Рішення № 82101183, 27.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року Справа № 160/887/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ДФС у Дніпропетровській області з вимогою щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року №Ф-976-55 з єдиного внеску у сумі 19 311,58 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, з дня анулювання свідоцтва №1186 від 15.08.2013 року про здійснення діяльності арбітражного керуючого з 03.04.2017 року не здійснює діяльності арбітражного керуючого, а відтак автоматично припинив діяльність як самозайнята особа. Отже, позивач вважає, що він не належить до категорії осіб, які є платниками єдиного внеску відповідно до норм, встановлених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки не здійснює діяльність арбітражного керуючого внаслідок її припинення, що свідчить про протиправність вимоги від 19.11.2018 року №Ф-976-55 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 19 311,58 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року вирішено розглядати адміністративну справу за правилами загального позовного провадження. Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області надати до суду пояснення щодо підстав нарахування боргу зі сплати єдиного соціального внеску станом на 31.10.2018 року в сумі 19311,58 грн., розрахунок єдиного соціального внеску в сумі 19311,58 грн. та витяг з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (ПН 3009902815) за 2016-2018 роки.

У судове засідання 22.05.2019 року сторони не прибули.

Представником відповідача 26.02.2019 року надано письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що згідно реєстраційних даних ОСОБА_1 перебуває на обліку у контролюючих органах, як фізична особа - підприємець та як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність. Інформація про припинення - відсутня. Відповідно до облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сума заборгованості станом на 31.10.2018 року становила 19311,58 грн. (в тому числі за кодом класифікації 71040000 - 15757,78 грн., за кодом класифікації 71050000 - 3553,8 грн.) На підставі цих даних ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року №Ф-976-55 відповідно до чинного законодавства.

За викладених обставин, враховуючи те, що в судове засідання не прибули всі особи, що беруть участь у розгляді справи, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 3 статті 194 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 30 листопада 2018 року засобами поштового зв`язку на адресу реєстрації ОСОБА_1 . надійшла вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 № Ф-976-55 зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік в сумі 19311,58 грн.

В позовній заяві позивач вказує на те, що дійсно до квітня 2017 року, на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 15.08.2013 № 1186, виданого Міністерством юстиції України, працював арбітражним керуючим.

Однак, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 03.04.2017 № 1093/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 » Міністерством юстиції України було анульовано свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 15.08.2013 № 1186. Даний наказ було подано позивач до Вільногірського відділення Кам`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного ДФС у Дніпропетровській області у квітні 2017 року.

Таким чином, з квітня 2017 року ОСОБА_1 було припинено діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Після отримання вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 № Ф-976-55 позивач особисто звернувся до Вільногірського відділення Кам`янської об`єднаної державної податкової інспекції з метою з`ясувати, на підставі чого виникла заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, адже доходів від своєї професійної діяльності у 2017 році позивач не отримував, а з квітня 2017 року, після анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, взагалі втратив статус платника єдиного внеску.

Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) 10.12.2018 року позивачем до ДФС України подано скаргу щодо скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 № Ф-976-55.

За результатами розгляду означеної скарги, ДФС України від 14.01.2019 року № 162/16/99-99-11-05-02-25 прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким скаргу ОСОБА_1 від 10.12.2018 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Суть спірних правовідносин, що є предметом розгляду в даній справі, полягає у визначенні обов`язку сплати позивачем єдиного соціального внеску (далі по тексту - ЄСВ) як особою, яка здійснювала незалежну професійну діяльність.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону визначено, зокрема, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Правовий статус діяльності арбітражних керуючих визначений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 №4212-VI (далі за текстом - Закон про банкрутство), абзац перший ч. 1 ст.1 якого визначає, що арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до ст. 4 Закону про банкрутство, арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності, право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Отже, право на здійснення діяльності арбітражних керуючих мають особи, які отримали свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

Згідно зі ст. 104 Закону про банкрутство Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України формується державним органом з питань банкрутства у складі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Наказом Міністерства юстиції України від 26.03.2013 №541/5 затверджений Порядок формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Відповідно до п. 2.1. даного Порядку підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру є, зокрема, видача свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Згідно ч. 2 ст. 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється.

Як вбачається з інформації, розміщеної в Публічному сайті Єдиного реєстру арбітражних керуючих (https://ak.minjust.gov.ua/main/viewer?id=34152&number=1186) та з матеріалів справи, 03.04.2017 року Міністерством юстиції України від 03.04.2017 року за № 1093/5 прийнято наказ «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 .

Крім цього, як зазначив позивач в позовній заяві, означений наказ Міністерства юстиції України від 03.04.2017 року № 1093/5 у квітні 2017 року ним було подано до Вільногірського відділення Кам`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного ДФС у Дніпропетровській області.

Із сайту Міністерства юстиції України Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) вбачається, що в розділі «Детальна інформація про фізичну особу» графі «Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, підстава для його внесення» міститься запис у відношенні ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) – «Дата запису: 29.12.2016; Номер запису: 22220060006001043; Стан суб`єкта: припинено».

Як убачається із рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 14.01.2019 року № 162/16/99-99-11-05-02-25, податковий орган посилається зокрема на положення Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року №1162 (далі - Порядок №1162), де Розділом V урегульований порядок зняття з обліку платників єдиного внеску.

Пунктом 1 Розділу V Порядку №1162 передбачено, що у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, платник єдиного внеску зобов`язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та копії таких документів

Отже, враховуючи диспозицію вказаною правової норми даний порядок поширюється на платників податків, які самостійно прийняли рішення про припинення своєї діяльності.

Однак, самостійного рішення про припинення діяльності позивач не приймав, діяльність позивача як арбітражного керуючого припинено, у зв`язку з анулюванням свідоцтва № 1186 від 15.08.2013 року на підставі наказу Міністерства юстиції України № №1093/5 від 03.04.2017 року.

Крім того, Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, де розділом XI урегульований порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих органах. Підпунктом 3 п. 11.8 Порядку обліку платників податків і зборів передбачено, що внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється, зокрема, у разі анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката, тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування.

Отже, з дня анулювання свідоцтва №1186 від 15.08.2013 року про здійснення діяльності арбітражного керуючого, тобто з 03.04.2017 року позивач не здійснює діяльності арбітражного керуючого, а відтак припинив діяльність як самозайнята особа. Дані відомості відображені в Єдиному реєстру арбітражних керуючих.

Таким чином, позивач не належить до категорії осіб, які є платниками єдиного внеску відповідно до норм, встановлених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки не здійснює діяльність арбітражного керуючого внаслідок її припинення,

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року №Ф-976-55 з єдиного внеску у сумі 19 311,58 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 245 КАС України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1250894424.1 від 25.01.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Частиною 2 статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 4 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Положеннями частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що розгляд справи по суті розпочато з 22.05.2019 року в порядку письмового провадження та враховуючи положення статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено розгляд справи по суті протягом тридцяти днів, датою ухвалення судового рішення є 27.05.2019 року.

Керуючись ст. ст. 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року №Ф-976-55 з єдиного внеску у сумі 19 311,58 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), сплачені згідно квитанції № 0.0.1250894424.1 від 25.01.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник