Вирок № 82097685, 30.05.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 469/1561/18

Провадження №1-кп/480//19

ВИРОК

Іменем України

30 травня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ВойнарівськогоМ.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Бойко В.Д.,

прокурора Левченко А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Вороненко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області кримінальне провадження № 12018150150000737, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.10.2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ленінка Березанського району Миколаївської області, громадянина України, українця, з середньою технічною освітою, не одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та на разі утримується в Державній установі “Миколаївський слідчий ізолятор” (вул.Лагерне Поле,5, м.Миколаїв).

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Досудовим розслідуванням та судовим слідством встановлено, що ОСОБА_1 на початку червня 2018 року у місцевій балці поблизу с.Виноградне Березанського району Миколаївської області знайшов (придбав) вибухову речовину - тротил, якою був споряджений корпус ручної осколкової гранти Ф-1 промислового виготовлення, та переніс її до приміщення сараю житлового будинку по АДРЕСА_1 де залишив та зберігав з червня 2018 року по 02.10.2018 року.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.263 КК України — носіння, зберігання, придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

У даному кримінальному провадженні 29.11.2018 року між прокурором Маковецьким Євгеном Валентиновичем та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості згідно з вимогами ст.ст.468, 469, 472 КПК України.

Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор Маковецький Є.В. та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч.1 ст.263 КК України.

Згідно з угодою про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується беззастережено визнати вину в обсязі обвинувачення у судовому провадженні.

Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.1 ст.263 КК України – у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно вимогам ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку терміном на 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Крім того, прокурор Маковецький Є.В. та обвинувачений ОСОБА_1 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст.476 КПК України.

Прокурор Левченко А.М. у судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_1 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов`язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник Вороненко ОСОБА_2 М ОСОБА_3 також просила затвердити угоду про визнання винуватості.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Судом з`ясовано, що будь-яких скарг обвинувачений ОСОБА_1 під час кримінального провадження не подавав.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.263 КК України є правильною. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, однак, в силу вимог ч.4 ст.469 КПК України, передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним. Взяті обвинуваченим ОСОБА_1 на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання очевидно можливі для виконання.

З огляду на викладене, враховуючи пом`якшуючу обставину, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який не судимий, злочин не набув значного суспільного резонансу, що суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення і забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України та затвердження угоди про визнання винуватості.

За вчинене кримінальне правопорушення (злочин) обвинувачений ОСОБА_1 підлягає покаранню, яке узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості: за ч.1 ст.263 КК України - у виді 3 років позбавлення волі;

Відповідно вимогам ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку терміном на 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речовими доказами у даному кримінальному провадженні є утворені в результаті експериментального вибуху осколки гранати Ф-1 та ударний механізм уніфікованого запалу ручних гранат модернізованого УЗРГМ. Зазначені речові докази знаходяться після проведення експертизи в спеціальному полімерному пакеті №0028144.

Вищевказані речові докази передано до камери речових доказів Березанського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області. На підставі ст.100 КПК України зазначені речові докази слід знищити.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат на проведення комплексної вибухово-технічної експертизи за експертними спеціальностями 5.1 “Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу” та 5.2 “Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху” вартістю 1430 грн 00 коп та підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

У вказаному кримінальному провадженні запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувався.

Керуючись ст.ст.314, 369-371, 373, 374, 375 КПК України, суд, -

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 29.11.2018 року, укладену у кримінальному провадженні № 12018150150000737 між прокурором Маковецьким Євгеном Валентиновичем та обвинуваченим ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку терміном на 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення комплексної вибухово-технічної експертизи за експертними спеціальностями 5.1 “Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу” та 5.2 “Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху” у розмірі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн 00 коп (Миколаївський НДЕКЦ МВС України р/р 31254295117675, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25574110).

Речові докази, а саме: утворені в результаті експериментального вибуху осколки гранати Ф-1 та ударний механізм уніфікованого запалу ручних гранат модернізованого УЗРГМ (значені речові докази знаходяться після проведення експертизи в спеціальному полімерному пакеті №0028144), які передані на зберігання до камери речових доказів Березанського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області — знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу,в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя М.М.Войнарівський

30.05.2019