Рішення № 82116276, 21.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2019Справа № 910/20186/15За позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фінансовий альянс», м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Классік-Ассістанс», м. Київ

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний банк України, м. Київ

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

про стягнення 572 504 337,83 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Романів А.А. (представник за довіреністю від 15.05.2019 року);

від відповідача: Бондар О.О. (генеральний директор);

від третьої особи 1: не з`явились;

від третьої особи 2: Трощенко О.В. (президент);

від третьої особи 3: Звада Р.В. (представник за довіреністю №18-0014/9209 від 18.02.2019 року);

від третьої особи 4: Ярошенко А.С. (адвокат за довіреністю №27-23305/18 від 23.11.2018 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 572 504 337,83 грн, посилаючись при цьому на Кредитний договір №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 року з внесеними до нього змінами та доповненнями, укладений між відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (третя особа-1), та Договір купівлі-продажу прав вимог від 27.09.2013, укладений між третьою особою-1 та позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі №910/20186/15, розгляд призначено на 22.09.2015. Крім того, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 розгляд справи №910/20186/15 відкладено до 01.10.2015.

01.10.2015 року позивачем подано до суду клопотання про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України.

01.10.2015 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він зазначає, що оскільки протягом дії Кредитного договору відповідач не мав будь-яких безпосередніх підстав для покриття витрат, пов`язаних з реалізацією проекту будівництва багатоповерхового офісно-гаражного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20, то всі одержані відповідачем суми згідно Кредитного договору бралися ним лише для фінансування поточної господарської діяльності. Згідно Кредитного договору основним забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісій та пені є майнове поручительство Товариства з обмеженою відповідальністю «Классік-Ассістанс» з іпотекою майнових прав на нерухомість, будівництво якої незавершене згідно з Іпотечним договором №49.12/05/1105/08 від 11.08.2008. Зазначені в Іпотечному договорі істотні умови Кредитного договору протягом терміну дії Кредитного договору з ініціативи банку неодноразово змінювалися без внесення відповідних змін до Іпотечного договору, а також буз будь-якої прив`язки та/або згадки про Іпотечний договір. За наполяганням банку в додаткових угодах/договорах було обмежено суму кредитної лінії за Кредитним договором та встановлено обмеження щодо отримання коштів в її межах виключно після прийняття відповідного рішення колегіального органу банку, що взагалі змінювало тип кредиту з відкритої кредитної ліні на траншову. Банк своїми рішеннями обмежував позичальнику навіть обсяги кредитних траншів. Банк постійно примушував позичальника вносити зміни до умов Кредитного договору, зокрема в частині строку повернення одержаних кредитів, порушуючи принципові положення Кредитного договору та норм чинного законодавства України, оскільки не підписання таких угод створювало ризик виникнення у Банку вимагати повернення кредитних коштів достроково. У поданій позовній заяві позивачем використані невірні дані для розрахунку заборгованості відповідача за Кредитним договором, тому і суму заявленої заборгованості відповідач вважає невірною. Окрім того, одержані відповідачем листи, що значаться як повідомлення про відступлення, а саме від 10.10.2013 року №10429/КРМ/10102013-264 та від 11.10.2013 року №2/01-17/10600 не можна розглядати як офіційні документи, оскільки вони уявляють собою лише кольорові копії без аутентичних підписів і відбиток печаток, жодним чином не завірені. Таким чином, відповідач вважає, що йому не надано належних доказів переходу до ПАТ «Дельта Банк» як нового кредитора прав у зобов`язанні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 продовжено строк розгляду спору на 15 днів терміном до 20.10.2015 включно, відкладено розгляд справи до 06.10.2015 та відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі в справі Національного банку України.

05.10.2015 року відповідачем подано до суду клопотання про залучення до участі в справі в як ості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Классік-Ассістанс».

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі №910/20186/15 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс", призначено судову економічну експертизу, проведення якої у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на час проведення судової економічної експертизи.

Супровідним листом №06-17/319/15 від 19.10.2015 року матеріали справи №910/20186/15 було скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

08.12.2015 року від експерта до суду надійшло клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2015р. у справі №910/20186/15 у зв`язку з розглядом клопотання судового експерта, поновлено провадження у справі, зобов`язано учасників судового процесу надати, необхідні для проведення судової експертизи, документи та зупинено провадження у справі.

21.12.2015 року від позивача надійшло клопотання про залучення до участі в праві Генеральну прокуратуру України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

22.12.2015 року від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та відкликання матеріалів справи з експертної установи. Клопотання обґрунтоване відсутністю доказів, що необхідно долучити до справи для проведення експертизи. Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що Договором купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 року зазначено суму, що відступається в розмірі 0,00 грн. Таким чином, продавець передав покупцю права кредитора, визначені Кредитним договором, але не передав позивачу раніше утвореної заборгованості відповідача.

22.12.2015 року від відповідача до суду надійшли пояснення (заперечення) на позовну заяву, в яких окрім раніше викладеного зазначено, що позов порушує законні права та інтереси відповідача. Оскільки відповідно до положень Кредитного договору строк виконання зобов`язань настав 06.08.2014 року, пеня могла нараховуватись лише до 05.02.2015 року, однак подати свої претензії стосовно нарахування пені та штрафів позивач мав право лише протягом одного року після 06.08.2014 року, тобто до 05.08.2014 року включно, а позовну заяву відповідач отримав лише 07.08.2015 року, таким чином, позивач взагалі втратив право вимагати від відповідача сплати пені і штрафів.

23.12.2015 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.

25.12.2015 року від ТОВ «Классік-Ассістанс» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та відкликання матеріалів справи з експертної установи.

09.03.2016 до Господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №19381/15-45 від 04.03.2016 про залишення ухвали суду від 06.10.2015 без виконання та повернення матеріалів справи №910/20186/15 у зв`язку з несплатою вартості проведення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 поновлено провадження у справі №910/20186/15 та призначено розгляд справи на 22.03.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 розгляд справи відкладено до 29.03.2016 та зобов`язано Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. надати до матеріалів справи копії акту приймання-передачі прав вимоги до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013.

25.03.2016 року від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. надійшов лист №57/01-16 від 25.03.2016 року з додатками для долучення до матеріалів справи.

29.03.2016 року від позивача надійшли пояснення якими він зазначає, що фактична сума заборгованості, яка перейшла до нового кредитора за кредитним договором 268 677 199,96 грн, сума відсотків - 196 219 207,07 грн, зазначені суми підтверджуються наявними в матеріалах справи документами (Договором купівлі-продажу прав вимоги, меморіальними ордерами, виписками, розрахунком).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 розгляд справи відкладено до 05.04.2016 Крім того, вказаною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотань позивача про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Генеральної прокуратури України.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 відмовлено в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

05.04.2016 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких він зазначає, фактом підтвердження припинення належного виконання банком своїх зобов`язань за кредитом ще в 2008 році є лист ПАТ «Кредитпромбанк» на ім`я відповідача та заставодавця від 02.01.2013 року №16/53.4-18868-07_02, в якому банк підтверджує припинення виконання взятих на себе зобов`язань з фінансування будівництва в 2008 році через кризу в банківській сфері.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 у справі №910/20186/15 призначено судову економічну експертизу, проведення якої у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на час проведення судової економічної експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 про зупинення провадження у справі №910/20186/15 залишено без змін.

Супровідним листом № 06-17/212/16 від 29.06.2016 матеріали справи №910/20186/15 скеровано до експертної установи.

16.08.2016 року від експерта до суду надійшло клопотання для вирішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 у зв`язку з надходженням до суду клопотання судового експерта, поновлено провадження у справі №910/20186/15, зобов`язано учасників судового процесу в строк до 29.08.2016 надати суду необхідні для проведення судової експертизи документи, повторно зобов`язано відповідача оплатити вартість судової експертизи та зупинено провадження у справі.

11.05.2017 до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 11005/18515/16-45 від 03.03.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 поновлено провадження справі №910/20186/15 та призначено до розгляду на 20.06.2017.

В судовому засіданні 20.06.2017, 17.06.2017, 11.07.2017, 01.08.2017 розгляд справи було відкладено до 27.06.2017, 11.07.2017, 01.08.2017, 08.08.2017 відповідно.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі №910/20186/15 призначено додаткову судову економічну експертизу, проведення якої у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Листом №01-16307/17 від 14.08.2017 матеріали справи було скеровано до експертної установи.

12.09.2017 року від експерта надійшло клопотання для вирішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у зв`язку з надходженням до суду клопотання експертної установи, поновлено провадження у справі, повторно зобов`язано відповідача оплатити вартість судової експертизи, докази чого надати до матеріалів справи, погоджено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення судової експертизи у даній справі у строк понад 90 календарних днів, зобов`язано сторін в строк до 27.09.2017 надати суду необхідні для проведення судової експертизи документи та зупинено провадження у справі.

20.09.2017 року відповідача подано до суду пояснення згідно з якими він зазначає, окрім викладеного вище, що визнає вимоги на суму в розмірі 1 228 000,00 грн.

28.12.2017 року до суду від експертної установи надійшов висновок експертів за результатами проведення додаткової комісійної судово-економічної експертизи №16309/16310/17-45 від 19.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 поновлено провадження у справі та у зв`язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.03.2018.

12.02.2018 року до суду від ПАТ «Кредитпромбанк» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

19.02.2018 року до суду надійшов додатковий відзив на позовну заяву, відповідно до якої він зокрема просить суд визнати вимоги такими, що не мають належних, достовірних та достатніх доказів та залишити позов без розгляду.

21.02.2018 року від ТОВ «Классік-Ассістанс» надійшли пояснення, в яких він зазначає, що самостійно здійснений ним аналіз наданих позивачем банківських виписок, заборгованість відповідача перед позивачем могла становити не більше 1 228 000,00 грн, а інші кошти видавались відповідачу по іншому кредитному договору.

26.02.2018 року позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача, в якій він зазначає, що за Договором купівлі-продажу прав вимоги від 27.03.2013 року передано позивачу право вимоги на суму в розмірі 268 677 199,96 грн та суму відсотків в розмірі 196 219 207,07 грн. В зв`язку з тим, що кошти за кредитним договором були видані позичальнику не в день підписання договору, а 12.02.2008, то в програмному забезпеченні банку зазначається фактична дата видачі кредитних коштів графу «дата кредитного договору». Відповідач по справі жодним чином не заперечує того, що від ПАТ «Кредитпромбанк» отримував кошти, а також, що в подальшому після зміни кредитора отримував кошти від АТ «Дельта Банк». Також позивачем зазначено, що на момент укладення Договору №1-В/15-ДБ від 10.08.2015 у ТОВ «Классік-Ассістанс» було відсутнє право вимоги належного виконання грошових зобов`язань АТ «Дельта Банк» на суму 281 000 000,00 грн.

28.02.2018 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких повторно зазначає про визнання вимог такими, що не мають належних, достовірних та достатніх доказів та залишення позову без розгляду.

01.03.2018 року до суду від Національного банку України надійшло клопотання про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

В підготовчому засіданні 01.03.2018 оголошено перерву до 27.03.2018.

12.03.2018 року позивачем подано до суду відповідь на заперечення відповідача, згідно яких, окрім викладеного раніше, зазначає про наявність всіх підстав для задоволення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний банк України та відкладено підготовче засідання до 24.04.2018.

20.04.2018 року Національним банком України подано до суду пояснення на позовні вимоги, відповідно до яких він зазначає, що заявлені позивачем вимоги в даній справі належним чином підтверджені та підлягають задоволенню. Окрім того, 04.03.2014 року між Національним банком та позивачем укладено Кредитний договір №08, з метою забезпечення виконання зобов`язання 04.03.2014 між Національним банком та позивачем укладено Договір застави майнових прав №08/ЗМП. Відповідно до Додатку №1 Договору застави, серед кредитів, переданих в заставу Національному банку України є кредитний договір від 11.02.2008 №49.8.2/01/2008-ВКЛ.

В підготовчих засіданнях 24.04.2018, 15.05.2018 та 12.06.2018 оголошувались перерви до 15.05.2018, до 12.06.2018 та до 10.07.2018 відповідно.

25.04.2018 року відповідачем подано заперечення на пояснення, в яких він зазначає свою позицію викладену раніше. Окрім того, вказує, що навіть в разі стягнення з відповідача коштів за даним позовом, Національний банк України не матиме законних підстав та змоги за рахунок таких коштів задовольнити всі свої вимоги до ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором №08 від 04.03.2014 року.

04.06.2018 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява про вступ у справу.

Підготовче засідання 10.07.2018 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 в порядку статей 120-121 ГПК України викликано (повідомлено) учасників справи в підготовче засідання на 31.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та відкладено підготовче засідання до 11.09.2018.

В підготовчих засідання 11.09.2018 та 09.10.2018 судом оголошувались перерви до 09.10.2018 та до 20.11.2018 відповідно.

03.10.2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до суду письмові пояснення, в яких зазначає про обґрунтованість позовних вимог.

В засіданні 20.11.2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2018 року.

В судовому засіданні 18.12.2018 та 29.01.2019 в справі було оголошено перерву до 29.01.2019 та до 19.02.2019 відповідно.

Ухвалою від 15.02.2019 сторін повідомлено, що судове засідання 19.02.2019 не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, наступне засідання призначено на 19.03.2019.

Судове засідання 19.03.2019 року не відбуло у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою від 22.03.2019 сторін повідомлено, що наступне засідання призначено на 09.04.2019.

В судовому засіданні 09.04.2019 року в розгляді справи оголосити перерву до 21.05.2019 року.

В судовому засіданні 21.05.2019 представник позивача підтримав викладені ним у позові вимоги та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 21.05.2019 представник відповідача підтримав викладені ним у відзиві заперечення на позовну заяву та визнав позовні вимоги на суму 1 228 000,00 грн.

В судовому засіданні 12.05.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є третя особа-1) (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український фінансовий альянс» (позичальником) було укладено Кредитний договір №49.8.2/01/2008-ВКЛ (надалі - Кредитний договір), за умовами п. 1.1. якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 300 000 000,00 грн з повною/частковою конвертацією у долари США та Євро, а позичальник зобов`язується повернути кредити на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п.п. 2.1. - 2.4. Кредитного договору банк надає позичальнику кредити на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та плановості наданих грошових коштів. Кредити надаються для фінансування поточної господарської діяльності, в тому числі, покриття витрат, пов`язаних з реалізацією проекту будівництва багатоповерхового офісно-гаражного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20. Датою надання кредитів вважається день зарахування грошових коштів на позичковий рахунок /позичкові рахунки/, відкритий /відкриті/ банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданим згідно з цим Договором. Суми кредитів у день їх надання спрямовуються банком позичкового рахунку: - на поточний рахунок позичальника №260051341 у банку для розрахунків відповідно до цілей, вказаних у пункті 2.2. цього Договору; - на поточні рахунки позичальника, які будуть відкриті у ВАТ «Кредитпромбанк» в доларах США та Євро для конвертації (часткової конвертації) у національну валюту України і зарахування на поточний рахунок № НОМЕР_1 позичальника у банку для розрахунків відповідно до цілей, вказаних у пункті 2.2 цього Договору.

Процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі: 15% річних за кредитами в національній валюті; - 12% річних за кредитами в доларах США; - 10% річних за кредитами в Євро; При невиконанні позичальником умов, передбачених п. 3.4.10. цього Договору, банк має право встановити процентну ставку за кредитами у розмірі: 18% річних за кредитами в національній валюті; - 15% річних за кредитами в доларах США; - 13% річних за кредитами в Євро. (п. 2.5. Кредитного договору).

Процент за користування кредитами нараховуються 20-го числа кожного місяця, в останній робочий день місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами та в день повного погашення заборгованості за кредитами, дата якого встановлена у пункті 3.4.4. цього Договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку /позичкових рахунках/, відкритому /відкритих/ банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з цим Договором, та процентної ставки, визначеної у пункті 2.5. цього Договору. Якщо 25-те число припадає на вихідний або святковий день нарахування процентів здійснюється наступного робочого дня за вихідним (святковим) днем. У разі несвоєчасного погашення заборгованості по кредитам у строк, встановлений у пункті 3.4.4. цього Договору, останнє нарахування процентів за користування кредитами здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у пункті 3.4.4. цього Договору, в подальшому процентами за користування кредитами не нараховуються. При розрахунку суми процентів береться: - фактична кількість календарних днів користування кредитами у розрахунковому періоді та фактична кількість днів у поточному році, в разі надання кредитів у національній валюті; - фактична кількість календарних днів користування кредитами у розрахунковому періоді та 360 днів у році, в разі надання кредитів в доларах США та Євро. При погашенні заборгованості перед банком за кредитами, процентами за користування ними та комісією, встановленою у пункті 2.5. цього Договору, кошти позичальника спрямовуються в першу чергу для оплати простроченої заборгованості за нарахованими процентами комісією та кредитами, а потім на погашення строкової заборгованості за нарахованими процентами та кредитами. В останню чергу сплачується пеня, розмір якої визначається відповідно до пункту 3.4.8. цього Договору. (п.п. 2.6.2. - 2.6.4. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.1.6. Кредитного договору два рази на рік (з 01 березня та з 01 вересня) банк має право змінювати розмір процентної ставки за користування кредитними коштами. У цьому випадку банк письмово інформує позичальника про зміни умов цього Договору рекомендованим листом не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня введення в дію нових умов. У разі згоди позичальника на зміни умов цього Договору, оформлюється додаткова угода до цього Договору, яку підписують обидві сторони. Додаткова угода укладається у двох примірниках, по одному примірнику кожній стороні. У разі незгоди позичальника із запропонованими умовами, позичальник зобов`язаний повністю повернути загальну суму заборгованості за кредитами, а також сплатити нараховані проценти, можливі пені та штрафи, передбачені цим Договором, протягом 10 робочих днів з дати відправки банком листа.

Розділом 3.4. Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний: сплачувати банку нараховані проценти за кредитами 25-го числа кожного місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами та в день повного погашення заборгованості за кредитами, встановлений у пункті 3.4.4. цього Договору. Проценти сплачуються з поточного рахунку позичальника; повністю погасити заборгованість за кредитами 10 лютого 2015 року; у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами, комісіями та/або процентами сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів та процентів за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів. (п. 5.1. Кредитного договору).

В подальшому сторонами було підписано низку Додаткових договорів №№ 1-57 до Кредитного договору за період з 06.06.2008 року по 25.09.2013 року.

Так, Додатковим договором №25 від 01.06.2011 року сторонами встановлено, починаючи з 01 червня 2011 року, процентну ставку за користування кредитними коштами, наданими згідно з умовами Кредитного договору, в розмірі 13,5% річних, в зв`язку з чим п. 2.5. Кредитного договору викладено наступним чином: Процентна ставка за користування кредитами з 01 червня 2011 року встановлюється: 13,5% річних за кредитами в національній валюті; - 17% річних за кредитами в доларах США; - 17% річних за кредитами в Євро; При невиконанні позичальником умов, передбачених п. 3.4.10. цього Договору, банк має право встановити процентну ставку за кредитами: 15,5% річних за кредитами в національній валюті; - 19% річних за кредитами в доларах США; - 19% річних за кредитами в Євро.

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди №42 від 05.12.2012 року до Кредитного договору сторони дійшли згоди про встановлення наступного графіку сплати процентів, нарахованих за період з 20.01.2009 по 07.01.2013 за кредитом, наданим згідно Кредитного договору: - грудень 2012 - не менше 2 000,00 грн, - 08 січня 2013 - залишок заборгованості за нарахованими процентами.

Надання кредитних коштів здійснювати для оплати цінних паперів (облігацій, емітованих ТОВ «Классік-Ассістанс» (код 32377407) по договору ТОВ «Классік-Ассістанс». Перенести суми простроченої заборгованості за нарахованими процентами згідно Кредитного договору з груп рахунків №2069 на групи рахунків №2068. (Додатковий договір №50 від 17.04.2013 року до Кредитного договору).

Додатковим договором №55 від 26.07.2013 року до Кредитного договору сторони п. 2.10. виклали наступним чином: Кредити за цим Договором надаються у сумах, що не перевищують 269 258 019,41 грн. Надання кредитів в розмірі, що перевищує 269 258 019,41 грн здійснюється після прийняття такого рішення відповідним колегіальним органом ПАТ «Кредитпромбанк».

Додатковим Договором №57 від 25.09.2013 до Кредитного договору сторони продовжили строк дії Кредитного договору до 25.10.2013 та виклали п. 3.4.4. наступним чином: повністю погасити заборгованість за кредитами 25.10.2013 зі свого поточного рахунку. Сторони дійшли згоди про встановлення строку сплати процентів, нарахованих за період з 20.01.2009 по 24.10.2013 за кредитом, наданим згідно Кредитного договору - 25.10.2013.

27.09.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» (продавець) та ПАТ «Дельта Банк» (правонаступником якого є позивач) (покупець) укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги (надалі - Договір купівлі-продажу прав вимоги), відповідно до п. 2.1. якого продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Права вимоги переходять від продавця до покупця (відступлення), та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. (п. 2.3. Договору купівлі-продажу прав вимоги).

В якості додатку до цього Договору додається перелік договорів та купівельна ціна за право вимоги, визначений як Додаток №1. (п. 7.5. Договору купівлі-продажу прав вимоги).

Актом приймання-передачі прав вимоги від 29.11.2013 року до Договору купівлі-продажу прав вимоги сторони домовились про наступне: згідно п. 2.3. Договору (Купівля-продаж) продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, згідно додатку до Договору в редакції, яка викладена в Додатковому договорі.

Додатком №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги сторони погодили реквізити позичальників, номери кредитних договорів, основну непогашену суму кредиту, суму нарахованих але не сплачених процентів фактичний розмір невиконання грошового зобов`язання та купівельну ціну. Так, зокрема, однією з рядків цієї таблиці зазначено відповідача, номер Кредитного договору та вказано, що станом на день укладення цього Договору купівлі-продажу прав вимоги за відповідачем рахується заборгованість по основному кредиту та процентам в розмірі 0,00 грн.

В подальшому, за період з 24.10.2013 року по 27.06.2014 року, між ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем було підписано Додаткові договори №№ 58-65 до Кредитного договору.

Додатковим договором №58 від 24.10.2013 року до Кредитного договору сторони погодили п. 2.4. викласти наступним чином: видача кредитних коштів здійснюється з позичкового рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236, на поточний рахунок позичальника в гривні НОМЕР_4, відкритий в АТ «Дельта Банк», МФО 380236, для розрахунків відповідно до цілей, вказаних в п. 2.2. цього Договору, згідно письмових заяв позичальника, протягом 2 робочих днів з дня отримання письмової заяви позичальника.

Додатковим договором №62 від 15.04.2014 року до Кредитного договору сторони п. 2.10. виклали наступним чином: Кредити за цим Договором надаються у сумах, що не перевищують: - до 17 квітня 2014 року (включно) 271 068 199,96 грн. Надання кредитів в розмірі, що перевищує 271 068 199,96 грн здійснюється після прийняття такого рішення відповідним колегіальним органом банку; - з 18 квітня 2014 року (включно) 271 526 871,19 грн. Надання кредитів в розмірі, що перевищує 271 526 871,19 грн здійснюється після прийняття такого рішення відповідним колегіальним органом банку.

Пункт 3.4.4. Кредитного договору сторони виклали, згідно Додаткової угоди №65 від 27.06.2014 року, в наступній редакції: повністю погасити заборгованість за кредитами 06 серпня 2014 року. У разі несвоєчасного повернення кредитів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена пунктом 3.4.8. договору, на суму простроченого платежу. Сторони дійшли згоди, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредитування на рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Дельта банк», МФО 380236, в такому порядку: - до 30.07.2014 року включно - в сумі 1 000,00 грн; - проценти нараховані та несплачені за період з 11.02.2008 року до 31.07.2014 року включно та проценти нараховані за період з 01.08.2014 року по дату погашення заборгованості сплачуються - до 06.08.2014 року включно.

Окрім того, 11.02.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» (іпотеко держатель) та ТОВ «Классік-Ассістанс» (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, ТОВ «Український фінансовий альянс» - боржник відповідно до п. 1.1. якого у забезпечення зобов`язань іпотекодавця та боржника перед іпотекождержателем, зокрема, за Кредитними договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 року надає іпотекодержателю в іпотеку майно.

Істотні умови Кредитного договору: розмір основного зобов`язання - 300 000 000,00 грн; термін повернення кредитних коштів - до 10 лютого 2015 року включно. (п. 1.3.1. Іпотечного договору від 11.02.2008 року).

Згідно п. 4.1. Кредитного договору основним забезпеченням кредитів, сплати процентів, комісій та пені є майнове поручительство ТОВ «Классік-Ассістанс» з іпотекою майнових прав на нерухомість, будівництво якої незавершене згідно з іпотечним договором №49.12/05/І105/08від 11.08.2008 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року в справі №910/6642/16, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 та Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2017 Іпотечний договір №49.12/05/І105/08 від 11.02.2008 року визнано недійсним.

Позивачем направлялись відповідачу листи №10429/КРМ/10102013-264 від 10.10.2013 та №2/01-17/10600 від 11.10.2013 як повідомлення про відступлення.

02.03.2015 року Постановою Правління Національного банку України №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» віднесено банк до категорії неплатоспроможних, визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».

02.03.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" від 02.03.2015 №150 прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" №51, на підставі якого з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" від 08.04.2015 №71 до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 внесено зміни, відповідно до яких тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" від 03.08.2015 №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 включно.

Позивач зазначає, що за період з 27.09.2013 року по 25.03.2015 року ним відповідачу було видано кредитні кошти на загальну суму 271 368 199,96 грн та нараховано відсотки по ним, які відповідачем повернуто банку не було.

Як зазначено позивачем, за період з 27.09.2013 року по 25.03.2015 року за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем, яка становить 572 504 337,83 грн та складається з: суми простроченої заборгованості за кредитом - 271 368 199,96 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 35 909 819,34 грн; суми заборгованості за відсотками (прострочена) - 227 602 843,54 грн; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 30 118 403,68 грн; 3% річних від суми простроченого кредиту - 4 081 675,12 грн; 3% річних від суми прострочених відсотків - 3 423 396,19 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що позивачу від третьої особи-1 за Договором купівлі-продажу прав вимоги було передано право вимагати заборгованість відповідача в розмірі 0,00 грн, що згідно банківських виписок видача відповідачу кредитних коштів відбувалась за Кредитним договором від 12.02.2008 року, а не від 11.02.2008 року, окрім того, фактом підтвердження припинення належного виконання банком своїх зобов`язань за Кредитним договором є лист Кредитпромбанку, ще в 2008 році, а також що відповідач не вважає, що повідомлення про відступлення є належним доказом його повідомлення про відступлення Кредитпромбанком Дельта банку прав вимоги. Також відповідач вказує, що листом №1-11/15 від 06.11.2015 року подавав банку заяву про визнання кредиторських вимог, якою просив визнати грошові вимоги ТОВ «Український фінансовий альянс» до ПАТ «Дельта банк» на суму 281 000 000,00 грн, у зв`язку з тим, що за договором про відступлення прав вимоги №1-В/15-ДБ від 10.08.2015 року, укладеного між ТОВ «Классік-Ассістанс» та відповідачем, ТОВ «Классік-Ассістанс» відступило на користь відповідача права вимоги на суму 295 289 333,33 грн. Відповідачем також вказано, що висновками експертизи підтверджується неможливість встановлення достовірності заявлених позивачем вимог. З огляду на викладене, на думку відповідача відсутні підстави для задоволення позовних вимог, проте в судових засіданнях та заявах по суті, наданих до матеріалів справи, визнав позовні вимоги на суму в розмірі 1 228 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши зміст Кредитного договору, суд приходить до висновку, що він містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: форму, порядок надання кредиту, проценти за користування кредитом, графік погашення кредитних платежів та процентів, права, обов`язки та відповідальність сторін, інші умови, що узгоджується з вимогами ст. 345 ГК України, ст. 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. (ст. 1056-1 Цивільного кодексу України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Положеннями параграва 1 глави 71 Цивільного кодексу України, а саме ст. 1049 передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вже встановлено судом, 11.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є третя особа-1) (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український фінансовий альянс» (позичальником) було укладено Кредитний договір №49.8.2/01/2008-ВКЛ (надалі - Кредитний договір), за умовами п. 1.1. якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 300 000 000 грн з повною/частковою конвертацією у долари США та Євро, а позичальник зобов`язується повернути кредити на умовах, передбачених цим Договором.

В подальшому сторонами було підписано Додаткові договори №№ 1-57 до Кредитного договору за період з 06.06.2008 року по 25.09.2013 року, якими, зокрема, змінювались процентні ставки по кредиту, встановлювались графіки сплати процентів, змінювались цілі надання кредитних коштів, вносились зміни до сум кредитів, а також, сторонами продовжувався строк дії Кредитного договору.

Заперечення відповідача, щодо того, банком підтверджено припинення взятих на себе зобов`язань з фінансування будівництва в 2008 році через кризу в банківській сфері не можуть бути прийняті судом до уваги в якості доказу відсутності у відповідачі обов`язку з повернення кредитних коштів.

Так, в матеріалах справи наявний лист ПАТ «Кредитпромбанк» №16/53.4-18868-08_2 від 02.01.2013 року, яким останній повідомляє ТОВ «Классік-Ассістанс» та ТОВ «Український фінансовий альянс», що фінансування проекту будівництва (кредитні кошти за Кредитним договором, в першій редакції, надавались відповідачу для фінансування та реалізації проекту будівництва) було припинено банком ще в 2008 році. (том 2, а.с. 42).

Проте, як встановлено судом, зокрема Додатковим договором №50 від 17.04.2013 року до Кредитного договору сторони погодили надання кредитних коштів не під фінансування проекту будівництва, а для оплати цінних паперів (облігації, емітованих ТОВ «Классік-Ассістанс» по договору ТОВ «Классік-Ассістанс», у зв`язку з чим перенесено кредит з груп рахунків №2069 на групи рахунків №2068. (том 1, а.с. 85).

А, Додатковим договором №58 від 24.10.2013 року до Кредитного договору, сторонами погоджено, що банк надає кредитні кошти для цілей фінансування поточної господарської діяльності.

Вказаний Додатковий договір недійсним не визнаний, сторонами підписаний в добровільному порядку, що підтверджено сторонами, а тому безобгрунтованими є твердження відповідача, що в 2008 році наступило прострочення кредитора та відповідач має право не сплачувати банку відсотки за грошовим зобов`язаннями, оскільки це суперечить наявним в матеріалах справи доказам, а саме тим обставинам, що банк продовжував здійснювати кредитування відповідача (в підтвердження цього в матеріалах справи містяться меморіальні ордери, виписки банку в спірний період.

Таким чином, зазначені обставини відповідачем належним чином не заперечено згідно наданих до позову доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 27.09.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» (продавець) та ПАТ «Дельта Банк» (правонаступником якого є позивач) (покупець) укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги (надалі - Договір купівлі-продажу прав вимоги), відповідно до п. 2.1. якого продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Актом приймання-передачі прав вимоги від 29.11.2013 року до Договору купівлі-продажу прав вимоги сторони домовились про наступне: згідно п. 2.3. Договору (Купівля-продаж) продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, згідно додатку до Договору в редакції, яка викладена в Додатковому договорі.

Додатком №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги сторони погодили реквізити позичальників, номери кредитних договорів, основну непогашену суму кредиту, суму нарахованих але не сплачених процентів фактичний розмір невиконання грошового зобов`язання та купівельну ціну. Так, зокрема, однією з строк цієї таблиці зазначено відповідача, номер Кредитного договору та вказано, що станом на день укладення цього Договору купівлі-продажу прав вимоги за відповідачем рахується заборгованість по основному кредиту та процентам в розмірі 0,00 грн.

Таким чином, з урахуванням положень Договору купівлі-продажу прав вимоги від третьої особи-1 до позивача перейшли права та обов`язки за Кредитним договором.

Заперечення відповідача щодо того, що позивачу передано право вимоги до відповідача в розмірі 0,00 грн, не приймаються судом як недоведені твердження, оскільки факту отримання від третьої особи-1 та відповідача кредитних коштів за Кредитним договором відповідачем не спростовано. Окрім того, між відповідачем та позивачем укладались додаткові договори до Кредитного договору, якими змінювались строки повернення кредиту, відсотки, а також, неодноразово, у своїх заявах по суті спору та в судових засідання відповідач визнавав позовні вимоги на суму 1 228 000,00 грн, що повністю спростовує вказані заперечення.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

Проте, позивачем направлялись відповідачу листи №10429/КРМ/10102013-264 від 10.10.2013 та №2/01-17/10600 від 11.10.2013 як повідомлення про відступлення.

Заперечуючи проти того факту, що повідомлення про відступлення є доказами належного, у відповідності до закону, повідомлення відповідача про відступлення третьою особою-1 права вимоги позивачу за Кредитним договором, відповідач вказує, що такі повідомлення повинні бути оформлені нотаріально, посилаючись на норму статті 517 ЦК України, а саме частину 2.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК Країни боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Стаття 519 ЦК України встановлює, що первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена позиція викладена в Постанові Верховного суду від 05.09.2018 року №520/7987/16-ц.

Проте, відповідач у своїх відзивав на позову заяву підтверджує факт отримання ним від позивача листів №10429/КРМ/10102013-264 від 10.10.2013 та №2/01-17/10600 від 11.10.2013.

Таким чином, заперечення відповідача не підтверджуються викладеним вище, окрім того, вказані заперечення є надуманими, оскільки нотаріальне посвідчення повідомлень банку відповідачу не вимагається нормами чинного закону.

Окрім того, відповідач був обізнаний про перехід від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги за Кредитним договором, оскільки в подальшому, за період з 24.10.2013 року по 27.06.2014 року, між ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем було підписано Додаткові договори №№ 58-65 до Кредитного договору.

Додатковим договором №58 від 24.10.2013 року до Кредитного договору сторони погодили п. 2.4. викласти наступним чином: видача кредитних коштів здійснюється з позичкового рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236, на поточний рахунок позичальника в гривні НОМЕР_4, відкритий в АТ «Дельта Банк», МФО 380236, для розрахунків відповідно до цілей, вказаних в п. 2.2. цього Договору, згідно письмових заяв позичальника, протягом 2 робочих днів з дня отримання письмової заяви позичальника.

Додатковим договором №62 від 15.04.2014 року до Кредитного договору сторони п. 2.10. виклали наступним чином: Кредити за цим Договором надаються у сумах, що не перевищують: - до 17 квітня 2014 року (включно) 271 068 199,96 грн. Надання кредитів в розмірі, що перевищує 271 068 199,96 грн здійснюється після прийняття такого рішення відповідним колегіальним органом банку; - з 18 квітня 2014 року (включно) 271 526 871,19 грн. Надання кредитів в розмірі, що перевищує 271 526 871,19 грн здійснюється після прийняття такого рішення відповідним колегіальним органом банку.

Пункт 3.4.4. Кредитного договору сторони виклали, згідно Додаткової угоди №65 від 27.06.2014 року, в наступній редакції: повністю погасити заборгованість за кредитами 06 серпня 2014 року. У разі несвоєчасного повернення кредитів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена пунктом 3.4.8. договору, на суму простроченого платежу. Сторони дійшли згоди, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредитування на рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Дельта банк», МФО 380236, в такому порядку: - до 30.07.2014 року включно - в сумі 1 000,00 грн; - проценти нараховані та несплачені за період з 11.02.2008 року до 31.07.2014 року включно та проценти нараховані за період з 01.08.2014 року по дату погашення заборгованості сплачуються - до 06.08.2014 року включно.

Відповідно до наявних в матеріалах справи меморіальних ордерів та виписок банку, за період з 27.09.2013 року по 25.03.2015 року ПАТ «Дельта Банк» відповідачу видавались кредитні кошти згідно умов Кредитного договору.

Заперечуючи проти цієї обставини, відповідач зазначає, що у виписках банку та меморіальних ордерах, за спірний період, вказано «надання кредиту згідно Кредитного договору від 12.02.2008 року», а тому у відповідача відсутній обов`язок з повернення цих коштів саме по Кредитному договору від 11.02.2008 року.

Однак, таке твердження відповідача є безаргументованими, оскільки в матеріалах справи міститься лист ПАТ «Кредитпромбанк» №1954/51-9942-01 від 23.06.2017 року, в якому він зазначає, що згідно умов Кредитного договору №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 року банком були відкриті, зокрема, рахунки НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8. Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору датою надання кредитів вважається день зарахування грошових коштів на позичковий рахунок, відкритий банком для обліку заборгованості.12.02.2008 року банком було здійснено першу видачу грошових коштів за Кредитним договором. Станом на 11.02.2008 року, в банку існували технічні особливості програмного забезпечення, що використовувалось для обліку заборгованостей за відновлювальними кредитними лініями з повною/частковою конвертацією у долари США та Євро. До операційної системи банку, для обліку заборгованості за Кредитним договором від 11.02.2008 року, у зв`язку з тим, що банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію з повною/частковою конвертацією у долари США та Євро, було внесено інформацію про «генеральний договір», з інформаційними полями: номер договору « 49.8.2/01/2008-ВКЛ.»; від - « 11/02/2008» та інформацію про «транш», з інформаційними полями: номер договору - « 49.8.2/01/2008-ВКЛ.»; від - « 12/02/2008», тобто в інформації про «транш» фігурує дата першої видачі грошових коштів за Кредитним договором від 11.02.2008 року. Програмне забезпечення, що використовується банком, під час формування виписок та платіжних документів (меморіальних ордерів), використовує інформацію про «транш». Таким чином у виписках та меморіальних ордерах по вказаних рахунках, які відкриті для обліку заборгованості за Кредитним договором від 11.02.2008 року фігурує дата « 12/02/2008» та номер договору « 49.8.2/01/2008-ВКЛ.». (том 4, а. с. 13).

Окрім того, ні сторонами, ні матеріалами справи, не підтверджується факту укладення між ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Український фінансовий альянс» Кредитного договору №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 12.02.2008 року.

Таким чином, з огляду на викладене, наявні в справі меморіальні ордери та виписки банку підтверджують видачу ПАТ «Кредитпромбанк» (в період до 26.09.2013 року включно) та ПАТ «Дельта Банк» (в період з 28.09.2013 року) відповідачу кредитних коштів саме за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 року.

Окрім того, як зазначено вище, 11.02.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» (іпотекодержатель) та ТОВ «Классік-Ассістанс» (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір (надалі - Іпотечний договір), ТОВ «Український фінансовий альянс» - боржник відповідно до п. 1.1. якого у забезпечення зобов`язань іпотекодавця та боржника перед іпотекождержателем, зокрема, за Кредитними договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 року надає іпотекодержателю в іпотеку майно.

Згідно п. 4.1. Кредитного договору основним забезпеченням кредитів, сплати процентів, комісій та пені є майнове поручительство ТОВ «Классік-Ассістанс» з іпотекою майнових прав на нерухомість, будівництво якої незавершене згідно з іпотечним договором №49.12/05/І105/08 від 11.08.2008 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року в справі №910/6642/16, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 та Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2017 Іпотечний договір №49.12/05/І105/08 від 11.02.2008 року визнано недійсним.

02.03.2015 року Постановою Правління Національного банку України №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» віднесено банк до категорії неплатоспроможних, визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».

02.03.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" від 02.03.2015 №150 прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" №51, на підставі якого з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" від 08.04.2015 №71 до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 внесено зміни, відповідно до яких тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" від 03.08.2015 №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 включно.

Відповідач вказує, що листом від 06.11.2015 року №1-11/15 він подав уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирову В.В. заяву щодо визнання кредиторських вимог, якою просив визнати грошові вимоги ТОВ «Український фінансовий альянс» до ПАТ «Дельта Банк» на суму 281 000 000,00 грн, надавши разом із заявою підтвердження наявності відповідних вимог до ПАТ «Дельта Банк». Разом з тим, на даний час відповідачем не здійснено належним чином зарахування зустрічних однорідних вимог. Обмеження, встановлені п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у разі якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами. Відповідач став кредитором позивача ще до початку процедури ліквідації, а тому, на вказану суму зобов`язання мають бути припинені.

Як вбачається з пояснень відповідача, на підставі Договору про відступлення прав вимоги №1-В/15-ДБ від 10.08.2015 року, укладеного між ТОВ «Классік-Ассітанс» та відповідачем, ТОВ «Классік-Ассістанс» відступило на користь відповідача права вимоги на суму 295 289 333,33 грн. (Договір в матеріалах справи відсутній).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 статті 1 Закону України Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону).

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". (ч. 6 ст. 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації. (ч. 1 ст. 35 Закону України Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами. (ч. 1 та ч. 5 ст. 36 вказаного Закону України).

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» «з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається;

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов`язаними з банком особами.».

В реєстрі акцептованих кредиторів ТОВ «Український альянс» відсутнє (лист ПАТ «Дельта Банк» №1824 від 06.03.2018 року), а тому, на момент укладення Договору №1-В/15-ДБ від 10.08.2015 року у ТОВ «Классік-Ассістанс» було відсутнє право вимоги належного виконання грошових зобов`язань ПАТ «Дельта Банк» на суму 281 000 000,00 грн, і таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог, в даному випадку, є неможливим.

Позивач зазначає, що за період з 27.09.2013 року по 25.03.2015 року ним відповідачу було видано кредитні кошти на загальну суму 271 368 199,96 грн та нараховано відсотки по ним 227 602 843,54 грн, які відповідачем повернуто банку не було.

Для правильного вирішення спору в даній справі та встановлення розміру заборгованості відповідача ухвалою від 05.04.2016 року було призначено судову економічну експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання:

- Чи підтверджується документально заявлений позивачем розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" перед Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 з додатковими угодами та додатковими договорами до нього, на загальну суму 464 896 407,03 грн, а саме сума заборгованості за кредитом - 268 677 199,96 грн та сума заборгованості по відсоткам - 196 219 207,07 грн, станом на 29 листопада 2013 року? Якщо ні, то якими були документально підтверджені суми виданого Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» Товариству з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" кредиту та нарахованих відсотків за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 з додатковими угодами та додатковими договорами до нього, станом на 29 листопада 2013 року?

- Який є документально підтверджений розмір виданого Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" Товариству з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 з додатковими угодами та додатковими договорами до нього, з урахуванням договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, зареєстрованого в реєстрі за №2466, кредиту та нарахованих відсотків за користування цим кредитом, станом на 23.06.2015?

- Який є документально підтверджений розмір заборгованості (сума простроченої заборгованості за виданим в період з 29.11.2013 по 23.06.2015 кредитом, розмір пені за несвоєчасне повернення цього кредиту, сума простроченої заборгованості по відсоткам, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків, сума 3% річних від суми простроченого кредиту, сума 3% річних від суми прострочених відсотків) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 з додатковими угодами та додатковими договорами до нього, з урахуванням договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, зареєстрованого в реєстрі за №2466 станом на 23.06.2015? На виконання вказаної ухвали судом отримано Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №11005/18515/16-45 від 03.03.2017 року.

Згідно викладених у вказаному висновку відповідей експерта, заявлений позивачем розмір заборгованості відповідача станом на 29.11.2013 року перед позивачем за Кредитним договором документально підтвердити або спростувати не видається за можливе, оскільки надані на дослідження документи містять суперечливі дані щодо дати (11.02.2008 та 12.02.2008).

Як встановлено вище, питання щодо дати Кредитного договору було досліджено судом та встановлено, що наявні в справі меморіальні ордери та виписки банку підтверджують видачу ПАТ «Кредитпромбанк» (в період до 26.09.2013 року включно) та ПАТ «Дельта Банк» (в період з 28.09.2013 року) відповідачу кредитних коштів саме за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 року.

На підставі викладеного, задля необхідності визначення розміру заборгованості відповідача по Кредитному договору із встановленням виявлених розбіжностей ухвалою від 08.08.2017 року в справі №910/20186/15 було призначено додаткову судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- Чи підтверджується документально заявлений позивачем розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" перед Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 з додатковими угодами та додатковими договорами до нього, на загальну суму 464 896 407,03 грн, а саме сума заборгованості за кредитом - 268 677 199,96 грн та сума заборгованості по відсоткам - 196 219 207,07 грн, станом на 29 листопада 2013 року? Якщо ні, то якими були документально підтверджені суми виданого Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" Товариству з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" кредиту та нарахованих відсотків за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 з додатковими угодами та додатковими договорами до нього, станом на 29 листопада 2013 року?

- Який є документально підтверджений розмір виданого Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" Товариству з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 з додатковими угодами та додатковими договорами до нього, з урахуванням договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, зареєстрованого в реєстрі за №2466, кредиту та нарахованих відсотків за користування цим кредитом, станом на 23.06.2015?

- Який є документально підтверджений розмір заборгованості (сума простроченої заборгованості за виданим в період з 29.11.2013 по 23.06.2015 кредитом, розмір пені за несвоєчасне повернення цього кредиту, сума простроченої заборгованості по відсоткам, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків, сума 3% річних від суми простроченого кредиту, сума 3% річних від суми прострочених відсотків) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 з додатковими угодами та додатковими договорами до нього, з урахуванням договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, зареєстрованого в реєстрі за №2466 станом на 23.06.2015?

На виконання вказаної ухвали судом отримано Висновок експертів за результатами проведення додаткової комісійної судово-економічної експертизи №16309/16310/17-45 від 19.12.2017 року.

Згідно викладених у вказаному висновку відповідей експертів, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.06.2015 року складає 572 504 189,43 грн, з яких: основний борг - 271 368 199,96 грн; відсотки за користування кредитними коштами - 227 602 714,20 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 35 909 819,34 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 30 118 386,56 грн; сума 3% річних від суми простроченого кредиту - 4 081 675,12 грн; сума 3% річних від суми прострочених відсотків - 3 423 394,25 грн.

Відповідач заперечуючи проти вказаного висновку зазначає, що цим висновком не підтверджено заявлених позовних вимог позивача.

Проте, вкотре, суд відзначає, що всі заперечення відповідача в даній справі ґрунтуються лише на його припущеннях з відсутністю фактичного відображення в матеріалах справи. Так і в даному випадку, щодо заперечень з приводу висновку додаткової експертизи, вони не знаходять свого підтвердження в тексті Висновку експертів за результатами проведення додаткової комісійної судово-економічної експертизи №16309/16310/17-45 від 19.12.2017 року.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з урахуванням всіх встановлених судом обставин та викладених норм, обґрунтованою заборгованістю відповідача перед позивачем є основний борг по кредиту в розмірі 271 368 199,96 грн, відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 227 602 714,20 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 35 909 819,34 грн, пеня за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 30 118 386,56 грн, сума 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 4 081 675,12 грн; сума 3% річних від суми прострочених відсотків в розмірі 3 423 394,25 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 35 909 819,34 грн, пеню за несвоєчасне повернення відсотків - 30 118 403,68 грн, 3% річних від суми простроченого кредиту - 4 081 675,12 грн та 3% річних від суми прострочених відсотків - 3 423 396,19 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 №13/210/10 та від 12.09.2011 №6/433-42/183.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 3.4.8. Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами, комісіями та/або процентами сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З приводу заперечень відповідача щодо того, що оскільки відповідно до положень Кредитного договору строк виконання зобов`язання відповідачем настав 06.08.2014 року, пеня могла нараховуватись лише до 05.02.2015 року, то строк пред`явлення претензій встановлюється до 05.08.2014 року, а позовну заяву відповідачем отримано 07.08.2015 року, і тому відповідно до ст. 258 ЦК України позивач втратив право вимагати від відповідача сплати пені, суд вважає за необхідне необхідно зазначити наступне.

Додатковим договором №65 від 27.06.2014 року до Кредитного договору сторони узгодили, що відповідач має погасити заборгованість за кредитом до 06.08.2014 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З урахуванням того, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором повинен був бути виконаний до 06.08.2014 року, то строк позовної давності в один рік сплив 06.08.2015 року.

Відповідно до відмітки канцелярії Господарського суду міста Києва на титульній сторінці позовної заяви, позивач звернувся до суду 05.08.2015 року, тобто в строк передбачений вказаною нормою, а тому заперечення відповідача з цього приводу є неаргументованими.

Судом встановлено, що відповідно до наявного в справі розрахунку пені, нарахування відбувається в межах шести місяців, як це передбачено нормами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок сум пені та 3% відсотків, наведений позивачем в позовних матеріалах, суд визнає його правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам закону.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ч. 3 ст. 5 ГК України).

Загальними засадами цивільного законодавства як закріплено у пп. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України є справедливість, добросовісність та розумність.

Цивільним правом встановлена презумпція добросовісності та розумності, так, за ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 1 ЦК України відносини також повинні бути засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

В ЦК України закріплений принцип свободи договору.

Відповідно до принципу свободи договору суб`єкти цивільного права вільні в укладенні договору, тобто у виборі контрагента та у визначенні умов своєї угоди, а також у виборі тієї чи іншої «моделі» (форми) договірних зв`язків. (ст. 421 ЦК України)

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 2 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України).

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 75 ГПК України визначають, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Положення ч. 4 ст. 11 ГПК України визначають, що суд застосовує при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначають, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. за № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 зазначено, що справедливість одна із основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, яка висловлена ним в абз. 3 п. 3.1. рішення від 29.06.2010 р. № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

В рішенні від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п. 5.4).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення КС України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (п.4.1 Рішення КС України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи часткове визнання відповідачем суми позовних вимог на суму в розмірі 1 228 000,00 грн, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фінансовий альянс» підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 271 368 199,96 грн, суми відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 227 602 714,20 грн, суми пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 35 909 819,34 грн, суми пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 30 118 386,56 грн та суми 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 4 081 675,12 грн.

Судовий збір, у розмірі 73 079,98 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Решта судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 0,02 грн, у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову, та оскільки позивач в справі відповідно до Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент звернення до суду, був звільнений від сплати судових витрат при подачі позовної заяви, слід віднести за рахунок держави.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фінансовий альянс» (ідентифікаційний код 32303123, місцезнаходження: 03127, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 100/2) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36Б) суму основного боргу в розмірі 271 368 199,96 грн (двісті сімдесят один мільйон триста шістдесят вісім тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень 96 копійок), суму відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 227 602 714,20 грн (двісті двадцять сім мільйонів шістсот дві тисячі сімсот чотирнадцять гривень 20 копійок), суму пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 35 909 819,34 грн (тридцять п`ять мільйонів дев`ятсот дев`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень 34 копійки), суму пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 30 118 386,56 грн (тридцять мільйонів сто вісімнадцять тисяч триста вісімдесят шість гривень 56 копійок), суму 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 4 081 675,12 грн. (чотири мільйони вісімдесят одна тисяча шістсот сімдесят п`ять гривень 12 копійок), суму 3% річних від суми прострочених відсотків в розмірі 3 423 394,25 грн (три мільйони чотириста двадцять три тисячі триста дев`яносто чотири гривні 25 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фінансовий альянс» (код ЄДРПОУ 32303123, місцезнаходження: 03127, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 100/2) в дохід Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача 34314206083017, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ, код класифікації доходів бюджету 22030101) суму судового збору в розмірі 73 079,98 грн (сімдесят три тисячі сімдесят дев`ять гривень 98 копійок).

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.05.2019 року.

Суддя С.М. Морозов