Ухвала суду № 82108683, 03.04.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6818/14-ц

Провадження № 8/442/1/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого судді Медведика Л.О.,

з участю секретаря Чолавін Н.П.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення боргу та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.10.2015 року у цивільній справі №442/6818/14-ц, 2/442/143/2015 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення боргу та визнання права власності переглянути за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування скарги покликається на те, що при розгляді справи суд не дослідив того факту, що вартість її квартири, що по АДРЕСА_1 , яку було передано у власність позивача по іпотечному боргу, суттєво перевищувала суму боргу,яка становила 995775 грн.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, просила її задоволити. Додала, що не є експертом та не могла на той час встановити вартість майна.

Представник ОСОБА_2 підтримав думку своєї довірительки, додав, що в тоді не був в судовому засіданні і чому тоді не досліджувалося питання вартості майна, яка перевищує суму боргу йому невідомо. Термін «переоцінка доказів» можна застосовувати до доказів, які вже оцінювалися судом, а цей висновок не оцінювався.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні заяви пославшись на її безпідставність. Додав, що основне рішення неодноразово переглядалося в тому числі із аналогічних підстав по іншому об`єкту. Все в діях ОСОБА_1 зводиться до переоцінки доказів. Немає підстав для задоволення даної заяви.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оглянувши матеріали справи та заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд встановив, що 20.10.2015 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області ухвалено рішення у справі №442/6818/14-ц, 2/442/143/2015 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення боргу та визнання права власності, яким позов задоволено.

Цим рішенням серед іншого ухвалено звернути стягнення на іпотечне майно: садовий будинок із земельною ділянкою та квартири у місті Дрогобичі.

На дане рішення ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Серед підстав вказувалися і ті, що на даний час вказані в поданій заяві - недослідження судом при винесенні свого рішення вартості іпотечного майна, яке складалося із двох об`єктів: садового будинку із земельною ділянкою та тієї ж квартири у місті Дрогобичі.

За апеляційною скаргою колегія суддів апеляційного суду Львівської області в своїй ухвалі від 17.05.2016 року досліджувала доводи апелянта зокрема і в цій частині. Однак апеляційна скарга була відхилена, а рішення від 20.10.2015 року - залишено без змін. При тому, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Далі ця ж позиція заявниці була висвітлена нею і в касаційні скарзі(т.2 а.с. 5). Однак і в даному випадку вже касаційна інстанція не знайшла порушень норм матеріального та процесуального права. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.12.2016 року вищевказане Рішення Дрогобицького міськрайонного суду та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17.05.2016 року залишено без змін (т.2 а.с. 77-79).

Згодом, 08.06.2018 року, заявниця ОСОБА_1 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду із заявою про перегляд Рішення суду від 20.10.2015 року за нововиявленими обставинами. В підставах до звернення знову зазначалося про те, що суд при розгляді справи не дослідив вартості садового будинку та земельної ділянки, тобто - одного з двох об`єктів іпотечного майна. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 21.06.2018 року – в задоволенні цієї заяви було відмовлено(т.2 а.с. 126-127).

За апеляційною скаргою ОСОБА_1 . постановою Львівського апеляційного суду від 29.12.2018 року Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду від 21.06.2018 року – залишено без змін.

Таким чином станом на даний час, питання законності рішення суду в частині вартості обох об`єктів нерухомості з`ясовувалося тричі судами усіх інстанцій, а питання законності рішення суду в частині вартості одного з цих об`єктів нерухомості, додатково з`ясовувалося – іще двічі.

01.10.2018 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду із другою заявою про перегляд Рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 20.10.2015 року за нововиявленими обставинами. В підставах до звернення зазначалося про те, що суд при розгляді справи не дослідив вартості квартири АДРЕСА_2 , тобто – другого з двох об`єктів іпотечного майна.

Нововиявлені обставини та посилання на докази, що підтверджують наявність цих обставин даної заяви за своєю природою аналогічні до тих, що наводились заявницею в апеляційній та касаційній скарзі, в її заяві від 08.06.2018 року про переглядцього ж рішення за нововиявленими обставинами та вже отримали відповідну оцінку 5 судових установ у 3 інстанціях (в т.ч. при колегіальних переглядах).

Розглядаючи дану заяву суд вважає, що при її вирішенні слід погодитись із висновками колегії суддів апеляційного суду Львівської області, наведеними в ухвалі від 17.05.2016 року про те, що ухвалюючи рішеннявід 20.10.2015 року, суд вірно виходив із визначеної в договорі іпотеки від 23.05.2014 року – оціночної вартості предмету іпотеки в сумі 884700 грн., а також, що оціночна вартість квартири АДРЕСА_2 є меншою від суми кредиту; крім тогоіз висновками колегії суддів Львівського апеляційного суду, наведеними в постанові від 29.12.2018 року про те, що заявник фактично просить суд здійснити переоцінку доказів, хоча дані обставини повно та всебічно досліджені при первинному розгляді справи, тобто вказані обставини не є нововиявленими обставинами, і у відповідності до вимог п. 1 ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Отримання заявницею кожного разу нового висновку експерта з новою сумою вартості майна, потенційно стає новим приводом до поданням нової заяви про перегляд рішення, хоч дані обставини уже неодноразово досліджувались, в тому числі і вищестоящими судами. За наведених обставин дії ОСОБА_1 у відповідності до ст.44 ЦПК України мають ознаки зловживання процесуальними правами, що суперечать завданню цивільного судочинства - подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом.

Водночас ст.9 Конституції передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана ВР, є частиною національного законодавства.

На розширення цього положення акта найвищої юридичної сили в ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктом 1 ст.6 конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення п.1 ст.6 конвенції Євросуду констатував у справі «Устименко проти України».

Зокрема, Суд вказав на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 конвенції, повинне тлумачитись у світлі преамбули конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи та постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/99, пп.51 і 52, п.46).

За наведених обставин, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно ч.4 ст.429 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Ухвала оскарженню не підлягає у відповідності до ст.353 ЦПК України, але як судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянута на загальних підставах згідно ч.7 ст.429 ЦПК України.

Крім того, заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.10.2015 року була прийнята до розгляду іншим складом суду 17 січня 2019 року. Згодом, після заявлення відводів передана на розгляд судді Медведику Л.О. Наведене у цій заяві посилання на п.2 ч.3 ст.423 ЦПК України, як на підставу звільнення від сплати судового збору, не знайшло свого підтвердження. А тому, у відповідності до ст.4 ч.2 п.6 Закону України «Про судовий збір», такий підлягає сплаті ОСОБА_1 на користь держави у передбаченому розмірі 150%, ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Така станом на час подання позовної заяви в 2014 році становила 365,40 гривень. Відтак, 365,40 х 150% = 548,10грн.

Керуючись ст.. 429 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення боргу та визнання права власності, - відмовити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.10.2015 року у цивільній справі №442/6818/14-ц, 2/442/143/2015 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення боргу та визнання права власності залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 548 (п`ятсот сорок вісім) гривень 10 копійок судового збору, що становить 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 03.04.2019 року.

Суддя Медведик Л.О.