Постанова № 82108775, 29.05.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/4062/19

Провадження № 3/359/1532/2019

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Бондаренко І.А., розглянувши за участі представника особи, яка притягається до відповідальності, адміністративний матеріал, що надійшов від Батальйону патрульної поліції в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого водієм в ТОВ «Будінвесттехноіндустрія ХХІ століття», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 ,

в с т а н о в и в:

02.05.2019 о 3 год. 10 хв. в м. Борисполі Київської області по вул. Київський Шлях, 24, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Seat Ibiza» д.н.з. НОМЕР_3 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» у присутності двох свідків, що підтверджується тестом № 484 від 02.05.2019 р. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а) ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні усвідомлює, що вчинив правопорушення та розкаюється у скоєному. Просить його суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки він працює на посаді водія в ТОВ «Будінвесттехноіндустрія ХХІ століття» з 1 жовтня 2018 року по теперішній час. Він фактично все життя пропрацював водієм та не має іншого фаху і тому змінити професію йому буде дуже важко. Його робота є його основним і єдиним джерелом доходу, а позбавлення права керування призведе до її втрати, тобто позбавить його можливості нормального існування.

Заслухавши думку представника особи, яка притягається до відповідальності, ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується даними, протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 202101 від 02.05.2019 (а.с.2), даними приладу алкотестера «Drager» (а.с.3), даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4), даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння (а.с.7), даними письмових пояснень свідків (а.с.5,6), даними рапорту інспектора патрульної поліції (а.с.8), розпискою про передачу на відповідальне зберігання (а.с.9) довідкою про отримання посвідчення водія (а.с.10), довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с.11), даними відеозапису з боді камери інспектора патрульної поліції (а.с.13).

Зазначене свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху, визначених п. 2.9 а) ПДР.

Відповідно до п. 2.9 а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, ознаки якого передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний надмірний тягар» (рішення у справі від 02.11.2004 «Трегубенко проти України»).

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього, тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

В КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує указані ОСОБА_1 обставини та надані ним письмові докази.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді водія в ТОВ «Будінвесттехноіндустрія ХХІ століття» з 1 жовтня 2018 року по теперішній час, що підтверджується довідкою з місця роботи та характеристикою. Тобто його робота залежить фактично від керування транспортним засобом. Крім того з наданої копії витягу з трудової книжки, вбачається що його професії були постійно пов`язаними з керуванням автомобілем. Враховуючи наявність пом`якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останньому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП без позбавлення права керування.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

Саме таке стягнення суддя вважає буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з правопорушника на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 23, 33, 34, 36, ч.1 ст.130 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., який слід стягнути на користь держави України, що слід стягнути на користь Держави України (одержувач: Київській області м. Київ/21081300; МФО: 899998; КБК 21081300; ЄДРПОУ: 37955989, р/р № НОМЕР_4 ) без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , на користь державного бюджету України (р/р № 31218206010004, МФО: 899998, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, отримувач коштів: Бориспільське управління Державної казначейської служби України, КБК 22030101, призначення платежу судовий збір, код ЄДРПОУ 26539653 Бориспільського міськрайонного суду Київської області в розмірі 384 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя І.А. Бондаренко