Рішення № 82116981, 20.05.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року Справа № 915/527/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 01125608)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”, вул. Заводська, 23/26, м. Миколаїв, 54002 (код ЄДРПОУ 40618543)

про стягнення коштів в розмірі 559, 64 грн.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт” з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” грошових коштів в загальній сумі 559, 64 грн., з яких: 395, 22 грн. – сума заборгованості по сплаті за договором від 29.12.2010 № 159-Р; 125, 59 грн. – пені; 10, 69 грн. – 3 % річних; 28, 14 грн. – сума штрафних санкцій у вигляді інфляційного збільшення.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 18.04.2019 року.

У зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. у відпустці, розгляд справи № 915/527/19, призначений на 18.04.2018 року, не відбувся.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.05.2019 року розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 20.05.2019 року.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання 20.05.2019 року не забезпечили.

16.04.2019 року від позивача надійшло клопотання вх. № 6160/19 від 16.04.2019 року про розгляд справи за відсутності представника позивача (арк. 91-92). Клопотання судом задоволено.

Судом встановлено, що ухвала від 06.05.2019 року, надіслана на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”, вул. Заводська, 23/26, м. Миколаїв, 54002 повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти “за закінченням строку зберігання” (арк.95-97).

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Ухвали направлялись на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”, вул. Заводська, 23/26, м. Миколаїв, 54002, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, судом враховано, що відповідач обізнаний про розгляд справи, оскільки ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримано відповідачем 26.03.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 70).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 20.05.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 159-Р від 29.12.2010 року, зокрема, щодо оплати послуг із зважування вантажів на автомобільних вагах. Крім того, між сторонами виник спір щодо вартості (тарифу) наданих послуг, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості у спірній сумі та нараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 21 Закону України “Про морські порти”, ст. 11 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, ст. 189, 190, 343 ГК України, ст. 526, 599, 610, 612, 625, 629 та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем ТзОВ “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” письмового відзиву по суті спору суду не подано.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

29.12.2010 року між ДП “Миколаївський морський торговельний порт” (порт) та ТзОВ “ЄВРОПЕЙСЬКА ТРАНСПОРТНА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ” (замовник) було укладено договір № 159-Р (арк. 18-19).

Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір набирає чинності з 01.01.2011 р. і діє по 31.12.2011 року включно і вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання на протязі одного місяця до закінчення дії цього Договору.

До договору між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 22.12.2011 року, № 2 від 21.12.2012 року, № 3 від 12.02.2013 року, № 4 від 20.12.2013 року, № 5 від 24.12.2014 року, № 6 від 25.12.2015 року, № 7 від 23.07.2016 року та № 8 від 29.12.2016 року (арк. 20-27), якими сторони вносили зміни до назви замовника та змінювали вартість зважування вантажів на автовагах.

Договір та додаткові угоди підписані та скріплені печатками сторін. Доказів розірвання або визнання недійсним договору суду не подано.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 3 від 12.02.2013 року в преамбулі договору слова «ЄВРОПЕЙСЬКА ТРАНСПОРТНА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» змінено словами «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ».

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 7 від 23.07.2016 року в преамбулі договору слова «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» змінено словами «МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ».

Як вбачається з останньої підписаної додаткової угоди № 8 від 29.12.2016 року вартість зважування вантажів на автовагах порту, за 1 тн становить 4,56 грн. без урахування ПДВ (арк. 27).

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору порт за наявності можливості надає послуги із зважування вантажів на автомобільних вагах порту, а замовник приймає ці послуги та оплачує їх згідно рахунків порту.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору замовник зобов`язаний не пізніше семи днів з моменту надання послуг отримувати в порту рахунки порту та акти наданих послуг за фактично надані послуги та сплачувати їх не пізніше десяти банківських днів з дати отримання, за тарифами порту діючими на дату надання послуг.

Відповідно до п. 3.4 Договору порт залишає за собою право на зміну вартості послуг, повідомивши про це замовника письмово. У будь-якому випадку послуги надаються та оплачуються за тарифами порту, діючими на дату надання послуг.

Відповідно до п. 8.1 Договору зміни податкових, розрахункових банківських реквізитів сторін, які наведені у розділі 9 цього договору, повідомляються письмово листом, який вважатиметься невід`ємною частиною договору.

Інші зміни та доповнення до цього договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені в письмовому виді і підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Судом встановлено, що наказом № 360 від 27.12.2017 року затверджено та введено в дію з 01 січня 2018 року тарифи згідно з додатком № 1, зокрема, встановлено вартість зважування вантажів на авто вагах ДП «ММТП» за 1 тн 17, 82 грн. (арк. 28-32).

Позивачем направлялись на адресу відповідача листи № 04/44 від 12.01.2018 року, № 04/271 від 13.02.2018 року, в яких позивач просив підписати додаткову угоду (арк. 33-34).

Додаткову угоду щодо зміни вартості послуг (збільшення тарифу) сторонами не підписано.

Судом також встановлено, що позивачем надано відповідачу послуги зі зважування вантажів на автомобільних вагах порту, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін приймально-здавальними актами:

- акт № 4 від 29.01.2018 року (зважування вантажу 3, 820 т) (арк. 73);

- акт № 5 від 27.02.2018 року (зважування вантажу 9, 460 т) (арк. 76);

- акт № 10 від 25.04.2018 року (зважування вантажу 3, 140 т) (арк. 80);

- акт № 14 від 30.05.2018 року (зважування вантажу 3, 040 т) (арк. 83).

На виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату та надано акти наданих послуг (виконаних робіт) для підпису. Акти виконаних робіт відповідачем не підписано (арк. 74, 77, 81, 84).

Судом встановлено, що рахунки виставлено відповідачу, виходячи з тарифу 17, 82 грн., затвердженого вищевказаним наказом порту № 360 від 27.12.2017 року. Так, позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки:

- № 02188331 від 29.01.2018 року на суму 81, 68 грн. за зважування вантажу в кількості 3, 820 тон, який отримано відповідачем 15.02.2018 року (арк. 49, 75);

- № 03128331 від 27.02.2018 року на суму 202, 30 грн. за зважування вантажу в кількості 9, 460 тон, який отримано відповідачем 27.03.2018 року (арк. 49, 78-79);

- № 06728331 від 25.04.2018 року на суму 67, 14 грн. за зважування вантажу в кількості 3, 140 тон, який отримано відповідачем 14.05.2018 року (арк. 49, 82);

- № 09308331 від 30.05.2018 року на суму 65, 00 грн. за зважування вантажу в кількості 3, 040 тон, який отримано відповідачем 13.06.2018 року (арк. 49, 85-86).

Не погодившись з новими тарифами, відповідачем оплачено лише один рахунок № 02188331 від 29.01.2018 року, виходячи з погодженого сторонами в договорі (в редакції додаткової угоди № 8) тарифу в розмірі 4, 56 грн. Факт оплати в розмірі 20, 90 грн. підтверджується випискою по рахунку (арк. 50) та не заперечується позивачем.

20.04.2018 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 06/556 з вимогою сплатити заборгованість (арк. 39).

23.05.2018 року у відповідь на претензію відповідач направив позивачу лист № 01-3/914, в якому зазначив, що додаткову угоду до договору про підвищення тарифів було надіслано відповідачу лише 12.01.2018 року. Додаткову угоду не підписано. Також відповідач в листі зазначив, що ДП «ММТП» безпідставно почав розцінювати послуги за підвищеними та неузгодженими тарифами ще з 01.01.2018 року (арк. 40).

18.07.2018 року позивачем направлено на адресу відповідача лист № 03/995 з вимогою підписати акти виконаних робіт або повернути з обгрунтованою відмовою непідписані акти виконаних робіт (арк. 39).

02.08.2018 року відповідач направив на адресу позивача лист-відповідь вих. № 01-3/1337, в якому, посилаючись на відсутність додаткової угоди до договору в частині збільшення тарифів, просив направити рахунки та акти виконаних робіт для оплати та підписання, виходячи з діючих тарифів, узгоджених обома сторонами у договорі (арк. 88).

Станом на день подання позовної заяви зміни до договору в частині підвищення тарифів не вносились. Акти виконаних робіт відповідачем не підписано.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору сторони передбачили також наступне.

Відповідно до п. 2.1.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1) порт зобов`язаний по закінченню надання послуг за кожною заявкою протягом двох робочих днів надати замовнику приймально-здавальні акти у двох примірниках.

Відповідно до п. 2.1.4 договору (в редакції додаткової угоди № 1) порт зобов`язаний до 10-го числа місця, наступного за звітним, надавати рахунки на оплату послуг та акти надання послуг.

Відповідно до п. 2.2.4 договору (в редакції додаткової угоди № 1) замовник зобов`язаний до 10-го числа місяця, наступного за звітним отримувати в порту рахунки та акти наданих послуг за фактично надані послуги та сплачувати до 20-го числа місяця, наступного за звітним, за тарифами порту діючими на дату надання послуг.

Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) оплата за надані портом послуги здійснюється в безготівковій формі відповідно до норм законодавства України про здійснення безготівкових розрахунків в національній валюті України.

До 10-го числа місяця, наступного за звітним отримувати в порту рахунки. Розрахунок за фактично надані портом послуги здійснюється замовником на підставі рахунків порту та актів наданих послуг до 20-го числа місця, наступного за звітним.

Як вказано вище, позивачем надано послуги зі зважування вантажів на автомобільних вагах порту, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 416, 12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи приймально-здавальними актами (арк. 73, 76, 80, 83).

Відповідач частково сплатив за отриманий товар в сумі 20, 90 грн., що підтверджується випискою по рахунку (арк. 50).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 395, 22 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

При вирішенні спору, судом також враховано, що умовами договору, укладеному між сторонами, передбачено право порту (позивача) на зміну вартості послуг та кореспондуючий йому обов`язок замовника (відповідача) оплачувати послуги у будь-якому випадку за тарифами порту, діючими на дату надання послуг. Суд дійшов висновку, що позивачем правомірно застосовано нові тарифи з 01.01.2018 року, які були встановлені згідно наказу № 360. Умовами договору сторони погодили, що зміна тарифів можлива лише за умови повідомлення портом замовника про такі зміни, що і було виконано портом, про що зазначено вище. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в спірному випадку не відбулась зміна ціни договору (ст. 632 ЦК України), оскільки укладаючи договір та беручи на себе відповідні зобов`язання за договором, сторони при укладенні договору погодили оплату послуг за діючими в порту тарифами, які є змінною величиною, оскільки формуються відповідно до умов економічної діяльності порту (п. 5.1.1 Статуту ДП "ММПТ", затвердженого наказом Міністра інфраструктури України від 07.06.2013 року № 365).

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 395, 22 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 10,69 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 20.02.2018 року по 05.03.2019 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 10,69 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 6, 14-17).

Позивачем також нараховано відповідачу 28,14 грн. – індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з лютого 2018 року по березень 2019 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 6, 14-17).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 28,14 грн. та 3 % річних у сумі 10,69 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату рахунків з замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості. Пеня стягується в претензійно-позовному порядку.

Позивачем нараховано відповідачу 125, 59 грн. пені.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 20.02.2018 року по 05.03.2019 року. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 6-7). Отже, нарахування пені в сумі 125,59 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 1 921 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”, вул. Заводська, 23/26, м. Миколаїв, 54002 (код ЄДРПОУ 40618543) на користь позивача Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 01125608):

- 395, 22 грн. (триста дев`яносто п`ять грн. 22 коп.) - заборгованість по сплаті за договором від 29.12.2010 року № 159-Р;

- 125, 59 грн. (сто двадцять п`ять грн. 59 коп.) - пені за договором від 29.12.2010 року № 159-Р;

- 10, 69 грн. (десять грн. 69 коп.) - 3 % річних за договором від 29.12.2010 року № 159-Р;

- 28, 14 грн. (двадцять вісім грн. 14 коп.) - інфляційних втрат за договором від 29.12.2010 року № 159-Р;

- 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.05.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш