
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29 травня 2019 року № 826/12407/18
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 обчислювати пенсію по інвалідності, як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювати ОСОБА_1 з 23.05.2018 обчислення та виплату пенсії по інвалідності, як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до пункту 9-1 "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської Катастрофи" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851).
Ухвалою суду від 10.08.2018 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1, що підтверджується посвідченням, а тому має право на обчислення пенсії по інвалідності з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року незалежно від того чи була вона особою з числа військовослужбовців.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не будучи військовослужбовцем під час дійсної строкової служби, тому положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пункту 9-1 "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 не поширюється на позивача.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено.
Відповідно до посвідчення від 11.07.2008 серія НОМЕР_2 та вкладки НОМЕР_3 ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1.
Згідно з копією витягу з акта огляду МСЕК від 13.05.1997 серія КИО-1 №037722 ОСОБА_1 з 01.04.1997 довічно призначено ІІ групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 22.05.2018 про здійснення перерахунку і виплати пенсії по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року відповідно до пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851).
Головне управління Пенсійного фонду України листом від 12.07.2018 №38295/03 повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку її пенсії із застосуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII.
Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 01.10.2017 №2148-VІІІ статтю 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у новій редакції (чинні з 01.10.2017). Новою редакцією частини третьої статті 59 цього Закону встановлено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Згідно з пунктом з пунктом 9-1 "Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року за відповідною формулою.
Попередньою редакцією частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачалось, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Зі змісту наведених норм суд доходить висновку, що незмінною вимогою для обчислення пенсії по інвалідності або з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, залишилась вимога про проходження особою дійсної строкової служби. Частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону України від 01.10.2017 №2148-VІІІ) право на отримання п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати поширено не лише на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а й на осіб, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Водночас, яку уже вказувалось, вимоги щодо проходження такими особами дійсної строкової служби та отримання внаслідок зазначених обставин інвалідності залишились незмінними.
Слід окремо зауважити, що статтею 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" врегульовано призначення пенсій саме військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Конституційний Суд України в зазначеному рішенні прийшов до висновку, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
З урахування зазначеного рішення Конституційного Суду України, підставами для обчислення пенсії по інвалідності або з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, залишились: наявність в особи статусу інвалідності; отримання статусу особи з інвалідністю виключно внаслідок участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; участь особи Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї та лише під час проходження військової служби.
Доказів про проходження позивачем військової служби не надано, про їх існування не повідомлено, клопотань про витребування не заявлено. Водночас, підставами позову зазначено, що положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" поширюються не лише на військовослужбовців, відповідне право мають всі особи, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
На думку суду, доводи позивача є помилковими. Як уже зазначалось з назви статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" можна дійти висновку, що цією статтею врегульовано питання призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частинами першою-другою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Зміст наведених норм також дає підстави для висновку, що ними врегульовано питання призначення пенсій військовослужбовцям, яка обчислюється з їх грошового забезпечення, а також питання призначення додаткових пенсій у зв`язку з втратою годувальника та внаслідок отримання інвалідності.
Отже, наведена норма не поширюється на позивача, яка не проходила військову службу (наприклад, постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №822/1346/18).
Оскільки на момент участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходила військову службу, суд дійшов висновку про те, що вона не відповідає критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позаяк її участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження військової служби, у зв`язку з чим положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пункт 9-1 "Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на неї не поширюються.
З огляду на проаналізоване правове регулювання спірних відносин та встановлені обставини, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, що пзивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 10 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями). Оскільки сторонами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати присудженню не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець
Судове рішення № 82106740, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 29.05.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/12407/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: