Рішення № 82098816, 20.05.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/14151/17

Провадження №2/521/2135/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дана справа вже була розглянута судом.

Так, відповідно до заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2017 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором від 14 травня 2010 року за № б/н з урахуванням процентів та штрафних санкцій – у загальному розмірі 99416,73 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму оплаченого судового збору – у розмірі 1600,00 гривень.

Проте, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2019 року у даній справі заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2017 року в цивільній справі №521/14151/17 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору – скасовано.

Цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, – зокрема, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні.

В обґрунтування позову представник сторони позивача вказує, що 14 травня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з іншої сторони, був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а останній в свою чергу – зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

Однак, як зазначає представник банку, не зважаючи на взяті на себе зобов`язання, ОСОБА_1 в порушення умов укладеного договору суму кредиту не повертає та проценти не сплачує, у зв`язку з чим банк звернувся з даним позовом до суду, заявляючи вимоги про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь банку суми заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 99 416,73 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 правом подачі відзиву на позовну заяву не скористалась, відзив на позов не надходив.

Представник банку у відкрите судове засідання з`явилася, підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання з`явилась, заперечувала проти заявлених позовних вимог, вказувала на те, що кредиту від банку не отримувала, із нарахованими відсотками не згодна, позивачем не було її повідомлено про тарифи та умови і правила надання кредиту належним чином, також, просила застосувати строки позовної давності, у зв`язку із чим просила суд відмовити у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк».

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі, належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 14 травня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з іншої сторони, був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а останній в свою чергу – зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

Проте, як свідчив представник банку, в порушення вимог кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 умови договору не виконує, кредит не повертає, проценти не сплачує.

Надаючи виниклим між сторонами по справі належну правову оцінку, суд зазначає, що згідно ст. 509 ч.1, 2 ЦК України за якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. 1 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч. 1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У силу ст. 1054 ч. 1, 2 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ч.ч.1,2 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 1054 ч. 2 ЦК України судом звернуто увагу на наступне. Згідно із ст. 1046 ч. 1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Слід зазначити, що в Анкеті-Заяві зазначено: "Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку.."'

Таким чином, підписавши Анкету-Заяву відповідач підтвердила, що вона була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася з ними, що засвідчила власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняла умови договору та

погодилася з ними.

З урахуванням даних норм закону та на підставі встановлених фактів по справі суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини. Однак відповідач ОСОБА_1 не виконує відповідного грошового зобов`язання.

Згідно із положеннями ст. 1049 ч. 1, 3 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з положень кредитного договору, боржник ОСОБА_1 отримала визначену суму кредитних коштів в користування до кінця строку дії картки. При цьому як погодили сторони в кредитному договорі, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредитів, сплати процентів та інших пов`язаних із кредитами виплат, передбаченим договором, – у випадку зокрема неналежного виконання його умов позичальником.

У силу ст. 536 ч.1, 2 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо посилання ОСОБА_1 на проживання на території зони АТО з 21 грудня 2013 року, стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного.

Судом звернуто увагу, що банківські операції відповідачем було здійснено саме у відділенні банку, що знаходиться у місті Одесі.

Під час комплексного аналізу засад Цивільного процесуального кодексу України, Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" та Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” можна зробити наголос на тому, що державною владою встановлено порядок розгляду судових справ та порядок нарахування заборгованості за кредитними договорами відповідачів переселенців із зони АТО, але не роз`яснено порядку отримання інформації про адреси реєстрації та постійного проживання або адреси перебування таких Боржників третіми особами, адже Банк не маючи доступу до інформації про місце перебування, проживання ОСОБА_2 станом на 14 квітня 2014 року фактично не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань.

Тому, немає законних та обґрунтованих обставин вважати, що у даному випадку ОСОБА_1 звільнена від сплати пені та штрафних санкцій.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позичальник ОСОБА_1 прострочила виконання зобов`язання з повернення суми кредиту та процентів за правочином.

Згідно із ст. 625 ч. 1, 2 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 546 ч. 1, 2 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що належне виконання позичальником ОСОБА_1 . грошового зобов`язання за кредитним договором було забезпечено неустойкою.

Як наводить ст. 534 ч. 1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Тобто, зважаючи на таку регламентацію виниклих між сторонами по справі правовідносин й виходячи із умов кредитного договору, суд дійшов наступного висновку.

Заявляючи та обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона позивача виходить з розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 30 червня 2017 року, згідно якого заборгованість відповідача в розмірі 99 416,73 грн. складається з наступного: 6 930,67 грн. – заборгованість за кредитом; 83 436,39 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 839,35 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 4 710,32 грн. – штраф (процентна складова).

Заперечуючи проти заявлених АТ КБ «Приватбанк» позовних вимог, ОСОБА_1 надала заяву про застосування строків позовної давності у даній справі.

Суд зазначає, що в силу ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ч.4 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ч.2 п.1 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ч.1 ЦК України).

Згідно правового висновку, наведеного Верховним Судом України у постанові від 19?листопада 2014?року у справі №6-160цс14, відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Відповідно до вимог статті 266, частини другої статті 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Ільїних ОСОБА_3 у своїй заяві про застосування строків позовної давності посилається на те, що

банком пропущений відповідний строк, адже вона останній платіж відповідачем було сплачено 26 лютого 2014 року у розмірі 1 100,00 гривень. Але із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 14 травня 2010 року представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду лише 05 вересня 2017 року.

Проте, у матеріалах справи відсутній належний та допустимий доказ на підтвердження того, що позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_1 не виконує кредитні зобов`язання саме з 26 лютого 2014 року.

Також слід звернути увагу, що строк дії картки – до останнього дня липня 2016 року.

Як вбачається з виписки по рахунку відповідач постійно користувалась карткою, здійснювала часткове погашення кредиту.

У зв`язку з чим суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

З приведеного вище аналізу досліджених судом відомостей сукупно випливає, що існує законне підґрунтя для задоволення вимог банку та за даним спором стягненню з відповідача підлягає вказана грошова сума.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме: суму оплаченого судового збору – у розмірі 1600,00 гривень.

Керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором від 14 травня 2010 року за № б/н з урахуванням процентів та штрафних санкцій – у загальному розмірі 99 416,73 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму оплаченого судового збору – у розмірі 1600,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про сторін згідно із статтею 265 ч.5 п.4:

Позивач: ПАТ КБ «Приватбанк» – місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного судового рішення: 20 травня 2019 року.

Суддя: І.В. Плавич