Рішення № 82117003, 29.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2019Справа № 910/3768/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського,1 Д)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРТАН" (04210, м. Київ, вул. Озерна, буд.3, прим. 338)

про стягнення 1 000 000,00 грн.

за участю представників

від позивача: Діденко І.В.

від відповідача: не з`явились

У судовому засіданні 29.05.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юртан" про стягнення 1 000 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №б/н від 23.12.2015, а саме в частині повернення кредитних коштів, у останнього виникла заборгованість перед Банком у розмірі 1 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.03.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3768/19 та вирішив здійснювати розглядати за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 24.04.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.04.2019 суд відклав підготовче засідання на 15.05.2019.

У судовому засіданні 15.05.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 29.05.2019.

У судовому засіданні 29.05.2019 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату та час проведення останнього був повідомлений належним чином.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача. Проте, під час розгляду справи, конверти з ухвалами від 29.03.2019 та 24.04.2019 були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання", конверт з ухвалою від 15.05.2019 до суду не повернувся.

При цьому, згідно інформації наявної на сайті УДППЗ "Укрпошта" в сервісі "Відстежити" рекомендований лист з повідомленням № 0103050255232, яким на адресу відповідача направлялась ухвала суду від 15.05.2019, значиться в стані "відправлення не вручене під час доставки, інші причини".

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, суд звертає увагу, що застосування практику Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням.

З огляду за зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

23 грудня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Юртан" (надалі- відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі - заява), відповідно до умов якої відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі - умов), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті htt://privatbank.ua.

Пунктом 3.2.4.1.1. умов визначено, що банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов`язується здійснити овердрафтовое обслуговування позичальника, яке у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника, зазначеному в заяві, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно з п. 3.2.4.1.3 договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафт (далі - кредит) надається для поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Позичальника. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, що регулюють кредитні правовідносини. Овердрафтове кредитування позичальника здійснюється банком в межах ліміту і терміну, відповідно згідно п.п. 3.2.4.1.3, 3.2.4.1.4 договору, з періодом безперервного користування кредитом згідно з п. А.4 договору шляхом перенесення дебетового сальдо з поточного рахунку позичальника на його позичковий рахунок. Виконання банком розрахункових документів позичальника здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів з позикового рахунку на поточний рахунок позичальника. Зазначений спосіб овердрафтового кредитування здійснюється банком з моменту направлення позичальнику відповідного повідомлення способом, визначеним на розсуд банку, і зазначеним в п. А.2 договору, до моменту його відміни банком в порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з п. 3.2.4.1.3. умов ліміт, за умовами договору, це сума грошових коштів, в межах якої банк зобов`язується оплачувати розрахункові документи Позичальника понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується за затвердженою внутрішньо-банківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів на поточному рахунку, балансу підприємства та звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних і позикових коштів, платоспроможності, кредитної історії, на підставі непогашеної/их відкритої/их вантажної/их митної/их декларації/й, очищеної/их від передоплати, з урахуванням якості роботи позичальника з експорту та інших показників відповідно до внутрішньо-банківськими нормативами і нормативними актами НБУ. В період дії договору ліміт перераховується Банком не менше одного разу на місяць не пізніше 10 числа кожного місяця, а також в разі настання умов, викладених в п. 3.2.4.2.3.4 договору. Ліміт змінюється без підписання договорів про внесення змін до договору (якщо інше не буде погоджено сторонами), про що банк направляє позичальнику повідомлення банку із зазначенням розміру і дати зменшення або збільшення ліміту.

Пунктом 3.2.4.1.5. умов врегульовано, що овердрафтове кредитування позичальника здійснюється банком в межах ліміту та строку, встановлених відповідно до пп. 3.2.4.1.3, 3.2.4.1.4 договору, з періодом безперервного користування кредитом відповідно до п. А.4 договору. Період безперервного користування кредитом - це період, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку позичальника. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, з якого безперервно існує дебетове сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку позичальника зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Судом встановлено, що за змістом підпункту А.4. п. 3.2.4. Умов період безперервного користування кредитом складає не більше 30 днів.

Відповідно до підпункту А.2. пункту 3.2.4.Умов кредитний ліміт овердрафту за Договором (далі - Ліміт) встановлюється в "Заявці на отримання кредиту і може змінюватися Банком відповідно до Умов і правил, у тому числі для оплати витрат, передбачених для пп. 3.2.4.2.2.16, 3.2.4.2.3.15, 3.2.4.5.8 Договору. У разі якщо в період дії договору встановлений Національним банком України {далі - НБУ) офіційний курс української гривні до долара США знижується на 2,5% або більше за добу, сторони домовилися зменшувати Ліміт, встановлений в цьому пункті, з дати початку дії зниженого на 2,5% або більше за добу курсу до рівня максимального значення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника за останні 90 днів, якщо Ліміт не змінювався, або до рівня максимального значення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника з дати останнього зміни. У разі стабілізації курсу української гривні до долара США, тобто якщо через 10 календарних днів з моменту такого зниження встановлений НБУ офіційний курс української гривні до долара США постійний або не знижується більш ніж на 2,5% (з моменту останнього зниження), розмір Ліміту автоматично відновлюється до рівня, встановленого в цьому пункті, і відповідно до п. 3.2.4.1.3 Договору. Сторони домовилися, що Ліміт може як збільшуватися, так і зменшуватися відповідно до п. А.2.1 і А.2.2 Договору, про що Банк направляє керівникові виконавчого органу та головному бухгалтеру Позичальника (у разі їх відсутності - особам, які виконують їх обов`язки) повідомлення одним з наступних способів на вибір Банку: через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Позичальника: системи "клієнт-баик", систему інтернет-банку "Приват24", SMS-повідомлення на останні відомі банку номера телефонів, надані Банку при ідентифікації та актуалізації даних Позичальника, або іншими способами (далі - повідомлення Банку) із зазначенням дати вступу змін в силу.

Розмір ліміту, зазначеного в п. А.2. договору, може бути зменшений необмежену кількість разів без підписання договорів про внесення змін до договору (якщо інше і погоджено сторонами) при зменшенні оборотів грошових коштів на поточних рахунках позичальника, відкритих в банку, про що банк направляє позичальнику повідомлення банку в установленому в п. А.2 порядку. При збільшенні оборотів грошових коштів на поточних рахунках позичальника, відкритих в банку, чинний ліміт може бути збільшений необмежену кількість разів, але в будь-якому разі не більше суми ліміту, визначеного в п. А.2 договору, про що банк направляє позичальнику повідомлення банку в установленому п. А.2 порядку (підпункт А.2.2. пункту 3.2.4. умов).

У відповідності до пунктів 3.2.4.2.2.2., 3.2.4.2.2.З., 3.2.4.2.2.4. та 3.2.4.2.2.5. умов відповідач взяв на себе зобов`язання:

- оплатити відсотки за весь час фактичного використання кредиту згідно з пп. 3.2.4.4.1, 3.2.4.4.2, 3.2.4.4.3 договору;

- погашати кредит, отриманий в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного використання кредиту, встановленого п. 3.2.4.1.5 договору;

- погашати різницю між заборгованістю по кредиту і знову встановленим угодою сторін лімітом відповідно до п. 3.2.4.2.3.2. договору, якщо заборгованість по кредиту перевищує суму знову встановленого ліміту протягом операційного дня, станом на який виникла різниця. Погашення цієї різниці трактується як погашення кредиту;

- повернути кредит у строки, встановлені пп. 3.2.4.1.4, 3.2.4.2.3.4, 3.2.4.2.2.15 договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт овердрафту на поточний рахунок 26005054323606, у розмірі 1 000 000,00 грн.

Кредитування відповідача полягало в проведенні його платежів понад залишок коштів на його поточному рахунку у межах встановленого кредитного ліміту.

Як вбачається із виписки по рахунку відповідача та розрахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи, станом на 14.01.2019 року заборгованість за кредитом відповідача перед позивачем становить 1 000 000,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. З ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов`язків за договором, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з останнього заборгованості за кредитом у розмірі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРТАН" (04210, м. Київ, вул. Озерна, буд.3, прим. 338, ідентифікаційний код 39913254) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за договором у розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн 00коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31.05.2019

Суддя Л. Г. Пукшин