Рішення № 82102467, 29.05.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року м. Житомир справа № 240/5436/19

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати п.23 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 16.11.2017 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2018 №16;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, як інваліду 2 групи з 16.11.2017 внаслідок травми пов"язаної з виконанням обов"язків військової служби у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01.01.2017, з урахуванням проведених виплат, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

В обґрунтування позову зазначає, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі спливом дворічного строку після первинного встановлення йому інвалідності є помилковим; інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в п. 23 рішення Комісії, оформленого протоколом № 16 від 09.02.2018, не наведено.

Ухвалою від 15.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання на 15.05.2019 .

14.05.2019 відповідач подав письмовий відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач скористався своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін, у відповідача не було підстав для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги в більшому розмірі; позивач помилково ототожнює встановлення за результатами чергового огляду вищої групи інвалідності, із самостійним правом на отримання (а не призначення) одноразової грошової допомоги. Редакція п.4 ст.16-3 Закону передбачала обмеження права на отримання допомоги по інвалідності у більшому розмірі двома роками після первинного встановлення інвалідності до січня 2017. Отже, оскільки вищу групу інвалідності позивачу встановлено понад дворічний строк після встановлення інвалідності, вимога щодо її повторної виплати є безпідставною.

15.05.2019 сторони в судове засідання не з"явилися. Представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено до 29.05.2019.

Представник позивача до суду прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

У відповідності до ч.9 ст.205 КАСУ суд вважає за можливе справу розглянути у порядку письмового провадження без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на посадах сержантського складу у військовій частині А2900 Збройних Сил України, що підтверджується копією довідки військової частини А2900 від 16.01.2019 року №42. (а.с.16)

27.04.2014 під час виконання обов`язків військової служби отримав осколковий перелом лівої ліктьової кістки, що підтверджується копією довідки військової частини польова пошта В1740 від 14.05.2014 №328 про обставини отримання травми. (а.с.17)

Постановою госпітальної військово-лікарської комісії військової частини А1065 від 09.10.2014 року № 408, встановлено, що отримана позивачем ТРАВМА, ТАК, пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується копією свідоцтва про хворобу госпітальної військово-лікарської комісії військової частини А1065 від 09.10.2014 року № 408. (а.с.18)

19.11.2014 Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 при первинному огляді позивачу було встановлено інвалідність 3 групи з 18.11.2014 внаслідок травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби . (а.с.20)

Одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням мені 3 групи інвалідності відповідачем виплачена в сумі 182700,00 грн.

06.06.2016 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, при участі в антитерористичній операції, позивач отримав мінно-вибухову травму, перелом ребер грудної клітини, множинні поранення обох ніг з ушкодженням гомілок та бедер, ЗЧМТ, контузії головного мозку та акубаротравму, що підтверджується копією довідки військової частини А2900 від 30.06.2016 №1540 про обставини отримання травми. (а.с.21)

Згідно довідки Житомирської обласної МСЕК №2 серія12 ААА №863717 від 20.11.2017 Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу встановлено 2 групу інвалідності, з 16.11.2017, внаслідок травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. (а.с.22)

Постановою Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Міністерства оборони України) від 17.01.2019 №110 причинний зв`язок за свідоцтвом про хворобу від 09.10.2014 № 408 відмінено, та встановлено, що отримана позивачем ТРАВМА, ЗАХВОРЮВАННЯ ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується копією витягу з протоколу засідання ЦВЛК від 17.01.2019 року №110. (а.с.23)

31.01.2019 Управлінням соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради позивачу встановлений статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи . (а.с.4)

05.12.2017 позивач звернувся до Міністерства оборони України через командира військової частини А2900 про виплату одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 16.11.2017 та до заяви додав: копію довідки Житомирської обласної МСЕК №2 серія12 ААА №863717 від 20.11.2017; копії свідоцтва про хворобу госпітальної військово-лікарської комісії військової частини А1065 від 09.10.2014 № 408 та довідки військової частини польова пошта В1740 від 14.05.2014 №328 про обставини отримання травми; копію довідки військової частини А2900 від 30.06.2016 №1540 про обставини отримання травми; також копії паспорту, картки платника податків, картки реквізитів банку. (а.с.24)

04.12.2017 висновок та зазначені документи, за вихідним №3422 були надіслані військовою частиною А2900 до Департаменту фінансів Міністерства оборони для прийняття відповідного рішення, згідно листа - висновку військової частини А2900 від 04.12.2017 №3422.

Пунктом 23 рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - комісія МОУ) від 09.02.2018 року №16, оформленого протоколом, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975, у разі зміни групи інвалідності. (а.с.26)

Позивач вважає, що відповідачем порушено його право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 16.11.2017, внаслідок, поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч.5 ст. 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У ч.1 ст. 16 Закону № 2011-XII закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 ч.2 ст. 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч.1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).

Приписами ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII встановлено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - постанова № 975), яка набрала чинності 24.01.2014.

Згідно із п. 8 Постанови № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відтак, зазначеними вище нормами Закону № 2011-XII та Порядку №975 визначено, що у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Відповідно до п. 3 Постанови № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як зазначалося вище, за наслідками первинного огляду з 18.11.2014 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, у зв`язку з чим йому виплачена грошова допомога. При цьому, постановою Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Міністерства оборони України) від 17.01.2019 №110 причинний зв`язок за свідоцтвом про хворобу від 09.10.2014 № 408 відмінено, та встановлено, що отримана позивачем ТРАВМА, ЗАХВОРЮВАННЯ ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Таким чином ,з 18.11.2014 позивачу встановлено 3 групу інвалідності внаслідок травми, захворювання, що пов`язані із захистом Батьківщини.

За наслідками повторного огляду позивачу з 16.11.2017 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. (а.с.22)

Відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги обґрунтовано тим, що відповідно до ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.

Однак, суд враховує, що Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було доповнено ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється, набрав чинності з 01 січня 2017 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отож, в силу ст. 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 1 січня 2017 року, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності з 16.11.2017 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

У свою чергу, ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ у редакції до 01.01.2017 не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, то позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постановах від 20.03.2018 у справі №295/3091/17 та від 21.06.18 (справа № 760/11440/17).

Також, суд зауважує, що 3 групу інвалідності було встановлено з причини (п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей") отримання травми, так, пов`язаної із захистом Батьківщини і за дану групу за цією підставою позивач отримав грошову компенсацію, в той час як після 01.01.2017, позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 16.11.2017, причина (п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"): внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби.

Тобто, компенсацію за встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби позивач не отримував так як дана інвалідність встановлена вперше, а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Також суд слід указати, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Згідно із п.21,24 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки закінчився дворічний строк після первинного встановлення 3 групи інвалідності, є помилковими.

Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в п. 23 рішення Комісії, оформленого протоколом № 16 від 06.02.2018, не наведено.

При цьому суд зазначає, що встановлення з 16.11.2017 позивачу 2 групи інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаними із виконанням військової служби є підставами для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі передбаченому ч.1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII, а саме в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що комісія Міністерства оборони України відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи всі обставини та матеріали справи, норми законодавства та доводи сторін, суд приходить до висновку, що порушене відповідачем право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи належить захисту шляхом визнання протиправним та скасування п.23 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 16.11.2017 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2018 №16 та зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, як інваліду 2 групи з 16.11.2017 внаслідок травми пов"язаної з виконанням обов"язків військової служби.

При цьому суд зазначає, що покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права, який є основним завданням адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАС України.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити в повному обсязі .

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.23 рішення Міністерства оборони України (пр-кт Повітрофлотський,6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 16.11.2017 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2018 №16.

Зобов`язати Міністерство оборони України (пр-кт Повітрофлотський,6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу, як інваліду 2 групи з 16.11.2017, внаслідок травми пов"язаної з виконанням обов"язків військової служби у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 у відповідності до постанови КМУ №975 від 25.12.2013, з урахуванням проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос