Рішення № 82105519, 22.05.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/152/19

Провадження № 2/333/825/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Михайлової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Уляницької Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Железняк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог – Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, комунальне підприємство «Наше місто», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

встановив:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява Запорізької міської ради про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким що втратив право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 .) АДРЕСА_4 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

Будинок № 74 за АДРЕСА_4 є власністю територіальної громади м. Запоріжжя, в особі Запорізької міської ради. У кімнаті № 53 загальною площею 25,05 кв.м. по АДРЕСА_4 станція АДРЕСА_5 74 у м. Запоріжжя зареєстрований ОСОБА_2 . Згідно актів складених комісією комунального підприємства “Наше місто” встановлено, що громадянин ОСОБА_2 не мешкає в кімнаті АДРЕСА_1 , в кімнаті немає майна, особистих речей і документів відповідача. Перешкод в користуванні житловим приміщенням ніхто відповідачу не чинив і не чинить. Житловим приміщенням ОСОБА_2 не користується та не проживає без поважних причин, відомості про його місце перебування на теперішній час відсутні. У зв`язку із вищевикладеним, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача із вимогою про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

24.01.2019 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження по справі. Вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

04.03.2019 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшов відзив відповідача, згідно з яким відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Обгрунтовує свої заперечення тим, що він та його неповнолітній син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно прописаний та проживає за адресою: АДРЕСА_6 . В кімнаті знаходяться всі речі відповідача та його сина, іншого житла вони не мають. Зазначає, що акти про його не проживання у вищевказаній кімнаті, є недостовірним та недостатніми, оскільки дані акти не містять часу їх складання. Відповідач є працюючою особою, син до 2018 року навчався в загальноосвітній школі, з 2018 року є студентом університету, тобто протягом дня відповідач та син відсутні за місцем проживання. Крім того, відповідач має батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає в Гуляйпільському районі. Батько є одинокою людиною похилого віку, потребує допомоги по господарству, тому відповідач майже кожного дня його відвідує, а за потреби залишається на ніч. Також відповідач постійно виконує обов`язки по утриманню житла, сплачує комунальні платежі, в 2016 році оформлював субсидію.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, які викладені у відзиві.

Представник третьої особи - Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника та заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи - Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради в судове засідання не з`явився причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав та будь-яких інших заяв чи клопотань до суду не надавав, в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, повідомлена про час, дату та місце слухання справи.

Судом встановлено, що згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 32778479 від 28.01.2015 року, гуртожиток літ.А-5 за адресою: АДРЕСА_4 є власністю територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (а.с. 8).

Згідно копії особового рахунку НОМЕР_1 КП « Наше місто» від 18.06.2018 року, відповідальним квартиронаймачем кімнати АДРЕСА_7 . АДРЕСА_4 є ОСОБА_2 , нарахування ведеться на дві особи (а.с. 6).

За відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (довідка № 04-26-3/4601 від 25.02.2019 року), відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 з 26.12.2014 року по теперішній час (а.с.46).

За відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (довідка № 04-26-3/4602 від 25.02.2019 року), відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 з 26.12.2014 року по теперішній час (а.с.46).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10 вересня 1976 року с. Комсомольське Гуляйпільського району Запорізької області батьком відповідача ОСОБА_2 є ОСОБА_4 , матір`ю є ОСОБА_5 (а.с. 47).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 02 квітня 2001 року Комсомольською сільською радою Гуляйпільського району Запорізької області відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 (а.с. 48).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Виконавчим комітетом Комсомольської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати відповідача ОСОБА_5 (а.с. 49).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї на 28.02.2019 року батько відповідача ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_8 . Син ОСОБА_2 постійно надає допомогу батькові похилого віку у веденні підсобного господарства та обробці землі ( а.с. 50).

Відповідно до копій квитанцій, наданих відповідачем ОСОБА_2 , останній сплачує комунальні послуги за кім. № 53 по АДРЕСА_4 74 у м. Запоріжжя (а.с. 51-53).

Відповідно до копії медичної карти амбулаторного хворого син відповідача ОСОБА_3 проживає за адресою : АДРЕСА_6 (а.с. 54).

У судовому засіданні були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_6 , пояснила, що вона є завідуючою гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_4 з 2018 року, з 2014 року постійно проживає за вказаною адресою, але ОСОБА_2 , у гуртожитку жодного разу не бачила, навіть не знає його в обличчя, за будь якими побутовими питаннями він не звертався. Кімната № АДРЕСА_1 постійно закрита, в сусідній кімнаті № 54 мешкає дружина ОСОБА_2 ОСОБА_7 , сина ОСОБА_8 , також жодного разу на бачила. Акти складали разом з черговою по поверху ОСОБА_9 , акти складали після 18-00 години, оскільки мають ненормований робочий час, сусіди від підписання акту відмовились. Стверджує, що ОСОБА_2 , в кімнаті № 53 не проживає, кімната закрита.

Свідок ОСОБА_10 , пояснила, що вона є знайомою родини ОСОБА_11 , в гуртожитку по АДРЕСА_4 , вони мають дві кімнати № 53 та № 54, буває у гостях за вказаною адресою двічі на місяць, останній раз була в кімнаті № 53 19.03.2019 року, на святкуванні дня народження сина ОСОБА_12 зареєстрований в кімнаті разом з батьком де вони і проживають та мають особисті речі, іншого житла родина ОСОБА_11 не має. Наскільки їй відомо ОСОБА_2 , щоденно працює з 6-00 до 20-00 години.

Свідок ОСОБА_13 , пояснила, що знає родину Сташуків з 2007 року, в 2014 році родина ОСОБА_11 переселилася до гуртожитку по АДРЕСА_4 у кімнати № АДРЕСА_1 та № АДРЕСА_9 , буває у них приблизно декілька разів на рік, останній раз була 19.03.2019 року, на святкуванні дня народження сина ОСОБА_14 . Іншого житла ОСОБА_2 не має, мешкає в кімнаті АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 у м АДРЕСА_8 , постійно працює та іноді їздить навідувати батька похилого віку у село.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 6 та ч. 1 ст. 127 ЖК УРСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Відповідно до предмету позову, Запорізька міська рада просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловою площею в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 , з тих підстав, що відповідач не проживає в гуртожитку більше шести місяців.

Оскільки правовий режим відповідної категорії гуртожитків згідно з Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» прирівняно до правового режиму житлових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду, то до мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються вимоги статей 71, 72 ЖК УРСР (висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладений в Аналізі судової практики застосування Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»)

Згідно зі ст.ст. 71,72 ЖК України, у разі відсутності без поважних причин в житловому приміщенні більше шести місяців наймача або членів його сім`ї в судовому порядку зазначені особи визнаються такими, що втратили право на користування житловим приміщенням. При цьому тимчасова відсутність повинна нести безперервний характер. Якщо особа повертається на місце проживання, вважається, що переривається і строк тимчасової відсутності.

Згідно з встановленим ст.13 ЦПК України принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 3 ст. 12 та частиною 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч.1 ст.76 Цивільного процесуального кодексу України)

Виходячи зі змісту ст.77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження викладених у позові обставин, які свідчать про тривале - більше шести місяців не проживання відповідача за спірною адресою, долучено наступні докази, які були предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті.

За змістом актів, підписаних представниками КП “Наше місто” 05.07.2017 року, 02.08.2017 року, 04.09.2017 року, 10.04.2018 року, 21.05.2018 року вбачається, що було проведено обстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_6 . Під час обстеження виявлено, що кімната № АДРЕСА_1 зачинена, наймач АДРЕСА_10 в кімнаті не проживає, проживають квартиранти.

Суд критично ставиться до вищевказаних актів, оскільки з наданих актів не вбачається, в який час доби (нічний чи денний) та у який способом проводилось обстеження (чи була комісія допущена в житлове приміщення, і якщо ні, то з яких причин). В актах вказаний висновок, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в зазначеній кімнаті, але зі змісту актів не зрозуміло на підставі яких даних чи доказів комісія при складанні актів дійшла вказаного висновку. В деяких наданих актах вказано зі слів сусідів, що в кімнаті мешкають “квартиранти”. Однак сама особа, яка мешкає в житловому приміщенні, до участі в складанні актів залучена не була, жодних пояснень не давала, що ставить під сумнів достовірність таких актів. Крім того, вказані акти спростовуються поясненнями представника відповідача та свідків.

За наведених обставин, доказів безперервного не проживання відповідача більше шести місяців за спірною адресою, що були б підставою для правомірного застосування положень статті 72 ЖК УРСР суду не надано, що дає підстави прийти до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст.2 ЦПК України)

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. ( ст. 89 ЦПК України)

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Запорізької міської ради до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, Комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ 04053915) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ 40302133), Комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ 40545596), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 31.05.2019 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Михайлова