Рішення № 82111869, 23.05.2019, Петрівський районний суд Кіровоградської області

Справа №: 400/930/18

Провадження № 2/400/55/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року

Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі - Фатьяновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петрове цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,-,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, мотивуючи тим, що 04.07.2014 року відповідач була прийнята на роботу в ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» на посаду заступника керуючого магазином №03223, 01.06.2016 року відповідач була переведена на посаду керуючої магазину №03374, 11.10.2017 року відповідач була переведена на посаду керуючої магазину № АДРЕСА_1 . 04.10.2017 року між сторонами було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого відповідач прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених їй матеріальних цінностей, а 14.02.2018 року була проведена інвентаризація магазину №03128 в АДРЕСА_2 , за результатами якої було виявлено недостачу по товару на суму 145975 гривень 69 копійок, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальних збитків та судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, подала відзив на позовну заяву в якому просила суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, відповідача, дослідивши документи справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач була прийнята на роботу в ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» на посаду заступника керуючого магазином №03223, 01.06.2016 року відповідач була переведена на посаду керуючої магазину №03374, 11.10.2017 року відповідач була переведена на посаду керуючої магазину № АДРЕСА_1 .

04.10.2017 року між сторонами було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого відповідач прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених їй матеріальних цінностей.

14.02.2018 року була проведена інвентаризація магазину №03128 в АДРЕСА_2 , в ході якої було виявлено недостачу по товару на суму 145975 гривень 69 копійок.

Згідно наказу 56-К від 16.02.2018 року відповідач була звільнена з посади керуючої магазином №03128 за п.2 ст.41 КЗпП України, через втрату довіри.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Статтею 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Спільною постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 року № 447/24 затверджено Перелік посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва.

ОСОБА_2 до таких посад і робіт віднесено також і завідувачів коморами цінностей, завідувачів складами та їх заступників, а також роботи з приймання на зберігання, обробку, відпуску матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах), автозаправних станціях, холодильниках, харчоблоках, сховищах, заготівельних (приймальних) пунктах, товарних і товаро - перевалочних ділянках, камерах схову, коморах і гардеробах.

Згідно ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

У відповідності до ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Статтею 138 КЗпП України передбачено обов`язок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника, а саме, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 КЗпП України.

Разом із тим, у відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов`язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності. За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах. Встановивши при розгляді справи, що шкода заподіяна не лише з вини працівника, до якого пред`явлено позов, але й з вини службових осіб підприємства, установи, організації, суд має обговорити питання про притягнення їх до участі в справі як співвідповідачів.

Керуючись вище зазначеними нормами КЗпП України, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при розгляді справи суд виявив відсутність доказів щодо укладання з відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність, з якого часу він був прийнятий на роботу до відповідача, яку посаду займав, відсутні докази про порушення працівником обов`язків за трудовим договором і наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і шкодою, яка наступила, відсутні пояснення працівника, відсутність актів і доповідних записок службових осіб, матеріалів службових перевірок, вироку суду чи постанови органу розслідування, наказу за результатами перевірки даного випадку, висновків компетентних органів або експертизи про допущені порушення і причини шкоди, документів про коло трудових обов`язків працівника, тощо.

Цих доказів позивач суду не надав.

Крім цього, як пояснила відповідач в судовому засіданні, по фактам крадіжок майна в магазині №03128 в АДРЕСА_2 , були подані заяви до Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпоропетровській області, за результатими яких були порушенні кримінальні провадження та передані до суду, що підтверджується інформацією наданою на запит суду від 25.04.2019 року.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги позивача є не доведеними.

Відповідно до ч.1. ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

У відповідності до ч.1. ст. 77 ЦПУК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1. ст. 81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Вказані правовідносини регулюються ст. ст. 130, 134, 135-1, 136, 137, 138 КЗпП України, ст. ст. 76,77,81 ЦПК України та постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками».

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно

Суддя Петрівського районного суду Ю. Шаєнко