Рішення № 82106854, 30.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2019 року № 826/17984/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення від 21.09.2017 року № 0055941207, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» (далі також - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.09.2017 року №0055941207 ГУ ДФС у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи на 01.03.2018 року.

У вказане попереднє судове засідання з`явилися уповноважені представники сторін.

Головуючим суддею відкладено розгляд справи, у зв`язку із необхідністю отримання від сторін додаткових доказів у справі, на 28.03.2018 року.

В зазначене с попереднє удове засідання з`явилися уповноважені представники сторін.

Головуючим суддею з`ясовано чи мають сторони додаткові докази по справі та думку сторін щодо закінчення підготовчого провадження.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 31.05.2018 року.

У вказане судове засідання з`явилися уповноважені представники сторін.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, на думку позивача, протиправно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.09.2017 року № 0055941207 (надалі - ППР), адже позивач правомірно в податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2017 року збільшив суму від`ємного значення, що необхідно зарахувати до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, під час проведення камеральної перевірки відповідач протиправно не врахував фактичних обставин та виніс Акт, яким зменшив суму від`ємного значення на 710 772,00 грн. на підставі чого і було винесено оскаржуване ППР, яке є незаконним та протиправним.

Представник відповідача заперечив щодо позовних вимог у повному обсязі та зазначив, що контролюючим органом не допущено жодних порушень чинного законодавства, камеральну перевірку проведено відповідно до норм чинного законодавства, а на підставі встановлених сум від`ємного значення і було винесено оскаржуване ППР, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Надавши пояснення представники сторін заявили клопотання про перехід в розгляді справи до письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Головуючим суддею задоволено зазначене клопотання та ухвалено про перехід до письмового провадження у розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що відповідачем у серпні 2017 року проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» (попередня назва - ТОВ «Голден Деррік») за липень 2017 року.

За результатами перевірки 30.08.2017 року складений акт № 6259/26-15-12-07-20/35251246, відповідно до якого контролюючим органом встановлено порушення товариством вимог п.п 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, а саме: безпідставне збільшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 710 772,00 грн. за липень 2017 року.

На підставі зазначеного Акту відповідач виніс ППР від 21.09.2017 року № 0055941207, яким зменшив суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 710 772,00 грн.

Позивач, скориставшись своїм правом на адміністративне оскарження вказаного ППР відповідача, подав на адресу ГУ ДФС у м. Києві скаргу.

Відповідачем листом від 14.12.2017 № 30039/6/99-99-11-01-02-25 повідомлено позивача про залишення скарги позивача без задоволення, а ППР- без змін.

Вважаючи ППР незаконним, позивач звернувся із зазначеним адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, які виникають у сфері справляння та адміністрування податків і зборів, визначає компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб, та права і обов`язки платників податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 16.1.2 та 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту визначений у статті 192 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

За правилами підпунктів 192.1.1. та 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Пунктом 192.3 статті 192 Податкового кодексу України передбачено, що результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Аналіз вказаних положень свідчить, що повернення постачальником суми передоплати є підставою для зменшення податкових зобов`язань постачальника та зменшення податкового кредиту отримувачем.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Голден Деррік" (ТОВ «Іст Юроуп Петролеум») було проведено коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно розрахунків коригувань № 2 від 10.07.2017 року по податковій накладній №41 від 28.12.2011 року, № 3 від 10.07.2017 року до податкової накладної №3 від 15.10.2012 року та №4 від 10.07.2017 року до податкової накладної № 22 від 27.12.2011 року.

Зазначені коригування були проведені на виконання мирової угоди по справі № 910/22595/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2017, на підставі якої на рахунок ПАТ «НАК «Надра України» перераховано 331 872,86 грн. в т.ч. ПДВ 55 312,14 грн.; на виконання мирової угоди по справі № 910/22593/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2017 року, на вказаний рахунок ПАТ «НАК «Надра України» перераховано 109 516,22 грн. в т.ч. 18 252,70 грн. та на виконання мирової угоди по справі № 910/10529/14, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2017 року на рахунок ДП НАК «Надра України» «Український геологічний науково-виробничий центр» перераховано 624 767,82 грн. в т.ч. ПДВ 104 127,97 грн.

В акті камеральної перевірки зазначено, що позивачем не зареєстровано розрахунки коригування в ЄРПН для реалізації можливості відображення в податковій звітності за липень 2017 року зменшення податкових зобов`язань на суму 177 693,00 грн.

При цьому в акті робиться висновок, з посиланням на п. 201.10 ст. 201 ПК України, про необхідність здійснення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН з урахуванням граничних строків, передбачених п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Так, як встановлено судом, відповідно до Квитанцій наявних в матеріалах справи, позивачем, надіславши на електронну адресу ДФС України розрахунки коригувань до податкових накладних №3 від 15.10.2012 року та № 22 від 27.12.2011 року, було отримано відповідь, що «Документ не прийнято» та «Виявлені помилки: документ не може бути прийнятий - порушено вимоги статті 102 ПК України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246 ( у редакції постанови КМУ від 26.04.2017 № 341), а саме: дата складання податкової накладної не може бути меншою ніж 1095 календарних днів від дати складання розрахунку коригування».

На вказану статтю ПК України відповідач посилається і в Акті перевірки і в наданому суду Відзиві на позовну заяву.

Про неможливість коригування податкових зобов`язань у порядку, визначеному статтею 192 Податкового кодексу України за межами 1095 днів, суд зазначає, що згаданою статтею не встановлено граничних строків для зміни суми компенсації вартості товарів/послуг після їх постачання та проведення відповідних коригувань.

Суд також не погоджується з доводами представника відповідача щодо закінчення строків позовної давності, як на підставу неможливості повернення передоплати та здійснення коригування податкових зобов`язань, з огляду на наступне.

Так, згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У силу положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Хоча чинне законодавство не містить вичерпного переліку таких дій, проте системний аналіз положень Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України). В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду м. Києва по справі № 910/22595/16 затверджено мирову угоду, на підставі якої на рахунок ПАТ «НАК «Надра України» перераховано 331 872,86 грн., в т.ч. ПДВ 55 312,14 грн.; на виконання мирової угоди по справі № 910/22593/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2017 року, на вказаний рахунок ПАТ «НАК «Надра України» перераховано 109 516,22 грн., в т.ч. 18 252,70 грн. та на виконання мирової угоди по справі № 910/10529/14, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2017 року, на рахунок ДП НАК «Надра України» «Український геологічний науково-виробничий центр» перераховано 624 767,82 грн., в т.ч. ПДВ 104 127,97 грн.

При цьому згідно частини третьої статті 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Щодо правильності застосування контролюючим органом положень статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин, слід зауважити про таке.

Так, у статті 102 Податкового кодексу України встановлено строки давності (1095 днів) для визначення сум грошового зобов`язання контролюючим органом (пункт 102.1 статті 102 ПК України); стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом; подання заяви про повернення або відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань (пункт 102.5 статті 102 ПК України).

Положення зазначеної статті не встановлюють жодних обмежень щодо можливості здійснити коригування податкових зобов`язань у порядку, визначеному статтею 192 Податкового кодексу України.

Ця ж позиція висловлена ДФС України у консультації, наданій на запит платника податку, відповідно до якої при поверненні платником податку - покупцем товарів, з дати придбання яких минуло більше 1095 днів, такий покупець повинен зменшити податковий кредит на суму ПДВ, раніше віднесену до складу податкового кредиту за такими товарами, оскільки вони не використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника ПДВ. Таке зменшення податкового кредиту відображається у податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбулось повернення товарів продавцю (http://sfs.gov.ua/ebpz/101--podatok-na-dodanu-vartist/101-07-koriguvannya-podatkovih-zobovyaza/202.html.)

Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 18 лютого 2016 року К/800/11558/13 також зазначив про помилковість застосування до правовідносин, які виникають внаслідок здійснення коригування податкових зобов`язань за фактом повернення передоплати положень статті 102 Податкового кодексу України (номер рішення в ЄДРСР 56548152).

Таким чином, платники податку не позбавлені права здійснити коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту внаслідок зміни суми компенсації (зміни умов договору) за межами терміну у 1095 днів з дати формування такого податкового кредиту та податкових зобов`язань.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що контролюючий орган дійшов безпідставного висновку про заниження позивачем суми податкового зобов`язання з ПДВ за липень 2017 року, а тому податкове повідомлення-рішення від 21.09.2017 року № 0055941207 у м. Києві є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 08.12.2017 № 0.0.924255088.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 10 661,58 грн.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 10 661,58 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» (04123, м. Київ, вул. Западинська, 13-а, код ЄДРПОУ 35251246) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.09.2017 року № 0055941207.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» (04123, м. Київ, вул. Западинська, 13-а, код ЄДРПОУ 35251246) судові витрати у розмірі 10 661 (десять тисяч шістсот шістдесят одна грн. 58 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ ЮРОУП ПЕТРОЛЕУМ», 04123, м. Київ, вул. Западинська, 13-а, код ЄДРПОУ 35251246;

Відповідач : ГУ ДФС у м. Києві, 04116,м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980.

Суддя Л.О. Маруліна