Рішення № 82118886, 31.05.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

31 травня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/324/19 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., при секретарі Скороход А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут», вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 39576385,

фактична адреса: проспект Миру, 53, III поверх, м. Чернігів, 14005

до відповідача: Відділу освіти Прилуцької районної державної адміністрації,

вул. Київська, 220, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 02147500

про стягнення 973 416,39 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Прохоренко М.М.- адвокат, довіреність № 007ДР-19-1217 від 21.12.2017;

від відповідача: Бобренко М.М.- начальник відділу освіти Прилуцької РДА, розпорядження № 163-ос від 01.09.2015

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» подано позов до Відділу освіти Прилуцької районної державної адміністрації про стягнення 973 416,39 грн, з яких 932 289,93 грн основного боргу, 33 605,76 грн пені, 2800,48 грн трьох відсотків річних та 4720,22 грн інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору від 01.02.2018 за №41FBCrz179-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019 справа №927/324/19 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2019, встановлено строки подання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов, письмових пояснень до позову, заяв та заперечень на відповідь на відзивів.

26.04.2019 від Відділу освіти Прилуцької районної державної адміністрації на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач визнає суму основного боргу за спожитий в січні-лютому природний газ в повному обсязі на суму 932 289,93 грн, зазначає, що 28.12.2018 сторони дійшли згоди щодо продовження дії договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі газу на початку 2019 року в обсязі, що не перевищує 20% від суми, визначеної договором у попередньому році. Заборгованість за спожитий газ у відповідача виникла в результаті скасування рішенням тендерного комітету від 18.01.2019 відкритих торгів на закупівлю природного газу, розпочатих 21.12.2018, тоді як повторні відкриті торги, розпочаті 18.01.2019, і укладений з їх переможцем договір на постачання газу завів для відповідача відповідні ліміти газу лише з 01.03.2019, що обумовило відсутність можливості у відповідача впливати на своєчасність проведення розрахунків з ТОВ «Чернігівгаз збут» за отриманий природний газ.

Наполягаючи, що за вказаних обставин, заборгованість перед позивачем за спожитий газ виникла не з вини Відділу освіти, відповідач просить суд відмовити позивачу у стягненні 33 605,76грн пені, 2800,48грн 3% річних та 4720,22грн інфляційних нарахувань.

Відзив відповідача разом з додатковими документами долучено судом до матеріалів справи.

07.05.2019 від ТОВ «Чернігівгаз збут» надійшла відповідь на відзив (№147007.2-Ск-12986-0519 від 06.05.2019) в якому позивач посилаючись на п.4.2.3 укладеного з відповідачем договору на постачання природного газу наполягає, що останній мав розрахуватись за природний газ до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, тому вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 33 605,76грн пені, 2800,48грн 3% річних та 4720,22грн інфляційних нарахувань обґрунтованими та просить суд їх задовольнити.

Разом із відповіддю на відзив від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку подання відповіді на відзив (№147007.2-Ск-12983-0519 від 06.05.2019).

Заяву про відновлення строку позивач обґрунтовує пропущенням строку у зв`язку з святковими, вихідними та неробочими днями в період з 27.04.2019 по 01.05.2019 відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №7-р від 10.01.2019 «Про перенесення робочих днів у 2019 році».

Присутній в підготовчому засіданні 15.05.2019 представник відповідача проти заяви позивача про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив не заперечив.

Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Враховуючи, що строк підготовчого провадження у даній справі не закінчився, з метою забезпечення позивачеві можливості скористатися своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив, а відповідачеві - на подання заперечень на відповідь на відзив, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив та долучити таку відповідь на відзив до матеріалів справи.

13.05.2019 від Відділу освіти Прилуцької районної державної адміністрації на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (№01-10/319 від 10.05.2019) в яких відповідач наполягає на обґрунтованості позиції, викладеної у відзиві на позов та просить суд відмовити позивачу у стягненні 33 605,76грн пені, 2800,48грн 3% річних та 4720,22грн інфляційних нарахувань. Заперечення на відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 15.05.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.05.2019.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ :

01.02.2018, між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (позивач, постачальник за договором) та Відділом освіти (відповідач, споживач за договором) укладено договір №41FBCrz179-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі –Договір), за умовами якого (п.1.1.) позивач зобов`язався передати у власність відповідачу, що є бюджетною установою, та є кінцевим споживачем, 09120000-6 – газове паливо (природний газ) (надалі – газ), а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заявці – приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п. п. 1.5., 2.3. Договору).

Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та /або даних оператора ГРМ, постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника у письмовій формі або з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис” та Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу цього акту, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. п.2.9.1. - 2.9.3. Договору).

Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п. 3.1. Договору).

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього Договору. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого за ним споживачеві (п.п. 3.6., 3.7. Договору).

За умовами п.11.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з 01.01.2018 по 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додатковими угодами №1-8 до Договору сторони погоджували зміни обсягів та вартість газу і його постачання.

Додатковою угодою щодо продовження строку дії № 9 від 28.12.2018 до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz179-18 від 01.02.2018 сторони прийшли до згоди продовжити строк дії договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2019 року в обсязі, що не перевищує 20% від суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Додатковою угодою № 10 від 23.01.2019 до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz179-18 від 01.02.2018 сторони доповнили п.1.3. Договору плановими обсягами постачання газу по місяцях: січень 2019 року – 42,875 тис. куб. м., лютий 2019 року – 0,010 тис. куб. м., березень 2019 року – 0,010 тис. куб.м.

Також додатковою угодою №10 до Договору сторони доповнили п. 3.3.Договору новим абзацом, яким, у відповідності до законодавства, що регулює відносини на ринку природного газу та у сфері державних або публічних закупівель сторони дійшли згоди збільшити суму договору на 2019 рік, відповідно до затверджених видатків, на 627 426,88грн, що не перевищує 20% від суми Договору.

Додатковою угодою № 11 від 14.03.2019 до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz179-18 від 01.02.2018 сторони внесли зміни до п.3.2. Договору встановивши ціну, з 01.01.2019 за 1000 куб.м природного газу, з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість, у розмірі 12 200,00грн за 1000 куб м., в т.ч. ПДВ 20%.

Пунктом 4 додаткової угоди №10 та п.2 додаткової угоди №11 до Договору передбачено, що додаткові угоди вважаються укладеними з дати їх підписання і поширюють свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2019 по 31.03.2018 в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

У відповідності зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) та статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем, у період з січня по лютий 2019 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 115,006 тис. куб. м., загальною вартістю 1 559 716,81грн (з ПДВ), про що свідчать двосторонні акти приймання-передачі природного газу, підписані та завірені печатками обох сторін: №ЧРЗ89000166 на суму 944 043,79грн за січень 2019 року та №ЧРЗ89001782 на суму 615 673,02грн за лютий 2019.

Відповідач щодо обсягу та вартості отриманого газу не заперечував.

Згідно п. 5.4.2. Договору на відповідача покладено обов`язок оплачувати позивачеві вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується протягом місяця постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. п. 4.2., 4.2.1., 4.2.3., 4.3. Договору).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, за поставлений природний газ у січні 2019 року – в строк по 11.02.2019, оскільки 10.02.2019 є вихідним днем (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України).

Відповідач порушив умови Договору, за поставлений природний газ у спірному періоді розрахувався частково у сумі 627 426,88грн, про що свідчить банківська виписка по рахунку позивача.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий газ становить 932 289,93грн, про що в тому числі свідчить акт звірки взаєморозрахунків сторін, за період 01.01.2019 – 18.03.2019, підписаний та скріплений печатками обох сторін, отже, вимога в частині стягнення 932 289,93грн боргу є правомірною, обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2.1. Договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись умовами п. 6.2.1. Договору та приписами статті 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2800,49грн 3% річних за період з 12.02.2019 по 03.04.2019; 33605,76грн пені за період з 12.02.2019 по 03.04.2019; 4720,22 грн втрат внаслідок інфляційних процесів.

Відповідач, заперечуючи вищевказаних нарахувань посилається на ст. 614, 617 ЦК зазначає, що ним вжито всіх можливих заходів щодо проведення розрахунків за спожитий газ, посилаючись на відсутність можливості вплинути на процес проведення розрахунків, відсутня його вина, а відтак і підстави для стягнення 3% річних, пені та втрат внаслідок інфляційних процесів.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною другою статті 617 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати природного газу, поставленого у період з січня по лютий 2019, а тому суд, доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: 3% річних в сумі 2800,48грн та інфляційних втрат в сумі 6128,49грн за період січень –лютий 2019 року.

Разом з тим, ч.3. ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом.

Правовий аналіз вказаний статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи той факт, що відповідач є відділом освіти органів місцевого самоврядування та фінансування його видатків залежить від виділення коштів з державного та місцевого бюджетів, беручи до уваги короткостроковий період виникнення заборгованості, суд дійшов висновку про зменшення суми нарахованої до сплати відповідачу пені до 10 % (3360,57 грн). В іншій частині позовних вимог по стягненню пені суд відмовляє.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином 14601,25 грн судового збору, сплаченого за подання позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Прилуцької районної державної адміністрації (вул. Київська, 220, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 02147500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» (вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 39576385) 932 289,93грн основного боргу, 3360,57 грн пені, 2800,48грн трьох відсотків річних, 4720,22грн інфляційних нарахувань та 14601,25грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 31 травня 2019 року.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/