Рішення № 82104433, 31.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м.Одеса справа №420/1399/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участю: секретаря Ягенської К.О., представників: позивача ОСОБА_1 ., Бахтєєва О.С., відповідача Яківця М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРТПРОМСРВІС” до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень від 16.01.2019 року №0002941404 та №0002951404,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРТПРОМСРВІС” до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 16.01.2019 року №0002941404 яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1125570 грн. та №0002951404 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 2911403 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 23.11.2018 по 06.12.2018 року Головним управління Державної фіскальної служби в Одеській області було проведено планову виїзну перевірку з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Портпромсервіс» (далі – ТОВ «Портпромсервіс»). За результатами перевірки відповідачем було винесено акт №001002/15-32-14-04/39788724 від 20.12.2018 року та на підставі цього акту прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.01.2019 року №0002941404 та №0002951404.

Разом з тим, ТОВ «Портпромсервіс» не погоджується з даними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх протиправними, оскільки висновки представників відповідача щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування на прибуток та щодо нереальності господарських операцій між ним та його контрагентами є безпідставними. Так позивач зазначає, що ним на підставі договорів сплачувались кошти на користь контрагентів, що підтверджується наданими при перевірці платіжними дорученнями. Крім того ТОВ «Портпромсервіс» надало до перевірки усі первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій ним з його контрагентами, а оскільки саме аналіз первинних документів має вирішальне значення для встановлення факту здійснення господарської операції та визнання або не визнання витрат понесених суб`єктом господарювання в такій операції, позивач вважає, що висновки відповідача щодо нього не ґрунтуються на належних, достовірних та достатніх доказах.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та надав до суду письмовий відзив та заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що на підставі наказу від 07.11.2018 року №8655 та плану-графіка про проведення документальних планових виїзних перевірок фахівцями ГУ ДФС в Одеській області було проведено перевірку ТОВ «Портпромсервіс» з питань дотримання вимог валютного та податкового законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 13.05.2015 по 31.12.2017 роки. В ході проведення перевірки було використано інформаційні бази «Податковий блок» та АІС ОР «Податки» та було встановлено, що за результатами аналізу даних податкової звітності контрагенти ТОВ «Портпромсервіс» не є фактичними товаровиробниками та виконавцями робіт (послуг), а також відсутні факти придбання поставлених товарів (робіт, послуг) у третіх осіб, а тому вказані обставини свідчать про нереальність здійсненних господарських операцій позивачем. З огляду на зазначене, Головним управлінням ДФС в Одеській області було винесено спірні податкові повідомлення рішення, які на думку представника відповідача є законними та скасуванню не підлягають.

Також представник Головного управління ДФС в Одеській області зазначає, що документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а тому якщо такі відсутні – документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення бухгалтерського обліку.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року по справі №420/991/19 було роз`єднано позовні вимоги за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРТПРОМСРВІС” до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та виділено їх у самостійні провадження.

Ухвалою суду від 11.03.2019 року справу прийнято до провадження та вирішено розглядати її за правилами загально позовного провадження.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так судом встановлено, що з 23.11.2018 по 06.12.2018 року відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2018 рік та на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.11.2018 року №8655, фахівцями Головного управління ДФС України було проведено перевірку ТОВ «Портпромсервіс» щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів під час фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами, а також дотримання вимог валютного та податкового законодавства за період з 13.05.2015 по 31.12.2017року.

За результатами перевірки контролюючим органом було складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Портпромсервіс» додержання податкового законодавства за період з 13.05.2015 року по 31.12.2017, валютного – за період з 13.05.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – за період з 13.05.2015 по 31.12.2017 року» №001002/15-32-14-04/39788724 від 20.12.2018 року (т.1 а.с.11-123), у висновках якого контролюючим органом встановлено про завищення позивачем від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 1 125 570 грн. та заниженням податку на прибуток в сумі 2 329 122 грн. у тому числі по періодам 3-4 кварталу 2015 року – 61 826грн.; 2016 року – 1 256 843грн.; 2017 року – 1 010 453 грн., що є порушенням статей 44 та 134 встановленими Податковим кодексом України.

На підставі вищезазначеного акту №001002/15-32-14-04/39788724 від 20.12.2018 року ГУ ДФС в Одеські області було винесено податкові повідомлення-рішення:

№0002941404 від 16.01.2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 125 570 грн.;

№0002951404 від 16.01.2019 року, яким збільшено грошове зобов`язання податку на прибуток в сумі 2 329 122 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 582 281 грн.

Не погоджуючись із винесенням вищезазначених податкових повідомленнь-рішеннь, вважаючи їх протиправними та незаконними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Податкового кодексу України, що були чинними на час здійснення господарської діяльності позивачем у перевіряємий період витрати підприємства були визначені, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.1 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.8.5 п.138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Інші витрати за загальними правилами визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5ст. 138 ПК). До складу інших витрат, зокрема, відносились витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (пп.138.10.2 п. 138.10 ст.138 ПК).

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України було визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З 01.01.2017 року Податковий кодекс України набув змін.

Податковим кодексом України у новій редакції визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п.137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування:

збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зменшується на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом, з первинних документів вбачається, що між ТОВ «Портпромсервіс» та ТОВ «ТРЕЙДТРЕВЕЛ» укладено договір про надання послуг від 01.07.2015, відповідно до якого Виконавець, зобов`язується надати Замовнику (TOB «Портпромсервіс») маркетингові послуги, а Замовник бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити ці послуги у строки та в порядку, передбачених Договором (т.1 а.с.174-176).

Відповідно до Акту наданих послуг №53 від 21.08.2015 Виконавцем надано послуг на 20000,00 грн. з ПДВ. Вказані послуги оплачено Позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №97 від 16.09.2015 (т.1 а.с.177).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ТРЕЙДТРЕВЕЛ» укладено договір про надання юридичних послуг №01/07 від 01.07.2015, відповідно до якого Виконавець, зобов`язується надати Замовнику (TOB «Портпромсервіс») правову допомогу, а Замовник бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити ці послуги у строки та в порядку, передбачених Договором (т.1 а.с.178-179).

Відповідно до Акту наданих послуг №54 від 27.08.2015 Виконавцем надано послуг на 67000,00грн. з ПДВ. Вказані послуги оплачено Позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №98 від 16.09.2015 (т.1 а.с.181).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ» укладено договір купівлі - продажу №25/03-2016 від 25.03.2016. Відповідно до умов вказаного договору TOB «ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ» поставлено на користь Позивача товарів на загальну суму 163101,84 грн. Вказані грошові кошти не сплачено, станом на 31.12.2017 рахується заборгованість перед TOB «ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ» у сумі 163101,84 грн. (т.2 а.с.7-15).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «БЕСТ КОНЦЕПТ» укладено договір купівлі - продажу №25/03/16-2 від 25.03.2016. Відповідно до умов вказаного договору TOB «БЕСТ КОНЦЕПТ» поставлено на користь Позивача товарів на загальну суму 344464,07 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено 179160,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням №426 від 14.04.2016, платіжним дорученням №427 від 14.04.2016, платіжним дорученням №790 від 07.09.2016. Грошові кошти в сумі 165303,42 грн. не сплачено, станом на 31.12.2017 рахується заборгованість перед TOB «ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ» у сумі 165303,42 грн. (т.2 а.с.16-36).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ОЛМОФО» укладено договір купівлі-продажу №280316-01 від 28.03.2016, договір на комплексне обслуговування транспортних засобів (придбання запасних частин та ремонт) №260416-1 від 26.04.2016, договір про надання послуг №27042016-1 від 27.04.2016. Відповідно до умов вказаних договорів TOB «ОЛМОФО» поставлено на користь Позивача товарів та виконано робіт на загальну суму 1087015,96 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №421 від 14.04.2016, №422 від 14.04.2016, №468 від 26.04.2016, №469 від 26.04.2016, №506 від 12.05.2016, №507 від 12.05.2016, №627 від 06.07.2016, №651 від 18.07.2016, №657 від 21.07.2016, №672 від 28.07.2016, №689 від 05.08.2016, №703 від 10.08.2016, №708 від 10.08.2016, №717 від 11.08.2016, №719 від 18.08.2016, №747 від 25.08.2016, №788 від 07.09.2016, №789 від 07.09.2016, №605 від 23.06.2016 (т.2 а.с.37-102).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «КІНОРІ» укладено договір поставки №054 від 17.10.2016, договір поставки №06/10 від 06.10.2016, договір на технічне обслуговування та ремонт автомобілів №05/10 від 05.10.2016, договір поставки №5 від 05.10.2016, договір про надання послуг з технічного обслуговування №04/10/16 від 04.10.2016, договір поставки №56/10 від 01.10.2016, договір поставки №17 від 01.10.2016, договір №053 від 01.10.2016. Відповідно до умов вказаних договорів TOB «КІНОРІ» поставлено на користь Позивача товарів та виконано робіт на загальну суму 552234,69 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено 387028,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням №997 від 15.11.2016, №998 від 15.11.2016, №999 від 15.11.2016, №1000 від 15.11.2016, №1001 від 15.11.2016, №1002 від 15.11.2016, №1003 від 15.11.2016, №1004 від 15.11.2016, №1009 від 17.11.2016. Грошові кошти в сумі 165206,48 грн. не сплачено, станом на 31.12.2017 рахується заборгованість перед TOB «КІНОРІ» у сумі 165206,48 грн. (т.3 а.с.93-175).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «АВЕЛІНК» укладено договір про надання послуг №112/1 від 14.11.2016, договір поставки №112/1 від 16.11.2016, договір поставки №114/1 від 23.11.2016. Відповідно до умов вказаних договорів TOB «КІНОРІ» поставлено на користь Позивача товарів та виконано робіт на загальну суму 736693,27 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено 533150,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1093 від 15.12.2016, №1094 від 15.12.2016, №1095 від 15.12.2016, №1096 від 15.12.2016, №1102 від 19.12.2016, №1103 від 19.12.2016, №1104 від 19.12.2016, №1122 від 23.12.2016. Грошові кошти в сумі 203543,14 грн. не сплачено, станом на 31.12.2017 рахується заборгованість перед TOB «АВЕЛІНК» у сумі 203543,14 грн. (т.3 а.с.176-219).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «СІТІ КОРПОРЕЙШН» укладено договір купівлі-продажу №261 від 02.12.2016, договір поставки №203 від 05.12.2016, договір надання послуг №257 від 14.12.2016, договір про надання послуг з ремонту контейнерів №248 від 12.12.2016. Відповідно до умов вказаних договорів TOB «СІТІ КОРПОРЕЙШН» поставлено на користь Позивача товарів та виконано робіт на загальну, суму 647939,18 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено 504390,56 грн., що і підтверджується платіжним дорученням №1099 від 10.01.2017, №1123 від 26.12.2016, і №1177 від 11.01.2017, №1178 від 18.01.2017. Грошові кошти в сумі 143548,62 грн. не сплачено, станом на 31.12.2017 рахується заборгованість перед TOB «СІТІ КОРПОРЕЙШН» у сумі 143548,62 грн. (т.3 а.с.220-250, т.4 а.с.1-16).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ВІРКОНС КОРПОРЕЙШН» укладено договір поставки №01/17 від 09.01.2017. Відповідно до умов вказаного договору TOB «ВІРКОНС КОРПОРЕЙШН» поставлено на користь Позивача товару на загальну суму 579600,00 грн. Грошові кошти в сумі 579600,00 грн. не сплачено, станом на 31.12.2017 рахується заборгованість перед TOB «ВІРКОНС КОРПОРЕЙШН» у сумі 579600,00 грн. (т.4 а.с.17-22)

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «НВП «ПОЛІ-ПЛАСТ» укладено договір поставки №311 від 13.02.2017. Відповідно до умов вказаного договору TOB «НВП «ПОЛІ-ПЛАСТ» поставлено на користь Позивача товару на загальну суму 556416,00 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №87 від 02.03.2017, №127 від 21.03.2017, №163 від 30.03.2017, №214 від 26.04.2017 (т.4 а.с.23-29).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП» укладено договір поставки №14/03/17-1 від 14.03.2017. Відповідно до умов вказаного договору TOВ «ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП» поставлено на користь Позивача товару на загальну суму 101401,82 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №292 від 02.06.2017 (т.4 а.с.30-46).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB ПРІМАВЕРА ГРУП» укладено договір поставки №505 від 01.03.2017. Відповідно до умов вказаного договору TOB ПРІМАВЕРА ГРУП» поставлено на користь Позивача товару на загальну суму 448663,03 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №131 від 21.03.2017, №156 від 29.03.2017, №190 від 12.04.2017 (т.4 а.с.47-60).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» укладено договір про надання послуг №18 від 31.03.2017. Відповідно до умов вказаного договору TOB «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» виконано робіт на загальну суму 19080,00 грн. Грошові кошти в сумі 19080,00 грн. не сплачено, станом на 31.12.2017 рахується заборгованість перед TOB «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» у сумі 19080,00 грн. (т.4 а.с.61-66).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ПО «ДЕТАЛЬ» укладено договір поставки №07-14 від 07.04.2017. Відповідно до умов вказаного договору TOB «ПО «ДЕТАЛЬ» поставлено на користь Позивача товару на загальну суму 487654,20 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено 384000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №296 від 02.06.2017, №305 від 08.06.2017. Грошові кошти в сумі 103654,20 грн. не сплачено, станом на 31.12.2017 рахується заборгованість перед TOB «ПО «ДЕТАЛЬ» у сумі 103654,20 грн. (т.4 а.с.67-78).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «СТАЛЬ ЕНЕРГОПРОМ» укладено договір поставки №357 від 11.04.2017. Відповідно до умов вказаного договору TOB «СТАЛЬ ЕНЕРГОПРОМ» поставлено на користь Позивача товару на загальну суму 462024,00 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану грошову суму, що підтверджується платіжним дорученням №934 від 21.11.2017, №934 від 30.11.2017, №942 від 04.12.2017, №943 від 27.11.2017 (т.4 а.с.79-94).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «АСТІОН БУД» укладено договір поставки №384-Т/05 від 11.05.2017. Відповідно до умов вказаного договору TOB «АСТІОН БУД» поставлено на користь Позивача товару на загальну суму 465274,50 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану грошову суму, що підтверджується платіжним дорученням №367 від 05.07.2017 (т.4 а.с.95-109).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «АГРОПРОМ ПЕРЕРОБКА» укладено договір поставки №028/05 від 23.05.2017, договір поставки №127/05 від 23.05.2017, договір про надання послуг №Р26/05 від 23.05.2017, договір поставки №Т29/05 від 23.05.2017. Відповідно до умов вказаних договорів TOB «АГРОПРОМ ПЕРЕРОБКА» поставлено на користь Позивача товару та виконано робіт на загальну суму 1110288,43 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану грошову суму, що підтверджується платіжним дорученням №368 від 05.07.2017, №369 від 05.07.2017, №414 від 19.07.2017, №434 від 25.07.2017, №484 від 10.08.2017, №485 від 10.08.2017, №490 від 11.08.2017, №491 від 11.08.2017, №623 від 28.09.2017,№626 від 11.10.2017 (т.4 а.с.110-176).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ІНВЕСТ ДАР» укладено договір купівлі-продажу №07-14-2 від 14.07.2017. Відповідно до умов вказаного договору TOB «ІНВЕСТ ДАР» поставлено на користь Позивача товару на загальну суму 97506,96 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану грошову суму, що підтверджується платіжним дорученням №627 від 11.10.2017 (т.4 а.с.177-181).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ЛОГІСТИК СЕРВІС ВОСТОК ЛТД» укладено договір купівлі-продажу №ДТ0714/01 від 14.07.2017 та договір про надання послуг №ДР0714/02 від 14.07.2017. Відповідно до умов вказаних договорів TOB «ЛОГІСТИК СЕРВІС ВОСТОК ЛТД» поставлено на користь Позивача товару та виконано робіт загальну суму 81575,98 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану грошову суму, що підтверджується платіжним дорученням №628 від 11.10.2017 та №629 від 11.10.2017 (т.4 а.с.182-192).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ТРАНЗИТ СТАЛЬ» укладено договір купівлі-продажу (товару) №58ПТ від 27.07.2017. Відповідно до умов вказаного договору TOB «ТРАНЗИТ СТАЛЬ» поставлено на користь Позивача товару на загальну суму 427331,57 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану грошову суму, що підтверджується платіжним дорученням №875 від 24.10.2017, №929 від 21.11.2017 (т.4 а.с.193-221).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «МЕГА СТАЛЬПРОМ» укладено договір купівлі-продажу №233 від 05.09.2017. Відповідно до умов вказаних договорів ТОВ «МЕГА СТАЛЬПРОМ» поставлено на користь Позивача товару та виконано робіт на загальну суму 133181,32 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану грошову суму, що підтверджується платіжним дорученням №82 від 09.02.2018 та №83 від 09.02.2018 (т.4 а.с.222-233).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «КОМПАНІЯ СОНЯЧНА ЗЕМЛЯ» укладено договір поставки №2908/2КСЗ від 29.08.2017. Відповідно до умов вказаного договору TOB «КОМПАНІЯ СОНЯЧНА ЗЕМЛЯ» поставлено на користь Позивача товару та виконано робіт на загальну суму 569085,74 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено 258491,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №993 від 26.1^.2017 та №994 від 26.12.2017. Грошові кошти в сумі 310593,96 грн. не сплачено, станом на 31.12.2017 рахується заборгованість перед TOB «КОМПАНІЯ СОНЯЧНА ЗЕМЛЯ» у сумі 310593,96 грн. (т.4 а.с.234-250, т.5 а.с.1-4).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ТЕХНОПРОМ ТОРГ» укладено договір про надання послуг №102017/12 від 17.10.2017 та договір поставки №102017 від 05.10.2017. Відповідно до умов вказаних договорів TOB «ТЕХНОПРОМ ТОРГ» поставлено на користь Позивача товару та виконано робіт загальну суму 330081,85 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №924 від 17.11.2017 та №925 від 17.11.2017 (т.5 а.с.5-24).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «СЕМЕЛІТ» укладено договір купівлі-продажу №159/17 від 01.12.2017. Відповідно до умов вказаного договору TOB «СЕМЕЛІТ» поставлено товару на загальну суму 423922,68 грн. Грошові кошти в сумі 423922,68 грн. не сплачено, станом на 423922,68 рахується заборгованість перед TOB «СЕМЕЛІТ» у сумі 423922,68 грн. (т.5 а.с.25-33).

Як вбачається з акту перевірки №001002/15-32-14-04/39788724 від 20.12.2018 року, перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «Портпромсервіс» показників в рядку 02 декларацій «фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 13.05.2015 по 31.12.2017 року встановлено їх заниження у сумі 14 065 136грн. (у тому числі зменшено від`ємне значення такого показника на суму 1 125 570грн., задекларованого підприємством у декларації з податку на прибуток за 2017 рік).

Так, відповідно до вищезазначеного акту перевірки фахівці головного управління ДФС в Одеській області зазначили, що позивач в ході провадження господарської діяльності на території порту «Одеса» з прибирання збору та вивозу сміття, придбавало сировину, матеріали, техніку, обладнання та притягувало сторонні організації, які виконували роботи (надавали послуги), але встановити джерело походження таких в ході перевірки були неможливим зв`язку з тим, що в ході проведення перевірки було використано інформаційні бази «Податковий блок» та АІС ОР «Податки» та було встановлено, що за результатами аналізу даних податкової звітності контрагенти ТОВ «Портпромсервіс», не є фактичними виконавцями таких робіт та постачальниками товарів, зазначених в актах виконаних робіт та видаткових накладних, крім того було встановлено відсутність факту отримання таких товарів (робіт та послуг) у третіх осіб, що свідчать про нереальність здійснення господарських операцій.

При цьому, суд зазначає, що ним було досліджено докази в вигляді результатів опрацьованої зібраної податкової інформації щодо контрагентів ТОВ «Портпромсервіс» з питань проведення фінансово – господарських операцій за оскаржуваний період, які надані представником відповідача в електронному носії, але суд не вважає такі докази належними та такими, що містять інформацію щодо предмету доказування виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пунктом 74.2 статті 74 Податкового кодексу України).

З огляду на наведене, наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної фіскальної служби, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації. Зазначена податкова інформація може, на думку суду, породжувати певні сумніви у посадових осіб контролюючого органу щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що платнику податків його контрагентами товари не постачались. Використання відповідачем при визначенні порушень платнику податків лише податкової звітності не є належним способом діяльності суб`єкта владних повноважень позивача у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Крім того, згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В силу положень частин першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б свідчили про коригування в АІС «Податковий блок» чи інших електронних базах даних показників податкової звітності ТОВ «Портпромсервіс» за спірний період.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.20

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, первинні документи та інші документи надані представником TOB «Портпромсервіс» на підтвердження обставин щодо здійснення господарських операцій ним з контрагентами (т.5 а.с.83-255, т.6 а.с.1-69), суд доходить висновку що позивачем надано всі належним чином оформленні необхідні від нього докази, що підтверджують проведення відповідних вищезазначених операцій та містять достовірні відомості про обсяг та зміст щодо них.

При цьому, стосовно тверджень представника відповідача в запереченні, а саме щодо винесених судами вироків по деяким з контрагентів позивача, які відповідно до цих вироків

використовували вказані фіктивні підприємства з метою покриття незаконної діяльності та відповідно директорами та засновниками яких були особи, які не мали наміру здійснювати фактичну господарську діяльність від імені таких підприємств, суд зазначає наступне.

Так, між TOB «Портпромсервіс» та TOB «СІТІПРАЙС» укладено договір поставки №26/08 від 26.08.2015. Відповідно до умов вказаного договору TOB «СІТІПРАЙС» поставлено на користь Позивача товарів на загальну суму 80133,15 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №99 від 16.09.2015 та платіжним дорученням №100 від 16.09.2015 (т.1 а.с.182-189).

Однак, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року у справі №757/24218/17-к який набрав законної сили встановлено, що засновник, директор та головний бухгалтера ТОВ «СІТІПРАЙС» Пальчик Н.В. передала оригінали статутних документів та ключі доступу для дистанційної роботи з розрахунковими рахунками у повне володіння ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , які використовували вказане фіктивне підприємство з метою покриття незаконної діяльності (щодо яких винесено вирок у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України) (т.6 а.с.105-121).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «СІСТЕМС ТОНЕР» укладено договір купівлі-продажу №21/09-2015 від 21.09.2015. Відповідно до умов вказаного договору TOB «СІСТЕМС ТОНЕР» поставлено на користь Позивача товарів на загальну суму 352312,8 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №7 від 16.10.2015 та платіжним дорученням №10 від 16.10.2015 та платіжним дорученням №132 від 08.10.2015 (т.1 а.с.190-197).

Однак, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2017 року у справі №522/17432/17 який набрав законної сили встановлено, що ОСОБА_4 (щодо якої винесено вирок суду та визнано винною у злочинах передбачених ч.2 ст.205 КК України) використовувалось ТОВ «СІСТЕМ ТОНЕР» для прикриття незаконної діяльності направленої на надання послуг по ухиленню від сплати податків (т.6 а.с.131-149).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «БІЗНЕС ЕРА» укладено договір купівлі-продажу №15/09-1 від 15.09.2015 та договір про надання послуг №23/09-1 від 23.09.2015. Відповідно до умов вказаних договорів TOB «БІЗНЕС ЕРА» поставлено на користь Позивача товарів та надано послуг на загальну суму 128051,61 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №8 від 16.10.2015, платіжним дорученням №9 від 16.10.2015, платіжним дорученням №133 від 08.10.2015 та платіжним дорученням №134 від 08.10.2015 (т.1 а.с.198-211).

Однак, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2017 року у справі №522/17432/17 який набрав законної сили встановлено, що ОСОБА_4 (щодо якої винесено вирок суду та визнано винною у злочинах передбачених ч.2 ст.205 КК України) використовувалось ТОВ «БІЗНЕС ЕРА» для прикриття незаконної діяльності направленої на надання послуг по ухиленню від сплати податків (т.6 а.с.131-149).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ГАРАНТ УКРАЇНА» укладено договір поставки №15/11-1 від 15.11.2015. Відповідно до умов вказаного договору TOB «ГАРАНТ УКРАЇНА» поставлено на користь Позивача товарів на загальну суму 181530,00 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №181 від 08,12.2015 та платіжним дорученням №197 від 18.12.2015 (т.1 а.с.212-217).

Однак, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2017 року у справі №522/17432/17 який набрав законної сили встановлено, що ОСОБА_5 став фактичним директором та засновником зазначеного підприємства, завдяки ОСОБА_4 (щодо якої винесено вирок суду та визнано винною у злочинах передбачених ч.2 ст.205 КК України) та згодом нею використовувалось ТОВ «ГАРАНТ УКРАЇНИ» для прикриття незаконної діяльності направленої на надання послуг по ухиленню від сплати податків (т.6 а.с.131-149).

Між TOB «Портпромсервіс» та ПП «ВОЛЕНС» укладено договір купівлі-продажу товарів №15/11-2015 від 15.11.2015. Відповідно до умов вказаного договору ПП «ВОЛЕНС» поставлено на користь Позивача товарів на загальну суму 238518,60 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №179 від 08.12.2015, платіжним дорученням №180 від 08.12.2015, платіжним дорученням №281 від 27.01.2016 та платіжним дорученням №335 від 24.02.2016, платіжним дорученням №369 від 24.03.2016 (т.1 а.с. 218-234, 244-245).

Однак, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2017 року у справі №522/17432/17 який набрав законної сили встановлено, що ОСОБА_6 став фактичним директором та засновником зазначеного підприємства завдяки ОСОБА_4 (щодо якої винесено вирок суду та визнано винною у злочинах передбачених ч.2 ст.205 КК України) та згодом нею використовувалось ПП «ВОЛЕНС» для прикриття незаконної діяльності направленої на надання послуг по ухиленню від сплати податків (т.6 а.с.131-149).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ПРАЙМСТАФФ» укладено договір на комплексне обслуговування транспортних засобів (придбання запасних частин та ремонт) 1619/01 від 19.01.2016. Відповідно до умов вказаного договору TOB «ПРАЙМСТАФФ» поставлено на користь Позивача товарів та виконано робіт на загальну суму 278388,59 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №336 від 24.02.2016, платіжним дорученням №357 від 04.03.2016 та платіжним дорученням №371 від 24.03.2016 (т.1 а.с.235-243).

Однак, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2017 року у справі №522/17432/17 який набрав законної сили встановлено, що ОСОБА_4 (щодо якої винесено вирок суду та визнано винною у злочинах передбачених ч.2 ст.205 КК України) використовувалось TOB «ПРАЙМСТАФФ» для прикриття незаконної діяльності направленої на надання послуг по ухиленню від сплати податків (т.6 а.с.131-149).

Як зазначено позивачем у позовній заяві між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ГРІН ФОРС» укладено договір поставки №26/01-2016 від 26.01.2016 (зазначеного договору до суду не надано). Відповідно до умов вказаного договору TOB «ГРІН ФОРС» поставлено на користь Позивача товарів на загальну суму 90795,90 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №337 від 24.02.2016, підтверджується платіжним дорученням №358 від 04.03.2016, платіжним дорученням №370 від 24.03.2016 (т.1 а.с.246-250, т.2 а.с.1).

Однак, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2017 року у справі №522/17432/17 який набрав законної сили встановлено, що ОСОБА_7 став фактичним директором та засновником зазначеного підприємства, завдяки ОСОБА_4 (щодо якої винесено вирок суду та визнано винною у злочинах передбачених ч.2 ст.205 КК України) та згодом нею використовувалось ТОВ «ГРІН ФОРС» для прикриття незаконної діяльності направленої на надання послуг по ухиленню від сплати податків (т.6 а.с.131-149).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «УКРЛАЙФ ЛТД» укладено договір купівлі-продажу №14/03/16-2 від 14.03.2016. Відповідно до умов вказаного договору TOB «УКРЛАЙФ ЛТД» поставлено на користь Позивача товарів на загальну суму 9379,86 грн. Вказані грошові кошти не сплачено, станом на 31.12.2017 рахується заборгованість перед TOB «УКРЛАЙФ ЛТД» у сумі 9379,86 грн. (т.2 а.с.2-6).

Однак, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року у справі №757/24218/17-к який набрав законної сили встановлено, що засновник, директор та головний бухгалтера ТОВ «УКРЛАЙФ ЛТД» Чєбан І.І. передала оригінали статутних документів та ключі доступу для дистанційної роботи з розрахунковими рахунками у повне володіння ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , які використовували вказане фіктивне підприємство з метою покриття незаконної діяльності (щодо яких винесено вирок у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України) (т.6 а.с.105-121).

Між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ДАКСТЕР ТРЕН» укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування №0032/09 від 01.09.2016,договір поставки товару №01/09/2016 від 05.09.2016, договір поставки товару №03/09/2016 від 06.09.2016, договір поставки товару №02/09/2016 від 14.09.2016. Відповідно до умов вказаних договорів TOB «ДАКСТЕР ТРЕН» поставлено на користь Позивача товарів та виконано робіт на загальну суму 422173,00 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено 484215,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №714 від 12.08.2016, №721 від 12.08.2016, №896 від 13.10.2016, №897 від 13.10.2016, №898 від 13.10.2016, №899 від 13.10.2016, №920 від 10.11.2016, №1010 від 24.11.2016 (т.3 а.с.50-92).

Однак, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року у справі №755/1949/17 який набрав законної сили встановлено, що згідно протоколу №2 від 04.05.2016 року директором та засновником TOB «ДАКСТЕР ТРЕН» став ОСОБА_8 (щодо якого винесено вирок на підставі ч.1 ст.205-1 КК України), але ним було домовлено з невстановленою особою, що в подальшому він не буде мати ніякого відношення до зазначеного підприємства, а фінансово-господарською діяльністю будуть займатися інші особи, відповідно за що ним було отримано грошову винагороду (т.6 а.с.127-130).

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

За змістом статті 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 12.01.2016 року у справі за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Пласт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у рішенні від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, в якій зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Отже, суд погоджується з відповідачем з цього приводу, оскільки за наявності вироків, якими встановлено, що такі контрагенти позивача зареєстровані на підставні особи, які не мали наміру здійснювати фактичну господарську діяльність від імені підприємств, то відповідно документи складені за результатом таких господарських операцій не можна вважати такими, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, оскільки показники податкового обліку підприємства позивача по даним відносинам не підтвердженні у встановленому законом порядку, беручи до уваги обставини, встановлені вироком суду, який набрав законної сили, зокрема те, що засновники/директора таких контрагентів визнані винними у скоєні злочинів передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Разом з тим, судом встановлено, що сума податкового зобов`язання податку на прибуток, контрагентів позивача ТОВ «ПРАЙМСТАФ», ПП «ВОЛЕНС», ТОВ «ГАРАНТ УКРАЇНИ», ТОВ «БІЗНЕС ЕРА», ТОВ «ГРАН ФОРС», ТОВ «СІСТЕМ ТОНЕР, ТОВ «СІТІ ПРАЙС, ТОВ «УКРЛАЙФ ЛТД», ТОВ «ДАКСТЕР ТРЕН» (щодо яких винесено вироки та визнано винними у скоєні злочинів засновниками/директорами зазначених підприємств у відповідності до ст. 205 КК України) – становить 337 883,40грн.

Крім того, щодо обґрунтування представника Головного управління ДФС в Одеській області про недійсність господарських операцій позивача з контрагентами щодо яких є вироки по справам №537/1979/17 (відносно TOB «ДЕРВІК КАПІТАЛ») та №757/45601/17-к (відносно TOB «АПЕКСТРЕЙД ЛТД»), суд зазначає наступне.

Так, як встановлено судом між TOB «Портпромсервіс» та TOB «ДЕРВІК КАПІТАЛ» укладено договір №27/06 від 27.06.2016, договір поставки товару №28/06 від 28.06.2016, договір з технічного обслуговування і ремонту контейнерів №29/06 від 28.06.2016, договір поставки нафтопродуктів №09/08 від 09.08.2016, договір поставки №39 від 01.08.2016, договір поставки №40 від 03.08.2016, договір поставки №42 від 05.08.2016, договір поставки товару №05/07 від 05.07.2016, договір поставки товару №29/06 від 29.06.2016. Відповідно до умов вказаних договорів TOB «ДЕРВІК КАПІТАЛ» поставлено на користь Позивача товарів та виконано робіт на загальну суму 1052688,66 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено 1007957,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №803 від 13.09.2016, №804 від 13.09.2016, №805 від 13.09.2016, №806 від 13.09.2016, №808 від 15.09.2016, №809від 15.09.2016. Грошові кошти в сумі 44731,06 грн. не сплачено, станом на 31.12.2017 рахується заборгованість перед TOB «ДЕРВІК КАПІТАЛ» у сумі 44731,06 грн. (т.2 а.с.170-251, т.3 а.с.1-49).

Разом з тим, суд зазначає, що ним в рішенні Крюківського районного суду м. Кременчуга Полтавської області по справі №537/1979/17 не було встановлено, що вирок було винесено відносно директора/засновника TOB «ДЕРВІК КАПІТАЛ» та ніяким чином не висвітлювалось те, що здійснені господарські операції позивачем з зазначеним контрагентом не відбувались чи були фіктивними.

Також судом встановлено, що між TOB «Портпромсервіс» та TOB «АПЕКСТРЕЙД ЛТД» укладено договір поставки №27/06/16 від 27.06.2016, договір про надання послуг з технічного обслуговування №28/06/16 від 28.06.2016, договір про надання послуг з технічного обслуговування №01/08 від 01.08.2016, договір про надання послуг з миття автомобіля від 01.08.2016. Відповідно до умов вказаних договорів TOB «АПЕКСТРЕЙД ЛТД» поставлено на користь Позивача товарів та виконано робіт на загальну суму 571771,07 грн., а TOB «Портпромсервіс» в свою чергу сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №715 від 12.08.2016, №719 від 12.08.2016, №720 від 12.08.2016, №810 від 15.09.2016, №811 від 15.09.2016, №903 від 13.10.2016, №907 від 20.10.2016, №914 від 26.10.2016, №916 від 31.10.2016, №917 від 31.10.2016, №918 від 31.10.2016 (т.2 а.с.103-169).

Однак, вирок Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2018 року у справі №757/45601/17-к станом на день розгляду справи не набрав законної сили (т.6 а.с.122-126).

З огляду на наведене та те що позивачем на підтвердження здійснених господарських операцій надано всі зазначені первинні документи щодо них, суд доходить висновку, що відповідачем не підтверджено не реальність проведення відповідних операцій з контрагентами TOB «ДЕРВІК КАПІТАЛ» та TOB «АПЕКСТРЕЙД ЛТД».

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.9, 72, 77, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРТПРОМСРВІС” до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 16.01.2019 року №0002951404 в частині суми, що перевищує суму за податковим зобов`язанням з податку на прибуток -337883,40грн, та суми, що перевищує суму штрафу 84470,85грн..

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 16.01.2019 року №0002941404.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 31.05.2019 року.

Суддя Е.А.Іванов

.