Рішення № 82105094, 27.05.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/636/19

27 травня 2019 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю: секретаря судового засідання Риндюк В.Т.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Жовтого М.М.

представника відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області Чайківської М.Я. довіреність від 19.03.2019 №1267/10/19-00-10-05-12/6406

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги по сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області визнання дій протиправними та скасування вимоги по сплату боргу (недоїмки), в якій позивач просить визнати дії Головного управління ДФС у Тернопільській області про стягнення з нього боргу (недоїмки) у розмірі - 15819 грн. 54 коп. незаконними та скасувати як безпідставну вимогу від 31.10.2018 про стягнення зазначеної суми - 15819 грн. 54 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за віком, та з листопада 2018 року отримує пенсію за віком.

20 грудня 2018 року отримав від Головного управління ДФС у Тернопільській області вимогу про сплату боргу (недоїмки), датовану 13 листопада 2018 року, в якій зазначено, що станом на 31 жовтня 2018 року за ним рахується заборгованість зі сплати платежів (не відмічено яких), як взнав пізніше - єдиного соціального внеску (ЄСВ) у розмірі - 15819, 54 грн.

Позивач зазначає, що звертався з письмовою скаргою до Головного управління ДФС у Тернопільській області, а в подальшому до ДФС України, які належним чином не вникнули в ситуацію та обставини справи, не з`ясували у повному обсязі та не проаналізували заявлені ним доводи та безпідставно залишили його скаргу без розгляду.

На його думку вказані вимога та рішення про нарахування та сплату боргу підлягає скасуванню з наступних підстав:

- з січня 1992 року був зареєстрований у податкових органах як фізична особа - підприємець, а в 2007 році припинив діяльність, про що належним чином поставив до відома компетентні місцеві податкові органи, подавши відповідні заяви;

- 13 серпня 2007 року був офіційно працевлаштований у ВАТ "Укрнафта" на посаду оператора заправних станцій відділення реалізації нафтопродуктів по Тернопільській області, де пропрацював постійно до 31 липня 2018 року (упродовж 11 років);

- за місцем роботи з його заробітної плати постійно відраховувалися всі передбачені чинним законодавством платежі, в тому числі ЄСВ та інші;

- упродовж останніх 11 років (період 2007- 2018 pоки) жодного разу не отримував від державних податкових органів ніяких повідомлень, застережень щодо не повноти поданих документів чи не зняття з обліків;

- окрім відрахувань, передбачених чинним законодавством, за місцем праці, не сплачував жодних окремих податків так як не проводив ніякої підприємницької чи іншої діяльності та не подавав ніяких звітів, оскільки з серпня 2007 року ніхто їх не вимагав;

- після звільнення в 2018 році з роботи з ВАТ "Укранафта", більше року перебував, як безробітна особа, на обліку в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості, а саме з 9 серпня 2018 року по 01 листопада 2018 року (до набуття права на пенсію за віком), де йому виплачувалась допомога по безробіттю;

- при постановці на облік у центр зайнятості перевірялись наявні бази даних, в тому числі про перебування на обліках як фізична особа-підприємець, жодної інформації про те, що я рахуюсь зареєстрованим як підприємець, не було;

- лише після призначення пенсії, наприкінці листопада 2018 року його викликали до місцевого органу ДФС, де спонукали подати заяву про зняття з обліку як приватного підприємця. Будучи переконаний, що це формальність, написав таку заяву;

- на доводи про те, що з 2007 року припинив підприємницьку діяльність, про що повідомляв податкові органи, ніхто не реагував.;

- фактично, шляхом обману, його спонукали подати заяву про зняття з обліку як приватного підприємця, як виявилося не повторну, а як первинну.

Крім того, у вимозі не зазначено, на підставі якої інформації (акту перевірки, даних інформаційних систем, коли саме виявлено факт порушення ним податкового законодавства, та якого саме).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 25.04.2019.

08.04.2019 від відповідача через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на адміністративний позов.(арк.спр.28-29)

В судовому засіданні 25.04.2019 розгляд справи відкладено до 27.05.2019.

26.04.2019 позивачем ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано заяву про зміну (уточнення) предмету позову (арк.спр.47-48), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Тернопільській області в частині винесення щодо нього рішення про стягнення 15819 грн. 54 коп.

- скасувати як безпідставну вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13 листопада 2018 №Ф-6001-54 про стягнення з нього безпідставно нарахованої суми боргу - 15819 грн. 54 коп.

В судовому засіданні 27.05.2019 позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління ДФС України у Тернопільській області проти задоволення позову заперечила, з мотивів, наведених у відзиві, просила відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію позивача як фізичної особи - підприємця здійснено 27.01.1992, на податковому обліку перебував з 30.01.1992 року як фізична особа-підприємець, 27.11.2018 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача номер запису 26460060003023463.

Також, відповідно до інформаційної системи "Податковий блок. Облік платників податків", розділ "Реєстраційні дані", позивач 27.01.1992 року зареєстрований, як суб`єкт господарювання, за кодом ВЕД 47.11 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами" та 30.01.1992 року взятий на облік.

27.11.2018 року ОСОБА_1 знято з обліку; 11 стан платника податків - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Також, згідно інформації підрозділу "Дані про реєстрацію платником ЄСВ" позивач 17.03.2004 року взятий на облік, на дату надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) не був знятий з обліку.

Крім того, згідно інформації щодо ОСОБА_1 , яка міститься у інформаційній системі "Податковий блок. Реєстрація платників податків", розділ "Реєстр страхувальників", позивач взятий на облік станом на 17.03.2004 року за реєстраційним номером 191875564 за 244 категорією "ФО, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності".

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон №2464).

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, установлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Мінімальна заробітна плата у 2017 році відповідно до Закону України від 21 грудня 2016 року №1801 -VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01 січня 2017 року - 3200 гривень.

У 2018 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3723 гривні згідно Закону України від 7 грудня 2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік".

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону №2464, єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, зобов`язані сплатити єдиний соціальний внесок за 2017 рік до 10.02.2018 року.

Статтею 9 Закон №2464, передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону (в т. ч. фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування), зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Абзацом другим пункту 2 частини першої статті 7 Закон №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується: у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абзац 2 частини першої статті 5 Закону №2464).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою, (абзац 7 частини першої статті 5 Закону №2464).

Згідно даних інтегрованої картки платника позивачем станом на 31.10.2018 року не сплачено єдиний внесок у сумі 15819,54 грн.:

- станом на 09.02.2018 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за 2017 рік у розмірі 8448 грн. (704 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2017 по 01.01.2018) х 12 місяців).

- станом на 31.10.2018 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за три квартали 2018 року у розмірі 7371,54 грн. (819,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 по 01.01.2019) х 9 місяців).

Згідно частини четвертої статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до статті 25 Закону №2464 здійснюють органи Державної виконавчої служби України.

13.11.2018 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області на підставі даних інтегрованої картки сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6001-54 на суму 15819,54 грн.

Згідно пункту 1 розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449), до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За приписами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Тому, відповідно до інформаційних баз даних Іванушко Б.М ОСОБА_2 перебував на податковому обліку в Тернопільській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як фізична особа - підприємець з 30.01.1992 по 27.11.2018 і йому правомірно сформовано спірну вимогу на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску

Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2018 роках фізичні особи - підприємці за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону №2464).

Інших підстав, в тому числі, фактичне нездійснення підприємницької діяльності в якості звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями чинним законодавством не передбачено.

Крім того, позивачем оскаржувалася спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-6001-54 на суму 15819,54 грн. до ГУ ДФС у Тернопільській області і ДФС України, однак рішеннями відповідно від 16.01.2019 № /6/19-00-10-01-06/930 та від 27.02.2019 №9699/6/99-99-11-05-02-25 скарги залишені без розгляду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В ході судового розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.11.2018 №Ф-6001-54, тому суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-6001-54 в сумі 15819,54 грн. - відмовити повністю.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Головне управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 травня 2019 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.