Рішення № 82106729, 17.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2019 року № 826/4155/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Верховного Суду про зобов`язання вчинити дії.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 вважає протиправними дії відповідача, щодо розміщення на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук довідкової інформації (інфографіки) про роз`яснення змін до законодавства стосовно представництва та захисту прав громадян у судах у зв`язку з прийняттям Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", що стало підставою звернення до суду з вимогою зобов`язати Верховний Суд здійснити подання до Конституційного Суду України, щодо конституційності цього Закону. Позивач вважає, що під час прийняття зазначеного Закону, відповідачем порушено порядок, визначений статтею 155 Конституції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2018 р. відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

В подальшому, 27.04.2018 р. представником Верховного Суду через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву з доказами направлення копії такого на поштову адресу позивача.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначає, що оскільки довідкова інформація, розміщена в соціальній мережі не є нормативно-правовим актом, а отже не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення будь-яких прав та обов`язків, отже жодним чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, у зв`язку з чим, не є предметом публічно-правового спору, на який поширюється юрисдикція адміністративних справ.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з позовної заяви, та зазначено вище, відповідачем на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук довідкової інформації (інфографіки) розміщено інформацію про роз`яснення змін до законодавства стосовно представництва та захисту прав громадян у судах у зв`язку з прийняттям Закону України від 02.06.2016 №1401 "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

Позивач вважає, що даною публікацією, відповідачем фактично позбавлено права приймати участь в судових засіданнях судів апеляційної і касаційної інстанції через свого представника, відтак, стверджує, що Верховний Суд має звернутись Конституційного Суду України з поданням щодо конституційності Закону України від 02.06.2016 №1401 "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", у зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.

Разом з тим, суд наголошує, що публікація, розміщена в соціальній мережі, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

При цьому, така публікація не породжує обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що довідкова інформація, розміщена на офіційній сторінці в соціальній мережі не є нормативно-правовим актом, а відтак, не порушує прав, свобод або інтересів позивача.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 зобов`язати Верховний Суд здійснити подання до Конституційного Суду України щодо конституційності Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", суд зазначає наступне.

Нормами процесуального законодавства України передбачено, у разі якщо суд приходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Пленум Верховного Суду згідно з пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України.

У свою чергу, підставами для такого звернення, аналізуючи частину четверту статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, частину шосту статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, частину шосту статті 11 Господарського процесуального кодексу України, є висновок суду. що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, при цьому суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії.

Відтак, підсумовуючи вищевказане, суд зазначає, що Верховний Суд звертається до Конституційного Суду України лише у передбачених законом випадках.

Згідно з частиною першою статті 9, статей 73, 74, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - невідомо)

Відповідач - Верховний Суд (01043, м. Київ, вул. П.Орлика, 8, код ЄДРПОУ - 41721784)

Суддя Н.М. Клименчук