Рішення № 82118661, 21.05.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.05.2019 Справа № 920/13/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи №920/13/19

за первісним позовом Акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м. Київ, в особі Газопромислового управління “Полтавагазвидобування” Акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м. Полтава,

до відповідача Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми,

про стягнення 4 089 599,53 грн.

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми,

до відповідача Акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м. Київ, в особі Газопромислового управління “Полтавагазвидобування” Акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м. Полтава,

про стягнення 4 089 599,53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Юхно В.І. (довіреність № 2-433д від 28.12.20018)

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Кисіль А.В. (ордер серії СМ № 4-2019 від 09.01.2019)

слухач: Перець Б.О. (паспорт серії НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , виданий 30.03.2011)

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: до господарського суду звернулось Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» з позовом до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» про стягнення 4089599,53 грн. заборгованості за договірними зобов`язаннями, в тому числі: 2101599,76 грн. пені, 1987999,77 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 08.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/13/19, призначено підготовче засідання у даній справі.

28.01.2019 відповідач у справі № 920/13/19 - Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» – подав до суду зустрічний позов до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення заборгованості у розмірі 4089599,53 за поставлений товар згідно умов договору поставки станцій газових поршневих (закупівля за власні кошти) від 29.05.2017 № 616/17, сторонами якого є Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш».

Також 28.01.2019 Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» поданий відзив на позовну заяву, у якому сторона просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, до 1022400,00 грн. (170400,10 грн. штрафу та 851999,90 грн. пені).

Ухвалою суду від 31.01.2019 суд прийняв зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» для спільного розгляду з первісним позовом.

07.02.2019 до суду надійшла відповідь на відзив за первісним позовом, у якій позивач за первісним позовом наполягає на відсутності підстав для зменшення нарахованих сум штрафних санкцій.

Відповідач за зустрічним позовом подав відзив на зустрічний позов, у якому зазначив, що у разі задоволення первісного позову судом у повному обсязі він не заперечує проти задоволення зустрічного позову.

06.03.2019 до суду надійшли заперечення відповідача за первісним позовом, у яких він наполягає на зменшенні належних до сплати штрафних санкцій до 10% від заявлених вимог, тобто до 408959,95 грн.

14.03.2019 від відповідача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення.

11.03.20019 позивач за зустрічним позовом подав відповідь на відзив на зустрічний позов, наполягає на задоволенні зустрічних позовних вимог.

28.03.2019 відповідач за зустрічним позовом подав заперечення, у яких підтримав позицію, викладену у відзиві на зустрічний позов.

Судовою ухвалою від 02.05.2019 був призначений розгляд справи по суті на 14.05.2019, ухвалою від 14.05.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 21.05.2019.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої позиції, викладені у поданих до суду заявах по суті спору.

Судом досліджувались докази, подані сторонами на підтвердження їх вимог і заперечень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив:

29.05.2017 між Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (постачальник, відповідач за первісним позовом) та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (відповідно рішення акціонерів ПАТ «Укргазвидобування» від 21.05.2018 за № 237 змінено тип Товариства та повне найменування підприємства з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на Акціонерне товариство «Укргазвидобування») (покупець, позивач за первісним позовом) укладено договір поставки станцій газових поршневих (закупівля товару за власні кошти), що зареєстрований в юридичному відділі ГПУ «Полтавагазвидобування» за № 616/17 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, зазначений в Специфікації (далі - Товар), що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.

Відповідно до п.п. 5.1-.5.3 договору від 29.05.2017 строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації до цього Договору. Обсяг поставки Товару визначається в рознарядках Покупця та узгоджується до поставки Товару. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електронну адресу Постачальника, вказану в Розділі XIV данного Договору. Датою поставки Товар) є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної.

Товаром згідно Специфікації №1до Договору є чотири станції газові поршневі:

1.Станція газова поршнева СГП-4,5-0,5-1,0/3,5/15 У2;

2.Станція газова поршнева СГП-4,5-0,5-1,0/3,5/11 У2;

3.Станція газова поршнева СГП-4,5-0,5-1,0/3,5/15 У2;

4.Станція газова поршнева СГП-4,5-0,5-1,0/3,5/18 У2;

Вартість чотирьох станцій газових поршневих, що підлягали поставці, складає 28 399 996,74 грн. (двадцять вісім мільйонів триста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень сімдесят чотири копійки).

Згідно п.3 Специфікації №1 (додаток 1 до Договору № 616/17 від 29.05.2017) строк поставки Товару визначено до 31.10.2017.

Додатковою угодою №1 до Договору № 616/17 від 29.05.2017, підписаною сторонами, внесені зміни в п.3 Специфікації №1, який викладено в наступній редакції: «Строк поставки Товару до 31.12.2017».

Судом встановлено, що на виконання вимог п.5.2. Договору ПАТ «Укргазвидобування» надсилалась рознарядка за № 11- 5801/1 від 07.06.2017 на весь обсяг поставки, факт її отримання 12.06.2017 Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого додана до матеріалів справи.

Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» здійснило поставку Товару несвоєчасно, лише 16.03.2018, про що свідчить акт приймання-передачі №1, який підписали представники обох підприємств, у той час як відповідно до п.3 Специфікації Договору поставка мала бути здійснена до 31.12.2017. Таким чином Постачальник допустив прострочення, що складає 74 днів.

Враховуючи те, що поставку Товару Постачальник у передбачений умовами договору строк не здійснив, ним допущено прострочення виконання своїх зобов`язань згідно умов Договору за № 616/17 від 29.05.2017, викладені в п.3 Специфікації №1 (додаток №1 до Договору).

Відповідач за первісним позовом у поданому до суду відзиві не заперечує факту прострочення виконання ним договірних зобов`язань, при цьому зазначає, що відповідне прострочення сталось внаслідок порушення іноземними постачальниками строків постачання комплектуючих матеріалів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Статтею 266 Господарського кодексу України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавстваЗгідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлений і відповідачем за первісним позовом не спростований факт наявного прострочення з поставки товару, який є предметом договору № 616/17 від 29.05.2017.

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому згідно положень ч. 2 ст. 617 ЦК України недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника (на що посилався відповідач за первісним позовом як на підставу прострочення поставки товару) не є випадком, який звільняє від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Штрафними санкціями у ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пункт 7.11. вищевказаного Договору передбачає, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.

Оскільки судом встановлено факт прострочення поставки товару відповідачем за первісним позовом, останній відповідно до п.7.11. Договору має обов`язок сплатити на користь ПАТ «Укргазвидобування» пеню (0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення) та штраф (7% від вартості несвоєчасно поставленого Товару); сума пені за несвоєчасну поставку Товару, що зобов`язаний сплатити Постачальник згідно умов Договору складає 2 101 599,76 грн.; сума штрафу за несвоєчасну поставку Товару, що зобов`язаний сплатити Постачальник згідно умов Договору складає 1 987 999,77 грн. (загальна сума 4 089 599,53 грн.).

ПАТ «Укргазвидобування» надіслало на адресу відповідача за первісним позовом претензію за № 22-4146 від 02.04.2018, у якій запропонувало йому перерахувати в семиденний термін суму пені та штрафу у розмірі 4 089 599,53грн. на поточний рахунок Покупця, однак дана претензія залишена Постачальником без відповіді і задоволення.

Враховуючи, що встановлені судом обставини свідчать про правомірність і обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом до стягнення суми пені у розмірі 2 101 599,76 грн., а також 1 987 999,77 грн. штрафу підлягають стягненню на його користь з відповідача за первісним позовом.

Разом з тим, суд приймає до уваги те, що відповідачем було подане клопотання про зменшення розміру пені до 851999,90 грн. та штрафу до 170400,10 грн. з посиланням на той факт, що розмір штрафних санкцій становить майже 15% від загальної вартості договору, що є неспівмірним, а також на відсутність доказів, які б підтверджували погіршення фінансового становища позивача за первісним позовом внаслідок прострочення відповідача.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008 N 01-8/211, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття “значно” та “надмірно” є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 4089599,53 грн. спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності.

Наведене безумовно свідчить про те, що нарахована позивачем неустойка (пеня, штраф) у розмірі 4089599,53 грн. не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов`язання за договором.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки (пені та штрафу) за прострочення виконання господарського зобов`язання на 50%.

За таких обставин, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов`язання по договору, відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання договірного зобов`язання та враховуючи інтереси обох сторін, суд дійшов до висновку про доцільність зменшення розміру стягуваної неустойки (пені, штрафу) на 50 %.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1050799,88 грн. пені та 993999,89 грн. штрафу.

Розглянувши зустрічну позовну заяву, суд дійшов наступних висновків.

Як вже встановлено судом, спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі договору поставки станцій газових поршневих (закупівля товару за власні кошти) від 29.05.2017 №616/17 (далі - Договір).

Так, за умовами до п.1.1 Договору позивач за зустрічним позовом зобов`язався поставити відповідачу товар, зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Відповідач - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п.5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього Договору.

З метою виконання умов Договору між сторонами підписана специфікація №1 від (далі - Специфікація), відповідно до умов якої Позивач прийняв на себе зобов`язання із поставки товару, а саме - станцій газових поршневих СГП у кількості 4 шт. загальною вартістю 28 399 996,74 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.3 Специфікації (у редакції викладеній у додатковій угоді №1 від 21.11.2017 до Договору) строк поставки товару до 31.12.2017.

Відповідно до п.5.3 Договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Судом встановлено, що постачальник здійснив поставку товару у кінцевий пункт призначення погоджений сторонами у Специфікації 30.01.2018, що підтверджується відмітками посадових осіб у товарно-транспортних накладних №№Р52/1, Р53/1, Р54/1, Р55/1. Акт приймання-передачі товару підписано представниками сторін 16.03.2018.

Згідно п.4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах зазначених у Специфікації.

Відповідно до п.4 Специфікації оплата товару відбувається по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

З огляду на те, що акт приймання-передачі товару підписано 16.03.2018, поставлений товар мав бути оплачений відповідачем за зустрічним позовом у строк до 16.04.2018.

Однак, покупцем зобов`язання із оплати поставленого товару виконані не належним чином, 19.04.2018 здійснена часткова оплата товару у розмірі 24 310 397, 21 грн. Станом на 25.01.2019 заборгованість відповідача за зустрічним позовом із оплати поставленого товару складає 4 089 599,53 грн.

Зазначеними вище положеннями діючого господарського та цивільного законодавства встановлена обов`язковість виконання договірних зобов`язань та неприпустимість прострочення їх виконання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач доводів позивача за зустрічним позовом не спростував, зазначив, що не заперечує проти задоволення зустрічного позову у разі задоволення поданого ним первісного позову.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Враховуючи, що факт прострочення з оплати вартості поставленого товару встановлений судом у ході розгляду справи, відповідач за зустрічним позовом проти вимог позивача не заперечує, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача за зустрічним позовом та про їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 129 ГПК України витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору в сумі 61343,99грн. суд покладає на відповідача за первісним позовом; витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору в сумі 61343,99грн.суд покладає на відповідача за зустрічним позовом.

Частиною одинадцятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку провести зустрічне зарахування та стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» (вул. Європейська, 173, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 00153100) на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничого акціонерного товариства «ВНДІкомпресормаш» (проспект Курський, 6 м. Суми, 40020; код ЄДРПОУ 00220434) 2044799,76 грн. за поставлений товар згідно умов договору поставки станцій газових поршневих (закупівля товару за власні кошти) №616/17 від 29.05.2017

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничого акціонерного товариства «ВНДІкомпресормаш» (проспект Курський, 6 м.Суми, 40020; код ЄДРПОУ 00220434) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» (вул. Європейська, 173, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 00153100) 1050799,88 грн. пені, 993999,89 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору поставки станцій газових поршневих (закупівля товару за власні кошти) № 616/17 від 29.05.2017, та витрат по сплаті судового збору в сумі 61343,99грн.

3. В іншому – відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» (вул. Європейська, 173, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 00153100) на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничого акціонерного товариства «ВНДІкомпресормаш» (проспект Курський, 6 м. Суми, 40020; код ЄДРПОУ 00220434) 4089599,53 грн. за поставлений товар згідно умов договору поставки станцій газових поршневих (закупівля товару за власні кошти) № 616/17 від 29.05.2017 та витрат по сплаті судового збору в сумі 61343,99грн.

6. Провести зустрічне зарахування стягнутих судом сум та стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» (вул. Європейська, 173, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 00153100) на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничого акціонерного товариства «ВНДІкомпресормаш» (проспект Курський, 6 м. Суми, 40020; код ЄДРПОУ 00220434) 2044799,76 грн. за поставлений товар згідно умов договору поставки станцій газових поршневих (закупівля товару за власні кошти) № 616/17 від 29.05.2017 .

7. Видати наказ про зустрічне зарахування стягнутих судом сум після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 30.05.2019.

Суддя В.Л. Котельницька