Рішення № 82104321, 30.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6182/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі судового засідання Хлевитській С.І.

за участю:

представника позивача – Березнякової І.В. (адвоката, згідно ордеру та договору),-

представника відповідача – Гершкулової О.В. (за довіреністю),-

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління реклами Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Управління реклами Одеської міської ради (далі – відповідач, Управління реклами), в якій позивач просить суд:

- визнати незаконною відмову Управління реклами Одеської міської ради у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, а саме: лайт-бокс 3,68 х 0,88 м. х 1 ст., за адресою: м.Одеса АДРЕСА_1 вул. АДРЕСА_2 4-А;

- зобов`язати Управління реклами Одеської міської ради встановити тримісячний пріоритет на місце розташування рекламного засобу (лайт-бокс на фасаді (об`ємні літери), а саме: лайт-бокс: 3,68 х 0,88 м. х 1 ст.) за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 03.12.2018 року судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

18 грудня 2018 року за вх. №39501/18 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви разом із уточненою позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління реклами Одеської міської ради (т.1 а.с.42-49), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління реклами Одеської міської ради, яким відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, а саме: лайт-бокс: 3,68 х 0,88 м х 1 ст., за адресою: м АДРЕСА_3 . АДРЕСА_2 , 4-А, що виражене у листі від 17.10.2018 року № 8385;

- зобов`язати Управління реклами Одеської міської ради встановити тримісячний пріоритет на місце розташування рекламного засобу (лайт-бокс на фасаді (об`ємні літери): а саме лайт-бокс: 3,68 х 0,88 м х 1 ст.) за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 4-А.

Так, в обґрунтування уточнених позовних вимог, позивачем зазначено, що вона здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_3 , та з метою отримання дозволу для розміщення рекламного засобу на фасаді будівлі за вказаною адресою, а саме лайт-боксу: 3,68 х 0,88 м х 1 ст., позивач звернулась до Управління реклами Одеської міської ради через центр надання адміністративних послуг. Однак, відповідач своїм листом за № 8385 від 17.10.2018 року повідомив позивачу про відмову у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, посилаючись, по-перше, що наданий позивачем ескіз запропонованого рекламного засобу є неінформативним; по-друге, що надана технічна документація, містить виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу; по-третє, що у наданих матеріалах відсутні погодження власника будівлі, що не відповідає п.6.5 Правил розміщення зовнішньої реклами.

Позивач вважає такі зауваження відповідача безпідставними, а виявлені невідповідності такими, що не відповідають дійсності, у зв`язку з чим, на її думку наявні підстави встановлення пріоритету, та в подальшому надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, з огляду на наступне.

З посиланням на п.7.1 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 р. №434, позивач вказує, що перелік документів, що додаються до заяви, є вичерпними, та був у повному обсязі поданий позивачем. Однак, на думку позивача, відповідачем у якості підстав для відмови зазначено зовсім інші формулювання.

Так, по-перше, позивач зазначає, що жодна норма діючого законодавства не передбачає, що ескіз запропонованого рекламного засобу, має містити відображення конструктивного рішення внутрішнього освітлення рекламної конструкції. Це питання, як стверджує позивач, відноситься до компетенції технічних працівників, які будуть виготовляти ці конструкції, а не до компетенції позивача та відповідача. Інших зауважень ескіз, який наданий позивачем, не містить. Тому, твердження відповідача про те, що ескіз, наданий позивачем є неінформативним, не відповідає дійсності.

Щодо зауваження про те, що надана технічна документація, яка підтверджує безпечність та надійність конструкції, містить виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу, позивач стверджує, що дані доводи також не можуть бути підставою для відмови у встановленні пріоритету.

Стосовно підстави для відмови у встановленні пріоритету на розміщення рекламного засобу, оскільки у наданих матеріалах відсутні погодження власника будівлі, що не відповідає вимогам п.6.5 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі, позивач вказує, що, нею був поданим вичерпний перелік документів разом із заявою.

Водночас, позивач зазначає, що з аналізу п.16 Типових правил, п.7.5, п.8.1 Правил вбачається, що погодження з власником місця або уповноваженим ним органом (особою), де планується розміщення рекламного засобу можливо лише після прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу та отримання примірників бланка дозволу за встановленою формою.

Враховуючи вищевикладене, на думку позивача, зауваження відповідача не можуть бути підставою для відмови у наданні пріоритету на встановлення рекламного засобу, а тому відмова Управління реклами Одеської міської ради, викладена у листі №8385 від 17.10.2018 року є незаконною.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року судом: прийнято до розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (з урахуванням уточнень, які надійшли до суду 18.12.2018 року за вх. №39501/18); відкрито провадження у справі № 420/6182/18 за даною позовною заявою; зобов`язано Управління реклами Одеської міської ради надати до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, належним чином засвідчені копії заяви, за результатами розгляду якої складено лист №8385 від 17.10.2018 року разом із доданими до неї документами (ескіз запропонованого рекламного засобу, технічну документацію, фотофіксацією місця розташування рекламних засобів, та інше), та усі інші документи, які брались до уваги при розгляді заяви позивача; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

04 січня 2019 року за вх. №463/19 (у визначений судом строк) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із документами, згідно переліку, наведеному у ньому, в тому числі, з доказами направлення їх копії на адресу позивача (т.1 а.с.67-87), в якому зазначено, що Управління реклами вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству.

Стосовно посилання позивача щодо неправомірності відмови у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає наступне.

З посиланням на ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», п.5, ч.3 п.6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 року, п.3.1,п.7.1, п.7.3, п.7.4 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №434 від 22.04.2008 року, відповідач вказує, що розглянувши заяву фізичної особи - підприємця Стащук ОСОБА_2 про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та додані до неї документи, Управління реклами виявило ряд порушень вимог Правил, що стало підставою для прийняття рішення про відмову у встановленні пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу.

Як стверджує відповідач, в технічній документації, яка підтверджує безпечність та надійність конструкції, виявлено виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу, а саме: адресу «вул. Космонавтів, 1» вручну виправлено на «вул. Космонавтів, 4-А», що викликало сумніви щодо того, чи дійсно технічна документація виготовлялась для конструкції, яку планується розташовувати за заявленою адресою. Отже, Управління реклами дійшло висновку, що має місце подання позивачем недостовірних відомостей, що є підставою для відмови у встановленні пріоритету згідно абз. 4 п.7.3. Правил.

Крім того, з посиланням на п.6.5 розділу 6, абз.7 п.7.3. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, пп.6.9.4.3 Правил благоустрою території міста Одеси (текстової частини) у новій редакції, затверджених рішенням Одеської міської ради №1631-VI від 23.12.2011 року, відповідач зазначає, що з доданої позивачем до заяви фотокартки місця розташування рекламного засобу вбачається перенасиченість фасаду та ділянки міського простору елементами зовнішньої реклами внаслідок надмірного скупчення рекламних засобів на споруді (розміщення великої кількості плівки з рекламою на вікнах), що суперечить нормам Правил благоустрою території міста Одеси. Все вищезазначене, як стверджує відповідач, було роз`яснено заявникові в листі Управління реклами за вих. №8385 від 17.10.2018 року.

Таким чином, Управління реклами Одеської міської ради вважає рішення про відмову у встановленні пріоритету ФОП ОСОБА_1 на місце розташування рекламного засобу вмотивованим, а доводи позивача щодо його неправомірності необґрунтованими та безпідставними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Управління реклами Одеської міської ради встановити тримісячний пріоритет на місце розташування рекламного засобу, відповідач, з посиланням на положення пп.13 п.«а» ч.1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує, що рішення про встановлення пріоритету є частиною дозвільної процедури на отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, та в установленому порядку його може прийняти виключно уповноважений на це діючим законодавством орган. В даному випадку, як вказує Управління реклами Одеської міської ради, це орган місцевого самоврядування в особі відповідача.

З огляду на вищевикладене, відповідач вказує, що позовна вимога про зобов`язання Управління реклами прийняти відповідне рішення про встановлення пріоритету фізичній особі-підприємцю Стащук О ОСОБА_3 М ОСОБА_3 на місце розташування рекламного засобу не підлягає задоволенню, оскільки за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження щодо встановлення пріоритету є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією відповідача, а тому суд не може прямо спонукати відповідача до прийняття такого рішення.

Зважаючи на вищезазначене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

Окрім того, на виконання ухвали суду у відзиві відповідач зазначив, що надає в копії заяву позивача, за результатом розгляду якої складено лист №8385 від 17.10.2018 року. Стосовно інших документів представник відповідача зазначив, що вони повернуті позивачу.

Щодо інших документів, які брались до уваги при розгляді заяви позивача, відповідач послався на відмову Управління реклами від 26.08.2018 року у встановлені позивачу пріоритету на місце розташування рекламних засобів за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки станом на 15.02.2019 року у позивача не сплинув строк для подання відповіді на відзив, враховуючи строк розгляду справи в порядку ст.262 КАС України, з метою повного та всебічного розгляду адміністративної справи та вирішення її по суті, ухвалою суду від 15.02.2019 року судом:

- вирішено проводити розгляд справи № 420/6182/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 12.03.2019 року о 15:45 год.;

- роз`яснено сторонам, що розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі, зважаючи на що, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі необхідності його подання) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

26 лютого 2019 року за вх. №7132/19 від представника відповідача надійшло повідомлення про відсутність необхідності у повторному поданні відзиву на позовну заяву (т.1 а.с.114-115).

Ухвалою суду від 12.03.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.04.2019 року о 09:40 год.

У підготовчому засіданні представником позивача надано ескіз рекламної конструкції на фасаді у кольоровому вигляді, який ухвалою суду від 10.04.2019 року, яку прийнято на місці та занесено до протоколу судового засідання, залучений до матеріалів справи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 року продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №420/6182/18 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 24.04.2019 року о 12:00 год.

У підготовчому засіданні 24.04.2019 року представником позивача надано до суду письмові пояснення (т.1 а.с.141-142), в яких зазначено, що при зверненні до Управління реклами Одеської міської ради з метою отримання дозволу на розміщення рекламного засобу через центр надання адміністративних послуг, ФОП ОСОБА_1 було надано перелік документів, який повністю відповідає вимогам Правил розміщення зовнішньої реклами, а саме: заяву про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (оригінал та копія); фотокартка та/або комп`ютерний макет місця (розмір 9*13 см.), на якому планується розташування рекламного засобу (з прив`язкою до місцевості) - 3 екз.; ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням – 2 екз.; топогеодезичні матеріали – знімок місцевості (М1:500) з нанесенням місця розташування рекламного засобу (для дистанційних рекламних засобів) – 2 екз.; технічна документація, яка підтверджує надійність та безпечність рекламного засобу – 1 екз.

У поясненнях також зазначено, що факт звернення позивача саме з таким переліком додатків до Управління реклами Одеської міської ради підтверджується тим, що Управління реклами Одеської міської ради у своєму листі від 17.10.2018 року №8385 надано відмову саме щодо такого звернення та відмова не пов`язана із недостатністю документів.

Разом з цим, представник позивача вказує, що об`єкт нерухомості для провадження господарської діяльності, по якому позивачу необхідно отримати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, знаходиться у неї в строковому платному користуванні на підставі договору оренди нерухомого майна від 01.04.2018 року, укладеного з власником приміщення – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 24.04.2019 року судом закрито підготовче провадження в адміністративній справі №420/6182/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 травня 2019 року о 16:00 год.

У судовому засіданні 08.05.2019 року судом заслухано вступне слово представників сторін, досліджено докази, що містяться в матеріалах справи, та зважаючи на необхідність представнику позивача подати клопотання про зменшення розміру судових витрат позивача, оголошено перерву у судовому засіданні до 20.05.2019 року о 14:00 год.

10 травня 2019 року за вх. №17425/19 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення проти розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які ухвалою суду від 20.05.2019 року, яка прийнята судом на місці та занесена до протоколу судового засідання, залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.05.2019 року представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві (уточненій), у наданих під час вступного слова поясненнях, та зважаючи на подані до суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.05.2019 року заявлений позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, у наданих під час вступного слова поясненнях, а також, зважаючи на подані до суду докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, промову в судових дебатах представників сторін, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 30.03.2018 року, про що зроблено запис №25560000000141118, та основним видом її діяльності є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (т.1 а.с.13).

Як стверджує позивач у позовній заяві, вона здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_3 .. Космонавтів, АДРЕСА_4 .

Судом встановлено, що з метою отримання дозволу для розміщення рекламного засобу на фасаді будівлі за адресою: АДРЕСА_4 , а саме лайт-боксу: НОМЕР_1 х 0,88 м х 1 ст., ФОП Стащук ОСОБА_5 .М. 19.06.2018 року подала заяву на надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами (т.1 а.с.85), яку зареєстровано за №8024.

За результатами розгляду цієї заяви про встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 4-А, Управління реклами Одеської міської ради надало позивачу лист-відповідь за №8024 від 26.06.2018 року (т.1 а.с.86), в якому зазначено, що зовнішня реклама на території міста Одеси може розміщуватись виключно з урахуванням вимог Законів України «Про рекламу» та «Про благоустрій населених пунктів», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, а також Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 р. № 434.

У листі від 26.06.2018 року №8024 зазначено, що за результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 , керуючись підп.7.3 Правил, робочий орган дійшов висновку про відмову у встановленні пріоритету на місце розташування рекламних засобів за вказаною у заяві адресою, оскільки в поданих документах виявлено недостовірні відомості, а саме, заявником подано до Робочого органу технічну документацію, яка підтверджує надійність безпечність конструкції, що містить скановані підписи та печатки, виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу. Крім того, представлені ескізи є неінформативними, оскільки відсутнє конструктивне рішення металевого каркасу рекламного засобу (його форма, розмір, спосіб з`єднання, наявність чи відсутність поперечних перемичок). Таким чином, з урахуванням викладеного, робочий орган вважає дану конструкцію технічно ненадійною.

Також, як зазначається сторонами та встановлено судом, 09.10.2018 року ФОП ОСОБА_1 повторно звернулась через центр надання адміністративних послуг до Управління реклами із заявою про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а саме, рекламної конструкції лайт-бокс: 3,68 х 0,88 м., за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів АДРЕСА_1 4-А, яку зареєстровано 09.10.2018 року за №8385 (т.1 а.с.76).

Як вказує позивач, та не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, разом із вказаною заявою від 09.10.2018 року за №8385, ФОП ОСОБА_1 надано: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; фотокартка та/або комп`ютерний макет місця (розмір 9*13 см.), на якому планується розташування рекламного засобу (з прив`язкою до місцевості) - 3 екз.; ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням – 2 екз.; топогеодезичні матеріали – знімок місцевості (М1:500) з нанесенням місця розташування рекламного засобу (для дистанційних рекламних засобів) – 2 екз.; технічна документація, яка підтверджує надійність та безпечність рекламного засобу – 1 екз. (т.1 а.с.13,15,16-31,76,131-132).

За результатами розгляду заяви ФОП Стащук О.М. від 09.10.2018 року за №8385 щодо встановлення пріоритету на місце розташування рекламних засобів (лайт-бокс: 3,68м х 0,88м х 1 ст.) за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 4-А, Управлінням реклами Одеської міської ради 17 жовтня 2018 року надано позивачу лист-відповідь за №8385 (т.1 а.с.14), в якому зазначено, що питання розміщення зовнішньої реклами на території м.Одеси регулюються, зокрема, Законом України «Про рекламу», Правилами розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затвердженими рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 р. № 434 (із змінами та доповненнями, далі - Правила) та Правилами благоустрою території міста Одеси, затвердженими рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 р. №1631-VІ (із змінами та доповненнями).

Як вказано у листі, за вимогами підпункту 7.1 Правил для одержання дозволу фізична особа-підприємець надає до робочого органу через центр надання адміністративних послуг заяву за встановленою формою, до якої додається певний перелік документів, однак, в порушення вказаних вимог, наданий ФОП Стащук ОСОБА_2 до заяви ескіз запропонованого рекламного засобу неінформативний, оскільки в ескізі не відображено конструктивне рішення внутрішнього освітлення рекламної конструкції. Надана ФОП ОСОБА_1 до заяви технічна документація, яка підтверджує безпечність та надійність інструкції, містить виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу.

Крім того, у листі від 17.10.2018 року №8385 зазначено, що за вимогами підпункту 6.5 Правил на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, конструктивних, функціонально-планувальних чинників типології елементів міського середовища та з дотриманням вимог Правил благоустрою території міста Одеси.

Управління реклами зазначило, що з наданої фотофіксації місця розташування рекламних засобів вбачається, що заявлена ФОП ОСОБА_1 рекламна конструкція не відповідає вимогам підпункту 6.9.4.3. Правил благоустрою території міста Одеси, згідно якого рекламні засоби або інформаційні вивіски на зовнішній поверхні будинків та будівель не повинні наслідок надмірного скупчення або неузгодженості перешкоджати сприйняттю їх архітектурних характеристик та стилістики. Розміщення такої кількості рекламних засобів на споруді створює перенасиченість фасаду та даної ділянки міського простору елементами зовнішньої реклами.

Зважаючи на вищевикладене, у листі від 17.10.2018 року №8385 Управлінням реклами Одеської міської ради зазначено, що робочий орган відмовляє у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу.

Таким чином, як вбачається з викладеного Управлінням реклами Одеської міської ради згідно рішення, яке викладено у листі від 17.10.2018 року №8385, відмовлено позивачу - ФОП ОСОБА_1 у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу (лайт-бокс: 3,68м х 0,88м х 1 ст.) за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 4-А, з наступних підстав:

- наданий ФОП ОСОБА_1 до заяви ескіз запропонованого рекламного засобу неінформативний, оскільки в ескізі не відображено конструктивне рішення внутрішнього освітлення рекламної конструкції;

- надана ФОП ОСОБА_1 до заяви технічна документація, яка підтверджує безпечність та надійність інструкції, містить виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу;

- заявлена рекламна конструкція не відповідає вимогам підпункту 6.9.4.3. Правил благоустрою території міста Одеси. Розміщення такої кількості рекламних засобів на споруді створює перенасиченість фасаду та даної ділянки міського простору елементами зовнішньої реклами.

В той же час, суд зазначає, що у листі міститься зміст вимог п.6.5 Правил благоустрою території міста Одеси, однак, відсутнє жодне посилання щодо недотримання чи порушення позивачем даних вимог.

Вважаючи протиправним рішення Управління реклами Одеської міської ради, що викладене у листі від 17.10.2018 р. № 8385, яким позивачу відмовлено у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, а саме: лайт-бокс: 3,68 х 0,88 м х 1 ст., за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 4-А, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою, з урахуванням уточнень до неї (т.1 а.с.45-49).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, Правилами розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затвердженими рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 р. № 434 (із змінами та доповненнями, далі - Правила) та Правилами благоустрою території міста Одеси, затвердженими рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 р. №1631-VІ (із змінами та доповненнями).

Законом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами є Закон України «Про рекламу».

Як вже встановлено судом, позивач 09.10.2018 року звернулась із заявою на надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», яка регулює питання зовнішньої реклами, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

В свою чергу, ч.1 ст.3 Закону України «Про рекламу» визначено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами регулюють Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі – Типові правила №2067).

Відповідно до пункту 2 Типових правил №2067:

- дозвіл ? це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці;

- виконавчий орган ради - виконавчий комітет сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міськдержадміністрації;

- місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою);

- спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Відповідно до п.3 Типових правил №2067 зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

Згідно з п.5 Типових правил №2067 для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Пунктом 6 Типових правил №2067 встановлено, що до повноважень робочого органу належать, зокрема: розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету; підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради.

Відповідно до п.9 Типових правил №2067 для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп`ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.

За змістом п.10 Типових правил №2067 за наявності документів, передбачених пунктом 9 цих Правил, відомості про заяву у той же день вносяться робочим органом до внутрішнього реєстру заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами (журналу), який ведеться у довільній формі.

Робочий орган протягом двох робочих днів з дня реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, на предмет надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку дозволу за формою згідно з додатком 3.

У разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу робочий орган надсилає заявникові вмотивовану відповідь із зазначенням підстав, передбачених законом.

Строк видачі дозволу або надання письмового повідомлення про відмову у його видачі становить 10 робочих днів.

В свою чергу відповідно до пп. 7 п „а” ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 22 Закону України „Про благоустрій населених пунктів”, ст. 7 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, ст. 16 Закону України „Про рекламу”, постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, з метою формування і відновлення гармонічного, естетичного та безпечного міського середовища та впорядкування розміщення засобів зовнішньої реклами у місті Одесі, виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення № 434 від 22.04.2008 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі» (в редакції рішення ОМР від 24.03.2011 року №120 із подальшими змінами та доповненнями), яким затверджені Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції» (із подальшими змінами) (далі – Правила №434).

Згідно з п.1.2, п.1.3 Правил №434 дані Правила регламентують порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та процедуру їх переоформлення, зміни й анулювання, визначають вимоги до технічного стану, художньо-естетичного вигляду та порядку розміщення рекламних засобів, умови користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності, підстави та порядок здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів, а також порядок здійснення контролю за дотриманням положень цих Правил.

Дія цих Правил поширюється на всю територію міста Одеси, включаючи розташування рекламних засобів на будинках (будівлях) і спорудах, на відкритих майданчиках, на міських вулицях (дорогах), площах та інших територіях, у зелених зонах, на елементах вуличного обладнання, зовнішніх та внутрішніх поверхнях підземних переходів, інших об`єктах, розташованих на відкритій місцевості, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування. Правила є обов`язковими до виконання всіма суб`єктами, що вступають у правовідносини з питань розміщення зовнішньої реклами у межах території міста Одеси.

Згідно з п.3.1 Правил №434 робочий орган, зокрема:

- впроваджує Правила розміщення зовнішньої реклами у місті Одесі;

- розглядає заяви юридичних осіб та фізичних осіб на отримання дозволів, внесення змін у дозволи, переоформлення дозволів, анулювання та/або продовження строку їх дії;

- приймає рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, його продовження або відмову у встановленні такого пріоритету;

- готує та подає в установленому порядку проекти рішень виконавчого комітету Одеської міської ради щодо надання дозволів, відмови у їх наданні або анулюванні.

Відповідно до п.7.1 Правил №434 для одержання дозволу юридична або фізична особа - підприємець надає до Єдиного дозвільного центру заяву за встановленою формою до якої додаються наступні документи:

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- фотокартка та/або комп`ютерний макет місця (розміром 9х13 см), на якому планується розташування рекламного засобу;

- ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням;

- топогеодезичні матеріали з нанесенням місця розташування рекламного засобу (для стаціонарних рекламних засобів);

- технічна документація, яка підтверджує надійність та безпечність рекламного засобу у випадках, передбачених пунктом 6.23 цих Правил.

Перелік документів, що додаються до заяви, є вичерпними. У випадку одночасного подання заявником декількох заяв на отримання дозволів, оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців надається в одному примірнику.

Згідно з п.7.2 Правил №434 під час подання заяви до Єдиного дозвільного центру представник робочого органу або державний адміністратор надає заявнику довідку з описом поданих документів. За наявності вищевказаних документів, заява протягом трьох днів з дати її надходження реєструється робочим органом в журналі реєстрації заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Судом встановлено, що при розгляді заяви позивача про надання дозволу для розміщення рекламного засобу на фасаді будівлі за адресою: АДРЕСА_4 , а саме лайт-боксу: 3,68 х 0,88 м х 1 ст. від 09.10.2018 року №8385, відповідачем не було встановлено неповноту поданих ФОП ОСОБА_1 документів.

Відповідно до п.7.3 Правил №434 робочий орган відмовляє у встановлені пріоритету юридичній особі або фізичній особі – підприємцю (заявнику) у разі:

- подачі неповного комплекту документів;

- оформлення поданих документів не відповідає встановленим вимогам;

- виявлення у документах, поданих заявником, недостовірних відомостей;

- на вказане заявником місце вже виданий дозвіл;

- на вказане заявником місце вже встановлено пріоритет;

- якщо обрані заявником формат, вид та/або тип рекламного засобу та/або спосіб його розташування чи зовнішній вигляд не відповідають вимогам, визначеним розділами 6, 12 цих Правил.

Перелік підстав для відмови у встановлені пріоритету є вичерпним.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що положеннями Правил №434 визначено вичерпний перелік підстав для відмови робочим органом у встановлені пріоритету юридичній особі або фізичній особі-підприємцю.

Як вже встановлено судом, однією з підстав для відмови позивачу у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу слугувало те, що рекламна конструкція не відповідає вимогам підпункту 6.9.4.3. Правил благоустрою території міста Одеси, згідно якого рекламні засоби або інформаційні вивіски на зовнішній поверхні будинків та будівель не повинні внаслідок надмірного скупчення або неузгодженості перешкоджати сприйняттю їх архітектурних характеристик та стилістики. Розміщення такої кількості рекламних засобів на споруді створює перенасиченість фасаду та даної ділянки міського простору елементами зовнішньої реклами.

Суд зазначає, що відповідно до п.1.1. Правил благоустрою території міста Одеси, які затверджені рішення Одеської міської ради від 23.12.2011 року № 1631-VI (далі – Правила благоустрою №1631) правила благоустрою території міста Одеси (текстова частина) у новій редакції (далі – Правила) є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання на території міста Одеси, яким встановлюється порядок благоустрою та утримання об`єктів благоустрою міста Одеси, визначаються правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні основи благоустрою

Згідно з п.1.7, п.1.8. Правил благоустрою №1631 Правила розроблені та діють на підставі Конституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», «Про рекламу», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про дорожній рух», інших нормативно-правових актів і нормативних документів, що регулюють відносини у сфері благоустрою. Правила містять загальнообов`язкові на території міста Одеси норми.

Пунктом 6.9 Правил благоустрою №1631 визначені питання розміщення та утримання зовнішньої реклами, інформаційних вивісок.

Відповідно до п.6.9.1.1 Правил благоустрою №1631 розміщення зовнішньої реклами на території міста Одеси здійснюється відповідно до чинного законодавства України, Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 року № 434 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з п.6.9.4.3 Правил благоустрою №1631 рекламні засоби та/або інформаційні вивіски на зовнішній поверхні будинків та будівель не повинні внаслідок надмірного скупчення або неузгодженості перешкоджати сприйняттю їх архітектурних характеристик та стилістики.

Розділом 12 Правил благоустрою №1631 врегульовано питання відповідальності фізичних та юридичних осіб у сфері благоустрою.

Так, відповідно до п.12.1 Правил благоустрою №1631 невиконання або порушення передбачених Правилами вимог та обов`язків вважається порушенням цих Правил. За порушення цих Правил винні особи несуть відповідальність, встановлену Кодексом України про адміністративні правопорушення та Законом України «Про благоустрій населених пунктів».

Таким чином, вказаними Правилами благоустрою №1631 визначено наслідки недотримання, в тому числі, суб`єктами господарювання вказаних Правил.

При цьому, приписами вказаних Правил за порушення п.6.9.4.3 не передбачено, що недотримання цього пункту є підставою для відмови у встановленні пріоритету на розташування рекламних засобів.

Водночас, суд зазначає, що посилання відповідача у відзиві на позов в цій частині порушення (п.6.9.4.3 Правил) на те, що з доданої позивачем до заяви фотокартки місця розташування рекламного засобу вбачається перенасиченість фасаду та ділянки міського простору елементами зовнішньої реклами внаслідок надмірного скупчення рекламних засобів на споруді (розміщення великої кількості плівки з рекламою на вікнах), що суперечить нормам Правил благоустрою території міста Одеси, суд вважає необґрунтованим (невмотивованим) з огляду на наступне.

У листі відповідача від 17.10.2018 року міститься загальне посилання стосовно розміщення кількості рекламних засобів на споруді, що створює перенасиченість фасаду.

Водночас, під час розгляду даної справи, представник відповідача не змогла зазначити суду яким саме чином та ким саме було встановлено таку перенасиченість фасаду розміщенням відповідної кількості рекламних засобів.

Разом з цим, представник відповідача не змогла зазначити, якому саме критерію, за яким робочий орган відмовляє у встановлені пріоритету юридичній особі або фізичній особі – підприємцю (заявнику), із визначених п.7.3 Правил №434, відповідає, за твердженням відповідача, перенасиченість фасаду розміщенням відповідної кількості рекламних засобів.

Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача як на підставу для прийняття спірного рішення на те, що рекламні конструкції не відповідають вимогам підпункту 6.9.4.3. Правил благоустрою території міста Одеси є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у встановлені пріоритету фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на місце розташування рекламних засобів (лайт-бокс: 3,68 х 0,88 м. х 1 ст.) за адресою: м.Одеса, вул.Космонавтів, 4-А.

Водночас, як вже встановлено судом, ще однією підставою для прийняття Управлінням реклами Одеської міської ради рішення, яке викладено у листі від 11.10.2018 року №8385 щодо відмови у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу слугувало те, що наданий ФОП ОСОБА_1 до заяви ескіз запропонованого рекламного засобу є неінформативним, оскільки в ескізі не відображено конструктивне рішення внутрішнього освітлення рекламної конструкції.

Як вже зазначено судом, відповідно до п.7.1 Правил №434 для одержання дозволу юридична або фізична особа - підприємець надає до Єдиного дозвільного центру заяву за встановленою формою, до якої додається, в тому числі, ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.

При цьому, у п.6.23 Правил №434 визначено, що при розміщені рекламних засобів типу «сіті-лайт» та інших рекламних засобів такого ж чи більшого формату розповсюджувач зовнішньої реклами надає до робочого органу у складі ескізу рекламного засобу конструктивне рішення у вигляді технічної документації. Така документація розробляється спеціалізованими ліцензованими суб`єктами господарювання з урахуванням вимог нормативних документів й повинна містити розрахунки та висновки стосовно надійності та безпеки рекламного засобу. Рекламні засоби повинні бути виконані професійно з урахуванням засобів художнього проектування та графічного дизайну.

Таким чином, як вбачається з викладеного, надається ескіз разом із конструктивним рішенням у вигляді технічної документації.

До суду з боку позивача надано ескіз рекламної конструкції на фасаді (т.1 а.с.131), у якому містяться дані, в тому числі, щодо «наявності та характеристик підсвічування рекламної конструкції».

При цьому, ні у відзиві на позовну заяву, ні під час розгляду даної справи відповідач не зміг зазначити, якою нормою передбачено відображення в самому ескізі запропонованого рекламного засобу конструктивного рішення внутрішнього освітлення рекламної конструкції.

З приводу зазначених вище двох підстав для відмови позивачу у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд виходить з того, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень включає в себе те, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути обґрунтовані та можуть ґрунтуватися виключно на належних та достатніх доказах.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

В той же час, суд зазначає, що вищевказані підстави для відмови позивачу у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, у листі від 17.10.2018 р. № 8385 не були належним чином відповідачем обґрунтовані та вмотивовані.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та аналізуючи зміст вищенаведених норм законодавства у взаємозв`язку із обставинами справи, суд зазначає, що відповідач не довів належними доводами, із посиланням на положення діючого законодавства та відповідні докази, підстав для відмови позивачу у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, які визначені у листі від 17.10.2018 р. № 8385, а саме:

- що рекламна конструкція не відповідає вимогам підпункту 6.9.4.3. Правил благоустрою території міста Одеси;

- що наданий ФОП ОСОБА_1 до заяви ескіз запропонованого рекламного засобу неінформативний, оскільки в ескізі не відображено конструктивне рішення внутрішнього освітлення рекламної конструкції.

З огляду на викладене, суд вважає, що відмова відповідача у встановлені позивачу пріоритету на місце розташування рекламного засобу, яка викладена у листі від 17.10.2018 р. № 8385, з наведених вище підстав, є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не узгоджується із вимогами діючого законодавства, що регулює питання розміщення зовнішньої реклами.

Водночас, стосовно підстави для відмови ФОП ОСОБА_1 у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу (лайт-бокс: 3,68м х 0,88м х 1 ст.) за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів АДРЕСА_1 4-А, у зв`язку із тим, що надана ФОП Стащук ОСОБА_2 до заяви технічна документація, яка підтверджує безпечність та надійність інструкції, містить виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу, суд зазначає наступне.

Як стверджує відповідач у відзиві на позов та під час розгляду справи, в технічній документації, яка підтверджує безпечність та надійність конструкції, виявлено виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу, а саме: адресу «вул. Космонавтів, 1» вручну виправлено на «вул. Космонавтів, 4-А», що викликало сумніви щодо того, чи дійсно технічна документація виготовлялась для конструкції, яку планується розміщувати за заявленою адресою. Отже, за таких обставин, Управління реклами дійшло висновку, що має місце подання позивачем недостовірних відомостей, що є підставою для відмови у встановленні пріоритету згідно з абз. 4 п.7.3. Правил №434.

Відповідно до п.38 Типових правил №2067 розроблення необхідної технічної документації, монтаж (демонтаж) рекламного засобу здійснюється спеціалізованими підприємствами, установами та організаціями.

Так, з наданої до суду копії технічної документації, яка підтверджує безпечність та надійність інструкції (т.1 а.с.16-31), судом встановлено, що розрахунок надійності несучих елементів рекламної конструкції з розміром плоскості 3,68 м*0,88 м. складений щодо рекламної конструкції, яка розташована за адресою: м АДРЕСА_3 (у надрукованому вигляді) (т.1 а.с.17).

В той же час, вказаний розрахунок містить виправлення щодо адреси рекламної конструкції, які здійснені шляхом виправлення вказаної надрукованої цифри « 1» на дописану замість неї вручну (створену ручним способом) цифру « 4» та додану до неї букву «А».

На вказаному розрахунку зазначається, що він розроблений за замовленням позивача - ПП «Ремстрой-Ф», підписаний директором – ОСОБА_6 та розробником – ОСОБА_7 .

При цьому, у частині виправлення адреси не міститься жодних даних, що таке виправлення здійснила будь-яка з цих осіб.

Водночас, суд зазначає, що лише у розрахунку надійності несучих елементів рекламної конструкції міститься посилання на адресу розташування рекламної конструкції, а в іншій частині технічної документації не міститься жодних даних щодо цієї адреси.

Разом з цим, як вже встановлено судом, з метою отримання дозволу для розміщення рекламного засобу на фасаді будівлі за адресою: АДРЕСА_4 , а саме лайт-бокс: 3,68 х 0,88 м х 1 ст., ФОП ОСОБА_1 19.06.2018 року подала через центр надання адміністративних послуг заяву про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами (т.1 а.с.85), за результатами розгляду якої Управління реклами Одеської міської ради надало позивачу лист-відповідь №8024 від 26.06.2018 року із зазначенням у ньому, зокрема, що подана до Робочого органу технічна документація, яка підтверджує надійність, безпечність конструкції, містить скановані підписи та печатки, виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу.

Тобто, позивачу при попередньому її зверненні до Управління реклами Одеської міської ради про надання дозволу для розміщення рекламного засобу на фасаді будівлі за адресою: АДРЕСА_4 вже було повідомлено про недоліки технічної документації, яка підтверджує надійність безпечність конструкції, а саме, що вона містить виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу, що викликало сумніви щодо того, чи дійсно технічна документація виготовлялась для конструкції, яку планується розміщувати за заявленою адресою.

При цьому, при повторному зверненні із заявою до Управління реклами Одеської міської ради про надання дозволу для розміщення рекламного засобу на фасаді будівлі за адресою: АДРЕСА_5 Одеса АДРЕСА_6 Космонавтів, 4-А від 09.10.2018 року вх. №8385 ФОП ОСОБА_1 знову подано вказану технічну документацію із виправленнями в частині адреси розташування рекламного засобу.

Водночас, при повторному зверненні до відповідача, позивачем не надано жодних пояснень з приводу вказаних виправлень.

В свою чергу, суд зазначає, що під час розгляду справи судом було запропоновано представнику позивача, надати у разі наявності, докази на підтвердження того, що такі виправлення у технічній документації здійснені уповноваженою особою, однак зі сторони позивача жодних доказів до суду не надавалось.

В той же час, на пропозицію суду, з боку позивача не було надано жодного документу на підтвердження того, що у власності чи у користуванні ФОП Стащук ОСОБА_8 М ОСОБА_3 знаходиться об`єкт за адресою: АДРЕСА_4 , а лише надано пояснення щодо дати укладення договору оренди нерухомого майна за вказаною адресою.

Суд зазначає, що спеціального нормативного акта, яким би було врегульовано питання щодо внесення виправлень у технічну документацію, яка надається при зверненні із заявою про надання дозволу для розміщення рекламного засобу, не прийнято.

При цьому, відповідно до п.4.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі – Положення №88) визначено, що у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітності підчистки і необумовлені виправлення не допускаються

Згідно з п. 4.2. Положення №88 помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітності, що створені ручним способом, виправляються способом «червоного сторно», додаткових бухгалтерських проведень або коректурним способом, відповідно до якого неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

Згідно з п.4.4 Положення №88 виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом "виправлено" та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення.

Суд зазначає, що за відсутності законодавчо визначеної процедури внесення виправлень в технічну документацію, яка надається при зверненні із заявою про надання дозволу для розміщення рекламного засобу, у позивача було право та можливість застосувати, в тому числі, вищевказані положення чинного законодавства, з метою уникнення сумнівів у достовірності відомостей, зазначених у ній, а саме, щодо того, чи дійсно технічна документація виготовлялась для конструкції, яку планується розміщувати за заявленою адресою.

Водночас, суд вважає, що позивач також могла надати докази на підтвердження того, що такі виправлення у технічній документації здійснені уповноваженою на те особою.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене судом, вказана технічна документація, що надана позивачем, не може вважатись саме технічною документацією для надання дозволу для розміщення рекламного засобу на фасаді будівлі за адресою: АДРЕСА_4 .

В свою чергу, згідно з п.7.3 Правил №434 робочий орган відмовляє у встановлені пріоритету юридичній особі або фізичній особі – підприємцю (заявнику), зокрема, у разі: подачі неповного комплекту документів, виявлення у документах, поданих заявником, недостовірних відомостей.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем у спірному листі від 17.10.2018 р. № 8385, правомірно відмовлено позивачу у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, а саме: лайт-бокс: 3,68 х 0,88 м х 1 ст., за адресою: м. Одеса АДРЕСА_1 вул. Космонавтів, 4-А, у зв`язку із тим, що надана ФОП Стащук ОСОБА_2 до заяви технічна документація, яка підтверджує безпечність та надійність інструкції, містить виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що з метою належного захисту прав та інтересів позивача, враховуючи здійснені судом висновки у даному рішенні, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Управління реклами Одеської міської ради, яким відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, а саме: лайт-бокс: 3,68 х 0,88 м х 1 ст., за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 4-А, що виражене у листі від 17.10.2018 року № 8385 підлягає частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправним та скасування рішення Управління реклами Одеської міської ради, яке викладене у листі від 17.10.2018 року за № 8385 про відмову фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, а саме: лайт-боксу: 3,68 х 0,88 м х 1 ст., за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 4-А, в частині, з підстав, зазначених у якості такої відмови, а саме, що рекламні конструкції не відповідають вимогам підпункту 6.9.4.3. Правил благоустрою території міста Одеси, та, що наданий ФОП ОСОБА_1 до заяви ескіз запропонованого рекламного засобу неінформативний.

В іншій частині (з підстав того, що надана ФОП ОСОБА_1 до заяви технічна документація, яка підтверджує безпечність та надійність інструкції, містить виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу) вказане вище рішення Управління реклами Одеської міської ради, яке викладене у листі від 17.10.2018 року за № 8385, є правомірним, у зв`язку із чим не підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Управління реклами Одеської міської ради встановити тримісячний пріоритет на місце розташування рекламного засобу (лайт-бокс на фасаді (об`ємні літери), а саме: лайт-бокс: 3,68 х 0,88 м. х 1 ст.) за адресою: АДРЕСА_5 Одеса АДРЕСА_6 Космонавтів, 4-А, суд зазначає наступне.

Враховуючи що відповідачем у спірному листі від 17.10.2018 р. № 8385 правомірно відмовлено позивачу у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, а саме: лайт-бокс: 3,68 х 0,88 м х 1 ст., за адресою: м. Одеса АДРЕСА_1 вул. Космонавтів, 4-А, у зв`язку із тим, що надана ФОП Стащук ОСОБА_2 до заяви технічна документація, яка підтверджує безпечність та надійність інструкції, містить виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача вчинити певні дії щодо встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу, в тому числі у спосіб, заявлений позивачем.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з п.7.4 Правил №434 за наявності всіх документів, передбачених пунктом 7.1 цих Правил, робочий орган протягом п`яти днів з дати реєстрації заяви перевіряє заяву та додані документи щодо наявності підстав, зазначених у пункті 7.3 цих Правил, після чого керівник робочого органу приймає рішення про встановлення пріоритету або про його відмову. У разі прийняття вказаного рішення робочий орган протягом трьох днів надає вмотивовану відповідь заявнику та повертає всі подані ним документи, у тому числі до Єдиного дозвільного центру.

Під час розгляду справи відповідач зазначив, що всі подані документи були повернуті позивачу, що не заперечувалось представником позивача.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Однак, зважаючи на те, що відповідачем у спірному листі від 17.10.2018 р. №8385 правомірно відмовлено позивачу у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, а саме: лайт-бокс: 3,68 х 0,88 м х 1 ст., за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 4-А, у зв`язку із тим, що надана ФОП Стащук ОСОБА_2 до заяви технічна документація, яка підтверджує безпечність та надійність інструкції, містить виправлення в частині адреси розташування рекламного засобу, та зважаючи на те, що всі подані документи були повернуті позивачу, у суду також відсутні підстави для застосування при вирішенні справи положень абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України.

В той же час, судом не надається оцінка посиланням відповідача у листі від 17.10.2018 року №8385 на зміст вимог п.6.5 Правил благоустрою території міста Одеси в частині, оскільки у ньому відсутнє жодне посилання щодо недотримання чи порушення позивачем даних вимог при поданні відповідної заяви.

Решта доводів позивача та відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ФОП Стащук О ОСОБА_3 М.

Щодо розподілу судових витрат відповідно до положень ст.139 КАС України, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що у поданому до суду 26.12.2018 року клопотанні представник позивача просила суд, в тому числі, стягнути з Управління реклами Одеської міської ради на користь позивача судові витрати у сумі 18624 грн., що складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 3624 грн. та суми витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. (т.1 а.с.61-62).

Щодо стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 3524 грн., су зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при подачі даної позовної заяви сплачено судовий збір згідно квитанції №28 від 28.11.2018 року у розмірі 3524,00 грн. як за дві вимоги немайнового характеру (1762 грн.*2).

Суд зазначає, що судом задоволено одну позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасування рішення Управління реклами Одеської міської ради, яке викладене у листі від 17.10.2018 р. № 8385, в частині. При цьому, суд відмовив позивачу у задоволенні позовної вимоги зобов`язального характеру.

При цьому, спірне рішення, яке судом частково скасовано, містило в собі 3 підстави для відмови фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, 2 з яких судом визнані безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку із чим рішення скасовано частково.

Тобто, судом задоволено 2/3 однієї немайнової вимоги ФОП ОСОБА_1 .

З урахуванням часткового задоволення позовної заяви шляхом задоволення 2/3 однієї позовної вимоги немайнового характеру фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що розмір судового збору, сплаченого згідно квитанції №28 від 28.11.2018 року, що підлягає стягненню на користь позивача з Управління реклами Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта владних повноважень, становить 1174,67 грн. (1762 грн. / 3 = 587,33 грн. х 2 =1174,67 грн.), пропорційно до розміру задоволених вимог.

В частині стягнення на користь позивача вартості професійної правничої (правової) допомоги адвоката в розмірі 15000 грн., суд зазначає наступне.

Представник позивача зазначила у поданому нею до суду 26.12.2018 року клопотанні, що нею 26.11.2018 року із позивачем укладено договір про надання правової допомоги №1/18, та складено акт приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 15000 грн.

На підтвердження наявності витрат на правничу допомогу з боку позивача разом із цим клопотанням надано до суду:

- договір (угоду) №01/18 про надання правничої допомоги від 20.11.2018 року (т.1 а.с.34);

- додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги №01/18 від 26.11.2018 року (т.1 а.с.63);

- акт приймання – передачі виконаних робіт від 20.12.2018 року до договору про надання правничої допомоги від 26.11.2018 року№01/18, в якому зазначається, що клієнт визнає, що загальна вартість проведених робіт склала 15000 грн. (т.1 а.с.64).

Так, згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 20.12.2018 року до договору про надання правничої допомоги від 26.11.2018 року№01/18, адвокатом були виконані наступні роботи за договором:

1) усна консультація клієнта на першій зустрічі (1 година – 1000 грн.);

2) аналіз наданих для огляду документів, що стосуються справи. Аналіз повноважень органів місцевого самоврядування з питань надання дозволу на встановлення рекламних засобів. Аналіз порядку надання дозволу на встановлення рекламних засобів. Визначення правової сутності поняття «встановлення пріоритету на розміщення рекламного засобу» (3 години – 3000 грн.);

3) правовий аналіз судової практики з використанням матеріалів з Єдиного державного реєстру судових рішень (1 година - 1000 грн.);

4) складання письмової консультації Клієнту на 1 аркуші (1 година - 1000 грн.);

5) складання позовної заяви у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Копіювання документів. Визначення суми судовою збору (3 години – 3000 грн.);

6) подання позовної заяви до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду (1 година - 1000 грн.);

7) складання клопотання про виправлення недоліків позовної заяви (2,5 годин – 2500 грн.);

8) подання клопотання про виправлення недоліків до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду (1 година - 1000 грн.).

Представник відповідача у запереченнях проти розміру витрат на правничу допомогу (т.1 а.с.159-161), з посиланням на правові висновки, викладені в постанові Верховного суду від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17, по кожній позиції опису виконаних адвокатом робіт зазначає, що загальний розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 15000,00 грн. є неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та є таким, що не відповідає критеріям реальності та розумності.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

У відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Водночас, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 21 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вже зазначалось судом вище, позивачем надані лише вищевказані документи відповідно до договору №01/18 від 20.11.2018 року про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього.

Згідно вказаної додаткової угоди від 26.11.2018 року розмір гонорару адвоката складає 1000 грн. за одну годину роботи адвоката, а загальна вартість проведених робіт склала 15000 грн. згідно акту виконаних робіт.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55).

Для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.

Наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218, встановлено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність,

Пунктами 1, 2, 4 ч.3 вказаного вище Порядку передбачено, що самозайнята особа зобов`язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності); книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою; у разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.

Записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (п. 5 Порядку).

Згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 31 жовтня 2018 року у справі №636/2485/16-а, Суд зазначив наступне: «…Враховуючи набрання чинності з 15 грудня 2017 року нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України та запровадження положеннями цього Кодексу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого Кодексу адміністративного судочинства України та доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218…».

Проте, до суду з боку адвоката не надано книги обліку доходів і витрат, в якій були би відображені відповідні суми коштів за надані послуги (виконані роботи).

При цьому, суд зазначає, що у наданому акті прийому-передачі виконаних робіт та у попередньому орієнтовному розрахунку суми судових витрат не міститься жодних дат щодо виконання зазначених у ньому робіт адвокатом. Також, ні з боку адвоката, ні з боку позивача не були надані до суду акти виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг) із зазначенням дат виконання конкретних робіт, що вказані адвокатом.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу суд приймає до уваги та вважає доречними посилання представника відповідача, які викладені у запереченнях щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу, а саме, що п.3 опису виконаних робіт включає правовий аналіз судової практики з використанням матеріалів з Єдиного державного реєстру судових рішень вартістю 1000 грн., на що адвокатом витрачено 1 годину часу, однак, ані позовна заява, ані уточнена позовна заява не містять жодного посилання на судову практику зі спірних правовідносин, яке б підтверджувало використання судових рішень для обґрунтування правової позиції у справі.

Також, суд приймає до уваги доводи відповідача про те, що описом виконаних робіт, окрім усної консультації клієнта вартістю 1000,00 грн., передбачено також складання письмової консультації клієнту вартістю 1000,00 грн., проте не обґрунтовано необхідності та доцільності надання такої письмової консультації, адже позивач особисто не приймав участі у розгляді справи.

Суд також враховує, що позивачем не надано до суду копії вказаної письмової консультації, що могло надати об`єктивну можливість як суду, так і відповідачу, пересвідчитись у дійсності виконання такого виду робіт.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача щодо складання клопотання про виправлення недоліків позовної заяви, вартість якого становила 2500,00 грн., а саме, що характер допущених недоліків не потребував великого обсягу робіт для їх усунення, а тому витрачений час та вартість у 2500,00 грн. є завищеними, оскільки, ухвалою суду від ухвалою суду від 03.12.2018 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду (з копією для відповідача):

1) уточненої позовної заяви із:

- викладом позовних вимог у відповідності до приписів ст. 5 КАС України;

- зазначенням номеру (номерів) засобів зв`язку відповідача по справі;

2) доказів, визначених судом.

При цьому, у вказаній ухвалі судом було детально роз`яснено приписи КАС України, якими суд керувався та чітко вказано яким чином вказані недоліків повинні бути усунені. Тобто, підготування та подання заяви про усунення недоліків позовної заяви не вимагали від позивача пошуку додаткової інформації, збирання нових доказів, тощо.

Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд вважає доречними доводи відповідача про те, що виділення адвокатом у окремий вид робіт «визначення суми судового збору» є недоцільним та таким, що використовується представником позивача для штучного збільшення обсягу робіт, адже визначення розміру судового збору здійснюється автоматично за допомогою таблиці для розрахунку судового збору та формування квитанції для його сплати, який розміщеній у вільному доступі на офіційному сайті судової влади України, та не потребує часових затрат на його обрахунок.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, враховуючи те, що наданими до суду документами не підтверджено обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі, суд дійшов висновку, що судові витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідача – суб`єкта владних повноважень.

20.05.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлено у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, з урахуванням наведених приписів ч.1 ст.120 КАС України, останнім днем для складання рішення суду у повному обсязі по вказаній справі є 30.05.2019 року.

Керуючись ст.ст.2,4,5,9,72,77,90,120,139,193,241-246,255,295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ) до Управління реклами Одеської міської ради (вул.Преображенська, 66, м.Одеса, 65045) про визнання протиправним та скасування рішення, яким відмовлено у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, що виражене у листі від 17.10.2018 року № 8385 та про зобов`язання Управління реклами Одеської міської ради встановити тримісячний пріоритет на місце розташування рекламного засобу – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління реклами Одеської міської ради, яке викладене у листі від 17.10.2018 року за № 8385 про відмову фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 у встановленні пріоритету на місце розташування рекламного засобу, а саме: лайт-боксу: 3,68 х 0,88 м х 1 ст., за адресою: м. Одеса АДРЕСА_1 вул. Космонавтів, 4-А, в частині, з наступних підстав, зазначених у якості такої відмови, а саме, що рекламні конструкції не відповідають вимогам підпункту 6.9.4.3. Правил благоустрою території міста Одеси, та, що наданий ФОП ОСОБА_1 до заяви ескіз запропонованого рекламного засобу неінформативний, оскільки в ескізі не відображено конструктивне рішення внутрішнього освітлення рекламної конструкції.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Управління реклами Одеської міської ради (вул.Преображенська, 66, м.Одеса, 65045, ідентифікаційний код юридичної особи 37114047) за рахунок бюджетних асигнувань Управління реклами Одеської міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1174,67 грн. (одна тисяча сто сімдесят чотири гривні 67 копійок) пропорційно до розміру задоволених вимог.

У задоволенні розподілу судових витрат шляхом стягнення Управління реклами Одеської міської ради витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000 грн. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.05.2019 року.

Суддя О.М. Соколенко

.