Рішення № 82104413, 31.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2359/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Стефанова С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі по тексту – позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (надалі по тексту – відповідач або ГУ Держгеокадастру в Одеській області) в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладену в листі від 15 березня 2019 року №К-1836/0-1634/0/37-19, у наданні ОСОБА_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га., розташованої за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Головне управління Держгекадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га., розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

13 лютого 2019 року позивач звернулася з заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про отримання 2 га. земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, разом з копією паспорту, ідентифікаційним кодом та викопіюванням з матеріалів оновлення планово-картографічних матеріалів Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області, з нанесенням земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства агрогрупи ґрунтів 66е, 67е, які не відносяться до особо цінних земель.

15 березня 2019 року листом за №К-1836/0-1634/0/37-19 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надало відповідь, в якій зазначено, що після проведення планових робіт по наповненню Державного земельного кадастру і визначення інформації щодо належності вказаної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутності встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства, така земельна ділянка буде включена до площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Також, в зазначеному листі відповідачем запропоновано позивачу визначитися з іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку у площі, висвітленій на сайті Головного управління, та подати клопотання відповідно до вимог частини шостої статті 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, позивач вважаючи протиправною відмову відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Процесуальні дії

Ухвалою судді від 23 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 08 травня 2019 року.

16 лютого 2019 року від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №17569/19), відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відзив обґрунтовано наступним

Відповідач зазначає, що дані про земельну ділянку, яку позивач бажає отримати у власність не внесенні до Державного земельного кадастру, а відтак не можливо встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства.

Після проведення планових робіт по наповненню Державного земельного кадастру і визначення інформації щодо належності цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутності встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства, така земельна ділянка буде включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації.

Виходячи з наведеного, відповідачем було запропоновано позивачу визначитися з іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку у переліку, висвітленому на сайті Головного управління, та подати клопотання відповідно до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач зазначає, що Головним управлінням надана мотивована відмова щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населеного пункту).

Стосовно вимоги, щодо зобов`язання Головне управління надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, відповідач зазначає, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а також суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

З наведеного вбачається, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

28 травня 2019 року від представника позивача надійшла заява (вхід. №19089/19) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

28 травня 2019 року від представника відповідача надійшло клопотання (вхід. №19083/19), про розгляд справи за відсутності представника Головного управління в порядку письмового провадження.

В судове засідання, яке було призначене на 28 травня 2019 рок о 10 год. 00 хв. сторони не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ч.9 ст.205 КАС України розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Факти та обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 13 лютого 2019 року звернулась до начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_2 з заявою про передачу у власність безоплатно земельної ділянки площею 2 га., яка знаходиться в межах Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.9).

До заяви від 13 лютого 2019 року позивачем надано:

- викопіювання з матеріалів оновлення планово-картографічних матеріалів Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області з нанесенням земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства (а.с.10);

- копію паспорту ОСОБА_1 та картку платника податків (а.с.8).

Листом за №К-1836/0-1634/0/37-19 від 15.03.2019 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повідомило позивача, що дані про земельну ділянку, яку позивач бажає отримати у власність не внесенні до Державного земельного кадастру, а відтак не можливо встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства. Після проведення планових робіт по наповненню Державного земельного кадастру і визначення інформації щодо належності цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутності встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства, така земельна ділянка буде включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Виходячи з наведеного, відповідачем було запропоновано позивачу визначитися з іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку у переліку, висвітленому на сайті Головного управління, та подати клопотання відповідно до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (а.с.11).

Джерела права та висновки суду

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.

Так, відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.10, 11 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно ч.18 ст.186 Земельного кодексу України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в оскаржуваній відмові ГУ Держгеокадастру в Одеській області не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га., розташованою за межами населеного пункту є протиправною.

При цьому, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України ГУ Держгеокадастру в Одеській області має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Водночас, суд не погоджується з доводами позивача про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га., розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 3, 12, 118 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення земельних питань щодо земельних ділянок комунальної власності належить до виключної компетенції відповідної місцевої ради і дане питання вирішується виключно на пленарних засіданнях цієї ради.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Крім того, відповідно до п.4 ч.1 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому слід зазначити, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити дію.

А у випадку, коли суб`єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що суд не має повноважень зобов`язувати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області приймати конкретне рішення, оскільки до компетенції суду не входить зобов`язання відповідача приймати будь-яке рішення, та перебирати на себе відповідні повноваження, віднесені до його компетенції.

Суд зазначає, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що знаходиться за межами населених пунктів на території Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області з підстав зазначених у листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №К-1836/0-1634/0/37-19 від 15.03.2019 року є протиправним.

Разом з тим, суд вважає правильним зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га., розташованої за межами населених пунктів на території Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача у загальній сумі 768 грн. 40 коп., сплачені згідно квитанції №0.0.1326775184.1 від 16.04.2019 року, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 21, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладену в листі від 15 березня 2019 року №К-1836/0-1634/0/37-19, у наданні ОСОБА_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га., розташованої за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га., розташованої за межами населених пунктів на території Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.