переривання позовної давності у цій справі, враховуючи вказані судові справи, коли розпочався її перебіг заново після такого переривання та коли закінчився, тобто належним чином не дослідили чи була вона пропущена щодо позовних вимог з урахуванням її переривання.

При новому розгляді суду суд касаційної інстанції зазначив, що слід врахувати наведене, належним чином дослідити момент переривання позовної давності у цій справі, початок її нового перебігу, та з урахуванням встановлених фактичних обставин, визначити чи була вона пропущена щодо заявлених позивачем вимог і ухвалити рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Зважаючи на викладене колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у своїх поясненнях позивач посилався на те, що строк позовної давності переривався у зв`язку із розглядом Луцьким міськрайонним судом справи № 161/20677/13-ц, справа №161/707/13-ц та справи 161/19003/15-ц.

Згідно ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 цього ж кодексу встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Отже, із вказаних норм закону вбачається, що похідною переривання строку позовної давності є подання позову.

Як встановлено судом та зазначено вище, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2013 року у справі № 161/707/13-ц прийнято до свого провадження справу за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання припиненим договорів поруки та іпотеки в частині визнання договору іпотеки припиненим. Зі змісту вказаної ухвали суду вбачається, що справа № 161/707/13-ц є похідною від справи № 0308/5956/12 яку розглянуто Луцьким міськрайонним судом Волинської області (рішення 11 квітня 2012 року), а в подальшому розгляді Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ частково скасував та направив на новий розгляд вказану справу в частині зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" про визнання припиненим іпотечного договору. Отже, первісне провадження з якого виникла справа № 161/707/13-ц розпочалася поданням Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" позову у справі № 0308/5956/12 (30 вересня 2011 року), а відтак, позовна давність переривалась однак її строк сплив 30 вересня 2014 року. Окрім того, суд наголошує, що у справі № 161/707/13-ц розглядалися позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" які розглянуті судом 11 квітня 2012 року. Зважаючи на викладені обставини, розгляд справи № 161/707/13-ц не можна розцінювати як переривання строку позовної давності, оскільки в даній справі розглядалися вимоги саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" а не Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", а тому відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України справа № 161/707/13-ц не відповідає ознакам переривання.

Щодо справи 161/20677/13-ц, судом встановлено та матеріалами справи стверджено, що позовна давність була перервана подачею позивачем позову до Луцького міськрайонного суду 25 листопада 2013 року до відповідачів ОСОБА_9 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій", відповідно до якого ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2013 року відкрито провадження у справі № 161/20677/13-ц. З вказаного випливає, що строк позовної давності був перерваний та почався новий період строку давності який почався 25 листопада 2013 року та закінчився 25 листопада 2016 року (загальний строк позовної давності три роки відповідно до ст. 257 ЦК України).

Щодо справи 161/19003/15-ц слід зазначити, що позов у даній справі був поданий без дотримання процесуального закону, а саме ухвалою Луцького міськрайонного суду від 25 лютого 2016 року закрито провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті", оскільки вказаний позов підлягав розгляду за правилами господарського судочинства а не цивільного. В решті позовних вимог позов у справі № 161/19003/15-ц залишений без розгляду. Вказані обставини свідчать про те, що строк позовної давності в розумінні ч. 2 ст. 264 ЦК України не переривався.

З врахуванням обставин переривання строку позовної давності для позивача встановлено строк позовної давності, в межах якого його права підлягали судовому захисту до 25 листопада 2016 року, разом з тим, останній звернувся до господарського суду з позовом до суду 22 червня 2017 року.

Враховуючи вищевикладене та ст. 267 ЦК України, відповідно до якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна".

Окрім того, слід зазначити, що посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про неможливість використання свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із подвійною зміною іпотекодавця є безпідставними, оскільки зміна власника нерухомого майна, яке передано в іпотеку не впливає на обчислення строку позовної давності, враховуючи той факт, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Позивач у заяві від 06 листопада 2017 року просить суд поновити строк звернення до суду посилаючись на таке.

Згідно Інформаційної довідки з Єдиного державного ЄДРРПНМ від 25 січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" стало відомо, що майно, яке є предметом позову повторно відчужене 28 липня 2015 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті". Таким чином, саме 25 січня 2016 року позивач довідався про особу, що порушує права останнього. Вважає, що позивач не зміг використати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки з поважних причин - а саме подвійної зміни іпотекодавця. У зв`язку з зазначеним, вважає причини пропуску строку позовної давності поважними і просить його поновити з 25 січня 2016 року.

Однак, наведені в заяві обставини зміна власника нерухомого майна, яке передано в іпотеку не впливає на обчислення строку позовної давності (ст. 23 Закон України "Про іпотеку"), оскільки, відповідно до частини 2 цієї статті особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, а тому підстави для поновлення строку відсутні, а відтак заява позивача до задоволення не підлягає.

Порушені права та інтереси позивача

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Суд зазначає, що позивачем не доведено порушення відповідачем інтересів останнього та обумовлення настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді звернення стягення на предмет іпотеки.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті" про стягнення 4 809 947 грн. 75 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31 травня 2019 року.

Головуючий суддя Войтюк В.Р.

Суддя Марач В.В.

Суддя Церковна Н.Ф.