Рішення № 82100896, 30.05.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2301/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Франчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але на виплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену йому заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 12698,38 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що він з 14 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працював на посаді слюсаря-ремонтника виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати.

Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 16356,08 грн. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 12698,38 грн.), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача, оскільки, як йому сказали, усі печатки із структурних підрозділів відповідача, що залишились на території непідконтрольній органам державної влади України, були ним вилучені. Отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року він не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (вул. Привокзальна м. Лиман Донецької області), куди вони були здані ним особисто в жовтні 2017 року.

Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с.49-52), в якому позов ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, пославшись на те, позивач працював у виробничому підрозділі «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничний перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця». Територіально зазначений підрозділ знаходився на непідконтрольній українській владі території – м. Донецьк. З 16.03.2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція» залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекцій, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення відповідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року, «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних бухгалтерських документів.

За першу половину березня (з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року) позивачу нараховано заробітні плату з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інш. зборів у сумі 1304,55 грн., яку позивач отримав в касі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» м. Лиман. Інша заборгованість по заробітній платі відсутня. На підконтрольній Україні території відсутні оригінали кадрових та фінансових документів, наданих для виробничих підрозділів з непідконтрольної Україні території до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи шляхом публікації на офіційному сайті суду оголошення про виклик, у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про повне підтримання заявлених позовних вимог та про розгляд справи у його відсутність (а.с.27).

Представник відповідача АТ «Українська залізниця», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, у відзиві просив справу розглянути у його відсутність.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14 липня 2016 року по 17 липня 2017 року перебував у трудових правовідносинах з виробничим підрозділом «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», де працював на посаді слюсаря-ремонтника. Наказом від 10.07.2017 року № 9406/ДН-ос звільнений у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (копія трудової книжки з відповідними записами на а.с. 16-18).

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на його підприємстві та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд входив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає встановленим той факт, що при звільненні ОСОБА_1 належала до сплати заробітна плата, яка відповідно до наданої позивачем довідок (а.с.4,5) складає 12698,38 грн. за період з березня 2017 року по липень 2017 року.

Надана відповідачем довідка за №340 від 03.05.2019 р. (а.с.53) містить інформацію про те, що доход ОСОБА_1 за останні 6 місяців складався з нарахувань за березень 2017 року у розмірі 1640,57 грн. Сума до виплати з урахуванням утримань визначена в розмірі 1304,55 грн. Зазначена сума була виплачена позивачу 25.07.2017 року, що підтверджено Відомостями на виплату грошей №5 за березень 2017 року (копія на а.с.54-55).

Тобто, з зазначеної довідки вбачається факт виплати відповідачем позивачу 1304,55 грн. за першу половину березня 2017 року.

Тож позов підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати після утримання обов`язкових податків та зборів у загальному розмірі 11393,83 грн. (12698,38 грн. – 1304,55 грн.).

Дістаючи такого висновку, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем як роботодавцем позивача підтверджена та обставина, що у спірний період часу ОСОБА_1 перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та виплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, що ним підтверджено, розмір заявленої позивачем до стягнення суми невиплаченої їй заробітної плати відповідачем не спростований.

Надані позивачем довідки на підтвердження розміру заборгованості (а.с.5,6) підписані посадовими особами підприємства. Повноваження цих осіб відповідачем не спростовані. Доказів про те, що у період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивач не виконував свої трудові функції відповідачем не надано.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо правомірності припинення нарахування заробітної плати позивачу з огляду на:

- Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 р. (введені в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017) «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України»,

оскільки це Рішення регулює питання припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та забезпечення безпечного і надійного функціонування паливно-енергетичного та металургійного комплексів України, нейтралізації загроз економічній безпеці України та мінімізації їх наслідків для економіки та бюджету України. Воно стосується повноважень Кабінету Міністрів, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної фіскальної служби України, Служби безпеки України,

і не містить вказівок або рекомендацій щодо припинення нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства «Українська залізниця».

Тож конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

З огляду на наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Тверська, буд.5) про стягнення нарахованої, але на виплаченої заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати після утримання обов`язкових податків та зборів у загальному розмірі 11393 (одинадцять тисяч триста дев`яносто три) грн.83 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір (стягувач Державна судова адміністрація України): отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Повний текст судового рішення складено 30 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: О.В.Каліуш