Рішення № 82106976, 28.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2019 року № 640/19813/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1314/32/НВ/СЛТД/ФС-578 від 13 листопада 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що зазначена у направленні фактична адреса не є фактичною адресою здійснення підприємницької діяльності позивача; тривалість зазначеного у направленні інспекційного відвідування становить 10 днів, однак чинним законодавством для суб`єктів мікропідприємництва тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати двох робочих днів. Крім того, представник позивача стверджує, що інспекційне відвідування могло бути проведене виключно за умови повідомлення об`єкта відвідування.

Також представник позивача стверджуває, що перевірка та інспекційне відвідування є різними формами державного нагляду (контролю), порядок проведення яких відрізняється. Водночас, станом на 19 жовтня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність, а відтак 29 жовтня 2018 року інспектор праці проводив інспекційне відвідування вже стосовно фізичної особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Держпраці у Київській області зазначив, що інспекційне відвідування позивача проводилось в період з 16 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року, тобто з дотримання вимог пункту 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295. При цьому, позивачу була надано вимогу про надання/поновлення документів від 16 жовтня 2018 року, якою надано строк для її виконання до 29 жовтня 2018 року, у зв`язку з чим у направленні зазначено термін його дії з 16 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року.

Додатково представник відповідача стверджує, що позивачем не надано заяв працівників, наказів на призначення та повідомлення органів ДФС щодо працевлаштування трьох працівників.

Також, представник Головного управління Держпраці у Київській області повідомив, що у даному випадку фінансові санкції застосовуються незалежно від факту винесення припису.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що про те, що за вказаною у направленні адресою позивач здійснював свою діяльність інспектор праці дізнався лише в ході проведення інспекційного відвідування, а письмова вимога управління захисту економіки, яка складена 11 жовтня 2018 року не могла бути підставою для проведення інспекційного відвідування. Позивач стверджує, що орендарем СТО, де проводилось інспекційне відвідування, був гр. ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними доказами (договором оренди, поясненнями ОСОБА_2 ).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Держпраці у Київській області 16 жовтня 2018 року видано направлення на проведення інспекційного відвідування №1314, яким, зокрема, відповідно до листа Управління захисту економіки у місті Києві ДЗЕ НПУ від 11 жовтня 2018 року №5649/39/125/03-18 направлені головні державні інспектори відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області для проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), юридична адреса: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_4.

Вказане направлення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання оформлене на підставі наказу від 16 жовтня 2018 року №3824, яке дійсне з 16 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року.

16 жовтня 2018 року Головним управління Держпраці у Київській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №КВ/1314/32/НД, зі змісту якого вбачається, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).

Того ж дня, 16 жовтня 2018 року відповідачем направлено позивачу письмову вимогу про надання/поновлення документів №1314, якою зобов`язувалось позивача у строк до 10 год 00 хв. 29 жовтня 2018 року надати: витяг з ЄДР; наказ про призначення керівника; особову картку форми П-2 керівника; трудові договори, цивільно-правові договори; накази та заяви про прийом працівників на роботу; повідомлення про прийом на роботу працівників до ДФС з підтвердженням про отримання; медичні огляди працівників при прийнятті на роботу; особові справи працівників та картки П-2; трудові книжки працівників та книга руху трудових книжок; штатні розписи; розрахунково-платіжні відомості та відомості про виплату заробітної плати працівників, з датою такої виплати; табелі обліку використання робочого часу; накази кадрові та виробничі.

29 жовтня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Київській області складено акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №КВ1314/32/АВ, яким визначено, що у порушення вимог статті 259 Кодексу законів про працю України та пункту 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, на підставі направлення від 08 серпня 2018 року №996 на проведення інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю, допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, 29 жовтня 2018 року на вимогу від 16 жовтня 2018 року №1314 ФОП ОСОБА_1 не було надано жодних документів для проведення інспекційного відвідування.

В подальшому, 13 листопада 2018 року відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1314/32/АВ/СЛТД/ФС-578, якою на фізичну особу-підприємця накладено штраф у розмірі 372 300,00 грн. за порушення вимог статті 259 Кодексу законів про працю України.

Незгода позивача із вказаною постановою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким органом, згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386/2011, є Державна інспекція з питань праці України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295, чинний на дату проведення інспекційного відвідування).

Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 3 Порядку №295 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

При цьому, порядок складення та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики.

Вимогами пункту 8, 9 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 16 жовтня 2018 року №3824 організовано проведення інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а відтак доводи позивача стосовно того, що перед проведенням інспекційного відвідування необхідно направляти повідомлення об`єкту відвідування спростовуються нормами чинного законодавства.

Крім того, у наказі про проведення інспекційного відвідування позивача від 16 жовтня 2018 року №3824 вказано, що інспекційне відвідування проводиться з 16 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року, тобто відповідачем дотримано вимог пункту 10 Порядку №295.

Стосовно суті виявлених порушень, про які зазначено в акті інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 24 цього Кодексу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України).

Представник відповідача як на підставу застосування до позивача штрафу посилається на пояснення працівників, в яких вони стверджують, що працюють у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у гаражному боксі.

Водночас, відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку вбачається, що місцем провадження господарської діяльності позивача є: місто Київ, вулиця Харківське шосе, 169. При цьому, наявним в матеріалах справи договором оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2018 року підтверджується, що нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та було об`єктом інспекційного відвідування, перебувало станом на момент проведення такого відвідування у користуванні ОСОБА_2 .

Вказані обставини також підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_2 , які долучені до матеріалів справи.

Представником відповідача не наведено жодних доводів та обґрунтованих підстав стосовно виходу з метою проведення інспекційного відвідування позивача за адресою: АДРЕСА_4 , адже вказана адреса не була місцезнаходженням позивача як місця провадження господарської діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року пояснення працівників хоча фактично містять інформацію про вчинення позивачем певних дій (бездіяльності), які можуть характеризуватися як грубе порушення законодавства України про працю, однак такі факти повинні підтверджуватися допустимими доказами вчинення роботодавцем відносно працівників порушення законодавства про працю.

Також, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року в адміністративній справі №826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, у зв`язку з тим, що при прийняті спірної постанови Кабінетом Міністрів України не дотримано принципу передбачуваності, що означає послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що в свою чергу дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

Також зазначено, що Кодекс законів про працю України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Крім того, оскаржуваною постановою, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, запроваджено безпідставне наділення повноваженнями на здійснення державного нагляду (контролю) органів, яким законами таких повноважень не надано.

Аналіз наведеного свідчить, що в судовому порядку скасовано порядок, який надавав відповідачу повноваження стосовно проведення інспекційного відвідування.

Зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість застосування до позивача штрафу за порушення вимог статті 259 Кодексу законів про працю України та, як наслідок, наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач покладений на нього обов`язок доказування правомірності свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1314/32/НВ/СЛТД/ФС-578 від 13 листопада 2018 року.

3.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04660, місто Київ, вулиця Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко