Рішення № 82108972, 19.04.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7609/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 року Залізничний районний суд міста Львова

в складі:

головуючого-судді Ліуша А.І.

з участю секретаря Трипалюк А.Б.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підриємства «Львівтеплоенерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати, покликаючись на те, що він з 01 жовтня 2009 року працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго», з 25 листопада 2010 року на посаді начальника зміни електричного цеху Теплоелектроцентраль №1 та звільнений 06 квітня 2017 року. Починаючи із 2010 року відповідач порушував законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період належної йому заробітної плати, оскільки при розрахунку його посадового окладу за вказаний період відповідач суттєво занижував розмір мінімальної тарифної ставки, що є порушенням положень регіональних угод. Просить стянути з відповідача на його користь 332808,00 грн. невиплаченої заробітної плати та інфляційних втрат, а також 1000,00 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому покликається на пропущення позивачем трьохмісячного строку звернення до суду, а відтак вважає, що це є підставою для відмови у задоволенні позову.

У зв`язку із здійсненням розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01 жовтня 2009 року працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго» з 25 листопада 2010 року на посаді начальника зміни електричного цеху Теплоелектроцентраль №1 та звільнений 06 квітня 2017 року.

Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/.

Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими /регіональними/ угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок /окладів/ і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених ч. 2 цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України.

Наказами ЛМКП «Львівтеплоенерго» №186 від 21 липня 2010 року, №150 від 23 квітня 2012 року, №170 від 29 квітня 2013 року, №176 від 30 квітня 2014 року, №264 від 27 червня 2014 року відповідач встановлював мінімальні тарифні ставки робітника першого розряду, на основі яких проводив розрахунок і виплату заробітної плати, однак, визначена відповідачем заробітна плата не відповідала Закону України «Про державний бюджет України».

Додатком №1 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2010-2011 роки встановлено коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду. Для робітників, зайнятих на роботах по експлуатації устаткування ТЕЦ, даний коефіцієнт становить 1,62.

Крім того, коефіцієнт співвідношень розмірів місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців до встановленої Галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду основного виробництва згідно з колективними договорами ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010 роки, 2012-2014 роки становить 2,77.

Внаслідок наведеного, відповідачем всупереч вищезазначеним положенням законодавства самостійно встановлювався розмір мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до невірного нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1 заробітної плати у період з 01 січня 2010 року по 06 квітня 2017 року не в повному розмірі, а відтак, суд вважає, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» слід стягнути на користь позивача 332808,00 грн. недорахованої заробітної плати та інфляційних втрат.

Що стосується завдання позивачу моральної шкоди відповідачем, то на переконання суду, позивачу, внаслідок незаконних дій відповідача, завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях позивача через порушення його трудових прав, ненастанні бажаних для нього наслідків, зокрема, у виді належної виплати йому заробітної плати, а тому дану позовну вимогу щодо стягнення з відповідача моральної шкоди слід задовольнити у розмірі 1000,00 грн., так як завдана відповідачем моральна шкода за характером та тривалістю, на переконання суду, відповідає такому розміру.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, суд вважає, що з відповідача слід також стягнути у дохід держави 704,80 грн. судового збору.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли ствердження у судовому засіданні, а тому позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд , -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /місто Львів, вулиця Д.Апостола, 1, ЄДРПОУ 05506460/ на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 / 332808 /триста тридцять дві тисячі вісімсот вісім/ гривень 00 копійок невиплаченої заробітної плати та інфляційних втрат, 1000 /одну тисячу/ гривень 00 копійок моральної шкоди.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /місто Львів, вулиця Д.Апостола, 1, ЄДРПОУ 05506460/ у дохід держави 704 /сімсот чотири/ гривні 80 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: /підпис/ А.І. Ліуш

Копія вірна.

Суддя: А.І. Ліуш