Рішення № 82107709, 27.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2019 року № 640/7528/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Мальцев С.С., від третьої особи - Пазюк Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомМіністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон України)до третя особа:Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1провизнання протиправною та скасування постанови, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - позивач/Мінрегіон України) звернулось з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участі третьої особи - ОСОБА_1, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністесртва юстиції України Руденка В.А. від 09 квітня 2019 року ВП №58431485.

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що останнім повідомлено відповідача про поважні причини невиконання рішення суду, від так, до позивача протиправно застосовані штрафні санкції згідно спірної постанови.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, у встановлений судом строк відзив на позовні вимоги не подано.

Третя особа про задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києві від 13.12.2018 у справі №826/13244/18 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.01.2018 №21КОС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.05.2018 №131К/ОС «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді звільнення з посади державної служби», поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді.

На виконання рішенням від 13.12.2018 у справі №826/13244/18 в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді, Окружним адміністративним судом м. Києва 31 січня 2019 року виданий виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.02.2019 відкрито виконавче провадження №58431485 з примусового виконання виконавчого листа від 31.01.2019 №826/13244/18.

Листом від 14.03.2019 №7/8.4/4300-19 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України повідомило відповідача, що наказом Мінрегіону від 04 червня 2018 року № 128 «Про затвердження та введення в дію структури апарату Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України» затверджено та введено в дію з 05 червня 2018 року структуру апарату Мінрегіону, наказом Мінрегіону від 23 червня 2018 року № 179 К/ОС «Про введення в дію штатного розпису Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України па 2018 рік» введено в дію з 25 червня 2018 року штатний розпис Мінрегіону. Відповідно до вищезазначених наказів про структуру апарату та штатний розпис Мінрегіону у 2018 році, такий структурний підрозділ як Департамент міжнародного співробітництва та взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями та відповідно посада директора відсутні. Наказом Мінрегіону від 04 лютого 2019 року № 12 «Про затвердження та введення в дію структури апарату Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунальною господарства України» затверджено та введено в дію з 22 лютого 2019 року структуру апарату Мінрегіону, наказом Мінрегіону від 28 лютого 2019 року № 63 К/ОС «Про введення в дію штатного розпису Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України па 2019 рік» введено в дію з 01 березня 2019 року штатний розпис Мінрегіону. Відповідно до вищезазначених наказів про структуру апарату та штатний розпис Мінрегіону у 2019 році, такий структурний підрозділ як Департамент міжнародного співробітництва та взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями та відповідно посада директора відсутні. З огляду на зазначене, з червня 2018 року посада директора Департаменту міжнародного співробітництва та взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями відсутня, так само як і самостійний структурний підрозділ, який би був функціональним правонаступником вказаного Департаменту, що відповідно унеможливлює поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді.

Водночас, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В. прийнято постанову від 04.04.2019 ВП №58431485 про накладення штрафу на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за невиконання рішення суду та застосовані штрафні санкції в розмірі 5100 грн.

Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на час прийняття спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 названого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, зі змісту вказаних норм видно, що у разі невиконання боржником без поважних причин рішення суду виконавець зобов`язаний прийняти постанову про накладення штрафу на боржника.

Водночас, позивач вбачає прийняту постанову від 09.04.2019 №58431485 протиправною з огляду на існування поважних причин невиконання боржником вимог рішення суду.

Так, позивач зазначає, що в зв`язку із реформуванням державної служби з червня 2018 року, такий структурний підрозділ як Департамент міжнародного співробітництва та взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями та відповідна посада директора відсутні, що унеможливлює поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді.

Поряд з цим, суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що, такі доводи свідчать про незгоду з судовим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2018 у справі №826/13244/18, при цьому вказані обставини вже існували на момент прийняття вказаного рішення.

Більш того, суд зазначає, що матеріали даної адміністративної справи не містять жодних доказів того, що позивач звертався до суду із заявами про роз`яснення рішення суду від 13.12.2018 у справі № 826/13244/18 та встановлення способу його виконання, що могло б свідчити про вжиття заходів стосовно виконання рішення суду та можливу наявність поважних причин його невиконання.

Таким чином, зважаючи на викладене у сукупності, а також приймаючи до уваги те, що, за висновком суду, відповідач діяв в межах повноважень передбачених чинним законодавством України, у суду відсутні правові підстави для скасування постанови від 09.04.2019 ВП №58431485 про накладення штрафу.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, а відтак - суд не вбачає підстав для задоволення позову та, відповідно, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон України) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 31.05.2019.

Суддя С.К. Каракашьян