Рішення № 82116463, 31.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2019Справа № 910/4016/19Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" (35312, Рівненська обл., смт Клевань, вул. Центральна, буд. 38)

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 11-а)

про стягнення 260 417,52 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 260 417,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням грошового зобов`язання відповідачем за Договором № 12/2/05 від 12.05.2017, факт наявності якого підтверджений рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 у справі № 910/10962/18. У зв`язку з цим позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 219 343,12 грн та 3% річних у розмірі 41 074,40 грн, що разом становить 260 417,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4016/19, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

08.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.

18.05.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

06.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 03.04.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та вручена їх представникам, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

12.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК" (субпідрядник) та Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (генпідрядник) був укладений Договір № 12/2/05 на надання послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області (відновлення або нанесення нової дорожньої розмітки), згідно дефектних актів (далі також - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених ним договором, субпідрядник зобов`язується за дорученням генпідрядника та замовника - Служби автомобільних доріг у Київській області, надати послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області (відновлення або нанесення нової дорожньої розмітки), згідно дефектних актів, а генпідрядник зобов`язується прийняти та оплати такі послуги після прийняття та оплати послуг замовником - Службою автомобільних доріг у Київській області. Пунктом 1.2 Договору визначене найменування послуг: поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг - відновлення або нанесення нової дорожньої розмітки.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість послуг за цим договором складається з вартості послуг, наданих в межах строку дії цього договору, згідно договірних цін на послуги, які фактично надавались, та орієнтовно становить 2 000 000,00 грн. з ПДВ, в тому числі на дорогах державного (міжнародні, національні, регіональні) значення - 1 200 000,00 грн. з ПДВ, на дорогах державного (територіального) значення - 600 000,00 грн. з ПДВ, місцевого значення - 200 000,00 грн. з ПДВ.

Положеннями п. 4.6 Договору передбачено, що послуги генпідряду складають 2% від договірної ціни робіт.

Строк надання послуг складає: протягом 2017 року. Строк надання послуг визначається пунктом 5.1 цього договору з урахуванням ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України (п. 5.1 Договору).

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що після надання послуг між сторонами оформлюються відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3), які оформлюються уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3), після надходження сплати за ці послуги від замовника - Служба автомобільних доріг у Київській області та після підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), а також після одержання від субпідрядника документів, зазначених пунктом 4.2 договору.

У травні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 3 191 135,98 грн. у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором № 12/2/05 від 12.05.2017 на надання послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області (відновлення або нанесення нової дорожньої розмітки), згідно дефектних актів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі № 910/5983/18 позов Товариства задоволено повністю та стягнуто з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" основний борг у розмірі 3 191 135,98 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 47 867,04 грн.

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення коштів в розмірі 192 077,79 грн. у зв`язку з неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору №12/2/05 від 12.05.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 у справі № 910/10962/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення коштів в розмірі 192 077,79 грн задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" 101 221,30 грн інфляційних втрат, 57 074,38 грн три проценти річних, 12 361,84 грн витрат на правову допомогу та 2 374,44 грн судового збору; у іншій частині в позові відмовлено.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не своєчасно виконав зобов`язання щодо погашення заборгованості за Договором, стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі № 910/5983/18, у зв`язку з чим має сплатити 41 074,40 грн 3% річних та 219 343,12 грн інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення боржника.

В обґрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій за порушення грошових зобов`язань у зв`язку з перебуванням відповідача у процедурі банкрутства та дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Внаслідок укладення Договору № 12/2/05 на надання послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області (відновлення або нанесення нової дорожньої розмітки), згідно дефектних актів від 12.05.2017 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі № 910/5983/18 позов Товариства задоволено повністю та стягнуто з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" основний борг у розмірі 3 191 135,98 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 47 867,04 грн.

Предметом спору у вказаній судовій справі було стягнення заборгованості за виконані позивачем роботи на підставі Договору № 12/2/05 на надання послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області (відновлення або нанесення нової дорожньої розмітки), згідно дефектних актів від 12.05.2017.

Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі № 910/5983/18, яке набрало законної сили у встановленому порядку 27.08.2018, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Відтак, не потребує доказуванню при розгляді цієї справи встановлений у вказаному судовому рішенні факт прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором № 12/2/05 на надання послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області (відновлення або нанесення нової дорожньої розмітки), згідно дефектних актів від 12.05.2017.

Також, Судом встановлено, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 у справі № 910/5983/18 стягнуто з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 500,00 грн. Вказане додаткове рішення набрало законної сили 18.09.2018.

Крім того, надалі рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 у справі № 910/10962/18 стягнуто з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" 101 221,30 грн інфляційних втрат, 57 074,38 грн три проценти річних, 12 361,84 грн витрат на правову допомогу та 2 374,44 грн судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2018 відповідачем було сплачено на користь позивача 800 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 1421 від 26.12.2018.

Крім того, 24.01.2019 Солом`янським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві було перераховано позивачу в рахунок погашення боргу за Договором грошові кошти в розмірі 2 631 534,98 грн у межах виконавчого провадження щодо боржника.

При зверненні до суду позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 41 074,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 219 343,12 грн, розраховані за загальний період прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання з 15.08.2018 по 23.01.2019.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 20.08.2018 у справі № 904/508/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18.

Разом з тим, виходячи із здійснених позивачем розрахунків, ним здійснено нарахування за ст. 625 ЦК України як на суму основного боргу за Договором № 12/2/05 від 12.05.2017, так і на заборгованість за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 у справі № 910/5983/18 в цілому.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Перевіривши розрахунок 3% річних як плати за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат за період прострочення відповідачем погашення заборгованості, Суд зазначає, що позивачем допущено помилку при здійсненні розрахунків, оскільки не враховано, що загальна сума, стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 у справі № 910/5983/18, яке набрало законної сили 27.08.2018, складає 3 239 003,02 грн, а додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 у справі № 910/5983/18, яке набрало законної сили 18.09.2018, стягнуто ще 19 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Також позивачем допущено арифметичну помилку при здійсненні розрахунку суми боргу, що залишилася непогашеною після сплати відповідачем 800 000,00 грн.

Отже, враховуючи наведене, за самостійним розрахунком Суду за визначений позивачем період прострочення відповідача, Суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 40 644,42 грн та інфляційні нарахування у розмірі 217 227,67 грн.

При цьому, Судом розглянуті та відхилені заперечення відповідача про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій за порушення грошових зобов`язань у зв`язку з перебуванням відповідача у процедурі банкрутства та дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011, з огляду на таке.

Так, положеннями статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла станом на день постановлення вказаної ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від 09.09.2011) передбачено, що поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Так, провадження у справі про банкрутство відповідача відкрито 09.09.2011, у той час як спірний договір було укладено 12.05.2017, а строк виконання зобов`язання з оплати виконаних за договором робіт припадає на 05.07.2017, що свідчить про те, що вимога позивача до відповідача зі сплати заборгованості є поточною.

При цьому, нормами частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла станом на день постановлення вказаної ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від 09.09.2011) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Однак, як вже було вказано, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, здійснення вказаних нарахувань на поточні вимоги під час дії мораторію в редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяла станом на день порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, є правомірним. При цьому, Суд також бере до уваги, що банкрутом боржник не визнавався та ліквідаційна процедура щодо нього не відкривалася, а станом на даний час щодо нього триває процедура санації.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, місто Київ, Солом`янський район, вулиця Народного Ополчення, будинок 11-А; ідентифікаційний код 33096517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" (35312, Рівненська область, Рівненський район, селище міського типу Клевань, вулиця Центральна 38; ідентифікаційний код 38986599) 3% річних у розмірі 40 644 (сорок тисяч шістсот сорок чотири) грн. 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 217 227 (двісті сімнадцять тисяч двісті двадцять сім) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 3 868 (три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн 07 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31.05.2019

Суддя Т.Ю.Трофименко