Рішення № 82104301, 30.05.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 р. № 400/779/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Військової частини А3767, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини А3767 (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 17.10.2016; зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 17.10.2016, враховуючи базовий місяць 01.01.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Проте в порушення вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (надалі - Закон № 1282) та пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078), у період з 01.01.2016 по 17.10.2016 відповідач не здійснював індексацію грошового забезпечення та не виплачував належні йому суми.

Відповідач в задоволенні позову просив відмовити, надіслав на адресу суду відзив, в якому зазначив про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 17.10.2016 роки, оскільки такі виплати не передбачалися відповідними асигнуваннями. Також відповідач вказав, що з 01.01.2016 відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячної премії. У зв`язку з цим, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових формувань роз`яснення від 04.01.2016 № 248/3/9/12, відповідно до яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення.

На підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд дослідив матеріали і обставини справи та встановив наступне.

Позивач проходив військову службу у Збройних силах України до 17.10.2016р.

Наказом командувача військової частини А 4308 (по строковій службі) № 208 від 17.10.2016 позивач вибув до нового місця служби м.Володимир-Волинський.

Також вказаним вище наказом № 208, позивача було виключено зі списків особового складу в звязку з переведенням на нове місце служби до військової частини А4308.

На даний час, позивач звільнений з військової служби в запас на підставі частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, на підставі пункту “б” (за станом здоров`я).

Відповідачем видано довідку від 11.02.2019р. № 171 про щомісячне нарахування індексації, відповідно до якої позивачу виплачено інднксацю грошового забезпечення за період з 01.01.2014р. по грудень 2015 року.

За період з 01.01.2016 по 17.10.2016, що зазначено у листі відповідача від 11.02.2019 № 171, позивачу не була нарахована індексація грошового забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (надалі - Закон № 2011), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011 встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Згідно частиною першою 1 статті 2 Закону № 1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (стаття 4 Закону № 1282).

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що, відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Нормами Закону № 1282 та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Як вбачається з листа відповідача, відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 17.10.2016 року.

В свою чергу, відповідач не довів відсутність у 2016 році відповідних асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення позивача; не надав суду доказів на підтвердження вжиття ним відповідних заходів для збільшення асигнувань (звернень до керівних органів тощо).

Суд зазначає, що посилання відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/1150, відповідно до якого, індексація грошового забезпечення військовослужбовців не підлягає нарахуванню до окремого роз`яснення, та на складну фінансово-економічну ситуацію в державі як на підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача, не можуть бути підтвердженням правомірності його дій.

Відсутність бюджетного фінансування для проведення індексації, на яку в своєму відзиві посилається представник відповідача, на обов`язок відповідача її нараховувати та виплачувати не впливає.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України” від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 17.10.2016 є порушенням вимог Закону № 1282, Порядку № 1078 та порушує права позивача.

Суд зауважує, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, а не вчинив протиправні дії, як в своєму позові зазначає позивач.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 17.10.2016 р. та зобов`язання провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за відповідний період.

При цьому, при проведенні перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення відповідач має врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу. Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до розрахунку індексації відповідача (а.с.11-12), індексація позивачу виплачена за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 року в сумі 9793,92грн. (базовий місяць встановлено січень 2014 року), а за період з 01.01.2016 - по 17.10.2016р. не виплачено індексацію. Впродовж з 01.0.12016 по 17.10.2016 року розмір грошового забезпечення позивача був незмінним. Оскільки підвищення окладу відбулося в 2014 р., то базовим місяцем для перерахунку індексації є січень 2014 р.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 194, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Військової частини А3767 (с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 код ЄДРПОУ 07913732) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3767 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 17.10.2016.

3. Зобов`язати Військову частину А3767 (код ЄДРПОУ 07913732) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 17.10.2016, враховуючи базовий місяць - січень 2014р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов