Рішення № 82118709, 30.05.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/91/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (с Дубовий Гай, Овруцький район, Житомирська область, 11103)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Гепака Ігоря Івановича (АДРЕСА_1 )

про стягнення 204740,69 грн заборгованості

За участю від:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

Суть справи.

Державне підприємство "Овруцьке лісове господарство" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гепака Ігоря Івановича про стягнення 204740,69 грн заборгованості (198392,15 грн - основного боргу, 6348,54 грн - інфляційних нарахувань).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №65/18 від 05.06.2018, яка полягає в несвоєчасній сплаті коштів за отриманий товар. При цьому, ним зазначено що частина вартості отриманого відповідачем товару оплачена в розмірі 34800 грн, а частина грошового зобов`язання в розмірі 731523 грн припинилось внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли між сторонами по іншому договору №66/18 від 06.06.2018. Окрім первинних бухгалтерських документів, сума основного боргу підтверджена актом звірки.

Ухвалою суду від 20.02.2019 відкрито провадження у справі №921/91/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 21.03.2019, яке відкладалось до 11.04.2019.

В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучено: клопотання №79 від 14.03.2019 (вх №4678 від 18.03.2019) про відкладення розгляду справи; клопотання №283 від 07.05.2019 (вх №7892 від 07.05.2019) про розгляд справи без участі представника позивача; клопотання №253 від 03.05.2019 (вх №8038 від 10.05.2019) з додатком; письмове пояснення №260 від 24.05.2019 (вх №9243 від 27.05.2019).

В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи подано: відзив б/н від 26.04.2019 (вх №7513 від 02.05.2019) з додатком.

У відзиві відповідачем, посилаючись на ст 601 ЦК України (яка передбачає припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних вимог) зазначено, що згідно накладної №412 від 08.10.2018 відповідачем поставлено позивачу товар на суму 58310 грн та згідно накладної №209 від 28.12.2018 - товар на суму 81600 грн. Залишок боргу становить 64830,60 грн. Посилаючись на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. А відтак, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

З приводу поданого ФОП Гепак І.І. відзиву, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 статті 161 ГПК України вказано, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є, зокрема відзив на позовну заяву (відзив).

У ч 3 ст 80 ГПК України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Відповідно до ч 8 ст 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалами суду від 20.02.2019 про відкриття провадження у справі та від 21.03.2019 про відкладення підготовчого судового засідання судом було запропоновано відповідачу надати відзив на позов, докази на підтвердження викладеного у ньому та докази надіслання відзиву і додатків позивачу в строк до 14.03.2019 та 08.04.2019 відповідно.

Вищевказані ухвали суду отримані ФОП Гепак І. І . відповідно 22.02.2019 та 25.03.2019.

Попри це, відповідачем відзив датовано 26.04.2019, а в канцелярію суду такий подано лише 02.05.2019 (вх №7513).

З вищенаведеного вбачається, що ФОП Гепак І.І. пропущено встановлений (призначений) судом строк для подачі відзиву на позов разом з доданими до нього документами.

Порядок вирішення питань, що виникають у зв`язку з поновленням та продовженням процесуальних строків визначено ст 119 ГПК України.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч 1 ст 118 ГПК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи приписи ст 119 ГПК України відповідачем не подано суду жодних заяв чи клопотань, в яких би наводились поважні причини пропуску строку для подачі заяви по суті справи та би містили прохання про його продовження.

А відтак, суд не приймає до розгляду поданий відповідачем відзив б/н від 26.04.2019 (вх №7513 від 02.05.2019) разом з доданими до нього доказами.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч 2 ст 178 ГПК України.

Ухвалою суду від 11.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/91/19 до розгляду по суті на 08.05.2019, в якому оголошувалась перерва до 30.05.2019.

Представник позивача в судове засідання під час розгляду справи по суті 30.05.2019 не з`явився.

10.05.2019 (за вх №8038) на адресу суду від ДП "Овруцьке лісове господарство" надійшло клопотання № 253 від 03.05.2019, в якому позивач письмово інформує суд про неможливість явки його представника в судове засідання, а також про відсутність оплати заборгованості.

Також, 27.05.2019 (за вх №9243) від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення №260 від 24.05.2019. У них ДП "Овруцьке лісове господарство" зазначено, що у накладній №412 від 08.10.2018 відсутній підпис та печатка підприємства про прийняття товару, а по накладній №209 від 28.12.2018 відповідачу був повернений товар у зв`язку з відмовою позивача від його отримання.

Відповідач, а також представник відповідача в судове засідання 30.05.2019 не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Судом враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В порядку ч 3 ст 222 ГПК України, внаслідок неявки в підготовчі судові засідання 21.03.2019, 11.04.2019 та судові засідання під час розгляду справи по суті 08.05.2019, 30.05.2019 всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" (постачальником) та Фізичною особою-підприємцем Гепак Ігорем Івановичем (споживачем) 05.06.2018 укладено договір купівлі-продажу №65/18, згідно з яким постачальник зобов`язався виготовити і відвантажити чи відпустити споживачу - пиломатеріали соснові обрізні, необрізні 1-4 соргу, по цінах згідно прейскуранту підприємства або згідно протоколу погодження ціни, на умовах франко-нижній склад та проміжний склад постачальника, а споживач оплатити продукцію по цінах постачальника діючих на день поставки чи відпуску, та прийняти її (п п 1.1, 1.2 договору).

Загальна сума даного договору складає суму ціни товару, вказану в рахунках або видаткових накладних протягом строку дії договору (п 1.3 правочину).

Згідно п 2.1 договору форма розрахунку попередня оплата в розмірі 100% на кожну партію товару, яка передається.

Відповідно до п 2.3 правочину в разі поставки товару без попередньої оплати, споживач зобов`язаний оплатити отриманий товар на протязі 10 календарних днів з дня поставки товару.

Днем поставки є дата на товарно-транспортній накладній (п 3.4 договору).

Поставку товару споживач і постачальник погоджують заздалегідь, за вимогою споживача постачальник поставляє товар власним транспортом, транспортні витрати за рахунок споживача (п 3.1 договору).

Приймання продукції по кількості та якості проводиться споживачем згідно інструкції "Про порядок приймання продукції по кількості та якості" П-6, П-7. Постачальник повинен забезпечити споживача наступними супровідними документами: товарно - транспортною накладною (накладною), податковою накладною (п п 3.2, 3.5 правочину).

Згідно п 5.2 договору він вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2019.

На виконання умов даного договору Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" (продавцем) здійснено передачу Фізичній особі-підприємцю Гепак Ігорю Івановичу (споживачу) товар, згідно підписаних та скріплених печатками сторін (без будь-яких заперечень) товарно-транспортних накладних: №006154 від 15.06.2018 на суму 61151,95 грн, №006156 від 19.06.2018 на суму 52393,68 грн, №006164 від 22.06.2018 на суму 42259,63 грн, №006189 від 30.06.2018 на суму 73921,24 грн, № 006193 від 04.07.2018 на суму 71248,37 грн, №006200 від 05.07.2018 на суму 33024,28 грн, №006201 від 12.07.2018 на суму 57557,63 грн, №006202 від 17.07.2018 на суму 46093,64 грн, №006214 від 01.08.2018 на суму 70375,97 грн, №006219 від 04.08.2018 на суму 55172,57 грн, №006226 від 14.08.2018 на суму 42795,60 грн, № 006238 від 22.08.2018 на суму 7372,81 грн, №006232 від 22.08.2018 на суму 53515,02 грн, №006265 від 07.09.2018 на суму 59507,51 грн, №006273 від 19.09.2018 на суму 57963,15 грн, № 006281 від 26.09.2018 на суму 52358,88 грн, №006294 від 10.10.2018 на суму 61453,69 грн, №655855 від 11.10.2018 на суму 16734,72 грн, №655870 від 16.10.2018 на суму 16712,16 грн, №006300 від 23.10.2018 на суму 33102,65 грн,

Загальна вартість переданого товару склала 964715,15 грн.

Доказів наявності у покупця претензій щодо кількості і якості продукції відповідач, який був обізнаний про час, місце і дату слухання справи, не надав.

Матеріали справи містять банківську виписку по рахунку позивача, яка вказує на те, що відповідачем 14.08.2018 здійснено проплату в розмірі 34800 грн за лісопродукцію.

Разом з цим, між Фізичною особою-підприємцем Гепак Ігорем Івановичем (продавцем) та Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" (покупцем) 06.06.2018 укладено договір купівлі-продажу №66/18, відповідно до якого продавець зобов`язався передати у власність покупця спецодяг (надалі - товар), а покупець прийняти та сплатити його вартість (п п 1.1 договору).

Згідно п 2.1 правочину товар відпускається покупцю зі складу продавця після надання відповідної накладної.

За умовами п 2.3 договору в разі поставки товару без попередньої оплати, споживач зобов`язаний оплатити отриманий товар на протязі 10 календарних днів з дня поставки товару.

Право власності на товар, а з ним і ризик випадкової загибелі переходить від продавця до покупця в момент передачі товару покупцю, про що свідчить документ про передачу товару (накладна, підписана уповноваженим представником покупця) (п 2.2 договору).

Відповідно до п 6.1 договору усі суперечки між сторонами, які виникають з цього договору, розв`язуються відповідно до діючого законодавства України.

У п 8.1 договору зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018.

До позовних матеріалів позивачем додано копії накладних, згідно яких на виконання договору № 66/18 від 06.06.2018, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 731523 грн. А саме накладні: №92 від 07.06.2018 на суму 28600 грн, №95 від 14.06.2018 на суму 95200 грн, №99 від 22.06.2018 на суму 54700 грн, № 102 від 29.06.2018 на суму 68000 грн, № 124 від 01.07.2018 на суму 33930 грн, № 104 від 04.07.2018 на суму 13600 грн, № 105 від 11.07.2018 на суму 63850 грн, №136 від 21.08.2018 на суму 5946,00 грн, №137 від 22.08.2018 на суму 60780 грн, №142 від 29.08.2018 на суму 47500 грн, №164 від 07.09.2018 на суму 49202 грн, №188 від 17.09.2018 на суму 78640 грн, №205 від 26.09.2018 на суму 23435 грн, №208 від 28.09.2018 на суму 49020 грн, №218 від 09.10.2018 на суму 12920 грн, №254 від 23.10.2018 на суму 46200 грн.

Приймання - передача товару по перелічених накладних посвідчується, зробленими на них, відмітками сторін та печаткою відповідача.

В накладних зазначено, що вказаний у них товар відпускається по взаєморозрахунку. У зв`язку з чим, вартість товару по цих накладних зарахована позивачем в рахунок погашення боргу по договору №65/18 від 05.06.2018.

Про згоду відповідача та таке зарахування, а також про існування у відповідача боргу перед позивачем на суму 198392,15 грн вказує також акт звірки за період - 2018 рік (оформлений станом на 31.12.2018). Вказаний акт звірки скріплений у двосторонньому порядку сторонами по договору та по справі.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст 526 ЦК України та ст ст 193, 198 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в договорі №65/18 від 05.06.2018 обумовили, що розрахунки за товар проводяться на умовах отримання 100% передоплати за товар (п 2.1 договору).

Разом з тим, позивач здійснив передачу товару у власність відповідача без отримання від нього попередньої оплати за товар, а той прийняв його, тобто своїми діями сторони фактично погодились про відступ від умов договору в частині передоплати.

Частинами 1,2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З приводу цього, умовами п 2.3 договору №65/18 від 05.06.2018 обумовлено, що в разі поставки товару без попередньої оплати, споживач зобов`язаний оплатити отриманий товар на протязі 10 календарних днів з дня поставки товару.

Згідно з п 3.4 цього правочину днем поставки є дата на товарно-транспортній накладній.

Відповідно до ч 1 ст 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отримання товару за договором №65/18 від 05.06.2018 на загальну суму 964715,15 грн підтверджується вищезгаданими первинними документами - копіями товарно-транспортних накладних.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч 2 ст 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому визнані судом первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

А відтак, з врахуванням умов п п 2.3, 3.4 договору №65/18 від 05.06.2018 та приписів ст ст 655, 692, 530 ЦК України, станом на момент звернення ДП "Овруцьке лісове господарство" з позовом до суду, настав строк оплати по зазначених товарно-транспортних накладних, оформлених за період з 15.06.2018 по 23.10.2018.

Нормами ст 599 ЦК України, ст 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи містять докази часткової сплати ФОП Гепак І.І. вартості отриманого ним товару - лісопродукції в розмірі 34800 грн.

Отже, проведення відповідачем часткового розрахунку у розмірі 34800 грн також вказує на визнання ним факту одержання товару.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ст 510 ЦК України).

Із змісту наявних в матеріалах справи договорів №65/18 від 05.06.2018 та №66/18 від 06.06.2018 вбачається, що кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Приписами ст 601 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Таким чином, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Відповідно до ст 203 ГК України господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, однією із умов зарахування зустрічних вимог є те, що термін виконання зобов`язання настав, або строк виконання не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. При цьому, припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однією з сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування (аналогічна позиція викладена в постанові у Постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №918/539/18).

Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме - відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань.

Як вбачається із змісту накладних, оформлених відповідачем на виконання договору №66/18 від 06.06.2018 продукція відпускалась позивачу по взаєморозрахунку.

Про згоду відповідача на зарахування зустрічних вимог по договорах №65/18 від 05.06.2018 та №66/18 від 06.06.2018 (саме у вказаній позивачем частині) свідчить і підписаний боржником Акт звірки від 31.12.2018, із зазначенням реквізитів конкретних видаткових документів.

Посилаючись у позовній заяві на умови договору №66/18 від 06.06.2018, підтвердження отримання згідно його умов товару на суму 731523 грн по накладних за період з 07.06.2018 по 23.10.2018, позивачем вчинено дії, які стверджують про зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази про наявність оспорювання відповідачем змісту, умов виконання та розміру зобов`язань передбачених за договором 66/18 від 06.06.2018.

Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт припинення зобов`язання за договором №65/18 від 05.06.2018 шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги на підставі договору №66/18 від 06.06.2018 на суму 731523 грн.

А відтак, решта зобов`язання в сумі (964715,15 грн - 34800 грн - 731523 грн) 198392,15 грн залишилось не виконаним.

Про існування в ФОП Гепак І.І. перед ДП "Овруцьке лісове господарство" боргу в розмірі 198392,15 грн вказує і згаданий вище акт звірки взаєморозрахунків за період - 2018 рік, оформлений станом на 31.12.2018.

Вказаний документ підписаний обома сторонами у справі №921/91/19 без будь-яких зауважень та заперечень.

Доказів на підтвердження іншого, у тому числі проведення повного розрахунку по договору №65/18 від 05.06.2018 станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 198392,15 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч 1 ст 612 ЦК України).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6348,54 грн - інфляційних нарахувань за період листопад 2018 року - січень 2019 року.

Вказаний розрахунок 6348,54 грн - інфляційних нарахувань наведено заявником серед додатків до позовної заяви.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, встановлення обставин неналежного виконання зобов`язання щодо розрахунку за переданий товар після його отримання, вказані в розрахунку позивача суми зобов`язання, період нарахування, судом здійснено перерахунок сум інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення.

Згідно проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів, сум на які здійснювалось нарахування, встановлено, що заявлена до стягнення сума 6348,54 грн - інфляційних нарахувань є правомірною (проведений перерахунок міститься в матеріалах справи).

Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги ДП "Овруцьке лісове господарство" підлягають до задоволення, шляхом стягнення із ФОП Гепак І.І. 198392,15 грн - основного боргу та 6348,54 грн - інфляційних нарахувань.

Щодо накладних, долучених відповідачем до відзиву, які не прийнято судом через пропуск терміну встановленого для цього процесуальним законом, то за наявності підстав ФОП Гепак І.І. не позбавлений права на звернення до суду із позовом про стягнення із боржника вартості вказаного у них товару.

В порядку ст ст 123,129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст ст 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гепака Ігоря Івановича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (с Дубовий Гай, Овруцький район, Житомирська область, код 00991887) 198392 (сто дев`яносто вісім тисяч триста дев`яносто дві) грн 15 коп - основного боргу, 6348 (шість тисяч триста сорок вісім) грн 54 коп - інфляційних нарахувань, 3071 (три тисячі сімдесят одну) грн 11 коп - сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31 травня 2019 року.

Суддя І.П. Шумський