Рішення № 82107695, 31.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2019 року № 826/16796/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління державної міграційної служби України в місті Києві провизнання незаконними дій та бездіяльності, стягнення надмірно сплачених коштів і відшкодування моральної шкоди ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- Визнати незаконними дії та бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві (вул. Березняківська, 4-А, м. Київ, 02152; ідентифікаційний номер 37768863), які полягають:

у відмові в оформленні, заповненні, прийнятті заяви-анкети на оформлення, виготовлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм та вимаганні квитанцій про сплату інших, окрім державного мита, платежів;

в неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви від 29.04.2016 про оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, не направлення і не повідомлення ОСОБА_1 про прийняте рішення та порушення строків повідомлення про прийняте рішення;

у відмові в формі листа №8/620 від 14.05.2016 щодо оформлення, виготовлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України за кордон з безконтактним електронним носієм за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.04.2016, зареєстрованої за вхідним номером 8/110 ;

у вимогах про обов`язкову сплату за оформлення та виготовлення закордонного паспорта для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм інших платежів, окрім державного мита, передбаченого Декретом Кабінету Міністрів України від 21.03.1993 року №7-93 «Про державне мито».

- Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; картковий рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «КБ «Приват Банк», МФО 305299) надмірно сплачені кошти в сумі 489,00грн.

- Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що відповідач неправомірно відмовив у вчиненні дій щодо оформлення, виготовлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм та вимаганні квитанцій про сплату інших платежів, окрім тих, що визначені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», всі інші платежі безпідставно стягненні та підлягають поверненню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2016 суддею Іщуком І.О. відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідач надав заперечення на адміністративний позов, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що відповідач діяв законно, в межах повноважень, передбачених законодавством, оскільки відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №152 від 07.05.2014, відповідач має право відмовити у видачі паспорта для виїзду за кордон, якщо особа не подала в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта для виїзду за кордон. Вимога про здійснення позивачем платежу за оформлення та видачу паспорту громадянина України для виїзду закордон, платежу за бланк закордонного паспорту з електронним носієм, а також щодо підписання заяви про надання платної послуги від 06.02.2016 є законними, та узгоджуються з чинним законодавством.

В порядку, Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 у зв`язку з припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала адміністративна справа 826/16796/16, справу розподіллено між суддями повторно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2017 адміністративну справу прийнято до свого провадження суддею Клименчук Н.М. та призначено останню до судового розгляду на 05.10.2017.

У судовому засіданні, призначеному на 17.10.2017 за згодою сторін, розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції статті, яка діяла на момент прийняття процесуального рішення про перехід у письмове провадження).

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15.12.2017.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України, в редакції Закону України від 03.10.2017, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами позивач звернувся до Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм та надав необхідний пакет документів, у тому числі квитанцію про сплату 340,00 грн. державного мита за термінове оформлення та видачу закордонного паспорту з електронним носієм протягом 7робочих днів.

Провідним спеціалістом ОСОБА_2 позивачу відмовлено в наданні адміністративної послуги - оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон та повернуто документи у зв`язку з несплатою інших платежів, а саме:174,30 грн. за надання послуг з оформлення та видачі закордонного паспорта згідно з постановою КМУ №795 від 04.06.2011 та 304,21грн., за бланк закордонного паспорта з безконтактним електронним носієм згідно з постановою КМУ №1098 від 26.10.2011.

Позивач не погоджуючись сплатити платежі звернувся з заявою в довільній формі до начальника Подільського РВ ГУ МВС України в м. Києві Коршунова О.В. в якій просив оформити, виготовити, та видати паспорт громадянина України для виїзду закордон з біометричним носієм інформації, до вказаної заяви надано оригінал платіжної квитанції на суму 340,00 грн. №17082992 від 29.04.2016, копію паспорта громадянина України, а саме сторінки 1, 2, 3, 4, 5, 10, 11, 12, 13 та копія ідентифікаційного номера.

У відповідь на запит позивача який зареєстровано за №8/110 від 29.04.2016 Головним управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві надано відповідь №8/620-16 від 14.05.2016, зі змісту якої вбачається, що розмір адміністративного збору, у тому числі, за оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, включає в себе вартість адміністративної послуги, вартість бланка документа та його персоналізації та становить 818,62 грн., через що, здійснена позивачем оплата у розмірі 340,00 грн. є недостатньою.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд зробив такі висновки.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994, громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну. Документами, які надають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон з біометричними даними регламентується Законом України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» внесено зміни до Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», який є базовим Законом, що визначає правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Постановою Кабінету Міністрів України №152 від 07.05.2014 затверджений Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі по тексту Порядок №152).

Згідно з пунктом 10 цього Порядку №152, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон територіальними органами/ територіальними підрозділами ДМС здійснюються через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр).Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон закордонною дипломатичною установою здійснюються у взаємодії з Головним обчислювальним центром Реєстру та Центром.

Як передбачено пунктом 113 Порядку №152 для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

До заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон:1) прізвище, власне ім`я та по батькові (далі - ім`я);2) дата народження;3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село);4) стать;5) дата та підстави набуття громадянства;6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності);7) відцифрований образ обличчя особи;8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування;9) відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв`язку із тривалим розладом здоров`я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку);10) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири );11) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти; 12) реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон;13) відомості про законного представника особи (ім`я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження);14) відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати;15) дата заповнення заяви-анкети (пункт 14 Порядку).

Згідно з пунктом 24 Порядку № 152: працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35 і 52 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа, уповноважений суб`єкт інформують заявника про відмову в прийнятті документів із повідомленням підстав такої відмови.

З матеріали справи та пояснень сторін вбачається, що при перевірці повноти поданих ОСОБА_1 документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним посієм встановлено невідповідність наданого пакету документів, а саме зазначено, що окрім оригіналів документів необхідно надати їх копії в трьох екземплярах та здійснити оплату: 170,00грн - держмито згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито»; 87,15грн. - за видачу паспорта згідно з Переліком платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ України та Державної міграційної служби України і розмір плати за їх надання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №795 від 04.06.2007; 304,32 грн. - за бланк паспорта згідно з Порядком надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ України та Державної міграційної служби України платних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1098 від 26.10.2011.

Позивач, усвідомлено відмовився від сплати необхідних платежів чим обумовив відмову в складані заяви -анкети на оформлення паспорту для виїзду за кордон відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 152 від 07.05.2014.

Твердження позивача про те, що відповідач вимагав від нього сплату відповідних платежів, є безпідставним, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень, що оформлені вимогою про сплату платежів за оформлення закордонного паспорту відсутні.

ОСОБА_1 звернувся з заявою в довільній формі до Начальника Подільського РВ ГУ ДМС України в місті Києві від 29.04.2016 вхід. №8/110, яка не є заявою -анкетою встановленого зразка.

Вказана заява подана відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», а надана відповідь від 14.05.2016 за вих. №620-16 Начальника Подільського РВ ГУ ДМС України в місті Києві Коршунова - це не рішення відповідача про відмову у видачі паспорту для виїзду за кордон, а відповідь відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», яка надана у встановлений законодавством строк із роз`ясненням вимог чинного законодавства України щодо необхідності сплати платежів.

Отже, у відповідача не виникало обов`язку розглянути таку заяву та прийняти відповідне рішення, відповідно до частини 7 статті 16 Закону України Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Враховуючи з`ясовані та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що за відсутністю ініційованих дій з боку позивача 29.04.2016 на оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, оформлених у вигляді заяви-анкети, встановленого зразка, відсутні правові підстави для визнання неправомірною відмови, відповідача в оформленні позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені кошти в сумі 489,00грн. суд зазначає наступне.

Оформлення та видача паспорта здійснюється у встановленому законодавством порядку територіальним органом або підрозділом ДМС України виключно за наявності відповідного письмового волевиявлення особи. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта (у т.ч. щодо справляння встановленої законодавством плати), є обов`язковим та не може вважатися порушенням прав особи, оскільки є умовою отримання такого паспортного документу.

Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначені Законом України «Про адміністративні послуги».

Отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон спрямовано на набуття права на виїзд з України і в`їзд в Україну, за змістом статті 1 Закону України «Про адміністративні послуги» оформлення та видача вказаного паспортного документу є адміністративною послугою, а територіальні органи та підрозділи ДМС України - суб`єктами надання даної послуги.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачено, що при наданні адміністративних послуг у випадках, передбачених законом, справляється плата (адміністративний збір). Розмір плати за надання адміністративної послуги (адміністративного збору) і порядок її справляння визначаються законом з урахуванням її соціального та економічного значення. Плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) зараховується до державного або відповідного місцевого бюджету. Плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) вноситься суб`єктом звернення одноразово за весь комплекс дій та рішень суб`єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги (включаючи вартість бланків, експертиз, здійснюваних суб`єктом надання адміністративної послуги, отримання витягів з реєстрів тощо). Стягнення за надання адміністративних послуг будь-яких додаткових не передбачених законом платежів або вимагання сплати будь-яких додаткових коштів забороняється.

З аналізу зазначених норм вбачається що поняття плати за надання адміністративної послуги та адміністративного збору є тотожними, адже включають в себе весь комплекс дій та рішень суб`єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги.

Розглядаючи спір в цій частині, суд зазначає, що важливим його аспектом є визначення правомірності чи протиправності вимоги відповідача щодо визначення позивачеві розміру адміністративного збору при наданні адміністративної послуги - оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон у площині оскарження відповідних дій відповідача за незгоди позивача з тим, що до вартості вказаної послуги було включено вартість бланка документа закордонного паспорта та послугу з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що у сукупності становить 478,62 грн.

За приписами статті 1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Тобто, Закон України «Про адміністративні послуги» є загальним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, який визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг, а Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» містить спеціальні приписи щодо видачі документів, які посвідчують особу, підтверджують громадянство України.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» за оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обмін документів справляється адміністративний збір, а за проведення таких дій за кордоном - консульський збір. Адміністративний збір справляється у порядку, визначеному цим Законом. Вартість адміністративної послуги, а також подвійний розмір її збільшення встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах граничної вартості адміністративної послуги, встановленої цим Законом.

Згідно пункту 2 частини 2 зазначеної статті, розмір адміністративного збору за оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обмін документів включає вартість адміністративної послуги, вартість бланка документа та його персоналізації. Гранична вартість адміністративної послуги: за оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) та обмін паспорта громадянина України для виїзду за кордон у строк: не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети - 0,2 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року; не пізніше ніж через сім робочих днів з дня оформлення заяви-анкети - 0,4 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року; не пізніше ніж через три робочі дні з дня оформлення заяви-анкети за наявності обставин, передбачених частиною 14 статті 22 цього Закону, - 0,4 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Гранична вартість адміністративної послуги визначається у відповідному розрахунку від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну. Вартість адміністративної послуги є однаковою в усіх уповноважених суб`єктів.

Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що вартість бланків документів та їх персоналізації визначається відповідно до укладених із дотриманням вимог законодавства договорів з державним підприємством, що здійснює виготовлення бланків та їх персоналізацію, а сплата адміністративного збору (консульського збору) підтверджується відповідними документами, що додаються до заяви про оформлення і видачу документів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» № 795 від 04.06.2007 встановлено вартість адміністративних послуг у сфері міграції за переліком згідно з додатком, зокрема, за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон становила 87,15грн. в подвійному розмірі становить - 174,30грн.

Відповідно до пункту 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ України та Державної міграційної служби України платних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1098 від 26.10.2011 передбачено, що у разі надання послуги, що передбачає видачу бланку або номерного знака, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов`язаних з придбанням відповідної продукції, у тому числі вартості персоналізації.

Системно аналізуючи встановлені судом обставини, у поєднанні з наведеними правовими нормами, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо безпідставності включення до адміністративного збору вартості бланків документів, оскільки відповідними повноваженнями щодо встановлення вартості адміністративної послуги, як складової адміністративного збору, у тому числі, за оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, наділений Кабінет Міністрів України, з урахуванням особливостей, встановлених частиною 1 статті 20 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», що також відповідає приписам статті 11 Закону України «Про адміністративні послуги».

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що незгода позивача щодо сплачених ним платежів та подальше повернення сплачених коштів є безпідставними, та необґрунтованими, а позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі №21-416а13 та №21-441а13 від 17.12.2013 є безпідставним, оскільки у вказаних справах Верховним Судом України надавалась правова оцінка стосовно відмови особі в оформленні паспорта громадянина України для тимчасових поїздок за кордон, в той час у спірних правовідносин відмова позивачу у видачі паспорту взагалі відсутня натомість наявна копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон від 27.05.2016.

Щодо стягнення з Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві завданої моральної шкоду в сумі 2000,00грн. за рахунок його бюджетних асигнувань, суд зазначає наступне.

Свої моральні страждання позивач обґрунтував тим, що незаконні дії відповідача призвели до душевних страждань та переживань, які виразились у порушенні сну, підвищеній дратівливості, в постійному відчутті стурбованості та несправедливості, постійних роздумах про верховенство права та нехтуванні цими принципами міграційною службою.

Проте жодних допустимих та належних доказів, в тому числі медичних довідок, звернень до спеціалістів тощо, що підтверджують погіршення емоційно-психологічно стану позивача, саме в наслідок противоправних дій відповідача, позивачем суду не надано.

Крім того суд вважає за доцільне зазначити, що в матеріалах справи відсутні й докази, які свідчили б про наявність причино - наслідкового зв`язок між сплатою обов`язкових платежів позивачем та діями відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Також, слід зазначити, що статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках даної справи позивач, оскаржуючи дії відповідача, які полягають у відмові в наданні адміністративної послуги - оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон, незаконними натомість з матеріалів справи вбачається реалізація права позивача щодо отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, іншого способу, в який він вбачає поновлення своїх порушених прав не вказано, проте, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).

Отже, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права та інтереси осіб, а задоволенню ті позовні вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За приписами частин 1,2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1,3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись вимогами ст. ст.2, 6-11, 14, 77-78, 205, 243-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук