Рішення № 82104789, 20.05.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/824/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Кривошапка Н.А.

представника відповідача – Біленко Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Позовні вимоги:

визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30 листопада 2018 року № Ф-9993-51/3910 в розмірі 15 819 грн 54 коп.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Ухвалою від 18 березня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішивши розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Заходи забезпечення адміністративного позову не вживалися.

Ухвалою від 01 квітня 2019 року суд зобов`язав Державну фіскальну службу України надати до Полтавського окружного адміністративного суду відомості щодо доходу, отриманого протягом 2017-2018 років ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) зі зазначенням джерел отримання цього доходу /а.с. 46-47/.

22 квітня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті /а.с 63-64/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував на свою незгоду з нарахованням відповідачем недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту - також ЄСВ) в розмірі 15 819 грн 54 коп. На його думку, відповідачем протиправно нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки він, ОСОБА_1 , як адвокат знаходиться у трудових відносинах з роботодавцем та самостійної адвокатської діяльності не веде, а роботодавець повністю сплачує єдиний внесок за працевлаштованого адвоката.

Позивач наполягав на тому, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою. Платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

29 березня 2019 року від відповідача надійшов до суду відзив на позов /а.с. 39-40/, у якому вказано на правомірність оскаржуваної вимоги. Зокрема вказано, що з 01.01.2017 року платник єдиного внеску, визначений пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", перебуваючи на обліку у контролюючому органі, у разі неотримання доходу у відповідному звітному періоді зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

В наданій до суду відповіді на відзив позивачем додатково акцентовано увагу на відсутності у нього обов`язку по сплаті єдиного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність у періоди, коли він був найманим працівником, і не здійснював діяльність як самозайнята особа та не отримував доходу від такої діяльності /а.с. 54-55/.

Правом надати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач не скористався.

В судове засідання позивач не з`явився, попередньо надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності /а.с. 56/.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом

На підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 19 від 14.08.2012 ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано свідоцтво № 1298 /а.с. 11/, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ /а.с. 13/.

З 13 травня 2002 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджують наявні в матеріалах справи копія трудової книжки позивача /а.с. 29-31/ та довідка підприємства від 16.01.2019 № 41 /а.с.32/.

10 січня 2019 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30 листопада 2018 року № Ф-9993-51/3910 в розмірі 15 819 грн 54 коп., якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 15 819 грн 54 коп.

Не погодившись з такою вимогою, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

За наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 , ДФС України прийнято рішення від 20.02.2019 № 8378/6/99-99-11-05-02-25, яким оскаржувана вимога залишена без змін, а скарга - без задоволення /а.с. 18-20/.

Враховуючи викладене, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 року, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з частинами 2 та 3 статті 9 Закону №2464-VІ, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 року, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 року, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 року, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закон, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Зміст пп. 14.1.226. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та статей 4.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 свідчить, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17 (номер в ЄДРСР 77661749).

Податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно- правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Висновки щодо правозастосування

Отже, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року, позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Як встановлено судом, позивач в спірний період був найманим працівником, за якого роботодавцем було нараховано ЄСВ на його заробітну плату, позивач не провадив самостійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні закону.

Відповідач не оспорював того, що ОСОБА_1 не здійснював і не здійснює незалежну адвокатську діяльність, а працює виключно як найнятий працівник.

Окремо цей факт також був перевірений судом: витребувані відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів /а.с. 59/. Підтверджено факт отримання позивачем доходів тільки від працевлаштування за основним місцем роботи в ПАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та відсутність здійснення адвокатської діяльності поза основним місцем працевлаштування.

З наданої до суду копії декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік /а.с. 21-22/, поданої ОСОБА_1 до контролюючого органу, встановлено, що протягом 2017 року ним від провадження незалежної професійної діяльності жодних доходів не отримано.

З проаналізованих судом норм можливо зробити висновок, що сам факт реєстрації особи (адвоката) як самозайнятої, ще не створює обов`язку особи сплачувати єдиний соціальний внесок.

Отже, за викладених обставин нарахування позивачу ЄСВ за 2017 рік є безпідставним, відтак, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 30.11.2018 № Ф-9993-51/3910 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваної вимоги покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятої ним вимоги.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Належним способом захисту прав позивача є визнання оскаржуваної вимоги протиправною та її скасування.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Європейська, 4 м.Полтава ЄДРПОУ 39461639) задовольнити повністю.

Вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9993-51/3910 від 30 листопада 2018 року - визнати протиправною та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 769,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Повне рішення складено 30 травня 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков