Ухвала суду № 82108987, 30.05.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5864/19

2-з/357/133/19

У Х В А Л А

30 травня 2019 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Л. М. розглянувши заяву Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про забезпечення позову у справі за позовом Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», третя особа: державний реєстратор комунального підприємства «Перевага» Хоцінська Анна Миколаївна про визнання недійсним договору оренди землі , -

В С Т А Н О В И В:

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», третя особа: державний реєстратор комунального підприємства «Перевага» Хоцінська Анна Миколаївна про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 01.05.2019 року.

Одночасно, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Заява мотивована тим, що невжиття відповідних заходів ускладнить або і взагалі унеможливить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки власник земельної ділянки та новий орендар можуть здійснити її поділ на декілька земельних ділянок, яким буде присвоєно нові кадастрові номери.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Питання забезпечення позову врегульовано у Главі 10 Розділу І ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Пунктом 2 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Мотиви поданої заяви зводяться до того, що неправомірними діями відповідачів порушено права позивача на оренду земельної ділянки. Представник позивача припускає, що власник земельної ділянки може здійснити поділ земельної ділянки, що унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що предметом спору є право користування позивачем земельною ділянкою на підставі укладеного цивільно-правового договору, а саме - оренди.

Аналіз законодавства, що регулює правовідносини пов`язані із правом власності, дає змогу прийти до висновку, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року).

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

В даному випадку, між юридичними особами виник спір щодо користування земельною ділянкою кадастровим номером НОМЕР_2 на підставі договору оренди, а ОСОБА_1 не позбавлена можливості здійснити поділ вищезгаданої земельної ділянку, внаслідок чого зміняться реєстраційні номери, що фактично суттєво ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення вказаного позову.

Суд вважає, що для забезпечення балансу прав усіх учасників судового процесу та виключення обставин, які могли б стати перешкодою для виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, подану заяву про забезпечення позову необхідно задовольнити.

Вирішуючи питання про необхідність зустрічного забезпечення, суд вказує на таке.

Зустрічне забезпечення – по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків (частина 1 статті 154 ЦПК України).

Суд самостійно оцінює необхідність надання зустрічного забезпечення. Вирішення питання про зустрічне забезпечення має диспозитивний характер.

Тобто реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 154 ЦПК України, в якій наведено випадки, коли суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення.

Так, відповідно до ч.1 ст.154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Юридична адреса позивача Приватно орендного підприємства «Агрофірма Узинська» (код ЄДРПОУ:00385916): Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Волі, 26.

Суд не володіє доказами того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачам, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

В зв`язку з цим, судом не встановлено обставини, які є обов`язковими для застосовування зустрічного забезпечення, тому його застосування є недоцільним.

Керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження щодо земельної ділянки площею 3,9151 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Ухвала є виконавчим документом.

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Роз`яснити, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена, що не зупиняє її виконання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СуддяЛ. М. Кошель