Рішення № 82102396, 31.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2019 р. Справа№200/5825/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні)адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84100, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 37803258) про скасування рішення, визнання дійпротиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на його заяву від 30.10.2018 року, визнання протиправними дій, які виразились у не зарахуванні позивачу до пільгового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років періодів роботи з 07.03.1986 р. по 31.12.2003 р., з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.04.2017 р. 17.07.2017 р. та не призначенні позивачу пенсії за вислугу років, зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи з 07.03.1986 р. по 31.12.2003 р., з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.04.2017 р. 17.07.2017 р. та повторно розглянути заяву позивача від 30.10.2018 року про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами статті 263 КАС України в спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що після набуття права на призначення пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а саме 30.10.2018 року позивач звернувся із письмовою заявою про призначення пенсії на пільгових умовах до Слов`янського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області. Відповідачем 29.01.2019 року було винесене рішення № 6 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст.55 Закону на підставі відсутності у позивача необхідного пільгового та неможливістю здійснити перевірку факту пільгової роботи, оскільки відповідно до витягу ЄДР ДП «Вагонне депо Іловайськ» на підконтрольній Україні території не перереєструвалось. Відповідно до зазначеного рішення відповідач зарахував позивачу до загального стажу роботи 34 р.10.м.12 дн., до пільгового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років - 11 р.8 м.20 дн. При цьому до пільгового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідачем не було зараховано періоди роботи з 07.03.1986 по 21.12.2003, з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.04.2017 по 17.07.2017 в ДП Вагонне депо Іловайськ» за «Списком професій і посад локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років», затверджено Постановою КМУ від 12.10.1992 р. № 583. Позивач вважає вказане рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправним. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву, відповідач посилається на те, що позивач 30.10.2018 року звернувся із письмовою заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, зазначив, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств від 29.01.2019 року ДП «Вагонне депо Іловайськ» (ЄДРПОУ 01076353) не переєструвалось на підконтрольній Україні території, тому здійснити перевірку факту пільгової роботи не має можливості. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємств від 29.01.2019 р. Відокремлений підрозділ-Експлуатаційне вагонне депо Іловайськ Державного підприємства «Донецька залізниця» перереєструвалось у м. Лиман Донецької області. Заявник довідок про пільговий стаж не надавав. У зв`язку з чим вказані періоди роботи в ДП «Вагонне депо Іловайськ» не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 07.03.1986 р. по 31.12.2003 р., з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.04.2017 р. 17.07.2017 р. за «Списком професій і посад локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років», затвердженим Постановою КМУ від 12.10.1992 р. №583. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки10 місяців12 днів, пільговий стаж, який дає право на пенсію за вислугу років складає 11 років 08 місяців 20 днів (за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з урахуванням атестації робочих місць). За таких обставин відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , так як на момент звернення 30.10.2018 року не має необхідного страхового та пільгового стажу. Також, відповідач зазначив, що відповідно до чинного законодавства та наданих на дату звернення документів ОСОБА_1 право на пенсію за віком набуде після досягнення 60 років.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач – ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, та особою, що претендує на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті статті55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідач – Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258) є суб`єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що 30 жовтня 2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою № 19375 “Про призначення/перерахунок пенсії”, відповідно до якої просив призначити йому пенсію.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, до зазначеної заяви позивачем для призначення пенсії управлінню також надані наступні документи: заява про призначення,копія паспорту та ідентифікаційного коду; - копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 000642025 від 30.10.2018 року; трудова книжка НОМЕР_2 від 03.11.1981 р. з копією; копія військового квитка НОМЕР_3 від 11.11.1981 р.

Судом на підставі даних трудової книжки позивача (серії НОМЕР_2 ) встановлено, що ОСОБА_1 працював на “Вагонное депо ст. Иловайск Донецкой ордена Ленина железной дороги” (мовою оригіналу) у період з 07.03.1986 р. по 17.07.2017р. З 15.02.2006 року перейменована на Вагонне депо Іловайськ Державного підприємства «Донецька залізниця» , а саме:

- на підставі наказу від 07.02.1986 року № 71 позивача прийнято учеником слюсаря по ремонту рухомого складу (запис трудової книжки № 8)

- на підставі наказу від 07.03.1986 року № 127 переведено слюсарем по ремонту рухомого складу 1 розряду (запис трудової книжки № 9 від 07.03.1986);

-25.04.1986 року позивачу присвоєно 2 розряд (запис № 10);

-04.07.1986 року присвоєно 3 розряд (запис № 11);

-17.07.1987 року позивача переведено оглядачем вагонів (запис трудової книжки № НОМЕР_4 );

НОМЕР_5 оглядач вагонів перейменовано оглядач-ремонтник 5 розряду (запис № 13)

- .01.07.2016 року позивача переведено оглядачем – ремонтником вагонів 5 розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Іловайск 1 класу (запис трудової книжки № 17)

- 17.07.2017 року звільнено позивача у зв`язку зі скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП України ( запис трудової книжки 20);

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 73 від 06.03.20019 р., відповідно до якої ОСОБА_1 працював у вагонному депо Іловайськ ДП «Донецька залізниця» у період з 07.03.1986 по 30.06.2013 р.; з 01.07.2013 по 11.08.2016 р. у відокремленому підрозділі «Експлуатаційне вагонне депо Іловайськ» ДП «Донецька залізниця»; з 12.08.2016 по 17.07.2017 р. в Іловайському експлуатаційному вагонному депо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Загальний стаж, який дає право на пенсію складає 31 р.04 міс 10 дн. ( ар. с.23)

29 січня 2019 року Слов`янським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 6 про відмову в призначенні пенсії.

Рішенням Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29.01.2019 року встановлено, що відповідно до Постанови КМУ № 637 від 12.08.1993 р. (зі змінами і доповненням) основний документ, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію або за вислугу років, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств. Місто Іловайск, відповідно до Розпордження КМУ № 1085 від 07.11.2014 р. є населеним пунктом , на території якого тимчасово не здійснюють свої повноваження органи державної влади. Всупереч рекомендаціям постанови КМУ № 595 від 07.11.14 р. підприємство не перереєструвалось з непідконтрольній українській владі територіі. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств від 29.01.2019 року ДП «Вагонне депо Іловайськ» (ЄДРПОУ 01076353) не переєструвалось на підконтрольній Україні території, Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємств від 29.01.2019 р. Відокремлений підрозділ-Експлуатаційне вагонне депо Іловайськ Державного підприємства «Донецька залізниця» перереєструвалось у м. Лиман Донецької області. Заявник довідок про пільговий стаж не надавав. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2004 по 31.12.2007 та з 01.01.2009 по 31.03.2017 пільговий стаж роботи, як працівника локомотивних бригад складає 11р.08 м.20 дн., що не дає право на призначення пенсії за вислугу років. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки10 місяців 12 днів. За таких обставин відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , так як на момент звернення 30.10.2018 року не має необхідного пільгового стажу. Право виходу на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набуде на загальних умовах, тобто після досягення 60 років.

Тобто, враховуючи вище зазначене, періоди роботи з 07.03.1986 р. по 31.12.2003 р., з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.04.2017 р. 17.07.2017 р. в ДП «Донецька залізниця» не зараховано до пільгового стажу за «Списком професій і посад локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років».

Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не врахування відповідачем для призначення пільгової пенсії довідок та відомостей трудової книжки, виданих підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території через неможливість проведення зустрічної перевірки з таким підприємством.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності/та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів,- за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року визначено, що право на пенсію за вислугу років мають: згідно з п. «а» абзацу першого статті 55 Закону право на пенсію за вислугу років мають: а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Орган Пенсійного фонду України не зарахував спірний період до пільгового стажу виходячи з того, що позивач не надав довідок, що уточнюють пільговий характер роботи на посаді.

Між тим, з самої назви та безпосередньо з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Одночасно суд зазначає, що в трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача у відповідний період на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу пункту технічного обслуговування вагонів у період з 07.02.1986 року по 17.07.1987 року, на посаді оглядача вагонів з 17.07.1987 по 01.07.2016 року, з 01.07.2016 року по 17.07.2017 року переведений оглядачем-ремонтником вагонів 5 розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Іловайськ 1 класу, 17.07.2017 року звільнений у зв`язку із скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗПП України.

Тобто, як встановлено судом та підтверджено відповідними доказами факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв`язку з наданням зазначених довідок підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

Окрім іншого, суд зазначає, що відмова відповідача прийняти до розгляду Довідки про підтвердження наявного Трудового стажу для призначення пенсії з тих підстав, що довідкиа видана на території не контрольованій українською владою, не ґрунтується на діючому законодавстві. Неможливість відповідача здійснити перевірки відомостей в них, законодавством не визначена як підстава для того, щоб вважати їх нікчемними.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, «Loizidouv. Turkey», «Cyprusv. Turkey»), проти Молдови та Росії (зокрема, «Mozerv/the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Othersv. Moldova and Russia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Разом з цим, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного суд доходить висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним, а тому суд вважає позовну вимогу про скасування цього рішення обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 55 Закону № 1788-XII, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Аналізуючи вищевказане, суд доходить висновків, що позивач при звернення до пенсійного органу с заявою про призначення пенсії на пільгових умовах надав всі необхідні документи в підтвердження такого права.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періодів роботи з 07.03.1986 по 31.12.2003 р., з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.04.2017 по 17.07.2017 року та не призначенні у зв`язку з цим пенсії за вислугу років протиправними.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області 29.01.2019 року №6 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи з 07.03.1986 по 31.12.2003 р., з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.04.2017 по 17.07.2017 року з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 37803258) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень40 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) 31 травня 2019 року. Повний текст судового рішення складено 31 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Троянова О.В.