Рішення № 82111954, 26.04.2019, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/133/19

Провадження № 2/574/288/2019

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

в присутності представника органу опіки

та піклування Глобенко Д.А.

третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Буринської районної державної адміністрації Сумської області до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та встановлення опіки,

в с т а н о в и в:

Орган та піклування Буринської районної державної адміністрації Сумської області звернувся до суду з цим позовом мотивуючи тим, що в них на обліку перебуває неповнолітня дитина відповідачки як така, що опинилася в складних життєвих обставинах з причини неналежного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків. Остання майже два роки не бачилася з дитиною, зловживає спиртними напоями, не створює належних умов для проживання та виховання дочки. На даний час утриманням, вихованням та матеріальним забезпеченням дитини займається мати відповідачки ОСОБА_1. Посилаючись на те, що відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, просили позбавити її батьківських прав по відношенню її неповнолітньої доньки, стягнути аліменти на утримання останньої в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та призначити опікуном дитини її бабусю ОСОБА_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримала і в своїх поясненнях підтвердила обставини викладені в позовній заяві, доповнивши, що відповідачка не бажає змінювати своє відношення до виконання батьківських обов`язків по вихованню своєї дитини. Проведені відносно неї заходи впливу жодних позитивних результатів не дали. Також просила призначити опікуном дитини її бабусю ОСОБА_1.

Відповідачка ОСОБА_2 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримала судову повістку, однак у наданий судом строк та станом на 26 квітня 2019 року своїм правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася, відзив на позов не подала, будь-яких клопотань та заяв від відповідачки подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

За згодою представника позивача, суд, відповідно до ст.280 ЦПК України, ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що відповідачка це її дочка, яка останній раз бачилася з дитиною у грудні 2017 року. Вона оголошена у державний розшук, зловживає спиртними напоями, дитиною взагалі не цікавиться. Дитина з 4 років знаходяться на її утриманні і вона бажає стати її опікуном.

Свідок ОСОБА_4 , підтвердила, що відповідачка близько двох років не приїздить до своєї доньки ОСОБА_5 , не цікавиться її здоров`ям та вихованням. Аня проживає разом з бабусею, остання займається її вихованням.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що відповідачка це її мати, вона бачила її останній раз у грудні 2017 року. З 4 років вона проживає зі своєю бабусею, мама не цікавиться її духовним розвитком та вихованням. Вважає за доцільне позбавити матір батьківських прав, щодо неї.

Вислухавши пояснення представника позивача, доводи третьої особи, пояснення свідків, дослідивши обставини справи, надані докази та давши їм оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із свідоцтва про народження дитини (а.с.6).

Дитина проживає з бабусею ОСОБА_1 (третя особа по справі) та перебуває на обліку служби у справах дітей, як така , що опинилися в складних життєвих обставинах, з причин неналежного виконання її матір`ю своїх батьківських обов`язків, що підтверджується показами представника позивача, поясненнями третьої особи.

За місцем проживання відповідачка характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, неналежно виконує свої обов`язки по вихованню дитини, на зауваження компетентних органів не реагує, що вбачається з показів представника позивача, третьої особи, довідки Буринського ВП, довідки Буринської ЗШ І-ІІІ ст.№2, заявою третьої особи, письмових пояснень сусідки, актом обстеження умов проживання (а.с.8-12).

Висновком органу опіки та піклування Буринської РДА встановлено доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її неповнолітньої дочки ОСОБА_6 (а.с.14).

Даючи оцінку наведеному, суд вважає встановленим, що відповідачка близько 2 років не належно виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до своєї неповнолітньої дитини, без поважних причин не піклується про стан її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування про неї.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 цього Закону мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У міжнародному та національному законодавстві (ст.3 Конвенції про права дитини 1989 року, ст.ст.51, 52 Конституції України, ст.ст. 2-4, 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року) закріплено принципи пріоритету захисту прав та забезпечення інтересів дітей в усіх діях щодо них, у тому числі при вирішенні судових спорів.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

В силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі права, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою (принаймні, в якості останньої інстанції), оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної процедури.

Аналізуючи наведені вище положення нормативних актів норми міжнародного права, фактичні обставини справи, враховуючи характер винної поведінки відповідачки, наявність сумнівів у її спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов`язки, суд приходить до висновку, що оскільки вона ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню своєї дитини свідомо нехтуючи ними і діючи в інтересах дитини, для захисту її життя, здоров`я та емоційного стану, суд приходить до висновку, що збереження материнства ОСОБА_2 в теперішній час неможливе і до неї необхідно застосувати крайній захід впливу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Вирішуючи питання стягнення аліментів з відповідачки на утримання дитини, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями ст.181 цього ж Кодексу способи виконання обов`язку утримання дитини визначаються домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у часті від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд повинен врахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

За таких обставинах, суд вважає, що з відповідачки на утримання дитини необхідно стягнути аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи питання, що до призначення опікуна неповнолітньої дитини, суд приймає до уваги наступне.

В зв`язку з тим, що відповідачка не бажає приймати участі у вихованні своєї дитини то бабуся дитини ОСОБА_1 (третя особа по справі) виявила бажання стати її опікуном. На даний час неповнолітня дитина ОСОБА_6 проживає разом з бабусею ОСОБА_1 у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить останній на праві приватної власності, що підтверджується копією свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок та довідкою про склад сім`ї.

За станом здоров`я ОСОБА_1 може виконувати обов`язки опікуна, що підтверджується висновком про стан її здоров`я від 15.02.2019 року.

Відповідно до довідки МВС України в Сумській області серії ІАА №1051796 ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалась, судимості не має, в розшуку не перебуває, що підтверджується копією вище згаданої довідки.

ОСОБА_1 є пенсіонеркою, утримує домашнє господарство, має стабільний дохід, що підтверджується довідкою про її доходи, тобто вона не має обмежень передбачених ст. 244 СК України, а тому може бути призначена опікуном.

Згідно ч. 3 ст.60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити опікуном неповнолітньої ОСОБА_6 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З врахуванням положень ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягають стягненню судові витрати щодо судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп., від сплати яких позивач був звільнений в силу Закону при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 60,150, 152, 155, 164, 180-184,224 СК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов органу опіки та піклування Буринської районної державної адміністрації Сумської області до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та встановлення опіки задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , батьківських прав по відношенню до її неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити на неповнолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 піклування, призначивши піклувальником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , мешканку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання її дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які сплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Стягнення проводити щомісячно, починаючи з 01.02.2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави - 768 грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Згідно п.1) ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі місячного платежу.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 06.05.2019 року.