Рішення № 82107539, 30.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 травня 2019 року справа №826/6357/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Дніпровському районі)доОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 )простягнення податкової заборгованості у розмірі 318 067,20 грн.,В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки за відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 328 327,88 грн. та з військового збору - 13 794,00 грн., що виник за наслідками проведеної позивачем документальної планової виїзної перевірки платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і борів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2016 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі №826/6357/16.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, у якому зазначив, що податкові повідомлення-рішення, які стали підставою для нарахування ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є безпідставними та такими, що прийняті всупереч чинному законодавству України; зазначені податкові повідомлення-рішення, є предметом оскарження згідно адміністративного позову ОСОБА_1 до ДПІ у Дніпровському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2015 року №0041461701 та №0041481701 в межах адміністративної справи №826/8521/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року за клопотанням сторін провадження в адміністративній справі №826/6357/16 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №826/8521/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року за клопотанням представника позивача поновлено провадження у справі №826/6357/16 та призначено справу до судового розгляду.

Зважаючи на неявку представників сторін та подане ними клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, у судовому засіданні 04 червня 2018 року на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи карток фізичної особи - платника податків, повідомлення про заборгованість з податків, зборів, платежів, що контролюються ДПІ у Дніпровському районі від 30 травня 2015 року №4965/П/26-53-17-01-12 станом на 30 травня 2016 року відповідач має заборгованість зі сплати податків, зборів, платежів всього 318 067,20 грн., у тому числі військовий збір - 138,94 грн. та податок на доходи фізичних осіб - 317 928,26 грн.

Податковий борг виник за наслідками винесення позивачем податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2015 року №0041461701 та №0041481701, прийнятих за наслідками документальної планової виїзної перевірки платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і борів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, результати якої оформлено актом від 17 липня 2015 року №859/26-53-17-01/2974214228.

Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Приписами пунктів 59.1, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За правилами пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі нарахованого відповідачу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 31 серпня 2015 року №0041461701 та №0041481701 грошового зобов`язання, сформовано податкову вимогу від 03 грудня 2015 року №7859-23.

Як зазначено у позовній заяві, спірна сума заборгованості з податку на доходи фізичних осіб та військового збору утворилася у зв`язку з несплатою суми податкового зобов`язання, нарахованої позивачем згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 31 серпня 2015 року №0041461701 та №0041481701.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2015 року №0041461701 та №0041481701, які стали підставою для нарахування заборгованості відповідачу, були предметом оскарження в межах адміністративної справи №826/8521/16.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 31 серпня 2015 року №0041461701 та №0041481701.

Відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням в адміністративній справі №826/8521/16, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2015 року №0041461701 та №0041481701, які стали підставою для нарахування заборгованості відповідачу, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт наявності у відповідача спірної суми податкового боргу, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачає частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обґрунтованості своїх вимог та не підтверджено їх належними доказами, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДПІ у Дніпровському районі задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, 24-Б; ідентифікаційний код 39469994);

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Суддя В.А. Кузьменко