Рішення № 82102806, 21.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 травня 2019 року Справа № 0840/3505/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника позивача: ОСОБА_1 О.Ю.

представника відповідача: Бакланової ОСОБА_2 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Волощук Олександра ОСОБА_3 ,

до Запорізької міської ради

про визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління з питань праці Запорізької міської Ради (далі - відповідач1), до Запорізької міської Ради (далі – відповідач 2) , в якому позивач просив:

-визнати недійсним та скасувати рішення Запорізької міської Ради №65 від 20.12.2017 “Про внесення змін до рішення міської ради від 27.04.2016 №36 “Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради та її виконавчих органів”;

-визнати дії відповідача 1 відносно ФОП ОСОБА_4 неправомірними;

-визнати недійсною та скасувати постанову №ОМС-ЗП1383/1058/АВ/П/ТД/-1ФС від 16.08.2018 про накладення штрафу у розмірі 111 690,00 грн.;

-визнати недійсною та скасувати постанову №ОМС-ЗП1383/1058/АВ/П/1П-2ФС 1ФС від 16.08.2018 про накладення штрафу у розмірі 3723,00 грн.;

-визнати недійсним та скасувати наказ про інспекційне відвідування від 24.07.2018 за №01-21/59р.

Ухвалами судді від 14.09.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання без виклику сторін на 16.10.2018 та задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено дію постанови №ОМС-ЗП1383/1058/АВ/П/ТД/-1ФС від 16.08.2018 про накладення штрафу у розмірі 111690,00 грн та дію постанови №ОМС-ЗП1383/1058/АВ/П/1П-2ФС 1ФС від 16.08.2018 про накладення штрафу у розмірі 3723,00 грн до вирішення справи.

16.10.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.11.2018.

12.11.2018 підготовче засідання було відкладено на 11.12.2018.

11.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 10.01.2019.

10.01.2019 роз`єднано позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на два самостійних провадження:

-за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Запорізької міської Ради про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради №65 від 20.12.2017 “Про внесення змін до рішення міської ради від 27.04.2016 №36 “Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради та її виконавчих органів”, яке буде розглядатися у справі №0840/3505/18;

-за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління з питань праці Запорізької міської Ради про визнання дій Управління з питань праці Запорізької міської ради відносно ФОП Волощук неправомірними; визнання недійсною та скасування постанови №ОМС-ЗП1383/Ю58/АВ/П/ТД/-1ФС від 16.08.2018 про накладення штрафу у розмірі 111 690,00 грн.; визнання недійсною та скасування постанови №ОМС-ЗП1383/Ю58/АВ/П/ТД/-1ФС від 16.08.2018 про накладення штрафу у розмірі 3723,00 грн.; визнання недійсним та скасування наказу про інспекційне відвідування від 24.07.2018 за №01-21/59р, яке буде розглядатися у справі №280/170/19.

Провадження у справі №0840/3505/18 зупинено для надання часу сторонам для примирення до 05.02.2019.

05.02.2019 продовжено процесуальний строк для примирення до 05.03.2019.

05.03.2019 поновлено провадження у справі, відмолено представнику відповідача у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.03.2019.

12.03.2019 зобов`язано відповідача надати докази (засвідчені копії журналу чи інш.) щодо підтвердження існування проекту рішення, яке було оприлюднене на сайті; зобов`язано відповідача забезпечити явку спеціаліста щодо наповнення сайту Запорізької міської ради в якості свідка; оголошено перерву в судовому засіданні до 18.03.2019.

У судовому засіданні 18.03.2019 допитано свідка ОСОБА_5 ; зобов`язано відповідача надати оригінали документів; оголошено перерву до 28.03.2019.

28.03.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 16.04.2019.

16.04.2019 відкладено розгляд справи до 06.05.2019.

06.05.2019 протокольною ухвалою закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи у цей же день.

У судовому засіданні 06.05.2019, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

В обґрунтування позову позивач зазначає, що на підставі наказу управління з питань праці Запорізької міської Ради від 24.07.2018 за №01-21/59р та направлення на проведення заходу державного нагляду від 24.07.2018 №01-25/154 було проведено позапланову перевірку – інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_4 за результатом якого на позивача накладено штраф. Позивач стверджує, що в своїх діях службові особи діяли в тому числі відповідно до рішення про утворення та Положення про управління з питань праці Запорізької міської ради, яке затверджено рішенням Запорізької міської ради №65 від 20.12.2017 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.04.2016 №36 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів». Вказує, що зазначене рішення №65 від 20.12.2017 є регуляторним актом у розумінні статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007, оскільки є прийнятим уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовим актом, положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. Однак, вищевказане рішення прийнято з процедурними порушеннями норм Закону №877-V, що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним та скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив (вх. №32480 від 12.10.2018) просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнає, з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх. №31532 від 04.10.2018, №36544 від 13.11.2018).

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень пояснила, що нормативним підґрунтям прийняття Запорізькою міською радою рішення від 20.12.2017 №65 є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VII від 06.12.2016 та постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вказаними нормативними актами запроваджено механізм легалізації відносин у сфері зайнятості та оплати праці через делегування органам місцевого самоврядування повноважень із здійснення контролю у цій сфері. Наділення органів місцевого самоврядування повноваженнями зі здійснення державного управління охороною праці на регіональному рівні обумовили необхідність Запорізької міської ради в межах повноважень, наданих пп. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» створити виконавчий орган міської ради зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення – управління з питань праці Запорізької міської ради. Крім того, стверджує, що спірне рішення прийнято Запорізькою міською радою з дотриманням процедури встановленої чинним законодавством України, а саме: проект рішення №65 від 20.12.2017 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.04.2016 №36 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради та її виконавчих органів» був оприлюднений на офіційному сайті Запорізької міської влади 22.11.2017, яке в подальшому було прийнято 20.12.2017. В свою чергу звертає увагу, що рішення №65 від 20.12.2017 не є регуляторним актом як помилково вважає позивач, а тому в даному випадку не можливо застосовувати норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Також, вважає, що спірним рішенням не порушено прав та інтересів позивача.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований 12.09.2000 як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець.

Як свідчать матеріали справи, 26.07.2018 фахівцями Управління з питань праці Запорізької міської ради проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_4 про що було складено акт №ОМС-ЗП1383/1058/АВ від 26.07.2018, в якому відображено встановлені порушення норм ст. 24 КЗпП України.

30.07.2018 на адресу позивача засобами поштового зв`язку надійшло два екземпляри акту інспекційного відвідування №ОМС-ЗП1383/1058/АВ від 26.07.2018 та припис про усунення порушень №ОМС-ЗП1383/1058/АВ/П від 26.07.2018.

16 серпня 2018 року постановами начальника управління з питань праці Запорізької міської ради №ОМС-ЗП1383/1058/АВ/П/ТД/-1ФС та №ОМС-ЗП1383/1058/АВ/П/1П-2ФС на позивача накладено штраф у розмірах 111690 грн та 3723 грн.

Як стверджує позивач, під час вчинення дій з проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_4 . представники управління з питань праці Запорізької міської Ради керувалися рішенням Запорізької міської ради №65 від 20.12.2017 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.04.2016 №36 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради та її виконавчих органів», яке позивач вважає незаконним та таким, що прийнято з процедурними порушеннями, у зв`язку з чим він звернувся до суду із цим позовом.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Законом України №1774-VIII, 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади";

Згідно із частиною 3 ст. 18 №280/97-ВР органи місцевого самоврядування з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, організовувати їх проведення, а при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників";

Приписами статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлені повноваження сільських, селищних та місцевих рад.

Частиною 3 ст. 34 Закону №280/97-ВР (після внесення змін Законом №1774) передбачено також, що до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених пунктом "б" частини першої цієї статті, належать:

1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством;

2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Частиною 3 цієї постанови рекомендовано міським радам міст обласного значення та сільським, селищним, міським радам об`єднаних територіальних громад під час здійснення повноважень, передбачених частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , керуватися цією постановою.

Згідно із пп.5 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Як свідчать матеріали справи Рішенням п`ятої сесії сьомого скликання Запорізької міської ради №36 від 27.04.2016 затверджено структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів (т. 1 а.с. 146-147).

20 грудня 2017 року рішенням двадцять четвертої сесії сьомого скликання №65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.04.2016 №36 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів» утворено, крім іншого, Управління з питань праці Запорізької міської ради та затверджено, крім іншого, Положення про управління з питань праці Запорізької міської ради (т.2 а.с. 141-143).

Представник позивача стверджує, що вказане рішення є регуляторним актом у розумінні статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Вважає, що рішення №65 від 20.12.2017 є нормативно – правовим актом, положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

При цьому, як вважає позивач, відповідачем в порушення вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не було дотримано процедури прийняття такого рішення, а саме не було оприлюднено проекту цього рішення, що позбавило фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань надати свої зауваження і пропозиції.

Разом із тим, суд не може погодитися із такою позицією позивача та його представника у зв`язку з наступним.

Щодо порушення рішенням Запорізької міської ради №65 від 20.12.2017 прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За змістом частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право на судовий захист передбачає можливість суб`єкта права чи охоронюваного законом інтересу звернутися до суду за захистом цього права чи інтересу у разі їх порушення або оспорення.

З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України та пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивача визначено зокрема як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка вважає, що має/мало місце порушення її прав, свобод, охоронюваних законом інтересів у публічно-правових відносинах. Однак обов`язковою умовою реалізації судового захисту є об`єктивна наявність відповідного порушення права або охоронюваного законом інтересу на момент звернення до суду.

З викладеного вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову (апеляційної скарги).

В даному випадку позивач не навів належних доказів того, що оскаржуване рішення, яким був створений на виконання вимог Закону відповідний суб`єкт владних повноважень, безпосередньо порушує права, свободи чи інтереси позивача. В даному випадку безпосереднє порушення прав позивача можливне лише внаслідок проведення відповідним органом перевірки позивача, виялвення під час такої перервірки фактів порушень вимог законодавства та застосування до позивача штрафних санкцій. Сам по собі факт створення відповідного органу не створює для позивача негативних наслідків.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частина перша статті 19 КАС у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру (юридична норма). Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою.

Загальний характер юридичних норм, встановлених або санкціонованих державою у нормативно-правових актах, полягає у тому, що ці норми розраховані на регулювання групи (виду) кількісно невизначених суспільних відносин, адресовані кількісно невизначеному колу неперсоніфікованих суб`єктів, не вичерпують свою обов`язковість певною кількістю її застосувань, тобто юридично діють безперервно, а їх чинність припиняється, скасовується за спеціальною процедурою.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (юридичні норми), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид (групу) суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується, вичерпується у зв`язку з його застосуванням до конкретних правовідносин.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18 та від 18 грудня 2018 року у справі № 9901/657/18.

В свою чергу статтею першою Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» N 1160-IV від 11.09.2003 визначено поняття «регуляторний акт» - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Суд зауважує, що рішення Запорізької міської ради №65 від 20.12.2017 не є нормативно-правовим актом з огляду на таке.

Його приписи стосуються прав та обов`язків виключно Управління з питань праці Запорізької міської ради та Управлінь праці та соціального захисту населення Запорізької ради по Вознесеніському району, по Дніпровському району, по Заводському району, по Комунарському району, по Хортицькому району, по Шевченківському району та поширюють свою дію на конкретні вказані установи, у зв`язку з чим це рішення не відповідає ознакам нормативно-правового акта, не встановлює та не змінює чи скасовує норми права.

А тому посилання представника позивача на порушення процедурних питань визначених нормами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 під час прийняття спірного рішення є хибними, оскільки вказаним законом встановлені особливості прийняття саме регуляторних актів, яким не є спірне рішення.

Щодо законності рішення Запорізької міської ради №65 від 20.12.2017, яким були внесені зміни до рішення міської ради від 27.04.2016 №36 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів».

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно із ч. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України „Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

В свою чергу, відповідно до ч.3 ст. 15 Закону України „Про доступ до публічної інформації" проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Крім того, Регламент Запорізької міської ради (надалі - Регламент), який затверджено рішенням Запорізької міської ради від 25.08.2016 №64 в новій редакції, регламентує порядок підготовки проектів рішень ЗМР та подальше їх прийняття на пленарному засіданні ради.

Порядок підготовки питань на розгляд ради врегульовано розділом 4 регламенту, та включає в себе декілька етапів, починаючи від підготовки проекту рішення до прийняття його на пленарному засіданні міської ради.

Відповідно до п. 3 ст.13 Регламенту попереднє ознайомлення депутатами та іншими особами з проектами рішень, які виносяться на розгляд сесії, проводиться через офіційний портал Запорізької міської влади, а також через правління по забезпеченню роботи ради.

Згідно інформації, наданої управлінням по забезпеченню роботи ради від 03.10.2018 №0991/01.1-11/02 проект рішення Запорізької міської ради «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.04.2016 №36 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради та її виконавчих органів» був оприлюднений на офіційному сайті Запорізької міської влади 22.11.2017, яке в подальшому було прийнято 20.12.2017.

Вказане також було підтверджено поясненнями свідка – головного спеціаліста відділу організаційного та документального забезпечення ради управління по забезпеченню роботи міської ради Єрофєєвою Ганною Сергіївною, яка є відповідальною особою за оприлюднення на офіційному сайті проектів рішення Запорізької міської ради. Допитаний у судовому засіданні свідок підтвердив суду факт оприлюднення проекту спірного рішення на сайті Запорізької міської ради 22.11.2017 Доказів зворотнього позивачем суду не надано.

Отже підстави для задоволення позовних вимог, зазначені позивачем у позові, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом. Інші доводи представника позивача суд не приймає до уваги, оскільки відповідні обставини не були зазначені у якості підстав позову і не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ввідповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства суб`єктом владних повноважень та фактів порушення прав позивача безпосередньо спірним рішенням. Натомість доводи позивача спростовані відповідачем.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця Волощук Олександра Георгійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 0405315) про визнання недійсним та скасування рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2019.

Суддя Н.В. Стрельнікова