Постанова № 8210354, 21.01.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 січня 2010 р. № 18/70 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю "ВДК" (далі –Товариство)

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від21.10.09

у справі№ 18/70

господарського судуРівненської області

за позовомКузнецовської міської ради Рівненської області (далі –Міськрада) доТовариства

проспонукання до внесення змін до договору шляхом підписання додаткової угоди. В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились; - відповідача:Берекет О.Б. (директор Товариства); Шемет І.К. (за дов. № 03 від 15.01.10). Ухвалою від 29.12.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Товариства № 12 від 12.11.09 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 21.01.10. Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. На момент розгляду справи у судовому засіданні 21.01.10 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 21.01.10 представники Міськради не з'явились. Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 21.01.10 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представників Товариства.

Про вказані обставини представників Товариства повідомлено на початку судового засідання 21.01.10. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено. За згодою присутніх представників сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.01.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України. Рішенням від 04.08.09 господарського суду Рівненської області (суддя Гудак А.В.) позовні вимоги Міськради задоволено в повному обсязі.

Товариство зобов'язано внести зміни до договору оренди земельної ділянки № 13 від 22.12.08, зареєстрованого у Кузнецовському міському відділі Рівненської регіональної філії підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 25.12.07 № 040858400072, шляхом підписання додаткової угоди в частині розміру орендної плати, а саме внести зміни до п. 5 даного договору, виклавши його в наступній редакції: "Згідно рішення Кузнецовської міської ради № 356 від 28.03.08 орендна плата за землю вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, що складає 68 855,46 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять грн. 46 коп.), щомісячно в сумі 5 737,96 грн. (п'ять тисяч сімсот тридцять сім грн. 96 коп.) на рахунок № 332110812700004 банк ГУ ДКУ в Рівненській області, МФО 833017, ЗКПО 23304211, код 13050200 за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, протягом 30-ти календарних днів наступного за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця".

З Товариства на користь Міськради стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 21.10.09 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Мурської Х.В., суддів –Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.) рішення від 04.08.09 господарського суду Рівненської області залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства –без задоволення.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що умовами спірного договору сторони погодили щорічний перегляд розміру орендної плати. При цьому суди врахували, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.08 внесено зміни до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в частині встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 04.08.09 господарського суду Рівненської області та постанову від 21.10.09 Львівського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Міськради відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 28 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", ст. 2 Закону України "Про плату за землю", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Міськрада щодо доводів та вимог Товариства заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 22.12.07 між Міськрадою та Товариством було укладено договір оренди земельної ділянки № 13 (далі –Договір), відповідно до умов якого Орендодавець (Міськрада), на підставі рішення Міськради № 237 від 20.09.07, надав Орендарю (Товариство) в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 14 898,00 м2 для будівництва та обслуговування універмагу з гастрономом та будинком побуту, яка знаходиться за адресою: Рівненська область, м.Кузнецовськ, майдан Незалежності, 10. Вказаний Договір 25.12.07 зареєстрований у Кузнецовському міському відділі Рівненської регіональної філії підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" за № 040858400072.

Судами встановлено, що відповідно до п. 3 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 295 182,16 грн.

Також, місцевим та апеляційним судами встановлено, що у п. 5 Договору визначено, що згідно рішення Міськради № 237 від 20.09.07 орендна плата за землю вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 2-х відсотків від грошової оцінки земельної ділянки в рік, щомісячно 3 825,31 грн. на рахунок № 332110812700004, банк ГУ ДКУ в Рівненській області м.Рівне, МФО 833017, ЗКПО 23304211, код 13050200 за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, протягом 30-ти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Вирішуючи спір, попередні судові інстанції звернули увагу на те, що відповідно до п. 9 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно, а також у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством: погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.08 було внесено зміни до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в частині встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, 06.08.08 та 03.03.09 Міськрада зверталась до Товариства з пропозиціями про внесення змін до Договору шляхом укладення додаткової угоди, а саме, з пропозицією внесення змін до п. 5 Договору щодо розміру орендної плати.

При цьому, встановлено, що Товариство у своїх відповідях на вказані пропозиції, зазначило, зокрема, про те, що питання чинності Договору в частині сплати орендної плати є предметом розгляду в господарському суді, а відтак, розгляд питання укладення додаткової угоди до Договору можливе після прийняття відповідного рішення Верховним Судом України у справі № 15/53 господарського суду Рівненської області.

У зв'язку з наведеним, Міськрада звернулась до суду з позовом у даній справі, посилаючись на ухилення Товариства від укладення додаткової угоди до Договору в частині перегляду розміру орендної плати.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до п. 3 ст. 173 Господарського кодексу України сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання.

За змістом ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при не досягненні згоди між сторонами щодо змін договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. При цьому, ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією із істотних умов договору оренди землі визначено орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно приписів ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що як встановлено попередніми судовими інстанціями, у п. 9 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається ними щорічно. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.08 внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Водночас, вказаним Законом внесено зміни до ч. 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Отже, є правомірним висновок попередніх судових інстанцій про те, що Міськрада підставно зверталась до Товариства з пропозицією про внесення змін до Договору в частині зміни ставок орендної плати.

Щодо тверджень скаржника про те, що він, як власник об'єкта незавершеного будівництва, згідно приписів ст. 28 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" звільняється від сплати за землю до завершення будівництва (до 25.03.2012 року), то вони не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що в межах справи № 15/53 господарського суду Рівненської області судами було прийнято рішення про відмову Товариству у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору в частині встановлення орендної плати, як особі, яка законодавчо звільнена від її сплати. Так, ухвалою від 04.06.09 Верховного Суду України Товариству відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови від 04.02.09 Вищого господарського суду України про залишення без змін рішень попередніх судових інстанцій, якими у задоволенні позовних вимог Товариства у межах справи № 15/53 відмовлено.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції. З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю "ВДК" № 12 від 12.11.09 залишити без задоволення.

Постанову від 21.10.09 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 18/70 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова І.Ходаківська