Рішення № 82107745, 31.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2019 року № 640/18599/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсотку грошового забезпечення з 90% до 70%, який повинен враховуватись при виплаті перехованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування та виплату (з врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018, у розмірі 90% суми грошового забезпечення у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В якості підстави для позову зазначено, що відповідач за наслідками проведеного перерахунку пенсії позивача за вислугу років протиправно зменшив з 01.01.2018 відсотковий розмір пенсії позивача із 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. В результаті таких дій відповідача, вчинених ним всупереч вимог Конституції України та Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ, право позивача на отримання пенсії у належному розмірі було порушено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2018 відкрито провадження у справі №640/18599/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог ухвали суду від 14.11.2018 відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що перерахунок раніше призначених пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсії і проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки передбачені ч. 2 ст. 51 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Зокрема, такий порядок визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393». Крім того, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою серед іншого визначено порядок виплати перерахованих пенсій, що були призначені згідно із Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ. На думку відповідача проведений ним перерахунок пенсії позивач проведеної з дотриманням норм чинного законодавства.

Позивач надав суду відповідь на відзив, що свідчить про факт отримання ним копії відзиву на позов від відповідача.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів та письмових пояснень сторін, позивачу 3 01.01.2009 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Позивач, як пенсіонер, який отримує пенсію за зазначеним Законом, наразі перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно тексту листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.11.2018 №103013/02/М-7778 та за даними розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі 2603006407, датованого 25.09.2018, - з автоматизованої системи розрахунку пенсій Пенсійного фонду України, розмір призначеної (обчисленої вперше) ОСОБА_1 пенсії становив 90% від сум грошового утримання, з урахуванням наявної вислуги років - 38 років. Основний розмір такої пенсії з 01.01.2019 становив 8 254,08 грн. У період по грудень 2015 року розмір пенсію за вислугу років позивачу обчислювався з урахуванням 90% відповідних сум грошового забезпечення.

В подальшому, а саме - при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та на підставі довідки про грошове забезпечення для здійснення такого перерахунку, наданої уповноваженим органом, органом Пенсійного фонду України розмір пенсії позивачу було обчислено виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення. При проведенні перерахунку пенсії у наведений спосіб Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві керувалося нормою ст. 13 Закону від 09.04.1992 №2262-ХІІ у редакції Закону від 27.03.2014 №1166-VII.

Відповідно в результаті такого проведеного перерахунку відповідач нарахував позивачу з 1 січня 2016 року пенсію за вислугу років у сумі 11 940,26 грн., що становить 70% від суми грошового забезпечення 17 057,52 грн.

Про наведені обставини пенсіонера було повідомлено листом Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві 01.11.2018 №103013/02/М-7778.

Вважаючи зазначені дії відповідача щодо нарахування пенсії у зменшеному відсотковому значенні від суми грошового забезпечення незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46, п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі особи, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Так, ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (в редакції чинній з 01.01.2009), далі - Закон №2262-ХІІ, визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. «а» ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІ (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах, зокрема: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Крім того, ст. 63 Закону №2262-ХІІ у редакції, чинній з 1 січня 2016 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій. Так, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

11 листопада 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №988, якою затверджив грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п. 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, обставина збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке, за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, стало підставою для перерахунку пенсії позивачу, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови Уряду №988.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, відповідно до п. 3 якої постановлено перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Відповідно до наявних матеріалів справи суд встановив, що позивачу при призначенні пенсія за вислугу років була обчислена в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення. Проте при проведенні перерахунку з 1 січня 2016 року така пенсія позивачу вже була обчислена у розмірі 70% від сум грошового забезпечення.

У контексті з вищенаведеним суд зазначає наступне. До ст. 13 Закону №2262-XII вносились зміни Законом України від 07.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Законом України від 27.03.2014 №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», внаслідок яких максимальний розмір пенсії при її призначенні змінено з 90% до 80%, а з 1 травня 2014 року до 70%.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до ст. 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми ст. 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2016 року відповідно до ст. 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 в органу Пенсійного фонду України були відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ, що застосовується саме при призначенні пенсії. Натомість при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, а відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 24.04.2018 у справі №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17), від 15.04.2019 у справі №522/16973/17 (провадження № К/9901/232/17).

За таких обставин, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2016 року. А тому як наслідок суд вбачає у діях Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку пенсії позивачу та зменшення відсотку основного розміру пенсії з 90% на 70% від сум грошового забезпечення ознаки протиправності.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку, відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій при проведенні перерахунку пенсії позивачу з 1 січня 2016 року в частині вчинення дій по зменшенню відсоткового значення пенсії, визначеного при призначенні пенсії вперше.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї справи, суд зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до тексту поданої позовної заяви, позивачем у межах цього спору було заявлено одну основну позовну вимогу немайнового характеру (а саме про визнання протиправними дій), а інша заявлена позовна вимога зобов`язального характеру в розумінні п. 23 ч. 1 ст. 4 Кодексу є похідною. При цьому, як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 08.11.2018 №57 ОСОБА_1 під час звернення до суду з цим позовом сплатив судовий збір у сумі 737 грн. Таким чином, при подані цієї позовної заяви до адміністративного суду позивачем було зайво сплачено судовий збір у сумі 32,20 грн.

У зв`язку з цим суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у розмірі 704,80 грн.

Що стосується решти сплаченої позивачем при поданні цього позову суми коштів (32,20 грн.) в оплату судового збору, то вони можуть бути повернуті позивачу в порядку, визначеному Порядком повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 р. за №1650/24182.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсотку основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 90% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення, вчинені при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 1 січня 2016 року виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% від відповідних сум грошового забезпечення, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням вже виплачених сум.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок