Рішення № 82118895, 28.05.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1273/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків, про стягнення 13302,58 грн. за участю представників:

позивача - Єфременка О.О. (довіреність № 14-192 від 17.05.2019);

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, 26.04.2019 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків, про стягнення боргу в загальному розмірі 13302,58 грн., у тому числі: пені в розмірі 11566,15 грн., 3% річних у розмірі 807,85 грн., інфляційних втрат у розмірі 928,58 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п. 6.1. Договору про постачання природного газу № 84/16-ТЕ(Т)-32 від 30.01.2016, несвоєчасно здійснював оплату за переданий позивачем газ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.05.2019 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/1273/19; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 27.05.2019, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем у позовній заяві не обґрунтовано розрахунок заборгованості. Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за період з січня 2016 року по квітень 2016 року, відповідач просить застосувати до цієї вимоги позовну давність. Також, у зв`язку зі складним економічним становищем підприємства, відповідач просив зменшити розмір пені на 90%.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.05.2019, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився; про причину неявки суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис його представника на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджатиме розгляду справи по суті, у зв`язку з чим визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього, згідно ст. 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, нова назва якого згідно постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 06.03.2019 - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харкова (відповідач) було укладено Договір № 84/16-ТЕ(Т)-32 постачання природного газу.

На виконання умов вищевказаного Договору, позивач, як постачальник, передав у власність відповідачу, як споживачу, природний газ на загальну суму 231914,52 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, відповідач оплату за переданий позивачем газ у період з січня по квітень 2016 року здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, до звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо оплати отриманого природного газу у січні - квітні 2016 року, позивачем було нараховано 3% річних у розмірі 807,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 928,58 грн.

Пунктом 8.2 Договору про постачання природного газу № 84/16-ТЕ(Т)-32 від 30.01.2016 визначено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1. Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Вказаний пункт Договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача, сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором у січні - квітні 2016 року, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу перед позивачем за Договором, становить 11566,15 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 807,85 грн. - 3% річних та 928,58 грн. інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

Разом з тим, як вже було зазначено судом, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 90%, у зв`язку зі складним економічним становищем підприємства відповідача.

Пунктом 1 статтею 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 статті 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було повністю виконано зобов"язання , періоди прострочення нетривалі ; позивач є державною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. При цьому, позивачем не доведено наявність збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань.

За таких обставин, беручи до уваги, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова є бюджетною установою, яка здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном, а також враховуючи заперечення позивача проти зменшення суми неустойки, суд, керуючись статтею 233 Господарського кодексу України та ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, визнав за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені та зменшити пеню, яка підлягає стягненню, на 30%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін .

Отже, з урахуванням відповідного зменшення, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 8096,31 грн, що становить 70% від заявленої позивачем до стягнення суми пені.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 9832,74 грн., у тому числі: 8096,31 грн. пені, 807,85 грн. - 3% річних та 928,58 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення з відповідача 8096,31 грн. пені, 807,85 грн. - 3% річних та 928,58 грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 3469,84 грн. пені суд вважає за необхідне відмовити у позові у зв`язку зі зменшенням розміру неустойки.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання у період з січня по квітень 2016 року суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як вбачається з Договору № 84/16-ТЕ(Т)-32 від 30.01.2016, пунктом 10.3. Договору сторони визначили, що строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Таким чином, станом на дату подання позову до суду (26.04.2019), строк позовної давності за вимогами щодо зобов`язань, які виникли у 2016 році, не закінчився.

Відтак, заявлена відповідачем позовна давність у даному випадку не підлягає застосуванню.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 259, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 624, 625, 6255, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ: 20077720) - борг у загальному розмірі 9832,74 грн. (у тому числі: пеню в розмірі 8096,31 грн.; 3% річних у розмірі 807,85 грн.; інфляційні втрати в розмірі 928,58 грн.), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3469,84 грн. пені у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "30" травня 2019 р.

Суддя Н.М. Кухар