Ухвала суду № 82098583, 30.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/5191/19

Провадження № 1-кс/520/5826/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Недельчева І.Ф., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Мерет М.Д. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000088 від 13.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого, погодженого прокурором про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000088 від 13.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Згідно клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , з метою незаконного збагачення і протиправного отримання грошових коштів, шляхом збуту наркотичних засобів, з початку 2019 року по теперішній час налагодив канал постачання, організував систематичне незаконне придбання, перевезення, зберігання та збут наркотичних засобів на території м. Одеса.

Крім того, в ході досудового розслідування отримано інформація про можливу причетність до вчинення вищевказаних протиправних дій ОСОБА_2

Так, 16.05.2019 року, на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук квартири за місцем проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено речі та документи, дозвіл на відшукання яких надавався ухвалою слідчого судді.

Враховуючи, що вилучені речі та документи є об`єктом кримінального правопорушення та зберігають на собі сліди кримінального правопорушення, мають суттєве значення для подальшого розслідування кримінального провадження, слідчий, за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, разом з тим слідчим було подано заяву про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності.

Особа, у володінні якої було проведено обшук в судове засідання не з`явилася, згідно долученого слідчим рапорту, така особа про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином. При цьому від представника ОСОБА_2 - адвоката Шерегі В.М. надійшли письмові заперечення на клопотання про накладення арешту на майно.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, а також письмові заперечення на клопотання, врахувавши наявність клопотання слідчого про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, а також положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

З долучених до клопотання матеріалів, зокрема, протоколу добровільної видачі та огляду предмету від 12.03.2019 року, протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_3 від 18.03.2019 року, протоколу обшуку від 16.05.2019 року доводиться наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Так, слідчий суддя враховує, що вилучення в ході проведення обшуку майна, за адресою: АДРЕСА_1, відбувалося на підставі ухвали слідчого судді, якою було надано дозвіл на відшукання речей та документів, які можуть бути використані як докази в рамках кримінального провадження, зокрема, мобільних телефонів, сім-карток операторів мобільного зв`язку, комп`ютерної техніки, грошових коштів, набутих злочинним шляхом, обладнання для виготовлення та упаковки наркотичних засобів та інших речей та документів, які можуть мати відношення до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

З огляду на викладене, є достатньо підстав вважати, що зазначені у клопотанні речі та документи, які були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , могли бути набуті кримінально-протиправним шляхом, могли використовуватися як засоби для вчинення кримінального правопорушення, а також можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а отже мають значення речових доказів.

На підставі викладеного, враховуючи серйозність кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ступінь його суспільної небезпеки та характер, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування в рамках даного кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна в частині вищевказаного майна, в свою чергу необхідністю та завданнями арешту майна є запобігання можливого знищення та втрати таких речей та документів, що суттєво ускладнить досягнення завдань кримінального провадження, та, таким чином, встановлення істини.

Попри це, в частині накладення арешту на металевий предмет чорного кольору, а також пістолет та дозвіл на нього, слідчий суддя приходить до переконання про відсутність правових підстав для накладення арешту на таке майно, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявності правових підстав для віднесення таких речей до категорії речових доказів в рамках даного кримінального провадження, а відтак, не доведено існування необхідності в їх арешті.

З огляду на викладене, враховуючи наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, наявність правових підстав для арешту майна, оскільки наявні достатні підстави та розумні підозри вважати, що частина вилучених речей та документів є доказами в рамках кримінального провадження, з метою досягнення завдань кримінального провадження, запобігання їх можливого знищення та приховання, з огляду на розумність та співрозмірність арешту майна, а також наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, погодженого прокурором підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Недельчева І.Ф., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Мерет М.Д. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000088 від 13.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, що було вилучено 16.05.2019 в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

-Телефон «Номі» imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2

-Сім -карта НОМЕР_25

- Мобільний телефон «Нокіа» imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5

-Сім-карта НОМЕР_6

-Мобільний телефон «Нокіа» imei1: НОМЕР_7 , НОМЕР_26

-Мобільний телефон «Нокіа» imei1: НОМЕР_8 / НОМЕР_9

-Сім-карта НОМЕР_10

-Мобільний телефон «Нокіа» imei: НОМЕР_11

-Мобільний телефон «Нокіа» imei: НОМЕР_12

-Сім-карта НОМЕР_30

-Мобільний телефон «Віхан» НОМЕР_27, НОМЕР_28

-Сім-карта НОМЕР_29

-Мобільний телефон «Apple iPhone» imei: НОМЕР_15

-Сім -карта НОМЕР_31

-Мобільний телефон «Apple iPhone» imei:

НОМЕР_32 - Сім-карта НОМЕР_33

-Сім-карта НОМЕР_34

-Сім-карта НОМЕР_35

-Сім-карта НОМЕР_36

-Сім-карта НОМЕР_37

-Сім-карта НОМЕР_38

-Сім-карта НОМЕР_39

-USB-накопичувач «Kingstone» в корпусі чорного кольору;

-Полімерний прозорий пакет із 12 таблетками;

-Електронні ваги;

-Грошові кошти в національній валюті Угорщини на загальну суму 3 257 000 форінтів;

-Два шприці з залишками рідини жовтого кольору;

-Ноутбук «Леново» серійний номер PF 03 LCSQMTM: 8060017 VVA,

-USB-накопичувач «Data»;

-Ноутбук марки «Асус» серійний номер 35 NRCX 01874819 E;

-Мобільний телефон «Apple iPhone» imei: НОМЕР_21

-Сім -картка НОМЕР_40;

-Мобільний телефон «Apple iPhone» imei: НОМЕР_23

-Сім-карта без номеру;

-Грошові кошти в національній валюті ЄС на загальну суму 13 340 Євро;

-Грошові кошти в національній валюті США, на загальну суму 15 910 доларів США;

-Ювелірні вироби: 26 одиниць кілець з металу жовтого кольору, 32 одиниць сережек з металу жовтого кольору; 13 одиниць ланцюжків з металу жовтого кольору; 5 одиниць браслетів з металу жовтого кольору;

-Наручний годинник «Хаблот» в корпусі жовтого кольору № 1500;

-Наручний годинник «Емпрі Армані» № АR 4919;

-Наручний годинник «Андерман Бигетт» № 0788;

-Полімерні пакувальні пакети;

-Роздруківку телефонних дзвінків по номеру телефону НОМЕР_24 , на 96 аркушах;

В іншій частині клопотання відмовити.

-Пістолет марки «ПМР» ХКГР 5469 та магазин з набоями у кількості 9 штук;

-Дозвіл № 155 на зазначений пістолет, дійсний до 30.12.2018 року;

-Металевий предмет чорного кольору - повернути особі, у якої вони були вилучені

Виконання ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області Недельчева І.Ф.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.