Рішення № 82106924, 28.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2019 року № 640/3850/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича

про визнання протиправними дій, скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича, в якому просить:

-визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №759/13688/15-ц, виданого Святошинським районним судом міста Києва 31 березня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" 1 029 038,87 грн та судовий збір 3654,00 грн, а всього 1 045 942,87 грн ВП №58306205 від 06 лютого 2019 року протиправними;

-скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження №58306205 від 06 лютого 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваною постановою від 06 лютого 2019 року з позивача, яка є боржником у названому виконавчому провадженні, повторно стягнуто виконавчий збір. Додатково позивач вказує на порушення відповідачем статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті постанови від 06 лютого 2019 року, а саме з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі більшому, ніж встановлений зазначеною нормою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича в частині позовних вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №58306205 від 06 лютого 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2019 року відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про: визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №759/13688/15-ц, виданого Святошинським районним судом міста Києва 31 березня 2017 року, та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича про стягнення виконавчого збору.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов відповідач вказує, що постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 06 лютого 2019 року ВП №58306205 винесено в порядку частини 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича від 06 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження №58306205 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом міста Києва 31 березня 2017 року №759/13688/15-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 1 029 038,87 грн, судового збору в сумі 3654 грн, всього 1 045 942,87 грн.

Також, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича від 06 лютого 2019 року стягнуто з боржника (позивача) основну винагороду в сумі 104 594,29 грн.

Незгода позивача з вказаними діями відповідача слугувала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича від 06 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження №58306205 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом міста Києва 31 березня 2017 року №759/13688/15-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 1 029 038,87 грн, судового збору в сумі 3654 грн, всього 1 045 942,87 грн.

Також, 06 лютого 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Корольовим Михайлом Андрійовичем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою з позивача стягнуто основну винагороду в сумі 104 594,29 грн.

Суд зауважує, що позивачем оскаржується постанова від 06 лютого 2019 року про стягнення виконавчого збору, проте судом встановлено, що зазначеною постановою стягнуто з боржника (позивача) винагороду, отже предметом спору даної справи є постанова від 06 лютого 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди.

Так, основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403 (далі - Закон України від 02 червня 2016 року №1403).

Відповідно до статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року №1403 за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання вказаної норми відповідачем в постанові про відкриття виконавчого провадження, зокрема в пункті 3, вказано про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні №58306205.

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016року № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Постанова №643).

Відповідно до пункту 19 Постанови №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Суд звертає увагу на те, що частина 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення основної винагороди.

Аналізуючи норми вищенаведеного законодавства з примусового виконання судових рішень, суд дійшов до висновку, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого документа, якщо інше не передбачено Законом. Під час вчинення виконавчих дій приватним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відтак, стягнення основної винагороди відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення основної винагороди є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 частини першої статті 37 цього Закону. При цьому, виконання постанови про стягнення основної винагороди відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Таким чином, з огляду на положення вищезазначених норм можна зробити висновок, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Однак, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року №1403 та пункту 19 Порядку, оскільки приватний виконавець зобов`язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми.

Відповідачем надано суду копію матеріалів виконавчого провадження №58306205, з якого вбачається, що станом на час вирішення справи стягнення з позивач коштів фактично не відбулось.

Враховуючи наведене, суд вважає, що за відсутності фактичного стягнення з боржника в примусовому порядку суми заборгованості, відсутні правові підстави для стягнення відповідачем з позивача основної винагороди в сумі 10 відсотків загальної суми заборгованості боржника (позивача).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Беланом І.В. було повернуто виконавчий лист, виданий Святошинським районним судом міста Києва 31 березня 2017 року №759/13688/15-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 1 029 038,87 грн, судового збору в сумі 3654 грн, всього 1 045 942,87 грн., відповідно до якої борг позивача станом на 16 січня 2018 року складає 1 037 766,79 грн.

Отже, сума основної винагороди, визначена постановою від 06 лютого 2019 року, становить більше ніж 10% основної суми боргу позивача станом на час відкриття провадження №58306205 (сума боргу 1 037 766,79 грн, сума основної винагороди 104 594,29 грн.)

При цьому суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на вчинення ним дій щодо примусового виконання виконавчого документу шляхом внесення певних даних до реєстрів, надсилання запитів та вимог, як на підставу стягнення основної винагороди за проведені виконавчі дії, оскільки відповідно до зазначених норм Закону України від 02 червня 2016 року №1403 та Порядку основна винагорода стягується у розмірі 10% фактично стягнутої суми.

Одночасно суд вважає безпідставним посилання позивача на стягнення з неї виконавчого збору як на підставу для скасування постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, оскільки виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця не є тотожними поняттями та стягнення виконавчого збору не перешкоджає стягненню основної суми винагороди приватного виконавця.

Так, суд зауважує, що наслідком дій відповідача щодо стягнення винагороди приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження є прийняття останнім зазначеної постанови про стягнення з боржника основної винагороди, отже належним способом захисту прав позивача є саме скасування такої постанови, а томму позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено протиправність постанови про стягнення виконавчого збору, в той час, як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статі 139 кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 255, 257-263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича від 06 лютого 2019 року ВП №58306205 про стягнення з боржника основної винагороди.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича (01001, місто Київ, вулиця Костьольна, будинок 7, офіс 4, РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко