Рішення № 82106370, 29.05.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/786/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Черевка А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 Григорівна (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області від 14.02.2019 № 25-07-012/050/039, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенко О.О.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1251,91 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 10000,00 грн., а всього 11251,91 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами. Разом з тим вважає, що відповідні докази, які б підтверджували факт допуску ОСОБА_4 до роботи у магазині «Перекопівський», як на момент інспекційного відвідування, так і в будь-який інший період (функціональні обов`язки ОСОБА_4 , об`єм виконаних робіт, кількість відпрацьованого часу) відсутні, а саме по собі пояснення ОСОБА_1 , отримане за обставин психологічного тиску з боку інспекторів, без роз`яснення обсягу її прав не свідчить про фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору. Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 04.04.2019 прийнято до розгляду позовну заяву ФОП ОСОБА_1 , відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

У строк, визначений судом, відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому останній не погоджується з позовними вимогами, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що у ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_4 у період з 25.09.2018 по 07.11.2018 була допущені позивачем до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням позивача, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, у результаті чого відповідачем розглянуто справу про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 та, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, за фактичний допуск найманого працівника до роботи без оформлення трудового договору (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України), 14.02.2019 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на останню у сумі 125190,00 грн.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що оскаржувана постанова про накладення штрафу ґрунтується на письмовому зверненні та поясненні ОСОБА_4 , які отримані за сумнівних обставин. Також представник позивача зазначив, що пояснення ФОП ОСОБА_1 отримані відповідачем за обставин психологічного тиску з боку інспекторів на позивача, під диктовку інспектора праці та без роз`яснення позивачу її прав, зміст пояснень не відповідає фактичним обставинам справи, позивач фактично обмовив себе. Крім того представник позивача посилається на порушення відповідачем Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, у частині не повідомлення позивачу за 5 робочих днів про проведення інспекційного відвідування, розголошення інформації про скаржника та застосування аудіо- та відеотехніки при інспекційному відвідуванні під час опитування позивача.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що у період з 25.09.2018 по 07.11.2018 вона працювала у ФОП ОСОБА_1 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по вулиці Матросова, 4а в смт. Варва без оформлення трудових відносин, заробітну плату отримувала раз на місяць - брала кошти з каси за згодою позивачки. Працювала на посаді продавця з обов`язками продавати та приймати товар, за графіком: два дні з 07:00 год. до 19:00 год. і два дні вихідні. Трудова книжка знаходилась у ФОП ОСОБА_1 . Також свідок повідомила, що не знала про відсутність трудового договору з нею, і тільки після її звільнення з`ясувалось, що у її трудовій книжці відсутні записи про прийняття на роботу та звільнення з роботи у ФОП ОСОБА_1 .

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників сторін та покази свідка, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач з 26.05.2008 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, з 01.01.2012 є платником єдиного податку, вид господарської діяльності – 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (крім тютюнових виробів), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 , випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №320596 та свідоцтвом платника єдиного податку від 24.05.2012 серії Б №144340 (а.с.51-53).

02.04.2014 між ОСОБА_5 (Орендодавець) та ОСОБА_6 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №1, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нерухоме майно у вигляді двоповерхової будівлі магазину з підвалом, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 168,3 кв.м., для здійснення роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами. Вказаний договір розірвано 01.05.2019, що підтверджується угодою про розірвання договору оренди від 02.04.2014 №1 (а.с.).

Водночас протягом 2018 року Орендарем, з письмових згод Орендодавця від 02.01.2018 та від 26.09.2018, частина орендованого приміщення площею 25 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 область, 02.01.2018 передана позивачу у тимчасове володіння та користування, а 26.09.2018 частина орендованого приміщення площею 30 кв.м., розташованого за тією ж адресою, передана ОСОБА_7 у тимчасове володіння та користування, що підтверджується договорами суборенди від 02.01.2018 та від 26.09.2018, письмовими згодами від 02.01.2018 та від 26.09.2018 про надання суборенди, актами прийому-передачі частини приміщення до договорів суборенди (а.с.138-151).

З 03.02.2018 по 24.09.2018 у приватного підприємця Дерка Олега Олександровича продавцем продовольчих товарів працювала ОСОБА_4 , що підтверджується трудовою книжкою останньої від 12.09.1983 серії НОМЕР_2 (а.с.126-128).

29.12.2018 до Управління Держпраці у Чернігівській області надійшло звернення ОСОБА_4 про порушення позивачем законодавства про працю щодо неї (а.с.92а).

21.01.2019 начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Луцишиною В. на ім`я першого заступника начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенка О. подано службову записку, в якій запропоновано, на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, та звернення громадянки ОСОБА_4 від 29.12.2018 до Управління про порушення законодавства про працю щодо неї, провести інспекційне відвідування, зокрема, ФОП ОСОБА_1 у частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (юридична адреса: вул. Пушкіна, 30, с. Гнідинці, Варвинський район, Чернігівська область; фактична адреса здійснення підприємницької діяльності: магазин «Перекопівський», смт. Варва, Чернігівська область) (а.с.92).

Наказом першого заступника начальника Управління Держпраці у Чернігівській області від 22.01.2019 №22 «Про проведення контрольних заходів» зобов`язано начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Луцишиній В.М. організувати здійснення інспекційних відвідувань, зокрема, ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин та нарахування і виплати заробітної плати (а.с.91).

На підставі вищевказаного наказу та направлення на проведення контрольного заходу від 22.01.2019 №71 посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з 23.01.2019 по 24.01.2019 з метою перевірки додержання останньою законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин та нарахування і виплати заробітної плати (а.с.93).

За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 24.01.2019 №25-07-012/050 (далі - акт інспекційного відвідування), у якому зазначено, що позивачем, у порушення вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, фактично допущено працівника ОСОБА_4 до роботи без належного оформлення трудового договору (а.с.55-62).

24.01.2019 відповідачем винесено припис про усунення порушень №25-07-012/32, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 до 24.02.2019 усунути вказані у ньому порушення та надати докази виконання припису (а.с.63-64).

28.01.2019 позивачем направлено на адресу відповідача заперечення і зауваження на акт інспекційного відвідування, а 02.02.2019 – скаргу на припис про усунення виявлених порушень, в яких ФОП ОСОБА_1 просила відповідно скасувати акт інспекційного відвідування та припис про усунення порушень (а.с.65-68).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням першого заступника начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенко О.О. від 01.02.2019 №21 щодо розгляду справи про накладення штрафу прийнято до розгляду акт інспекційного відвідування від 24.01.2019 №25-07-012/050 та призначено розгляд справи на 10 год. 30 хв. 14.02.2019, про що повідомлено позивача листом від 05.02.2019 №10-04/727, який останньою отримано особисто 07.02.2019 (а.с.94-96).

14.02.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенко О.О. було розглянуто, зокрема, справу щодо ФОП ОСОБА_1 та на підставі акту інспекційного відвідування від 24.01.2019 №25-07-012/050 і абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України винесено постанову №25-07-012/050/39 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у сумі 125190,00 грн. за фактичне допущення працівника ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України) (а.с.97-98).

Вказана постанова направлена відповідачем на адресу позивача листом від 15.02.2019 №10-04/966 для виконання (а.с.72).

Також судом встановлено, що старшим державним виконавцем Варвинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Гончаровою Наталією Григорівною 26.04.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58999650 з примусового виконання постанови Управління Держпраці у Чернігівській області від 14.02.2019 №25-07-012/050/39 про накладення штрафу у сумі 125190,00 грн. та 02.05.2019 - постанову про арешт майна боржника, якою за несплату штрафу накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику – ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 137919,00 грн. (а.с.123-125).

Вважаючи протиправною оскаржувану постанову про накладення штрафу, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Так, згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 4 статті 2 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

При цьому відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі статтею 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

У свою чергу процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок №295).

Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) (пункт 3 Порядку №295).

Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Пунктом 8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

В силу пункту 21 Порядку №295 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

У свою чергу, у відповідності до вимог частини 1 статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України).

Частиною 4 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи), визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункти 3, 4 Порядку №509).

Пунктом 6 Порядку №509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Як встановлено судом вище, рішенням першого заступника начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенко О.О. від 01.02.2019 №21 щодо розгляду справи про накладення штрафу прийнято до розгляду акт інспекційного відвідування від 24.01.2019 №25-07-012/050 та призначено розгляд справи на 10 год. 30 хв. 14.02.2019, про що повідомлено позивача листом від 05.02.2019 №10-04/727, який останньою отримано особисто 07.02.2019 (а.с.94-96).

Положеннями пунктів 7, 8 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Також судом встановлено вище, що 14.02.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенко О.О. було розглянуто, зокрема, справу про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 24.01.2019 №25-07-012/050 та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України винесено постанову №25-07-012/050/39 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у сумі 125190,00 грн. за фактичне допущення працівника ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України) (а.с.97-98).

Перевіряючи нормативно-правове обґрунтування підстав для накладення на позивача штрафу, суд зазначає наступне.

Так, нормами статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з частиною 1 статтею 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Як зазначено у акті перевірки та в оскаржуваній постанові, позивачем, у порушення вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, фактично допущено працівника ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу.

Під час перевірки ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надали письмові пояснення, в яких зазначили, що у період з 25.09.2018 по 07.11.2018 ОСОБА_4 працювала у ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового договору (а.с.99,100).

Позивач та його представник у судовому засіданні стверджували, що відповідні докази, які б підтверджували факт допуску позивачем ОСОБА_4 до роботи у магазині «Перекопівський», як на момент інспекційного відвідування, так і в будь-який інший період (функціональні обов`язки ОСОБА_4 , об`єм виконаних робіт, кількість відпрацьованого часу) відсутні, а саме по собі пояснення ФОП ОСОБА_1 , отримане за обставин психологічного тиску з боку інспекторів, без роз`яснення обсягу її прав не свідчить про фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Проте суд критично відноситься до вказаних тверджень, оскільки наданими позивачем копією відеозапису з камер відеоспостереження магазину «Перекопівський» за 23.01.2019 та відеозапису на електронному носії відповідача не підтверджується застосування до позивача будь-якого тиску, у тому числі і психологічного.

Разом з тим відеозаписи підтверджують, що ФОП ОСОБА_1 , за відсутності психологічного тиску з боку інспекторів на неї, надала пояснення, в яких зазначила, що ОСОБА_4 працювала у ФОП ОСОБА_1 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без укладення трудового договору.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила, що у період з 25.09.2018 по 07.11.2018 вона працювала у ФОП ОСОБА_1 у магазині «Перекопівський» по вулиці Матросова, 4а в смт. Варва без оформлення трудових відносин, заробітну плату отримувала раз на місяць - брала кошти з каси за згодою позивачки. Працювала на посаді продавця з обов`язками продавати та приймати товар, за графіком: два дні з 07:00 год. до 19:00 год. і два дні вихідні. Трудова книжка знаходилась у ФОП ОСОБА_1 . Також свідок повідомила, що не знала про відсутність трудового договору з нею, і тільки після її звільнення з`ясувалось, що у її трудовій книжці відсутні записи про прийняття на роботу та звільнення з роботи у ФОП ОСОБА_1 .

При цьому позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вищевказаних обставин.

Отже суд зауважує, що надані відповідачем пояснення ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_4 від 23.01.2018 є належними та допустимими доказами у розумінні статей 73 та 74 КАС України, оскільки не спростовані позивачем.

Суд звертає увагу, що визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4

З огляду на викладене та встановлені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали очевидний трудовий характер, проте трудового договору із останньою укладено не було, що свідчить про порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 КЗпП України внаслідок допущення працівника до роботи, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а тому відповідачем правомірно накладено штраф на позивача за порушення норм чинного законодавства України.

Суд відхиляє посилання представника позивача у відповіді на відзив на порушення відповідачем Порядку №295, у частині не повідомлення позивачу за 5 робочих днів про проведення інспекційного відвідування, розголошення інформації про скаржника та застосування аудіо- та відеотехніки при інспекційному відвідуванні під час опитування позивача, оскільки відповідно до пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню, а отже вказаним Порядком передбачено випадок такого неповідомлення; розголошення інформації щодо скаржника відбулось у її присутності, а отже за її згодою; застосування аудіо- та відеотехніки при інспекційному відвідуванні під час опитування позивача не суперечить підпункту 6 пункту 11 Порядку №295, яким передбачено, що інспектори праці мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, а отже мають право на фіксування з вказаного питання в цілому проведення інспекційного відвідування, у тому числі під час опитування позивача, а не лише факту виявлення неоформлених трудових відносин.

В ході судового розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності порушень законодавства про працю, зафіксованих в акті інспекційного відвідування, а відтак протиправності оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).

При цьому, відповідно до приписів частини 2 статтті 2 КАС України, справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є необґрунтованими та спростовуються у повному обсязі, долученими до матеріалів справи письмовими та електронними доказами, а тому позов не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 30.05.2019.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_8 Ірина Григорівна, АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області, вул. П`ятницька, 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ – 39779238.

Суддя В.В. Падій