Рішення № 82106051, 31.05.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1323/19

РІШЕННЯ

іменем України

31 травня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформлене протоколом №3 від 11.01.2019 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняти рішення про призначення та виплату позивачу, якому встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК Серія АВ №0687726 від 16.03.2016) одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що під час проходження військової служби в Збройних силах СРСР приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильські АЕС, внаслідок чого отримав інвалідність ІІ групи. Також позивач вказує, що звертався до Славутського об`єднаного міського військового комісаріату з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однак рішенням від 01.09.2017 № 91 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовила у призначенні такої допомоги, оскільки позивач звільнений з Збройних сил Російської Федерації, а законодавство України не передбачає здійснення виплат військовослужбовцям інших країн. Вважає спірне рішення протиправним та таким, що порушує його права на отримання такої одноразової грошової допомоги, оскільки перебував на обліку у Славутському об`єднаному міському військовому комісаріаті, пенсія призначена за законодавством України, є ветераном військової служби і користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів Збройних сил України.

Позивач оскаржив вказане рішення в судовому порядку, при цьому, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі №822/973/18 позовні вимоги задоволено частково, зокрема визнано протиправним та скасовано рішення №91 від 01.09.2017 та зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Дане рішення набрало законної сили 14.06.2018.

За результатами повторного розгляду заяви позивача останній отримав 14.02.2019 повідомлення та витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 січня 2019 року №3 про те, що ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" оскільки скористався своїм правом на отримання компенсаційної суми відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача 20.05.2019 надійшов відзив в якому відповідач зазначає, що в процесі судового розгляду справи №822/973/18 було встановлено, що позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС двічі виплачувалась одноразова компенсація Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2016 року № 285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" а саме: у липні 2015 року 189,60 грн. (ІІІ група інвалідності) та у березні 2016 року (різниця розміру виплати між ІІ та ІІІ групами інвалідності).

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України дані обставини не підлягають доказуванню у даній справі.

Оскільки Позивач зробив свій вибір, повністю реалізувавши своє право на отримання одноразової компенсації як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому він не має права на одержання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Твердження позивача про те, що він повернув одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю, виплачену відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не може впливати на результати розгляду справи, оскільки процедура повернення таких коштів законодавством не передбачена.

В зв`язку із наведеним, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 01.11.1968 по 11.02.1994 перебував на військовій службі в Збройних силах СРСР, після чого в Збройних силах Російської Федерації.

Позивач починаючи з 04.05.1986 по 20.06.1986 виконував завдання по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в складі військової частини 06407.

Відповідно до наказу командуючого військами Московського військового округу від 11.04.1994 №084 позивача звільнено з військової служби в запас відповідно до частини 1 статті 45 (по збігу строкової служби і досягнення граничного віку перебування на військовій службі) закону Російської Федерації "Про військовий обов`язок та військову службу".

Позивач перебував на обліку у Славутському об`єднаному міському військовому комісаріаті з 04.05.1994, та з 09.05.1994 йому призначена пенсія за вислугу років.

ОСОБА_1 31.12.1996 набув громадянства України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 .

Також, Львівська регіональна міжвідомча експертна комісія по встановленню причинного зв`язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру на засіданні № 07 від 15.05.2015 встановила, що захворювання позивача пов`язане з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У зв`язку із чим позивачу 16.03.2016 встановлена ІІ група інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 0687726.

В серпні 2017 року позивач звернувся до Славутського об`єднаного міського військового комісаріату з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності наслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Міністерство оборони України рішенням від 01.09.2017, оформленим протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 91, відмовило у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що позивач 05.03.1994 звільнений з Збройних сил Російської Федерації, а законодавство України не передбачає здійснення виплат військовослужбовцям інших країн.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 08 травня 2018 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 91 від 01.09.2017 року, про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов`язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Дане рішення набрало законної сили 14 червня 2018 року.

За результатами повторного звернення позивача на виконання рішення суду від 08 травня 2018 останнім отримано витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №3 від 11 січня 2019 року відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки останній скористався правом на отримання компенсаційної суми відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а отже останній немає права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статі 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує зазначене нижче.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, (у редакції чинній на момент отримання позивачем інвалідності), (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Згідно статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно частини 1 статті 16 Закону № НОМЕР_2 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

За змістом пункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до положень статті 16-3 Закону 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Частиною 7 статті 16-3 Закону №2011 передбачено, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Суд встановив, що у липні 2015 року та у березні 2016 року позивачу у відповідності до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була виплачена компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 284,40 грн, що підтверджується довідкою від 02.02.2017 №2401-45/560, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до статті 60 Закону №796-XII особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

Враховуючи те, що з матеріалів справи встановлено, та встановлено рішенням суду від 08.05.2018 у справі №560/973/18, яке набрало законної сили, що дійсно виплата компенсаційних сум позивачу у розмірі 189,60 грн відбулася у липні 2015 року (ІІІ група інвалідності) та в розмірі 94,80 грн відбулась у березні 2016 року (різниця розміру виплати між ІІ та ІІІ групою інвалідності), в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України відповідно до статті 48 Закону №796-XII, а отже позивач скористався правом на отримання допомоги відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому суд вважає, що отримання ним одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не є можливим.

Суд також не приймає до уваги твердження позивача про те, що він повернув одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю, виплачену відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки законодавством України процедура повернення таких коштів не передбачена.

Оскільки позивач правом вибору одноразової грошової допомоги скористався при поданні заяви про виплату компенсації суми за втрату працездатності, суд дійшов до висновку, що оскаржена відмова відповідача у призначені позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ, є правомірною.

Відповідна правова позиція Верховного Суду також була висловлена у постанові від 27.03.2018 по справі №760/8809/17, згідно якої необхідно враховувати вимоги пункту 7 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ. Зазначеною нормою права передбачено, що коли особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Вимога заявника отримувати більший розмір соціальної виплати (пенсії) може стосуватися "власності" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у вигляді "виправданих (законних) очікувань", якщо в державі існує діюче законодавство, яке передбачає певні соціальні виплати.

Концепція "законних очікувань" ґрунтовно описана Європейським судом з прав людини у рішеннях винесених щодо України, як ухвалених рішеннях по суті, в яких Суд виявив порушення конкретних положень Конвенції, так і тих, де таких порушень виявлено не було (ухвали про неприйнятність), які становлять значну частину практики Суду і також підлягають безумовному врахуванню для повноти розуміння правової позиції Суду.

У рішенні ЄСПЛ від 26.06.2014 "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10), де загалом розглядалося 4 періоди в залежності від діючих законів у відповідний час, була визнана судом неприйнятною (§ 34-39). Зокрема, суд зазначив: "Суд нагадує, що за певних обставин "законні очікування" стосовно отримання "власності" можуть гарантуватись 1 статтею першого Протоколу. Хоча, у випадках, коли заява стосується права власності, особу, якій воно гарантована можна вважати як таку, як має "законні очікування", якщо у національному законодавстві існують достатні підстави для таких очікувань, наприклад якщо існує прецедент національних судів, що підтверджує їх існування. Однак законні очікування не виникають у випадках, коли існує суперечливість стосовно інтерпретації та застосування національного законодавства і скарги заявників постійно відхиляються національними судами.

Аналогічні висновки Суду викладені і в ухвалі про неприйнятність від 03.06.2014 за заявою "Колесник та інші проти України" (№ 57116/10).

Отже, первинним питанням, яке потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (рішення ЄСПЛ від 02.11.2005 у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) п. 22). ЄСПЛ погоджується, що в межах свободи дій держави визначати, які виплати соціальної направленості здійснювати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити їх виплату, вносячи відповідні зміни в законодавство. Таким чином, у позивача, зважаючи на чіткі приписи п.7 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ та існуючу практику Верховного Суду, не може бути законних очікувань щодо отримання одноразової грошової допомоги у бажаному для нього розмірі.

При цьому, необхідно зауважити, що стаття 1 першого Протоколу Конвенції не гарантує набувати щось у власність (Van der Mussele v. Belgium, 23.11.1983, § 48, Series A no.70), право на певний розмір пенсії (або іншої соціальної виплати) (Kjartan Asmundsson v. Iceland, no 60669/00, § 19 ECHR 2004 IX).

Вказана стаття не накладає жодних обмежень на державу у питанні встановлення тієї чи іншої системи соціального забезпечення чи інших виплат, чи їх зміни або скасування, встановлення типу чи розміру таких виплат, тим більше у ситуаціях бюджетної кризи з метою економії коштів чи більш справедливого їх перерозподілу у бюджетній сфері.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач відмовляючи у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ, діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформлене протоколом №3 від 11.01.2019 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 , якому встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК Серія АВ №0687726 від 16.03.2016) одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6,м.Київ,03168 , ідентифікаційний код - 00034022)

Головуючий суддя О.П. Шевчук