Рішення № 82098826, 11.04.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/3159/19

Провадження №2-а/521/88/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду сторона позивача посилалась на ті обставини, що 11 липня 2018 року т.в.о. заступника начальника митниці – начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Єршовим Р.В. – ухвалено постанову про порушення митних правил №1536/50000/18, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків від несплаченої суми митних платежів, що складає 145563,81 гривень.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що належним чином і в повному обсязі виконав відповідні вимоги закону, порушення митних правил не допустив, з висновками митного органу не згодний.

У зв`язку з цим, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про порушення митних правил №15365/50000/18 від 11 липня 2018 року, а також закрити провадження у відповідній справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях позивача порушення митних правил.

Відповідач – Одеська митниця ДФС – скористався правом подачі відзиву на позовну заяву. Заперечуючи проти заявленого позову, представник відповідача посилався зокрема, що вина ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил доведена зібраними у відповідній справі доказами та розгляд справи про порушення митних правил був здійснений із дотриманням вимог закону.

Представник позивача ОСОБА_2 .Б. у відкрите судове засідання з`явилась, заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

Представник Одеської митниці ДФС у відкрите судове засідання з`явився, заявлені вимоги не визнав, просив суд відмовити в позові.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши представлені суду письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі належну правову оцінку, суд доходить висновку про задоволення заявленого позову – з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи суд установив, що згідно з постановою про порушення митних правил №1536/50000/18 від 11 липня 2018 року, ухваленої т.в.о. заступника начальника митниці – начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Єршовим Р.В., 15 листопада 2017 року декларантом ТОВ «МД РАДА» була подана до відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-центральний» Одеської митниці ДФС митна декларація типу «ІМ 40 АА», яка була прийнята до митного оформлення та зареєстрована за номером №UA500010/2017/008072.

У якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення до Одеської митниці ДФС були надані наступні документи: пакувальний лист від 05 травня 2016 року №б/н, рахунок-фактура від 17 лютого 2015 року №1, автотранспортна накладна (CMR) від 19 лютого 2015 року №б/н, сертифікат походження товару від 19 лютого 2015 року №0281393, доповнення до угоди №1 від 09 листопада 2017 року, від 16 лютого 2015 року №1, договір на перевезення від 01 грудня 2014 року №01-12-Л, та інші товаросупровідні документи.

Відповідно до інформації, зазначеної у митній декларації №UA500010/2017/008072 та товаросупровідних документах встановлено, що відправником товару є компанія SRL «CRIS» (Республіка Молдова), а одержувачем товару, декларантом та особою, відповідальною за фінансове врегулювання є ТОВ «МД РАДА».

Згідно графи 31 МД №UA500010/2017/008072 було заявлено товар №1: «Мобільна гідравлічна багатофункціональна навантажувальна машина – «Fuchs MHL350» (дана модель обладнана додатковим генератором для роботи з магнітом) у кількості – 1 шт., у комплекті з навісним обладнанням: грейфер та магніт. Являє собою самохідну машину, в якій елементи приводу ходового пристрою розташовані у кабіні перевантажувача, установленої на колісному шасі, з обертанням верхньої частини на 360 градусів, серійний номер 3502101040, рік випуску 2006. Виробник: «Terex / Fuchs». Торгівельна марка: «Terex / Fuchs». Країна виробництва: «Dе». Код згідно з УКТ ЗЕД – 8427201900.

15 листопада 2017 року завершено митне оформлення товару за митною декларацією №UA500010/2017/008072, декларантом сплачено митні платежі в розмірі – 278460,97 гривень.

Суд звернув увагу, що за кодом №8427201900 в УКТ ЗЕД описуються: «Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням: - інші навантажувачі самохідні: - - з висотою підіймання 1 м або більше: - - - інші».

На підставі наказу №1971 від 22 березня 2018 року, ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «МД РАДА» вимог законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні товарів.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено акт від 16 квітня 2018 року №805/15-32-14-10-11/37872839, відповідно до якого встановлено, що зазначений товар раніше був оформлений ТОВ «МД РАДА» у митному режимі «тимчасове ввезення» за МД від 23 лютого 2015 року №500060001/2015/004286, з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами. Строк тимчасового ввезення продовжувався за заявами товариства з поданням аркушів корегування та за додатковими митними деклараціями типу ІМ 31ДМ (від 29 квітня 2017 року №UA500010/2017/002802 до 18 лютого 2018 року; від 29 червня 2017 року №UA500010/2017/004942 до 23 лютого 2018 року; від 31 серпня 2017 року №UA500010/2017/006377 до 31 жовтня 2017 року; від 30 жовтня 2017 року №UA500010/2017/007660 до 31 грудня 2017 року). За період перебування товару в митному режимі тимчасового ввезення сплачено митні платежі: мито – 0% гривень (ставка 0%), ПДВ – 300 719,40 гривень (108% умовно нарахованих платежів).

За висновками фіскальної служби, установлені перевіркою порушення ТОВ «МД РАДА» при митному оформлені товару спричинили недобір митних платежів, а саме: податку на додану вартість у сумі 48521,27 гривень.

Відомостей про винесення податкових повідомлень-рішень на підставі відповідного акту перевірки від 16 квітня 2018 року №805/15-32-14-10-11/37872839 суду не надано.

15 червня 2018 року посадовою особою Одеської митниці ДФС було складено протокол про порушення митних правил №1536/50000/18.

За висновком митного органу, оскільки митні платежі не були сплачені в строк, встановлений законом, у декларанта виникло податкове зобов`язання на загальну суму в розмірі 48521,27 гривень, чим порушено вимоги ст. 106 ч. 7 МК України.

11 липня 2018 року заступником начальника митниці – начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Єршовим Р.В. ухвалено постанову про порушення митних правил №1536/50000/18, якою декларанта ТОВ «МД РАДА» ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків від несплаченої суми митних платежів, що складає 145563,81 гривень.

Як регламентує ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Як передбачає ст. 54 ч.1,3 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 485 МК України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Водночас, як передбачає ст. 106 ч.7 МК України, у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов`язань, що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов`язань відповідно до розділу II Податкового кодексу України.

Суд погоджується з правовою позицією позивача, що за змістом ст. 485 МК України, склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру. Однак як зазначалось, 15 листопада 2017 року митне оформлення товару було завершено та декларантом було сплачено митні платежі в розмірі 278460,97 гривень.

Водночас, як випливає з протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ «МД РАДА» №1602/18 від 16 лютого 2018 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора товариства за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України.

Тобто на момент складення протоколу про порушення митних правил (15 червня 2018 року) та ухвалення оскарженої постанови у справі про порушення митних правил (11 липня 2018 року) ОСОБА_1 не був посадовою особою ТОВ «МД РАДА».

Зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, категорія «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює розраховані державними органи до сплати митні платежі, які розглядаються судом як частина сфери оподаткування (рішення у справах «Інтерсплав проти України» («Intersplav v. Ukraine», заява №803/02), «TOB «Полімерконтейнер» проти України» («Polimerkonteyner, TOV v. Ukraine», заява №23620/05) тощо).

Так, згідно з параграфами 16, 17 рішення Європейського суду з прав людини у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України» («Polimerkonteyner, TOV v. Ukraine», заява №23620/05), суд наголошує, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним. Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля. Крім того, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» («Sporrong and Lonnroth v. Sweden», заяви №№7151/75; 7152/75, п. 69-73).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що висновок митного органу щодо наявності в діях декларанта мети у вигляді неправомірного зменшення розміру митних платежів є передчасним та спростовується зібраними доказами.

Оскільки сторона позивача просила суд поновити строк оскарження постанови у справі про порушення митних правил, суд зазначає наступне.

З оскаржуваної позивачем постанови випливає, що справа про порушення митних правил розглядалась без присутності ОСОБА_1 та / або представника особи. Належних доказів направлення даної постанови та її вручення позивачеві суду не надано. Представник ОСОБА_1 посилалась, що позивач отримав копію постанови за адвокатським запитом 07 лютого 2019 року засобами електронного зв`язку, на підтвердження чого посилалась на витяг з вхідних електронних повідомлень, датований 07 лютого 2019 року та супровідний лист Одеської митниці ДФС №1453/10/15-70-20-06 від 07 лютого 2019 року. З відповідним позовом до суду ОСОБА_3 звернувся 10 квітня 2019 року.

Ураховуючи викладене, суд погодився із обґрунтованістю тверджень сторони та дійшов висновку про поновлення строку звернення до суду для оскарження постанови у справі про порушення митних правил на підставі ст. 289 КУпАП та ст. 121 КАС України.

Як чітко зобов`язує ст. 77 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на висновки Європейського суду з прав людини, наведені у параграфі 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України» («Fedorchenko and Lozenko v. Ukraine», заява №387/03), параграфі 43 рішення в справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine», заява №16437/04) та параграфі 60 рішення в справі «Бєлоусов проти України» («Belousov v. Ukraine», заява №4494/07), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відтак, посилання відповідача щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачаються суду доведеними, мають суперечливий характер та викликають обґрунтований сумнів, що сукупно має тлумачитись на користь позивача.

Відповідно до ст. 531 ч.1 п.1 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.

Ураховуючи викладене, суд вбачає обґрунтованим задовольнити вимоги позивача та скасувати оскаржувану постанову. Водночас, оскільки в процесі розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушень митних правил, суд вбачає обґрунтованим закрити провадження у відповідній справі.

Відповідно до ст. 139 ч.ч. 1,5 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Водночас, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням заявленого позову та звільненням позивача від сплати судового збору, суд доходить висновку про компенсування суми неоплаченого судового збору в розмірі 768,40 гривень за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Керуючись ст. 6, 7, 9, 19, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 371, п. 9, 15.5 розділу VII КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил – задовольнити.

Постанову у справі про порушення митних правил №1536/50000/18 від 11 липня 2018 року, ухвалену т.в.о. заступника начальника митниці – начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Єршовим Р.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 МК України – скасувати, та закрити провадження в справі про порушення митних правил у зв`язку із відсутністю у діях особи ознак порушення митних правил.

Компенсувати суму неоплаченого судового збору в розмірі 768,40 гривень за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Судове рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Повні відомості про учасників справи згідно зі ст. 246 ч.5 п.4 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Одеська митниця ДФС – 65000, місто Одеса, вулиця Івана і Юрія Лип, 21-а; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39441717.

Суддя: І.В. Плавич