Рішення № 82101316, 21.05.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

21.05.19

Провадження 2/235/752/19

Справа 235/1040/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі:

головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Придворової В.В.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Покровської міської ради Донецької області про визнання права власності на майно спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно спадкодавця, в якому він просив визнати за ним право власності на 11/18 частин житлового будинку з відповідними господарчими спорудами та побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , яке видане відділом реєстрації актів громадянського стану Красноармійського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 451.

Після його смерті залишилось спадкове майно, що складається з житлового будинку загальною площею 38,2 кв.м., житлова площа 28,9 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 58

Земельна ділянка не приватизована.

Зазначений житловий будинок належав ОСОБА_6 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з числом кімнат від однієї до п`яти, посвідченого 15 грудня 1955 року нотаріусом Красноармійської нотаріальної контори за реєстром № 12385.

Земельна ділянка для будівництва була виділена на підставі рішення № 31 Красноармійської міської ради від 12 жовтня 1955 року.

На час відкриття спадщини після померлого ОСОБА_6 спадкоємцями першої черги були дружина померлого ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_3 (відповідачка у справі), та син ОСОБА_1 (позивач). Інших спадкоємців першої черги не було. Крім того, батько за життя склав заповіт на ім`я відповідачки ОСОБА_3 .

Позивачу відомо, що спадщину після померлого батька прийняла його дочка ОСОБА_3 та дружина спадкодавця ОСОБА_5 (мати позивача).

Мати на час смерті батька відповідно до Цивільного кодексу України в редакції 1963

року мала право на обов`язкову долю у спадщині після смерті свого чоловіка. Обов`язкова доля відповідно до ст. 535 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини становила 1\3 частини від тієї частки, яку міг отримати спадкоємець за законом. Таким чином, частка, на яку мала право ОСОБА_5 становить:

1/2 : 3 = 1/6 (розмір частки кожного спадкоємця за законом)

1/6 х 2/3 = 2/18 = 1/9 (розмір обов`язкової частки у спадщині)

Ѕ частка від спільного майна подружжя + 1/9 (розмір обов`язкової частки у спадщині) = 11/18 (розмір частки, яа належала матері на час її смерті).

Свідоцтво про право на спадщину його мати за життя не отримала, померла вона ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя мати склала заповіт, відповідно до якого все, що буде належати їй на дань смерті, вона заповідала позивачу ОСОБА_1

Спадщину після смерті матері позивач прийняв, подавши до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк.

Доступу до будинку позивач не має, не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок.

04 квітня 2014 року приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Богатовою І.О. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо отримання свідоцтва про право на спадщину.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. В зв`язку з цим позивач вимушений звернутись з зазначеним позовом до суду.

14 лютого 2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.

15 лютого 2019 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, надано відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження та призначено по справі підготовче засідання. У приватного нотаріуса Красноармійського міського нотаріального округу Богатової ОСОБА_7 була витребувана копія спадкової справи після смерті ОСОБА_5 .

26 березня 2019 року відповідач ОСОБА_3 надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила відмовити в їх задоволенні, застосувати строк позовної давності, оскільки постановою нотаріуса позивачу ще 04 квітня 2014 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо отримання свідоцтва про право на спадщину. Крім того, відповідач посилався на те, що спадкодавець за життя не набув права власності на житловий будинок, оскільки ОСОБА_5 не мала права на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 , в зв`язку з тим, що сам ОСОБА_6 не мав права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , так як будинок не був зареєстрований, що підтверджується відповіддю Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» від 27.06.2013 року за № 347 (а.с. 103-105).

Ухвалою суду від 11 березня 2019 року було зобов`язано державного нотаріуса Першої покровської нотаріальної контори Шиленко С.В. надати суду копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 29 березня 2019 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Покровську міську раду Донецької області.

Ухвалою суду від 22 квітня 2019 року підготовче судове засідання було закрито, призначено справу до розгляду по суті на 21 травня 2019 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги та доводи, викладені в обґрунтування позовних вимог, підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_4 в судовому

засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Покровської міської ради Донецької області в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, справу просив вирішити на розсуд суду (а.с. 115).

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що підтверджується їхніми свідоцтвами про народження (а.с. 13-14).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько сторін ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , яке видане відділом реєстрації актів громадянського стану Красноармійського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 451 (а.с. 10).

За свого життя ОСОБА_6 склав заповіт, який був посвідчений нотаріально 25 серпня 1999 року, відповідно до якого все належне йому майно, яке буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, в тому числі 1\2 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 , він заповідав ОСОБА_3 (а.с. 23).

На час відкриття спадщини після померлого ОСОБА_6 спадкоємцями першої черги були його дружина померлого ОСОБА_5 , відповідачка ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 . Інших спадкоємців першої черги не було.

Спадщину після померлого батька прийняла його дочка відповідачка ОСОБА_3 , подавши у встановленому порядку заяву до нотаріуса (а.с. 94) та дружина спадкодавця ОСОБА_5 , яка також подала відповідну заяву до нотаріуса, в якій просила видати свідоцтво про право власності на жилий будинок згідно ст. 22 КпШтС, оскільки має право на 1\2 частину зазначеного будинку, та свідоцтво про право на обов`язкову долю після смерті чоловіка (а.с. 102).

Була відкрита спадкова справа за № 330 від 19.06.2002 року (а.с. 92-102).

Мати на час смерті батька відповідно до Цивільного кодексу України в редакції 1963 року мала право на обов`язкову долю у спадщині після смерті свого чоловіка. Обов`язкова доля відповідно до ст. 535 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини становила 1\3 частини від тієї частки, яку міг отримати спадкоємець за законом. Таким чином, частка, а яку мала право ОСОБА_5 становить:

1/2 : 3 = 1/6 (розмір частки кожного спадкоємця за законом)

1/6 х 2/3 = 2/18 = 1/9 (розмір обов`язкової частки у спадщині)

Ѕ частка від спільного майна подружжя + 1/9 (розмір обов`язкової частки у спадщині) = 11/18 (розмір частки, яка належала матері на час її смерті).

Свідоцтво про право на спадщину його мати ОСОБА_5 за життя не отримала, померла вона ІНФОРМАЦІЯ_1 . що підтверджується копією свідоцтва про смерть, яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області (а.с. 11).

Відповідач ОСОБА_3 також не отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті батька. 01.07.2013 року за № /02-14 державним нотаріусом Першої красноармійської державної нотаріальної контори Шиленко С.В. їй була надана відповідь про те, що, розглянувши документи, які надані нею для оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , а саме: свідоцтва про смерть, свідоцтва про народження, Договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку,

посвідчений Красноармійською державною нотаріальною конторою 15.12.1955 року, зареєстрований у реєстрі за № 12385 на жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що є спадковим майном, але Договір не зареєстровано в БТІ, було роз`яснено необхідність звернутися до державного реєстратора міста Красноармійська для реєстрації правовстановлюючого документу, а саме Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку та отримати Витяг з Державного реєстру прав на жилий будинок (а.с. 107).

Як пояснила в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 , вона не зверталась до державного реєстратора, оскільки у неї був брат – позивач у справі, на теперішній час у неї відсутній оригінал Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку, посвідчений Красноармійською державною нотаріальною конторою 15.12.1955 року, зареєстрований у реєстрі за № 12385, на жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

За життя ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого все, що буде належати їй на дань смерті, вона заповідала позивачу ОСОБА_1 (а.с. 22).

Спадщину після смерті матері позивач прийняв, подавши до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк (а.с. 37).

Доступу до будинку позивач не має, не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок.

04 квітня 2014 року приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Богатовою І.О. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо отримання свідоцтва про право на спадщину (а.с. 80).

За змістом статті 524 ЦК Української РСР, який був чинним на час смерті ОСОБА_6 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 – 535 ЦК Української РСР.

Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов`язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок (сам будинок загальною площею 38,2 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., сені, погріб) був збудований у 1957 році, літня кухня, тамбур, сарай, огорожа, ворота, відмостка – в 1972 році, що підтверджується копією технічного паспорта (а.с. 18-19). З копію технічного паспорта вбачається, що він був складений 24.04.1964 року, зміни були внесені 28.10.2002 року (зворотна сторона а.с. 19).

У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі – Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі – Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Лише пізніше, 31 січня 1966 року Міністерством комунального господарства Української РСР була затверджена Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР.

Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за пунктом 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

В листі Державної реєстраційної служби від 12.03.2013 року №95-06-15-13 «Щодо державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, збудоване до 1992 року» визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Як встановлено судом, на підставі Договору про надання про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку, посвідченого Красноармійською державною нотаріальною конторою 15.12.1955 року, зареєстрованого у реєстрі за № 12385, ОСОБА_6 був надана земельна ділянка для будівництв жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 (на теперішній час: АДРЕСА_1 (а.с. 20-21).

12.12.2002 року на запит адвоката Красноармійське бюро технічної інвентарізації повідомило, що домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 , але правовстановлюючі документи на домоволодіння в бюро не зареєстровані (а.с. 106).

01.04.2019 року за № 433/01-02 на запит адвоката начальник Комунального підприємства «Бюро технічної інвентарізації» також повідомило, що до 1 січня 2013 року будинок АДРЕСА_1 в КП «БТІ» не зареєстрований. До відповіді надані копія генерального плану, поетажний план; копія журналу внутрішніх розмірів житлового будинку, які були складені 21.04.1964 року, зміни були внесені 25.10.2022 року (а.с. 116-118). Відповідно до наданих документів власником будинку зазначений ОСОБА_6 , загальна площа житлового будинку – 38,2 кв.м., житлова площа 28,9 кв.м.

На підставі вищенаведеного житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та спорудами вважається прийнятим в експлуатацію і відповідно є об`єктом завершеного будівництва з моменту його будівництва, тобто будинок вважається таким, що завершений будівництвом і зданий до експлуатації ще за життя ОСОБА_6 і він набув на нього право власності як на об`єкт завершеного будівництва. Спадкодавець не зареєстрував право власності на будинок за життя, проте факт належності будинку спадкодавцю є доведеним.

Крім того, заява відповідача про застосування строку позовної давності з огляду на те, що Постановою нотаріуса 04 квітня 2014 року було відмовлено у вчиненні тораріальної дії щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 зазначену постанову не оскаржував, позов до суду подав лише 14.02.2019 року, задоволенню не підлягає. Позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, оскільки він своєчасно протягом встановленого ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини (а.с. 37).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, отже позовні вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону, приймаючи до уваги викладене та те, що іншим шляхом права позивача на спадкове майно захистити неможливо, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 11/18 частин житлового будинку з відповідними господарчими спорудами та побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті та проголошена його вступна та резолютивна частина в судовому засіданні 21 травня 2019 року. Повний текст рішення складено 31 травня 2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3

Відповідач 1: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: Покровська міська рада Донецької області, код ЄДРПОУ 04052933, місцезнаходження: пл. Шибанкова, 11, м. Покровськ, Донецької області.

Суддя: