Ухвала суду № 82098434, 30.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/5191/19

Провадження № 1-кс/520/5830/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Недельчева І.Ф., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Мерет М.Д. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000088 від 13.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого, погодженого прокурором про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000088 від 13.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Згідно клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , з метою незаконного збагачення і протиправного отримання грошових коштів, шляхом збуту наркотичних засобів, з початку 2019 року по теперішній час налагодив канал постачання, організував систематичне незаконне придбання, перевезення, зберігання та збут наркотичних засобів на території м. Одеса.

Крім того, в ході досудового розслідування отримано інформація про можливу причетність до вчинення вищевказаних протиправних дій ОСОБА_2

Так, 16.05.2019 року, на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук за місцем фактичного мешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено зазначені у клопотанні речі.

Враховуючи, що вилучені речі є об`єктом кримінального правопорушення та зберігають на собі сліди кримінального правопорушення, мають суттєве значення для подальшого розслідування кримінального провадження, слідчий, за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, разом з тим слідчим було подано заяву про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності.

Особа, у володінні якої було проведено обшук в судове засідання не з`явилася, згідно долученого слідчим рапорту, така особа про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, врахувавши наявність клопотання слідчого про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, а також положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

З долучених до клопотання матеріалів, зокрема, протоколу добровільної видачі та огляду предмету від 12.03.2019 року, протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_3 від 18.03.2019 року, протоколу обшуку від 16.05.2019 року доводиться наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Так, слідчий суддя враховує, що вилучення в ході проведення обшуку майна, за адресою: АДРЕСА_1 , відбувалося на підставі ухвали слідчого судді, якою було надано дозвіл на відшукання речей та документів, які можуть бути використані як докази в рамках кримінального провадження, зокрема, наркотичних засобів та інших речей, які мають відношення до кримінального провадження.

З огляду на викладене, є достатньо підстав вважати, що зазначені у клопотанні речі, які були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме два згортки речовини рослинного походження, можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, набуті кримінально протиправним шляхом, а отже мають значення речових доказів.

В частині решти вилучених предметів, слідчий суддя вважає, що на теперішній час наявна необхідність в перевірці правомірності перебування вищевказаних предметів у володінні ОСОБА_2 , а тому, з огляду на наявний суспільний інтерес, слідчий суддя приходить до переконання про наявність необхідності в накладенні арешту на вищевказані речі.

З огляду на викладені обставини у сукупності, серйозність кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ступінь його суспільної небезпеки та характер, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування в рамках даного кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, в свою чергу необхідністю та завданнями арешту майна є запобігання можливого знищення та втрати таких речей, що суттєво ускладнить досягнення завдань кримінального провадження, та, таким чином, встановлення істини.

На підставі викладеного, враховуючи обґрунтованість клопотання сторони обвинувачення, розумність та співрозмірність арешту майна, а також наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Недельчева І.Ф., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Мерет М.Д. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000088 від 13.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України – задовольнити.

Накласти арешт на майно, що було вилучено 16.05.2019 в ході проведення обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 :

-Підривач УЗРГМ 2 з маркуванням фарбою чорного кольору «179» та УЗРГМ 2 «583» в кількості 1 ШТ,

-Електродетонатор ЕДП в кількості 1 шт,

-Імітаційні вибухові пакети з однаковим маркуванням кожний «48/74 676», кожний з яких позначено умовним номером 1,2,3 всього в кількості 3 шт.

-Реактивний освітлювальний патрон РОП-30 в клькості 3 шт з однаковим маркуванням «254-3-82» осветит.увелич. дальності умовно позначено номерами 1,2,3 в кількості 3 шт.,

-Два згортка з речовиною рослинного походження (типу сигарета);

-Брикет з речовиною схожою на пластичну вибухову речовину присвоєно умовний номер 2, приблизною вагою 81 грам,

-Брикет з речовиною схожою на пластичну вибухову речовину присвоєно умовний номер 1, приблизною вагою 10 грам,

-Колодка з 48 патронами колібру 9 на18, з маркуванням на частині гільз «270.02»

-Колодка з 16 патронами колібру 9 на18, з маркуванням на частині гільз «270.02»

-Два патрона калібру 7,62на54 зі слідами ….. капсуля гільзи з маркуванням « НОМЕР_1 80» та другий «188 86»

-6 бумажних коробок з патронами до АК калібру 5,45на 39 в кількості 180 штук . Дві коробки з яких мають маркування «…….» з патронами «5,45на39» в кількості 60 штук

-Заводська коробка з патронами 5,45на39 в кількості 30 штук,

-Порох трубчатої форми 2 штук, порох пластичної форми 2 штук.

Виконання ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області Недельчева І.Ф.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.