Рішення № 82115007, 30.05.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 30.05.2019 Справа № 554/8940/18

Провадження № 2/554/1409/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за учатю секретаря судового засідання - Безуглої В.О.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

адвоката відповідача – Давиденка Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини за минулий період -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохала суд стягнути з відповідача на її користь на утримання спільної малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі 3 000,00 грн. з моменту подачі позову до суду до досягнення повноліття дитини; допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць, а також прохала суд стягнути з відповідача на її користь на утримання спільної дитини аліменти за минулий час, а саме з 01.07.2017 р. по 30.09.2018 р. у розмірі 6 807,00 грн.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29.12.2018 року позовну заявуОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11.03.2019 року заочне рішення скасоване за результатом розгляду заяви відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 04.02.2009 року, який між ними було розірвано на підставі рішення суду від 21.03.2011 року. Від шлюбу вони мають спільну дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивачем зазначено, що дитина проживає разом із нею та перебуває на її повному утриманні. Враховуючи викладене, позивач прохала призначити з відповідача аліменти на утримання спільної дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн. на місяць, оскільки відповідач зареєстрований як фізична особа – підприємець та має мінливий дохід, і вказана сума є необхідною та достатньою для утримання дитини, на її погляд, а також прохала суд стягнути аліменти за минулий час з урахуванням сплачених відповідачем сум.

Позивач ОСОБА_1 21.05.2019 р. надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судовому засіданні 21.05.2019 року відповідач ОСОБА_2 та його адвокат Давиденко Е.В. заперечували проти позову. Відзив на позов стороною відповідача не подавався до суду. Заперечення проти позову обгрунтовувались тим, що при визначенні суми аліментів за минулий період (з 01.07.2017 р. по 30.09.2018 р.) не враховано розмір допомоги, що надавалась відповідачем на утримання дитини. На підтвердження заперечень в цій частині надано копії платіжних документів (квитанцій про грошові перекази, фіскальних чеків про оплату товарів та чеків про поштові перекази). В частині позовних вимог про призначення аліментів на утримання дитини до досягнення дитиною повноліття у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, відповідач частково заперечував, вказував про неможливість сплати ним такого розміру та прохав призначити аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку. В обгрунтування надано копії податкових звітностей при здійсненні підприємницької діяльності з 2017 та 2018 рік, податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 рік, а також копію договору оренди нерухомості (нежитлового приміщення).

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, надавши їм оцінку в їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували з 04.02.2009 року у зареєстрованому шлюбу, якій між ними розірвано на підставі заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21.03.2011 р. № 2-1113/11, яке набрало законної сили та не було скасовано у передбаченому законом порядку.

Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 сторони мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 810.

Відповідно до вищевказаного рішення суду про розірвання шлюбу дитину після розірвання шлюбу залишено проживати разом із матір`ю – ОСОБА_1 .

Згідно з ОСОБА_4 про реєстрацію місяця проживання встановлено, що дитина зареєстрована за адресою зареєстрованого місця проживання матері - АДРЕСА_1 .

Факт проживання дитини з матір`ю стороною відповідача не заперечується.

Позивач вказувала, що дитина навчається у четвертому класі середньої школи, проживає разом із нею та перебуває на її повному утриманні (харчування, забезпечення одягом, забезпечення розвитку дитини у суспільному житті); батько дитини не сплачує необхідного для повноцінного утримання дитини необхідного розміру аліментів.

Згідно зі ст. 180, ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснює самостійну підприємницьку діяльність. Згідно із наданих відповідачем копій податкових звітностей судом встановлено, що відповідач має мінливий дохід, що є підставою стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до 182 СК України визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Належних доказів на підтвердження стану здоров`я відповідача, наявність у нього на утриманні інших дітей, непрацездатної дружини, батьків, суду не надано.

Згідно з відомостей податкової декларації відповідача за 2018 рік (а.с. 121) вбачається, що відповідач має на праві власності квартиру за адресою АДРЕСА_3 .

Згідно з Договором оренди нерухомого майна (нежилих приміщень) від 01.08.2018 року та Додаткової угоди № 1 до нього від 28.12.2018 року, а також згідно з Актом прийому передачі приміщення від 01.08.2018 року (а.с. 144-146) встановлено наявність у відповідача на праві користування нерухомого майна (нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_4 ) для здійснення підприємницької діяльності (п. 1.1 Договору). Договір укладений строком до 31.12.2019 року, згідно з Додатковою угодою, та передбачає орендну плату, яка підлягає сплаті у порядку, визначеному розділом 3 Договору (щомісячними платежами у розмірі 25 грн. за у кв. м. на 63,25 кв. м. площі нерухомості, або авансом).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наявність лише вказаної угоди (Договору оренди), що передбачає обов`язок відповідача, як сторони Договору, сплачувати орендну плату, як доказ сам по собі не є недостатнім, щоб стверджувати наявність витрат, що фактично несене останній. Належних доказів (тобто, платіжних документів на оплату орендних платежів), які свідчили, що відповідач дійсно несе такі витрати, стороною відповідача не надано.

При визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 грудня 2018 року становить 2 027,00 грн.

Станом на момент розгляду справи, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2018 року по 30.06.2019 рік становить 2 027,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення суму аліментів у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно.

Належних і достатніх доказів неможливості відповідача сплачувати аліменти у вказаному розмірі судом не встановлено.

Надані відповідачем налогові звітності про суми нарахованого доходу за 2017 та 2018 роки (тобто за минулий період), на думку суду, не є достатніми доказами неможливості сплати ним аліментів на утримання дитини у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно станом на 2019 рік. Розмір щомісячного доходу відповідача у 2019 році не доведений останнім під час розгляду справи.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 3 ст. 11 вище вказаного Закону батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За таких обставин, сприяючи якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на утримання спільної дитини аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів за минулий час суд виходить з наступного.

Позивач прохала суд стягнути з відповідача аліменти за минулий період, а саме з 01.07.2017 р. по 30.09.2017 рік у сумі 6807,00 грн. з урахуванням часткових виплат, здійснених відповідачем, які визнаються стороною позивача.

Чинним законодавством передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років (ч. 1, 2 ст. 191 СК України).

Позивач вказувала, що відповідач надавав кошти на утримання дитини у розмірі меншому, ніж мінімальний розмір для дитини відповідного віку, встановлений законом. Сплачувані відповідачем кошти у розмірі 500,00 грн. враховані при розрахунку аліментів за минулий період. Розрахунок здійснено з урахуванням 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (6-18 років), встановленого Законами України про державний бюджет України на 2017, 2018 рік:

У 2017 році прожитковий мінімум на дитину від 6 до 14 років становив:

-з 1 травня 2017 р.– 1777,00 грн.

-з 1 грудня 2017 р. – 1860,00 грн.

У 2018 році:

-з 1 січня 2018 р. – 1860,00 грн.

-з 1 липня 2018 р. – 1944,00 грн.

-з 1 грудня 2018 р. – 2027,00 грн.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, сума коштів розрахована за формулою:

50 % прожиткового мінімуму на дитину щомісячно мінус 500,00 грн. – кошти, які щомісячно сплачувались відповідачем за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2018 року.

Загальна сума аліментів за минулий період (з 01 липня 2017 р. по 30 вересня 2018 р.), яка заявлена до стягнення з відповідача становить - 6 807,00 грн., з яких:

Липень 2017 – 388,50 грн. (888,50 грн. (50 % прожиткового мінімуму на дитину) – 500,00 грн. (сума коштів, сплачених відповідачем).

Серпень 2017 – 388,50 грн.

Вересень 2017 –388,50 грн.

Жовтень 2017 – 388,50 грн.

Листопад 2017 – 388,50 грн.

Грудень - 430 грн. (930 (50 % прожиткового мінімуму на дитину) – 500,00 грн. (сплачених відповідачем).

Січень 2018 – 430,00 грн.

Лютий 2018 – 430,00 грн.

Березень 2018 – 430,00 грн.

Квітень 2018 – 430,00 грн.

Травень 2018 – 430,00 грн.

Червень 2018 – 430,00 грн.

Липень 2018 – 472,00 грн. (972 (50 % прожиткового мінімуму на дитину) – 500,00 грн. (сплачених відповідачем).

Серпень 2018 – 472,00 грн.

Вересень 2018 - 472,00 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем надано для дослідження суду оригінал платіжних документів, які, на його думку, підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів за минулий період.

При дослідженні вказаних платіжних документів, судом встановлено, що жоден із них не містить відомостей про призначення платежу, що, на переконання суду, є недостатнім доказом того, що відповідач сплачував кошти на утримання дитини.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Фіскальні чеки про купівлю-продаж товарів також не є достатнім доказом того, що вказані товари придбані та передані на утримання спільної з позивачем дитини.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Належність наданих відповідачем фіскальних чеків, як доказів, є сумнівною для суду.

Письмові пояснення ОСОБА_5 , що долучені до матеріалів справи (а.с. 141-142), не є належним доказом того, що відповідач здійснював оплату за на навчання дитини у спірний період і взагалі.

Відповідно до ст. 90 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо стягнення судового збору суд виходить з наступного.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Позивачем судовий збір не сплачувався з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

При цьому, слід зазначити, що у позовній заяві об`єднано дві самостійні позовні вимоги призначення аліментів та стягнення аліментів за минулий період, а тому, відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 р. № 10, судовий збір підлягає сплаті окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, що був встановлений вказаним Законом на період пред`явлення позову до суду, та складав – 1 409,60 грн. (по 704,80 грн. за кожну позовну вимогу).

Керуючись статтями ст. ст. 12, 77, 80, 81,90, 141, 259, 263- п. 7 ч. 2 ст. 264, п. 1 ч. 1 ст. 430, 268, 354 ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», 180-182, 184,191 СК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини за минулий період – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого АДРЕСА_1 ) на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на аліменти за минулий період, а саме з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2018 року у загальній сумі 6 807,00 грн.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого АДРЕСА_1 ) на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 06.11.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення в частині суми місячного платежу допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п. п. 15.5, п. п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено та оголошено 30 травня 2019 року.

Суддя М.О. Материнко